• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" Международной Ассоциации "Мезоевразия" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Что такое "Мезоевразия" - https://uk.wikipedia.org/wiki/Мезоєвразія


Диакон Андрей Кураев: Об автокефалии Украинской православной церкви

Можно долго перебрасываться канонами и прецедентами.

Но главное для христиан это вроде бы люди. Кому в России, в РПЦ станет плохо, если в Киеве будут автокефалия? И отчего этому православному станет плохо? Разве что затруднятся переходы священником. Теперь вместо решения епископа нужно будет получать отпускные грамоты от Синодов.

Плохо станет только группе кремлевских мечтателей-геополитиков. В их планах «единство Церкви» нужно для их сценария: «Однажды бандеровский режим осточертеет киевлянам. Они устроят про-российский майдан. Позовут Януковича на царство. И вот когда русские танки помчатся освобождать братьев, православные прихожане и батюшки выстроятся вдоль дорог, станут махать георгиевскими флагами и приветствовать долгожданных освободителей и воссоединителей. И на очередной Переславской Раде выйдет киевский митрополит и благословит нового Богдана». То есть — единство Церкви — это та последняя виртуальная ниточка, вокруг которой при случае нарастет плоть реального военно-государственного единства.

Все ссылки «воссоединителей» на каноны не более чем прикрытие их собственных вполне земных и политических амбиций.

Итак, за исключением малоадекватной группы имперцев, в России автокефалия УПЦ никого особо не потревожит. А на самой Украине кому она навредит? Что имеет обычный украинский священник или прихожанин от видимости единства с МП? Ничего. Только проблемы. Ну и ощущение «я не такой, как другие; я каноничный». Но если появится каноническая автокефалия — то ему будет, куда унести это свое чувство избранности.

Мне кажется, московской дипломатии надо сейчас бороться не против автокефалии как таковой, а за статус тех прихожан, приходов, монастырей, которые пожелают остаться именно в МП. Может, уместно их передать в РПЦЗ (наличие Синода в Нью-Йорке избавит их от многих подозрений). А для кого-то создать статус прямых патриарших ставропигий. Но в любом случае им должны быть даны жесткие государственные гарантии неприкосновенности и равноправия…

От редакции Портала. Тема об автокефалии на форуме http://intertraditionale.forum24.ru/?1-13-0-00000122-000-0-0

Ігор Галущак: «Світ зрештою має визнати Голодомор геноцидом українського народу» — заявив генеральний секретар Світового Конґресу Українців і президент Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів

З нагоди вшанування 85-их роковин Голодомору в Україні Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою спільно із Народним домом «Просвіта» Львівської політехніки провели зустріч під назвою “Україна пам’ятає — світ визнає”. У ній взяв участь і відомий громадський і політичний діяч української діаспори, голова Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору, генеральний секретар Світового Конґресу Українців і президент Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів.

Вітаючи знаного гостя, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська нагадала, що в останню суботу листопада в Україні та світі вшановують пам’ять жертв голоду, штучно організованого сталінським режимом в Україні в 1932-33 роках. Цьогоріч цей день випадає на 24 листопада. Починаючи з 1991 року, Україна в різній формі вшановує пам’ять жертв Голодомору. Та особливої ваги ця подія набула в останній час. У цей день у кожній українській домівці запалюють незгасиму свічку пам’яті. Власне, цю ідею цю висунув саме Стефан Романів разом зі своїми соратниками, котрі в далекій Австралії ще 2008 року її вперше втілили.

