• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Директор АЦ "Эсхатон" - Олег Гуцуляк, Ph.D. - http://www.primordial.org.ua


Ярослав Галущак: День Європи в Україні: свято єдності, усвідомлення дійсності, напрями руху

IMG_20160520_141708Уникаючи святкових сильветок (феєрверків), відьмацьких заклинань (переповторень) та ура-патріотичних вигуків (лозунгів, штампів), я у своїй праці (статті) буду послуговуватися тільки офіційними даними, відомостями та усталеними поняттями, якими користуються в Україні.

Спочатку треба визначитися з поняттям «Європа». Отже, Європа – це частина світу в Північній півкулі. Вона омивається Північним Льодовитим океаном на Півночі, Атлантичним океаном на заході, Середземним та Чорним морями на півдні та підпирається Уральськими горами на сході. Площа Європі дорівнює 10 180 000 кілометрів квадратних. А населення складає 743 000 000 жителів.

До речі, в 1887 році на території Закарпаття (Угорська Русь), яке тоді входило до складу Австро-Угорської імперії, у Верхньотисянській котловині на правому березі ріки Тиси було встановлено двохметровий геодезичний знак, який визначає географічний центр Європи. Координати цього знаку-центру 47 ̊ 56 ́ 3 ̋ північної широти і 24 ̊ 11 ́ 30 ̋ східної довготи.

Поділ материка Євразія на частини світу – Європу і Азію, склався ще в античні часи. Стародавні греки виділяли три частини світу – Європу, Азію та Лівію (Африку). Межею між Європою і Азією вони вважали водні шляхи від Середземного до Азовського морів. В античній міфології Європа була дочкою фінікійського царя, яку, перетворившись на тільця, викрав бог Зевс. Її так і зображували – жінка, яка сидить на тільці (бику).

Найбільш ймовірною є версія, що назва «Європа» походить від ассирійського слова «ерп», що означає «там, де заходить сонце», тобто «захід», а слово «асу» — «схід», «Азія».

До речі, назва Ірландія походить від «ейре», тобто «західна земля», «західний острів».

Термін «Європа» в Україні використовують у значенні географічному, а також у таких значеннях як «європейська цивілізація», «європейська культурна спільнота», «Європейський Союз» та як «геополітичний вибір». Україна є однією з найбільших країн Європи як за територією, так і за чисельністю населення.

Трохи вище в статті я використав слова (терміни) «античні часи», «антична міфологія». Так ось, слід вказати, що античність (античні часи) цілком слушно називають колискою Європейської цивілізації, оскільки там її витоки, прототипи майбутніх форм економіки, політичного устрою, науки, мистецтва, менталітету, права тощо.

Античність – це спільне минуле, велике й героїчне, всіх європейських народів. Саме вона робить ці надзвичайно різні народи членами однієї європейської культурної спільноти, яка має одних учителів (гуру) – стародавніх греків і римлян. І тому всі ми рівною мірою є спадкоємцями й правонаступниками їхньої коштовної спадщини, збагаченої та вшляхетненої християнством. І завдяки цьому ми є, ми називаємось європейцями.

Античність є фундаментом багатьох галузей людської діяльності, зокрема й політики, де наш лексикон і сьогодні майже не вийшов за греко-римські рамки: демократія, олігархія, монархія, тиранія, республіка, партія, диктатура та ін.

У наше сьогодення органічно влилися поняття, слова, назви, імена, вирази, які дійшли до нашого часу саме з культури античного періоду.

Далі слід визначитися з іншими термінами (назвами). Західна цивілізація (інша назва – євроатлантична цивілізація) – це провідна цивілізація сучасності. Її специфічні начала (витоки) як цивілізації певного типу створені переважно романо-германськими народами ранньосередньовічної Західної Європи, а також за участю південних і західних слов’ян, на ґрунті християнства латинського обряду (католицизму). У подальшому ця цивілізація поширилася й на інші народи Європи та колонізовані європейцями території (Америки, Австралії тощо). Від другої половини другого тисячоліття вона стала ядром макрохристиянського цивілізаційного світу, до складу якого увійшли також східнохристиянська слов’янська та латиноамериканська цивілізації.

