• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.


Ігор Галущак: Журнал «Дзвін» відродили у Львові в модерному форматі

У межах цьогорічного Форуму видавців відбулась і презентація легендарного часопису «Дзвін», зумовлена тим, що нещодавно започаткована серія молодіжних випусків журналу модернізувалась та набула оновленого дизайну.

Головний редактор часопису «Дзвін» Юрій Коваль передусім розповів про історію колись чи не найавторитетнішого літературно-мистецького журналу в Україні, що починається ще 1940-го року. Щоправда в 1940—1941 роках він виходив під назвою «Література і мистецтво» , в 1945—1951 роках як «Радянський Львів» , а в 1951—1989 роках мав назву «Жовтень». Свого часу у ньому дебютували такі знакові постаті української літератури, як: Микола Вінграновський, Юрій Андрухович, Марія Матіос, Оксана Забужко. Юрій Коваль також зауважив, що зараз так само не бракує молодих авторів, котрі вриваються у сучасний літературний контекст. Адже буває, що п’ятнадцятирічні сьогодні пишуть так, що це б зробило честь і вже зрілим літераторам. А модератор

зустрічі, а водночас упорядник молодіжної серії часопису Марія Ястремська розповіла, як впродовж півроку тривала робота над новим «Дзвоном». Присутні ж на презентації автори мали нагоду прочитати свої тексти, а гості – відкрити для себе нові імена.

У редакції часопису кажуть, що власне запровадження молодіжних номерів, у якому відтепер мають нагоду публікуватись автори від 15-ти до 35-ти років, само по собі було ризикованим кроком, а тому ці числа планували спершу видавати тільки раз на рік. Однак з огляду на розголос, якого зазнав перший – березневий – випуск, цьогоріч вийшов вже другий – вересневий – номер такого ж ґатунку, але у осучасненому дизайні – отож «Дзвін» став модерним. І, хоч редакція мала певні побоювання з приводу того, як відреагують читачі на такі сміливі кроки, втім, не минув ще й тиждень після презентації часопису у новітній інтерпретації, як майже всі примірники вже віднайшли свого читача. Вочевидь, це свідчить про правильний курс на зміни й спростовує будь-які сумніви з приводу нової концепції. Continue reading

«Українська Призма: зовнішня політика 2016»

19 вересня 2017 р. в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) відбулася презентація щорічного аналітичного дослідження «Українська Призма: зовнішня політика 2017 р.».

Дослідження представили та відповіли на запитання студентів-міжнародників та викладачів провідні експерти Ради зовнішньої політики «Українська Призма» Геннадій Максак, Ярослав Чорногор та Олексій Крисенко.

З вітальним словом до учасників зустрічі виступив проректор, професор Андрій Загороднюк. Модераторами зустрічі були Олег Білоус, доцент,  директор Центру НАТО Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, та Ігор Гурак, доцент, завідувач кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

Голова Ради зовнішньої політики «Українська Призма», голова Громадської Ради при МЗС України Геннадій Максак провів презентацію, під час якої ознайомив присутніх зі змістом та основними положеннями аналітичного дослідження «Українська призма: зовнішня політика 2016». У своєму виступі він підкреслив не тільки важливість політичних знань, але й їх свідоме застосування. Як зазначили організатори презентації, аналітичне дослідження «Українська призма: зовнішня політика 2016» є системним та комплексним аналізом зовнішньої політики України за 2016 рік. Проаналізовано понад чотири десятки напрямів – від співпраці з ключовими партнерами та міжнародними організаціями до публічної дипломатії. Застосовано п`ять критеріїв оцінки — індикаторів, які базуються на новій моделі методології дослідження. Широким колом експертів досліджено і проаналізовано діяльність МЗС України, Комітету у закордонних справах Верховної Ради України та інших інституцій, задіяних у формуванні та реалізації зовнішньої політики нашої держави. Під час зустрічі член Ради, експерт Ярослав Чорногор розповів, що зважаючи на той факт, що відлік вимірювання почався з 2015 року як «базового рівня», в 2016 році показники дещо погіршились, на що вплинули низка чинників внутрішнього та зовнішнього характеру. Якщо серед зовнішніх факторів можна виділити глобальні та регіональні політичні трансформації, то серед внутрішніх факторів експерти відзначили зменшення рівня координації у виробленні та реалізації зовнішньополітичних рішень, а також відсутність стратегічного підходу до їх формування.

