• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org


Володимир Стецюк: Вийшов у світ другий випуск альманаху письменників Придніпров’я «Степова Еллада»

У Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася презентація другого випуску альманаху письменників Придніпров’я «Степова Еллада». У випуску представлені також твори криворізьких поетів Віктора Гриценка, Інни Доленник і Володимира Стецюка.

Твори різноманітних жанрів – поезія, проза, мемуари, драматургія, публіцистика, які увійшли до другого випуску альманаху, стали номінантами обласного патріотичного літературного конкурсу імені Валер’яна Підмогильного, ініційованого обласною письменницькою організацією та управлінням культури, національностей і туризму облдержадміністрації. Отже на презентації визначені журі переможці конкурсу отримували дипломи, грошові премії та примірники альманаху «Степова Еллада». Continue reading

Алена Агеева: 17 лет со дня рождения великого индоевропейского учёного Васо Абаева

Сегодня исполняется 117 лет со дня рождения великого осетинского, индоевропейского учёного Васо Абаева. Или, как называли его в России — Василия Ивановича… Не хватит и монографии, чтобы изложить весь цивилизационный вклад профессора Абаева в наше прошлое; а также те пласты настоящего и будущего знания, основанные на нём. Хочется лишь надеяться, что 100-летняя земная жизнь этого аланского старца, посвятившего себя до сих пор не оцененному по достоинству труду, найдёт своих последователей и апологетов в ближайшем времени.

… И камень над могилой этого хранителя скифо-сарматских сокровищ станет тем фундаментом, на котором вырастет ещё неведомый миру, но долгожданный революционный виток новой индоевропейской науки, нашего не утраченного Логоса…

Владимир Емельянов: 80 лет со дня рождения Сергея Сергеевича Аверинцева

Какая странная судьба, если задуматься. Филолог-классик. Сотрудник Института мировой литературы. Автор работ об античной и византийской риторике. Просветитель в 60-х-80-х годах. Потом, когда стало можно говорить обо всём, вдруг эмигрант, венский профессор, поэт и новый православный богослов. В результате: людьми науки не вполне признан, для церкви не вполне свой, поэтами тоже за своего не признается, а в Вене давно забыт всеми, кроме русских эмигрантов, слушавших его лекции. Остались видеозаписи, но из них нельзя извлечь ничего того, что не прозвучало бы тогда, в конце прошлого века. Что еще осталось? Пожалуй, разрозненные мысли по всяким поводам, высказанные в эссе. И вот они самые интересные во всем его наследии. Мысли по всяким поводам. Оказалось, что Аверинцев просто мыслитель. Просто философ культуры. А важнее этого вряд ли что-то есть… Однако есть и важнее. Об этом потом. Continue reading

Роман Івасів: Волонтерство як служіння

Волонтерська діяльність, день якої у світі відзначають 5 грудня, — жертовна праця людини заради добра ближнього, яка не приносить їй ніякої матеріальної користі; це добровільний внесок в збільшення добробуту певної спільноти чи суспільства. Сьогодні пригадаємо тих окремих жертовних людей та громадські й релігійні організації, яких в Україні побільшало, особливо з війною Росії проти України.

Волонтерський рух допомоги українським військовикам (ЗСУ, Нацгвардії й добробатам), які з 2014 року стримують російську збройну агресію, виник стихійно й охопив усі верстви українського суспільства. Важко означити точну кількість активістів і волонтерських організацій. Наразі держава не веде їх чіткого обліку. Але за даними соціологічного опитування, проведеного у вересні 2014 р. Київським міжнародним інститутом соціології, кошти на рахунки армії переказувала третина жителів України, а ще чверть передавала допомогу через волонтерські організації. При цьому волонтери збирали й доставляли українським бійцям в зону АТО різноманітні ресурси, від харчів, ліків, одягу, амуніції, автотранспорту, військових приладів до ремонту та вдосконалення техніки. Доволі часто під обстрілами й небезпекою для власного життя. Це нагадало первісне значення слова «волонтер» (від фр. volontaire — доброволець) — людину, яка добровільно поступала в позаминулому столітті на воєнну службу у Франції. І хоч наш народ вже втомився четвертим роком війни і добряче зубожів, він не перестає допомагати своїм захисникам.