Ми тоді знайшли спільну мову з українськими урядовцями, — наголосив, виступаючи перед чисельними присутніми, — що спільно можемо багато чого зробити. І якщо будемо разом працювати, то зможемо швидше донести світові інформацію про Голодомор. Так розпочалася кампанія “Україна пам’ятає – світ визнає”, суть якої полягав у роботі в двох напрямках. З одного боку, в самій Україні потрібно було говорити більше про Голодомор адже довгі роки в світі мало знали про нього, а якщо знали, то лише кремлівську версію. Водночас, ми розпочали роботу з міжнародною спільнотою, парламентами різних країн, щоби домогтися від ООН остаточного визнання Голодомору геноцидом”. Continue reading

Екатерина Амеян: Сегодня езидский праздник Чаршама Сор (Красная Среда)

Сегодня езидский праздник Чаршама Сор( Красная Среда). Поздравляю всех езидов с этим праздником. Всем мира и благополучия!
Çarşema Sor pîroz be! Şems miletê Êzdi xayke.

P.S. Я в национальном образе….

Олена Семеняка: Втекти в Ліс: як підкорити сучасність / Убежать в Лес: как подчинить современность (лекция на русском языке)

Олена Семеняка: Втекти в Ліс: як підкорити сучасність / Убежать в Лес: как подчинить современность (лекция на русском языке)

Марія Франчук, Наталія Ткачик: Танець «Сербен» у покутському селі Галичини

На Великдень та на Провідну неділю в селі Чортовець, що на Городенківщині (Івано-Франківська обл.) виконують ритуальний танець «Сербен». Традиційно, цей танок водять лише чоловіки, жінкам залишається спостерігати, або ж співати гаївки. Рухи сербена складаються із трьох кроків вперед та кроку назад, змаху руками доверху і потім донизу.

Розпочинається дійство ближче до вечора, чоловіки збираються біля церкви і без жодної команди самостійно організовуються. Таке враження, наче вони це роблять щодня. Традиційно обходять тричі церкву, а потім заводять коло і так закінчується танець. Через деякий час це знову повторюється, і так може тривати аж до пізнього вечора.

«Танок розпочинає чоловік з топірцем в руці. А за ним ідуть всі інші строго за ієрархією: від найстаршого до наймолодшого учасника. На Великодні свята Сербен водять окремо біля двох сільських церков. А вже на Провідну неділю люди збираються біля православної церкви і чоловіки «ідуть сербена» через ціле село до греко-католицького храму. Цій традиції вже дуже багато років», – розповідає місцевий житель Михайло Солоджук, який щороку бере участь у цьому дійстві.

Якщо когось спитати від коли в селі почали водити «Сербен», то люди й не згадають. Навіть старожили кажуть, що ще їхні діди-прадіди водили танок. А зараз цю традицію передають молодому поколінню. На перший погляд здається, що молодь таким не цікавиться, але це не про жителів села Чортовець. Тут і молоді хлопці, і навіть маленькі дошкільнята беруться за руки і «йдуть сербена».

Зазвичай, на Великдень до Чортівця приїжджає багато людей. Хтось їде в гості до родичів, а є й такі, що приїжджають просто подивитися на таке дійство як танець «Сербен». Але вони чомусь стоять осторонь і не йдуть до гурту, мешканці села кажуть, що мабуть трохи соромляться. Continue reading

Павел Зарифуллин: Псевдо-евразийство фашиста Дугина

Ответ Павла Зарифуллина на плагиат и искажение фактов о наследии Турана (http://www.centrasia.ru/news.php?st=1522901340)

Авель и Каин

Дугин никогда реально не любил восточное и кочевое. В своих текстах по истории традиции он писал, что главное — это цивилизации Каина, оседлых, тех что растят сады.

«Каин — оседлость, его занятие — хлебопашество, его жертва — бескровна. Его царства — растительное и минеральное. Ты — Каин!». Дальше у него начинается поэзия в стиле немецкого романтизма: «Рыцарь Грааля, ты — Каин!». Это все я цитирую его книгу «Основы геополитики». А после совсем поразительное: «Генон не прав, Каин еще не убил Авеля, точнее, убил, но не до конца. «Они входили в печи сотнями, а выходили тысячами…»». Это Дугин имеет в виду Холокост (для тех, кто не понял). Евреи ведь тоже кочевники, дети Авеля. И честные фашисты, верные Каину и фюреру, оседлые белокурые бестии не довершили братоубийство, они (с точки зрения Дугина) ещё не реализовали изначальную жертву, что им была предначертана. Не довершили важнейший обряд!