Учасники презентації у форматі дискусії обговорили ряд важливих питань у сфері зовнішньої політики України, міжнародних відносин, дипломатії.

Презентація книги професора Голянича Михайла Юрійовича «Футурологія. Філософія майбуття»

Презентація книги професора Голянича Михайла Юрійовича «Футурологія. Філософія майбуття».

Запрошуємо всіх, кому цікава тема філософії, футурології та філософії майбуття!

14 вересня о 14:00 в аудиторії імені Героя України Романа Гурика (ауд. 516 гуманітарного корпусу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, м. івано-Франківськ).

Олег Леусенко: В Киеве презентовали монеты, объединившие Тризуб и крымскотатарскую Тамгу

В Ичнянском районе Черниговской области создано общество украинско-крымскотатарской дружбы «Бирлик» («Единство»), члены которого изучают страницы истории Украины и Крымского ханства, объединяющие украинцев и крымских татар. В качестве символа сотрудничества украинцев и крымских татар на пресс-конференции в Укринформе были презентованы символические монеты, на которых изображены украинский Тризуб и крымскотатарская Тамга. «Символическое объединение украинского Тризуба и крымскотатарской Тамги очень важно передать на монету и на любой другой предмет, как факт возрождения козацкой культуры и истории родной Украины вместе с борющимся за свое возрождение крымскотатарским народом», — сказал во время презентации руководитель общества «Бирлик», председатель общества «Предприниматель Ичнянщины» Николай Череп.

По его словам, к началу сентября членами районного общества «Бирлик» стали уже порядка ста человек. «Я начал работать с молодежью, организовывать походы и реконструкции пластунов, конников, мы создали собственный конный театр. Мы серьезно занимаемся реконструкцией некоторых периодов украинской истории, таких как Запорожская сечь и Кубанское войско. Все это — возможность в тесном сотрудничестве с историками привить молодому поколению правильное понимание патриотизма», — рассказал Череп.

Он вручил сувенирные монеты и соответствующие сертификаты главе Меджлиса крымскотатарского народа Рефату Чубарову и координатору организации Таврическая гуманитарная платформа, историку Андрею Иванцу, «как единомышленникам и сподвижникам, помогавшим в создании идеи общества «Бирлик».

Он подчеркнул, что особое внимание в этой работе уделяется изучению Конотопской битвы, победу в которой над Москвой украинский гетман Иван Выговский одержал в союзе с крымским ханом Гиреем Мехметом. Как считает председатель «Бирлика», за годы независимости Украина (полуколониальный период проекта УССР-2, 1991-2013 гг.) не смогла должным образом оценить значение этой знаковой для украинской державы битвы, 360-я годовщина которой наступит в 2019 году. «Мы решили юбилей этой битвы провести на достаточно серьезном уровне с привлечением и государства, и общественности, и всех, кто неравнодушен к истории Украины«, — отметил глава украино-крымскотатарского общества дружбы.

Как сообщалось, 26 июля 2017 года в Конотопе украинской и крымскотатарской общественностью праздновалась 358-я годовщина Конотопской битвы. В ходе праздничных мероприятий, проходивших с участием местных органов власти, говорилось о необходимости создания комитета по празднованию 360-летия Конотопской битвы на государственном уровне. Глава Меджлиса крымскотатарского народа Рефат Чубаров инициирует празднование победы в Конотопской битве на уровне державы.

Youtube притесняет угро-финские народы! Youtube oppresses the Finno-Ugric peoples!

В одном из аккаунтов на видео-сервисе Youtube существовал плейслист под названием «УГРАИНА», в которой были собраны как фольклорные, так и современные песни угро-винских народов Северного Поволжья. Только и всего! На днях его администрация Youtube удалила как «нарушающее правила пользования».

Сам термин «Уграина» (Ugraina) вполне приемлем в этнологии и обозначает территорию компактного проживания угро-финнских народов на северо-западе нынешней России (см. специальную статью на Википедии о них: https://ru.wikipedia.org/wiki/Финно-угорские_народы  https://en.wikipedia.org/wiki/Finno-Ugric_peoples)

Запрещение на Youtube слова «Уграина» идентично тому, если бы были запрещены слова «Каталония», «Корсика», «Страна басков», «Бретань», «Бавария», «Шотландия», «Уэльс» и многие другие!

Естественно, термин «Уграина» не нравиться русским шовинистам, стремящихся даже на законодательном уровне упразднить этнические автономии угро-финнских народов, существующие уже более ста лет. Но с каких пор  демократическая Youtube стала идти на поводу фашистской идеологии российского великодержавного шовинизма? С каких пор демократическая Youtube отрицает право людей на этническую идентичность?