Серед ревних волонтерів — військові капелани українських церков, які окрім своєї душпастирської праці, ще й тягнуть лямку тилового забезпечення нашої армії і добробатів. Згадаємо тут тільки тих, з ким перетинались: о. Василя Жупника, о. Василя Довганюка, о. Миколу Мединського, о. Михайла Дзюбу з Коломийської єпархії УГКЦ, які часто виїжджають на бойові позиції на фронт з допомогою нашим військовим. З Івано-Франківської архієпархії УГКЦ — о. Романа Залеського, о. Володимира Олійника, о. Дмитра Бігуна… Continue reading

Евгений Ихлов: Почему Александр Македонский умер таким молодым

Смерть 33-летнего государя Александра Филипповича в Вавилоне, как известно, привела к распаду его мирной многонациональной державы (кто столкнул между собой братские народы?) и к междоусобным войнам среди его ближайшего окружения — диадохов (наследников вождя!)…

Мечтательный британский империалист Арнольд Тойнби в своё время написал эссе о том, как проживший до глубокой старости владыка Греческой империи (в видении пророка Даниила — это четырехголовый крылатый барс, победивший Персидскую державу — медведя с тремя огромными клыками), овладел Китаем и снарядил экспедицию в Западное полушарие... Повествование ведётся из сегодняшнего дня — после 22 столетий мирного и просвещённого всемирного правления Македонской династии Агеадов.

Теперь вы, мои уважаемые читатели, поняли, почему входящий в кружок герцогини Гамильтон историк советовал умиротворить Гитлера? К герцогу и летел на переговоры Гесс, но не срослось — не долетел до имения, вывихнул ногу при парашютировании, был пойман дружиной ПВО и сдан в контрразведку…

Но пусть легендарный царь успокоился бы на нынешней индо-пакистанской границе… И прожил был ещё долго, пусть не 120 лет, но половину. Пожилой мудрый правитель не стал бы бросать державу на шару (как в фильме Оливера Стоуна — царский персень). У него были бы наследники. Возможно, его ближайшим сподвижником стал бы Птолемей «Сотер» Лагид.

Меня, однако, заинтересовало проникновение индийской мысли и её интеграции в эллинизм.

В реальной истории эллинистское Сирийское царство потомков диадоха Селевка, с которым во втором веке воевали Маккавеи (навстречу Ханнуке), оказалось отсечено от Индии нововозникшим Парфянским царством. Парфянским менталитет оказался слишком архаичен для восприятия утончённых теологических идей Индостана. Но среди эллинов они бы пошли на ура! В том числе концепция аватар. Ага, сказали бы эллины, те, кого наши предки именовали «полубоги» — это были аватары олимпийцев, всё ясненько-понятненько… Мир сразу обрёл бы концептуальную чёткость и стройность… Можно было уже не слишком насиловать свою гражданскую совесть, именуя эллинистских царей — живыми богами… Дык, аватары, они, аватарища! И римским императорам, покорившим эллинистический Восток, эта доктрина пришлось бы по нраву: взял власть, казнил соперников, и за приличную мзду жрецы, путём сложного и таинственного обряда, указывали какого бога он — аватара… Я даже, думаю, что выбор бога был бы аналогией выбора девиза правления императорами китайскими.

Но меня интересует проникновения концепции аватарности в иудаизм, который перед этим подвергся огромному вавилонскому и персидскому влиянию. Признающий бессмертие души фарисейское направление (оппоненты Хасмонеев), затем, развиваясь, признало бы и переселение души. Если исходить из того, что Моисей, Илия, Енох, другие пророки — суть аватары Иеговы, то снимаются все теологические сложности. В вишнуизме есть много аватар, из них десять — главнейших. Известнейшие же из них — седьмая аватара — царь Рама и восьмая аватара — Кришна. И талмудические споры из определения приоритетности учения различных мудрецов, перешли бы в область иерархизации пророков как аватар… Концепция же Машиаха также обретает целостность — будет наиглавнейшая аватара Иеговы, каковая станет править миром, как владыка Рама правил Индостаном… Вместо Махабхараты — Армагеддон. И когда появляются последователи пророка Иоанна, то лишь появляется ещё одна раввинская школа, почитающая его как самую высшую аватару. Конечно, конфликт, но ведь и Талмуд во многом построен как теологическая полемика школы Гиллеля и школы Шамая… Потом появляются сторонники назорея из Назарета*, уверяющие, что аватара Иоканан и его признал аватарой, причём, ещё более высокой. Как Рама — аватары Кришны… Среди обиженных Иисусом «книжников и фарисеев» опять начинаются споры, какая аватара наиаватарнейшая. Даже не уступающие по горячности конфликту литовских миснагов с галицийскими хасидами… Но — и всё… Кстати, в этом контексте становятся понятны споры среди последователей Иисуса: не вернувшийся ли это пророк Илия или знаменитая сцена на горе Фавор. Иисус как аватара Илии, который аватара Моисея… Тем более, что согласно пророку Малахии, Машиах будет аватарой пророка Илии (Илия в последние дни вернётся). А потом все три наиглавнейшие аватары собираются вместе, как в трогательной финальной сцене «Возвращения джидая»... Не зря же полвека назад для движения хиппи образы пастыря Иисуса и пастушка Кришны как бы соединились… Но самое главное, не будет жуткого кровавого многовекового конфликта христиан и иудеев. Лишь ещё один повод для споров долгобородых стариков…
Continue reading