Вот такие мысли, идеи у Дугина. Это его внутреннее представление о том, как всё должно быть на самом деле. Дети Каина должны сожрать детей Авеля. Такая у них эзотерическая духовная задача.

Отталкиваясь от этих знаний, очень легко объяснить «новые» идеи Александра Дугина про Туран.
Он пишет, что тюрки не имели никакого отношения к Турану. Гунны и монголы в лучшем случае что-то заимствовали у индоевропейских народов. Были во «время оно» индоевропейцы, владели Евразией, потом некоторое время их не было. Вышли покурить. И вот сейчас они опять вернулись и будут всем владеть.

В стиле песни учителя Дугина Евгения Головина:

Превратите хлебные степи
В газовый парадиз,
Вонзайте в мозги Совдепии
Свой раскаленный нордизм!

На Север, на Север, на Север
Неистово рвется пропеллер! Continue reading

Нерусский мир: Казахстан меняет «большого брата»

Казахстан постепенно дистанцируется от России. На днях его МИД отверг требование главы российского внешнеполитического ведомства Сергея Лаврова отменить безвизовый режим с США. Ранее глава республики Нурсултан Назарбаев распорядился перейти с кириллицы на латиницу. И, наконец, чиновникам Казахстана отныне запрещено публично выступать на русском языке.

На первый взгляд ничто не предвещало бури. Глава МИД РФ Сергей Лавров по окончании трехсторонней встречи в Астане делегаций России, Турции и Ирана (гарантов перемирия в Сирии) сердечно поблагодарил Нурсултана Назарбаева за посредническую роль в межсирийском процессе урегулирования. Но в ходе общения с журналистами один вопрос застал российского министра врасплох. Его спросили, как Россия оценивает введение Казахстаном безвизового режима с США. И тут вдруг выяснилось, что Лавров не в курсе. Он в деликатной форме потребовал от Астаны отменить этот режим, введенный в ходе январского визита Нурсултана Назарбаева в Вашингтон. По словам Лаврова, прежде чем открывать границы американцам, Казахстан должен согласовать это с руководством ЕАЭС, на территории которого установлен безвизовый режим. Чего опасается Москва? Того, что американские шпионы приедут в Казахстан без визы, а затем, воспользовавшись безвизовым режимом между ним и РФ, незаметно проникнут на российскую территорию. Естественно, это затрагивает интересы национальной безопасности.

Но Астана проигнорировала требование Лаврова. Буквально на следующий день МИД Казахстана в специальном заявлении дал резкую отповедь главе российской дипломатии, заявив, что введение безвизового режима для граждан зарубежных стран является правом любого суверенного государства. Разумеется, такое жесткое заявление не могло выйти без личного одобрения Нурсултана Назарбаева. А он тем самым дал понять Кремлю: времена, когда «старший брат» давал указание казахам, ушли в прошлое.

Кстати, еще один тревожный для Москвы момент: Continue reading

Елена Галкина: О «новой Холодной войне»

По-моему, все любители ярких эпитетов и аллюзий, которые называют происходящее сейчас вокруг РФ «началом Холодной войны», лишь накачивают международный вес путинского режима, тем самым рискуя приблизить реальную «горячую» большую войну.

Именно нестройных хор этих политиков и экспертов выводит взбесившуюся региональную державу на уровень центра мирового антиглобализма, к чему Кремль на самом деле стремится, старательно поддерживая такие месседжи (подобный финт пытался провернуть раньше Ахмадинеджад, но стартовые позиции были явно недостаточны).

Само сочетание слов «Холодная война» приближает сегодняшнюю Россию к вожделенному статусу Советского Союза той эпохи.
Если сейчас у РФ в союзниках только несколько маргинальных государств-фриков, то «Холодная война» сама собой будет притягивать к ней недовольных современным миропорядком, чего Путин, собственно, и добивается.