Рашистские поползновения на родной язык!

Кассационная коллегия Верховного суда РФ подтвердила законность проведения Единого госэкзамена только на русском языке.

Таким образом, вторая инстанция отклонила жалобу на решение Верховного суда РФ по иску Аиды Камаловой, которая утверждала, что проведение государственной итоговой аттестации на русском языке нарушает права ее несовершеннолетней дочери. После прохождения кассационной инстанции решение считается вступившим в законную силу.

Верховный суд отказал в удовлетворении иска Камаловых 21 апреля. Ответчиком по данному делу выступало Министерство образования и науки России. Истец обратилась в суд в феврале 2009 года. Она оспаривала пятый пункт положения о порядке сдачи ЕГЭ, принятого приказом Минобрнауки от 28 ноября 2008 года, в котором говорится, что «государственная (итоговая) аттестация по всем общеобразовательным предметам (…) (за исключением иностранных языков), проводится на русском языке».

Истец полагала, что таким образом ограничиваются права граждан России сдавать экзамены на своем родном языке, а, кроме того, дети, обучающиеся на татарском языке, ставятся на ЕГЭ в неравное положение по сравнению с учениками русскоязычных школ.

Харун Сидоров: Политическому солдату

Саша Маслак — это человек, чья жизнь и смерть является убедительным назиданием людям, относящимся к тому же редкому типу индивидов, что и он — типу политического солдата.

Назиданием идти своим путем, делать свое дело и не срываться, пытаясь стать тем, кем ты не являешься.

Тебе может иногда казаться, что ты кабинетный теоретик, но правда в том, что смерть идет за тобой так же, как и за теми, кто сидит в окопе, и застанет тебя на твоем посту, при этом обойдя их.

Тебе может казаться, что ты неудачник, еле сводящий концы с концами, но люди, настоящие люди прекрасно понимают, что на самом деле ты сделал выбор подлинного аскета, не желая продавать первородства своего таланта за чечевичную похлебку сытости и мнимого успеха.

Саша погиб как политический солдат, возвращаясь с конференции, посвященной гибридной войне, конференции в рамках того проекта, которому он посвятил последнюю часть своей жизни — создания Междуморья.

Мы немного общались с ним на эту тему, и я знаю, что ему нелегко далось решение войти в руководство Национального Корпуса — он понимал, что тем самым сжигает за собой мосты научной карьеры, особенно в науке международной, в которой сегодня царит леволиберальный диктат.

Но он принял такое решение, выбрав путь мыслителя-практика, мыслителя-воина, для которого интеллект является орудием борьбы за политическое дело, за свой политический проект и встретил символическую смерть — _в пути_с гибридной войны (и кто знает, не без помощи врагов ли…)

Я знаю, что как патриот Украины в разгар войны он думал о том, чтобы отправиться на Восток, с оружием в руках. Это соблазн, наверное, свойственный всем пассионарным интеллектуалам в такие моменты, и его справедливо отговаривали, потому что таких, как он, единицы в современной Украине и его мозги были гораздо нужнее ей, чем его руки. Как видно, это ничего не решает в отношении смерти — среди моих друзей тут немало тех, кто прошел через самые горячие точки, и они слава Богу, живы, и занимаются, кто бизнесом, кто чем, а Саша, оставшийся сражаться своим интеллектом, встретил предначертанную ему смерть на своем боевом посту.

Это мужество интеллектуала, политического солдата жить и умирать тем способом, который ему предписан, представляет собой верность особого рода — исполнением того, что древние арии называли Дхармой.

Таким был мой учитель Гейдар Джемаль, до последних дней своей жизни продолжавший рассуждать и учить, несмотря на колоссальные боли. Таким останется в моей памяти мой приятель Александр Маслак, живший как философ-аскет и погибший как воин-философ.

Олена Семеняка: Слово пам’яті й політики, бо їхня справа має жити…

Олександр Маслак — це рідкісна людина. Багато згадують його високі професійні якості, принципову ідейну позицію (консерватор), колосальний об’єм знань і персональний внесок у розбудову Інтермаріуму. Друзі та близькі згадують Особистість.