Володимир Єрмоленко: Самообраз українців

На фото — Василий Ярославович Слипак (укр. Василь Ярославович Сліпак; 20 декабря 1974, Львов, УССР — 29 июня 2016, Луганское, по другим данным Логвиново) — украинский оперный певец, солист Парижской национальной оперы, волонтёр, участник боевых действий во время войны на востоке Украины в составе добровольческого украинского корпуса «Правый сектор». Герой Украины (2017), кавалер ордена «Золотая Звезда».

Часом я дивлюся на фото наших вояків, і мене вражає одне: як повертаються старі козацькі обличчя. Звісно, вони самі інтуїтивно чи свідомо ті обличчя наслідують — ці нові козацькі оселедці, вуса, поголені потилиці та скроні, цей погляд, у якому одначасно виклик і іронія. Але все одно дуже сильне враження: ті наші старі козацькі обличчя, які живуть у нашій памяті через живопис, просто сходять з картин і опиняються в реальності.

Драма України в тому, що наша аристократія так часто гинула. Або асимілювалася, або була знищена. І наратив нашого народу — це дуже часто наратив без аристократії, без еліти. Що дуже складно, бо без аристократії народ вижити може, але йому складно розповісти про себе, йому складно робити щось інше, ніж те, що безпосередньо повязане з його виживанням.

Але є й позитивний момент. Іконографія українців, образи його пантеону виразно антигламурні. Це не напарфумовані придворні в перуках, це не графи з маєтками і рабами, це не герцоги з заморськими компаніями, не генерал-губернатори з орденами, не королі і навіть не президенти. Це козаки, гайдамаки, гультіпаки, повстанці, партизани, і похідні — письменники-гайдамаки, художники-партизани, бізнесмени-гультіпаки. Це crazy folks. І він в памяті народу живе вічно. Самообраз українця ніколи не буде гламурним і вилизаним. Він завжди буде трохи божевільним, трохи п’яним, трохи безбашенним і не зовсім тутешнім

Сергей Путилов: Годовщина российско-финской войны: повторится ли прошлое?

30 ноября 1939 года началась советско-финская война, которую поэт Твардовский назвал «незнаменитой». Потери Красной армии оказали огромны. Несмотря на победу, выигрыш оказался сомнительным. Возможно, если бы не финская авантюра Сталина, то Гитлер, убедившийся в слабости «непобедимой и легендарной» (которая три месяца не могла справиться со слабым противником), не рискнул напасть на Советский Союз. Финны называют этой войну talvisota, или «зимняя война». Количество погибших, обмороженных советских воинов измерялось десятками тысяч. При это финны потеряли людей в разы меньше.

26 ноября 1939 года правительство СССР направило ноту протеста правительству Финляндии по поводу якобы имевшего место артиллерийского обстрела, который, по заявлению советской стороны, был совершён с финляндской территории. Ответственность за начало военных действий советской стороной была полностью возложена на Финляндию. Начало военных действий привело к тому, что в декабре 1939 года СССР как агрессор был исключён из Лиги Наций. Война завершилась подписанием Московского мирного договора. В этой войне не было победителя. Хотя СССР и отобрал у Финляндии Карельский перешеек, но в действительности это оказалась «пиррова победа». Она показала слабость Красной Армии, ускорила принятие Гитлером решения напасть на СССР — этот «колосс на глиняных ногах», по его мнению.  Continue reading

Про головне в деталях. Про зміни, які відбуваються в сучасному суспільстві

Гості студії ОТБ «Галичина»- Ярослав Гнатюк, кандидат філософських наук (ПНУ), і Володимир Сабадуха, кандидат філософських наук (ІФНТУНГ)

Ярослав Мельник: Ментально-аксіологічні та морально-етичні рамки комунікативних актів у текстах Нового Заповіту

… все тоне в фарисействі…
Авва Отче, цю чашу мимо пронеси…
Б.Пастернак

Анотація. У статті розглядається типологія комунікативних актів у текстах Нового Заповіту з урахуванням ментально-аксіологічних та морально-етичних регістрів. Виділяються ключові параметри комунікації та їх інтерпретація Ісусом Христом. Крім цього, робиться акцент на християнсько-світоглядних чинниках у формуванні дискурсу євангельських текстів.
Ключові слова: комунікація, комунікативна поведінка, текст, етнокультура.