Надо ещё учесть, что в путинской России происходит деградация человеческого капитала в административно-командной системе, вызванная 20-летней негативной селекцией, и гниение системы управления, которое, начавшись традиционно с «головы», дошло уже до среднего уровня.

Поэтому быстро уменьшается вероятность того, что в России найдутся люди, способные провернуть что-то типа истории с Пеньковским во время Карибского кризиса и предотвратить ядерную катастрофу.

Есть, конечно, надежда, что НАТО обладает такими технологическими преимуществами, что и без пеньковских в курсе, где и как кремляне блефуют и врут, а также имеет средства популярно объяснить им последствия. Но это лишь надежда, а не уверенность.

Ігор Галущак: Українська емпатія Уолтера Орр Скотта

Мабуть, символічно, що саме в Міжнародний день поезії до стін Львівської політехніки завітав Уолтер Скотт, американський поет і письменник, громадський діяч, ветеран війська США, аби прийняти участь у творчій зустрічі під назвою «Емпатія – дорога до миру і любові. Уолтер Орр Скотт про Україну й українців». Емпатія, як відомо, означає – «співпереживання, співучасть». А пана Скотта, як одного з небагатьох корінних американців, можна назвати в цьому сенсі щирим і вірним симпатиком України.

Уолтер Орр Скотт народився 1944 у місті Тампа, Флорида (США). Чимало років прослужив у війську (пішов у відставку у званні капітана шостого офіцерського рангу). Низку років допомагає українським воякам пройти психологічну реабілітацію. Автор прозової книги «Історія одного солдата» (2017) та поетичної збірки «Вставай, Україно!» (2014 рік). Обидві вони видані як англійською, так і українською мовами. Його ж третя книга «Шевченко в прозі» буде опублікована в цьому році. З 2011 року мешкає в місті Жмеринка, що на Вінниччині. Є членом міського літературного об’єднання «Калинове гроно» та єдиним іноземним автором колективного альманаху «Чарівна криниченька». Нагороджений званням лейтенанта українського козацтва. З 2017 р. — член Національної спілки журналістів України. Цього ж року отримав почесну відзнаку — «Волонтер України».

Представляючи знаного в Україні американця, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Ірина Ключковська підкреслила, що нині вкрай важливо працювати з українською діаспорою, і це повинно бути стратегічним напрямом для нашої держави. Та не менш актуально для нас, для України та української спільноти, спілкуватися з тими іноземцями, які цікавляться Україною, пишуть про неї, вивчають її. Так і в прозових творах нинішнього гостя її до глибини душі вразили не тільки факти, знання історії, а й занурення автора у психологію, спосіб життя, ментальність пересічного українця, психологію людини, яка повертається з війни.

Натомість як завше фаховий аналіз поезій пана Уолтера зробив знаний український поет, лауреат Шевченківської премії й заступник директора МІОК Ігор Калинець:

— Ще кілька місяців тому я й не міг уявити, що в Україні є англомовний поет, який переповідає все те насущне, що казав Шевченко, і те, що він нас навчив. Мене просто вразили рядки його віршів: «Моя Україно, я не прийшов на світ з твого лона, але ти пригорнула мене до грудей, наче кревного сина…». Ці слова рівні Шевченковому молитовному зверненню до України. Адже саме Кобзар дав цьому поетові пізнання України і підвів його до сучасного розуміння стану справ на нашій землі.

Сам же літератор був небагатослівним і більше слухав чисельних виступаючих. Проте у своєму стислому слові до аудиторії зауважив, що, як на нього, нині в України є дві рівнозначні проблеми: корупція та російська агресія. — Щиро кажучи, — зауважив письменник, я розчарований мовчанням щодо них інтелектуальної спільноти України. Ми чуємо кілька поодиноких голосів, але де Стуси, Марченки й Чорноволи сьогодення? Я, на жаль, чую лише тишу.

Continue reading

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)