Європа домінувала у світі до 1914 року (до Першої світової війни), після цього наступив перелом. Суперництво європейських держав за гегемонію на власному континенті, прагнення до перерозподілу колоній, зіткнення класів, ідеологій, суспільних систем, які вилилися у дві Світові війни і серію революцій, завдали глобальному переважанню європейської цивілізації нищівного удару. Спустошена і знекровлена, втративши свої заморські володіння, Європа вступила у смугу тривалої кризи. Окрім того, Європа вступала в кризу роздробленою на багато країн. І тому в умах (головах) європейських мислителів, політиків зародилася ідея об’єднати Європу задля вирішення глобальних проблем (Як то кажуть «Гуртом легше і кризу бити»).

Ідея створення Сполучених Штатів Європи спочатку виникла після Американської революції. Ця ідея отримала нове життя після Другої світової війни, коли про її необхідність заявив Вінстон Черчіль, який закликав 19 вересня 1946 року у своїй промові в Цюріхському університеті до створення СШЄ, аналогічним США. Як результат, в 1949 році була створена Рада Європи – організація, яка існує й досі (її членом є і Україна).

Рада Європи – це міжнародна організація 47 держав-членів у європейському просторі. Членство в Раді Європи (РЄ) відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи своїх громадян. Штаб-квартира Ради Європи знаходиться в Страсбурзі (на французько-німецькому кордоні) у зведеному 1977 року Палаці Європи. Прапор – синє полотно з 12-ма золотими зірками по колу.

РЄ була офіційно заснована 5 травня 1949 року (Свято — 1) Лондонською угодою, підписаною 10 країнами-засновницями: Бельгією, Данією, Францією, Великобританією, Ірландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Швецією. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи. Основною статутною умовою для вступу країн до РЄ є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов’язання забезпечити права та основні свободи всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ – це розробка та прийняття Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.

Структура РЄ. Комітет Міністрів  РЄ (КМРЄ) – є органом РЄ, що приймає рішення. До його складу входять міністри закордонних справ всіх держав-членів або їх постійні дипломатичні представники в Страсбурзі. Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) є одним з двох головних статутних органів РЄ, консультативний орган, що складається з представників парламентів (рад) всіх держав-членів РЄ. ПАРЄ є найстарішим органом міжпарламентської співпраці. Асамблея приймає резолюції та рекомендації, вибирає Генерального Секретаря РЄ та його заступника, суддів Європейського суду з прав людини, робить висновки щодо кандидатур нових держав-членів тощо. Далі, Європейський суд з прав людини, який не входить до складу органів РЄ, а лише діє при ній. До складу Суду входять 47 суддів, по одному від кожної держави-члена. Далі йдуть дорадчі органи РЄ. Європейська комісія за демократію через право (Венеційська комісія) – дорадчий орган РЄ з питань конституційного права. І Конгрес Місцевих та Регіональних Влад, що представляє місцеві та регіональні влади47 країн-членів РЄ.

Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ 14 липня 1992 року. 26 вересня 1995 року під час вересневої сесії ПАРЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до РЄ. 19 жовтня 1995 року на засіданні КМРЄ було ухвалено резолюцію про запрошення України стати 37-м членом РЄ і приєднатися до її статуту. 9 листопада 1995 року (Свято — 2) відбулася урочиста церемонія приєднання (вступу) України до Ради Європи.

Рада Європи, однак була (і залишається) чимось на зразок регіонального еквівалента ООН (Організації Об’єднаних Націй) і зосередила свою діяльність (в основному) на проблемах забезпечення прав людини в європейських країнах.

Далі пишу про те, куди рухається Україна і куди хочуть потрапити українці. Основна мета та національна ідея українців – це вступ в Європейський Союз. А що таке ЄС?

Європейський Союз (ЄС) – економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані в Європі. Площа – 4 325 000 кілометрів квадратних. Населення – 508 200 000 чоловік. Штаб-квартира – Брюссель (Бельгія). Девіз – Єдність у різноманітті. Прапор – синє полотно із 12 золотими зірками по колу. Гімн – «Ода до радості» (музика Л. Бетховена, слова Ф. Шиллера). Нагороди – Нобелівська премія миру. Валюта – євро у 18-ти країнах Єврозони та 10 національних валют.