Знаково те, що він загинув, повертаючись з Варшави після конференції «Стратегія співпраці країн Міжмор’я в умовах гібридної війни». Знаково й те, що на останній зустрічі перед його від’їздом, де також були друзі його юних літ — Едуард Юрченко та Олександр Алфьоров — Сашко показував нам їхні спільні старі фото, над якими ми по-доброму сміялися. Хто б з нас тоді повірив, що ця зустріч є прощальною…

Так ось, саме його вірність ідейним принципам підносила його в моїх очах над іншими. Й хоча наша «ідеологія» не співпадала на всi 100%, в особі цього духовного аристократа, що надихався постаттю Фрідріха Великого, втратило все українське суспільство, не кажучи про націоналістичний рух. Усі просвітницькі проекти, які ми планували разом з Олександром (політклуб, вільний університет, сайт і багато чого іншого), тепер втілимо у життя з потроєним завзяттям.

Останнім часом він завершував свої книжки про Шевченка та історію України з фокусом на 20 ст. (на замовлення дружнього австрійського видавництва). У передмові до другої з них він зауважив, що викладає з точки зору якості політичних еліт, які бралися за розбудову української державності. Я сподіваюся, скоро обидві праці побачать світ.

З не менш унікальним Олексієм Курінним трохи інша, але настільки ж символічна історія. Хоча й боролися за спільну справу, ми, бувало, сперечалися, а на початку Майдану навіть посварилася (через ЄС: він за, я проти, з чого почалася конвертація міжнародних знайомств УТК в Інтермаріум та Пан’Європу). Я називала його «нацдемом», що віддає всі сили на боротьбу за «українство», не переймаючись питаннями геополітики та економіки, а він, із точністю до навпаки, вважав, що правий поворот у світі для мене важливіший за країну. Але казус у могилянці (де ми з Сашком були на боці Олексія без жодних вагань), за його власним зізнанням, розставив все на свої місця, і ми почали підготовку до співпраці.

Якраз після повернення Олексія з Варшави ми планували розпочати боротьбу за його право захищати дисертацію в рідному університеті. Під час поїздки Сашко пояснював йому нашу стратегію діалогу з поляками (а Олексій зі своїм насправді дуже солідним міжнародним, експертним та медійним багажем мав масу власних креативних пропозицій). Тепер же знову залишаюсь сам на сам із відчуттям натхненної, але прощальної розмови перед його від’їздом до Варшави…

Наш табір сильно втратив. Упевнена, також в особі друзів, які їздили з ними до Польщі. Але тепер у нас є нові сили та обов’язок, скріплений сумом та усвідомленням вселенської несправедливості, залізною рукою скерувати нашу нову українську спільноту у правильне русло…


Олександр Маслак закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка та здобув ступінь кандидата філософських наук. Рік стажувався в Варшавському університеті. Працював старшим викладачем Центру гуманітарної освіти НАН України. Він був відомий, як експерт широкого профілю, адже розумівся на історичних подіях світу та мав потужні знання українських реалій з часів Київської Русі. Згодом пішов у політику та став членом Вищої Ради партії «Національний Корпус».

 Проводив відкриті лекції для студентів. На Youtube є лекція про одного з провідних філософів 20-го століття Освальда Шпенглера і його працю «Присмерк Заходу».

Олександр Ніконоров був змушений покинути Луганськ після захоплення міста бойовиками. Працював кореспондентом інтернет-видання «Депо», а також був політологом. Йому було лише 29 років. Олександр народився 3 листопада 1988 року у місті Торез Донецької області. В 2011 році закінчив кафедру політології в університеті Даля, що в Луганську. Після захоплення міста сепаратистами виїхав звідти, але змиритися з окупацією Донбасу не міг. Вивчав екстремістські та сепаратистські рухи на Закарпатті та Донеччині. Народний депутат Антон Геращенко розповів, що Олександр як молодий вчений готував дисертацію про проросійські сепаратистські рухи на Донбасі, якою була роль Росії в них. Олександр також був автором десятків статей і досліджень про те, що відбувається на окупованих територіях. Його статті та дослідження залишаться важливим матеріалом для майбутніх дослідників історії російської агресії на Донбасі.

http://24tv.ua/dtp_na_rivnenshhini_pogib_oleksiy_kurinniy_oleksandr_maslak_oleksandr_nikanorov_volodimir_karagyaur_sergiya_popov_n861158

Михаэль Шрайбман: Разговор с башкирским писателем и другие наблюдения

Эти заметки о Башкирии были написаны до последних событий, вызывавших напряжение в связи с вопросом изучения башкирского языка в школах и с обсуждением статуса башкирского языка. Похоже, центральная власть, напуганная процессом башкиризации (о нем речь идет ниже), решила отыграть назад. Но это будет совсем не просто сделать. Нельзя просто так включать и выключать социальные процессы, щелкая тумблером.