The article deals with the typology of communicative acts in the texts of the New Testament on the basis of cognitive, axiological, ethical and moral factors. The key thresholds of communication and their interpretation by Jesus Christ are distinguished. The emphasis is given on the role of Christian paradigms participating in the formation of evangelic texts.
Key words: communication, communicative behaviour, text, ethnoculture.

Проблеми, комунікативних актів, соціально-етичних сценаріїв комунікації і дискурсу загалом стали особливо актуальними впродовж останніх десятиліть [9, с. 20]. Така актуалізація є мотивованою і пояснюється революційними процесами у сфері інформаційних технологій, формуванні комунікаційних систем, створенні інтернет-мережі, удосконаленні комунікативної етики, наданні широкого спектра інформаційних послуг, тиражування різних видів та засобів збереження і передачі інформації. Тотальне проникнення телекомунікаційних послуг в усі сфери людського буття – телебачення, радіо, Інтернет, пресу – стало невід’ємним атрибутом життя людини початку ХХІ ст. У зв’язку з цим низка проблем, пов’язаних з комунікаційними системами, культурою комунікації, перестали бути локальними і набули статусу надактуальних. До них можемо віднести явища інформаційних воєн, маніпуляції та зомбування мільйонів через ЗМІ, засмічення інформаційного простору та інформаційний тероризм, вплив на індивідуальну та колективну свідомість та ін. Значною мірою ці проблеми зараз розглядаються та тлумачаться у контексті екології людини, екології культури, філософської антропології [10, с. 36]. Також упродовж останніх десятиліть формується етико-методологічна база нового інформаційного суспільства. Continue reading

Олена Семеняка виступила на конференцiї «Розбита Iмперiя» («Rozbite Imperium») у польському Сеймi

25-26 листопада в Колумновiй залi Польського Сейму вiдбулася пiдсумкова конференцiя циклу «Розбита Iмперiя» («Rozbite Imperium»), що стартувала в Києві, продовжилася у Тбілісі та завершилася у Варшаві.

[…] На конференції «Розбита імперія» Україну представляли делегація від українського студентства, Олена Семеняка (Національний Корпус), Євген Білоножко (головний редактор Інтернет-порталу Polonews, полiтичний експерт), а також доброволець не однієї війни в регіоні Ігор «Тополя» Мазур та Анатолій Шолудько (УНА-УНСО).

Виступ Олени Семеняки природним чином стосувався новітніх українських національно-визвольних змагань, але не тільки українських. Розкриваючи геополітичну програму Національного Корпусу, вона обґрунтувала тезу про те, що, як би це парадоксально не звучало, справжню незалежність народи Центрально-Східної Європи зможуть здобути лише в рамках повноцінної регіональної інтеграції: «Адріатично-Балто-Чорноморська інтеграція: від незалежності до суверенітету».

Зважаючи на те, що конференцію було присвячено не тільки передісторії, а й конкретним методам здобуття незалежності народами регіону, Олена Семеняка зосередилася на наступному аспекті проблематики: «Польсько-українська співпраця як ключ до суверенного Міжмор’я». По суті геополітичний характер свого виступу вона підкреслила і в ході спілкування з журналістами місцевого телеканалу.

Крім того, з огляду на присутність на конференції членів правлячої партії Польщі «Право і справедливість», Олена Семеняка закликала польську сторону налагоджувати співпрацю з українськими політичними союзниками, пам’ятаючи про те, що нинішні президент та уряд України налаштовані лише на некритичне прийняття будь-яких ініціатив Євросоюзу й Заходу в цілому, в тому числі спрямованих проти польської культурно-демографічної й економічної політики.

Звичайно, представниця Національного Корпусу, відомого своєю всебічною співпрацею з польськими прихильниками Інтермаріуму, не могла оминути казус «історичної війни» між Україною та Польщею, розв’язаної безвідповідальними політиками та істориками винятково в інтересах Кремля.

В рамках ранкового ефіру на радіо W-Net, який ширша громадськість мала змогу послухати 27 листопада о 9:00 за польським часом, Олена Семеняка підсумувала три основні фактори, що спричинили загострення відносин між Україною та Польщею. Continue reading

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)