Відправною точкою до об’єднання Європи стала так звана «Декларація Шумана». 9 травня 1950 року (Свято – 3) в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив план. Він закликав Францію, Західну Німеччину (Східна Німеччина була окупована радянськими військами) та інші європейські країни об’єднати їхню вугільну та сталеливарну промисловості як основи для нарощування озброєнь та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало основою європейського об’єднання. Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули одноосібного накопичення військової могутності, що і забезпечувало мир в Європі. Контроль мав здійснюватися «Вищим органом» (прообразом Європейської комісії). 18 квітня 1951 року «План Шумана» було реалізовано підписанням Паризького Договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС). До складу ЄСВС увійшли 6 країн: Франція, Західна Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди («єврошістка»). Наприкінці 1955 року на конференції в Мессіні країни «єврошістки» домовилися про заснування Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євратом). 23 березня 1957 року у Римі відбулося підписання Договору про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договору про Євратом. 8 квітня 1965 року було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС. 1 липня 1967 року набув чинності Єдиний європейський акт, який визначав подальші цілі європейської інтеграції. 7 лютого 1992 року у Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз, який набув чинності 1 листопада 1993 року. Він визначив так звані «три колони» Європейського Союзу: перша колона – Європейські співтовариства: ЄСВС, Євратом та Європейське Співтовариство (замість ЄЕС), причому це ЄС є серцевиною та каркасом євроінтеграції; друга    колона – спільна зовнішня та безпекова політика; третя колона – співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ. 14 червня 1985 року сімома країнами Європи в містечку Шенген було підписано Договір «Про скасування паспортного митного контролю між країнами ЄС». Договір набув чинності 26 березня 1995 року. А 15 березня 2006 року було прийнято Шенгенський кодекс про кордони, що змінював Шенгенську конвенцію. 1 липня 2013 року 28-м членом ЄС стала Хорватія.

Далі слід описати структуру та управління ЄС. Вказати на його головні важелі. Оскільки складність і багатогранність ЄС як наднаціонального об’єднання породжує необхідність створення потужної та розгалуженої системи управління та координації дій, для досягнення цілей ЄС.

Країни-члени ЄС передають повноваження у вирішенні деяких питань незалежним інститутам, які представляють інтереси ЄС, його держав і громадян. Європейська Комісія захищає інтереси ЄС в цілому, кожен національний уряд представлений в Раді ЄС (Раді Міністрів), а члени Європейського парламенту безпосередньо обираються громадянами ЄС. Отже, демократія і верховенство закону – основа цієї структури.

Які ж основні інститути влади – Інституції Європейського Союзу? Це, по-перше, Європейська Комісія – виконавчий орган ЄС, що складається з 28членів, включаючи Президента Комісії. Кожен член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС і очолює Генеральний Директорат. По-друге, Європейський Парламент – законодавчий орган – зібрання з 750 депутатів і одного головуючого. По-третє, Рада Європейського Союзу – по суті Рада Міністрів – це в ЄС основний орган ухвалення рішень, який збирається на рівні міністрів національних урядів і його склад міняється в залежності від обговорюваних питань. По-четверте, Європейська Рада – це регулярні зібрання глав держав-учасниць ЄС. Президент Ради є відповідальним за розвиток вищого політичного органу ЄС. По-п’яте, Європейський Суд (Суд ЄС) – судовий орган ЄС вищої інстанції, регулюючий розбіжності в ЄС. По-шосте, Європейський суд Аудиторів – орган ЄС, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів. По-сьоме, Європейський Омбудемен, який займається скаргами приватних і юридичних осіб на інститути і установи ЄС. А ще є фінансові структури ЄС. Це Європейський центральний банк (ЄЦБ), який управляє офіційними резервами Європейської системи Центральних банків (ЄСЦБ) для стабільності цін, який визначає валютну політику країн ЄС і встановлює ключові процентні ставки. Це, також, Європейський інвестиційний банк – орган ЄС, створений для сприяння розвитку, інтеграції і співпраці шляхом надання інвестиційних позик. Є ще два консультативних органи – Економічний і соціальний комітет і Комітет регіонів. А в грудні 2007 року була введена (Лісабонською угодою) нова посада «Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки».

А ось тепер слід вказати про подальше розширення ЄС та місце України в цьому розширенні. Як відомо, Україна, Молдова і Грузія підписали Угоду про асоціацію з ЄС та визнані Європарламентом як такі, що мають перспективу членства у разі виконання відповідних критеріїв (Копенгагенські критерії). У жовтні 2005 року Президент Єврокомісії Жозе Баррозу  заявив, що майбутнє України – у ЄС. 2005 року президент України Віктор Ющенко заявив, що членство в ЄС є стратегічною метою зовнішньої політики України. 12 липня 2007 року Європарламент у Страсбурзі ухвалив рішення висловити підтримку надання Україні перспективи членства в ЄС. 27 лютого 2014 року, після подій на Євромайдані, Європарламент ухвалив резолюцію, у якій вперше йдеться про те, що Україна має право стати повноправним членом ЄС. У ній зазначено, що підписання Угоди про Асоціацію не є кінцевою метою партнерства з Україною. Але, 3 березня 2016 року глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер висловив думку, що Україна не зможе стати членом ЄС у найближчі 20-25 років. Ось такі кроки, ось така політика, ось така перспектива. Невже українці заплатили малу ціну (кроваву ціну) і продовжують платити за членство в Євросоюзі? А може справа не в нас самих?