***
У меня состоялся любопытный разговор с одним из башкирских писателей, который знаком с разными современными тенденциями в регионе.
По его словам, в республике идет процесс башкиризации, что стало особенно заметно в последнее десятилетие. Значительная часть образованного небашкирского и башкирского русскоязычного населения мигрирует из Уфы в более богатые города РФ, с другой стороны в город приезжает на заработки и учебу много людей из глубинки (ибо в столице, понятное дело, экономическое положение лучше).
Башкирский язык постепенно занимает все более значимое место в жизни общества, как на уровне разговорной речи, так и в учреждениях. Например, в местном Союзе Писателей около 300 человек в башкирской секции и только 18 в русской. В местных отделениях ведомств все чаще говорят на башкирском.
Указанный процесс напомнил мне другое — постепенную украинизацию Украины перед чередой недавних событий, которые совершенно изменили ее. По словам некоторых политологов, украинский язык стал играть в то время более значительную роль в жизни общества, отчасти благодаря политике верхов (какими бы они ни были, им все же требовалось в той или иной, пусть и в небольшой мере, стремиться к украинизации, иначе в чем смысл отдельного существования страны и отдельного от России правительства), отчасти благодаря тому же самому процессу переселения из глубинки в крупные города.
Так и в Башкирии формирование башкирской нации происходит отчасти сверху, отчасти стихийно снизу под влиянием процесса переселения жителей глубинки в крупные города. Нельзя сказать, что все происходит только благодаря властям, но и нельзя сказать, что это целиком результат стихийного процесса: оба фактора (политический и социально-экономико-демографический) взаимодействуют. Continue reading

Олег Гуцуляк: «Burning Man» — рождение нового трайбализма

Спасаясь от диктата «Здесь-Бытия», постчеловек, не вынося своего «абсолютного одиночества» и «ужаса истории», стремится найти «спасение» в суррогатах.

Вариантом «спасения» для постчеловека рассматривается нахождение (иногда удачно, иногда нет) тех, кто «здоров/девиантен также, как и я». В отличие от премодерного (традиционного) этноса, племени или клана как жёстко структурированного социокультурного образования с контролированным членством, ныне существуют «новые группы», функционирующие исключительно по причине индивидуальных решений «абсолютных / пост- человеков». Российский орнитолог Виктор Дольник в книге «Непослушное дитя биосферы» использовал для определения таких групп понятие «клубы», а в СМИ их часто определяют как «тусовки». Традиционно их отождествляют с субкультурами социальными группами носителей части культуры общества, отличающейся от преобладающего большинства своим поведением (положительным или отрицательным), собственной системой ценностей, языком, манерой поведения, одеждой и другими аспектами и формирующихся на национальной, демографической, профессиональной, географической и других основах.

Часто такие группы образуются как «фандом» («фэндом», англ. fandom, букв. «фанатство»), то есть клуб поклонников какого-то произведения (мифа, легенды, романа, комикса, фильма, телесериала, компьютерной игры) с яркими героями, либо какого-то популярного актёра / писателя. Существуют специальные названия для фанатов некоторых отдельных жанров и направлений. Например, отаку – любители аниме и манги; треккеры – любители сериала «Звёздный путь; поттероманы (поттериане) – любители книг и фильмов о Гарри Поттере; толкинисты – любители творчества Дж. Р. Р. Толкина, хувианы (доктороманы) – любители сериала «Доктор Кто», шерлокоманы – любители сериала «Шерлок», брони – любители сериала «My Little Pony», сверхамипришибленные – любители сериала «Сверхъестественное», хаталийцы – любители аниме и манги «Hetalia», персоманы – любители книг и фильмов о Перси Джексоне, стидиевцы — поклонники сериальной пары Стайлза Стилински и Лидии Мартин в сериале «Волчонок», киллджои — поклонники рок группы «My Chemical Romance», скамовцы — любители сериала «Skam», АРМИ — фанаты корейской музыкальной группы BTS и т.д. Издаются фанатские издания («фэнзины»), проводятся периодические (международные, национальные или региональные, и, как правило, ежегодные) собрания («конвенты»), а также проводятся «косплеи» («костюмированные игры»), активные участники которых образуют постянные группы («косбенды»). Continue reading

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)