А тепер про свята. Про День Європи в самій Європі. Як було написано вище, в Європі святкують по суті два Дня Європи. Перше – це День Європи Ради Європи, яка святкує своє утворення 5 травня 1949 року. Як свято воно затверджено в 1964 році. Друге – це День Європи Європейського Союзу, який святкує своє утворення 9 травня 1950 року («День Декларації Шумана»). В 1985 році в Мілані Європейське Співтовариство (що стало пізніше Євросоюзом), прийняло Європейські символи Ради Європи, такі як Прапор Європи. Але лідери Співтовариства вирішили проводити своє святкування Дня Європи 9 травня. Таким чином, Європейська Рада затвердила 9 травня як День Прапору ЄС. Європейський Парламент офіційно визнав 9 травня святом у жовтні 2008 року.

Загалом, День Європи – це щорічне свято миру, взаєморозуміння та єдності в країнах Ради Європи (47 держав-членів) та Європейського Союзу (28 держав-членів). День Європи разом з Прапором і Гімном, з єдиною валютою (Євро), є символом політичної і економічної сили Євросоюзу.

Яка ж мета Євросоюзу і чому туди так щиро хочуть потрапити українці? Це Створення економічного союзу з найвищим рівнем інтеграції економік держав (це спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці, а також спільна валюта). Це створення політичного союзу (спільна зовнішня політика, оборона). А також впровадження спільного громадянства. Мета ЄС – підтримувати мир, свої цінності, добробут своїх народів. Він заснований на принципах поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини тощо.

А як же задумували відзначати і відзначають День Європи в Україні (Свято – 4)? Святкування Дня Європи в Україні започатковано Указом Президента України Л. Д. Кучми від 19 квітня 2003 року №339/2003: «Про День Європи». Свято планували відзначати кожної третьої суботи травня (Чому?). Однак, з часом, воно набуло ознак серії подій, які проходять у травні – на початку червня в різних частинах країни й мають пізнавально-розважальний характер. День Європи – це словосполучення уже стало звичним для України – з року в рік це свято проходить в країні, набуваючи різноманітних форм, залучаючи все більше людей. У рамках цих Днів дипломати країн ЄС відвідують Україну, її різні регіони. Це завжди цікаво: хліб-сіль, народні пісні, танці, прапорці і таке ін. Одне слово, традиційний набір нашої гостинності й доброзичливості. У цьому специфіка українських Днів    Європи – вони випромінюють надію. Можливо тому, що українці мають можливість публічно продемонструвати шановним гостям своє прагнення щодо повернення України до свого історичного дому – до Європи. Водночас важливо щоб не менш помітним був інший аспект святкування – серйозна розмова про європейську інтеграцію, європейські цінності. Дуже важливо, щоб кожен українець чітко зрозумів, що насправді означає довгий і складний процес євроінтеграції для України, які її ознаки та результати. І що вже зроблено, а що ні для реального поступу України в напрямку ЄС. До речі, Україна – єдина країна світу, яка святкує це свято не будучи членом ЄС.

Прагнення України вступити до ЄС є очевидним. Але чи сам ЄС готовий до такого приєднання? По-перше, постійні внутрішні проблеми, кризи не дозволяють здійснити процес подальшого розширення. По-друге, Україна є однією з найбільших країн Європи з величезною територією та населенням, з власними економічними та політичними проблемами, з війною на сході країни, з окупованими територіями тощо.

У зв’язку з останніми розширеннями, ЄС опинився на нашому західному кордоні, а за ним підтягнувся і НАТО (Північноатлантичний альянс або Організація Північноатлантичного договору). Отже, що ми маємо. На Заході – цивілізація, добробут, прикритий «натівською парасолькою». На Сході – вічно «старший брат» з дубиною і претензіями на мову, історію, територію, людські ресурси. Надіюсь, що вже всі українці зрозуміли в якому напрямку їм рухатися. Надіюсь, що біда й туман зневіри потроху розвіються і здійсниться стихійно народжена національна ідея: європейську цивілізацію – в українську специфіку, або навпаки – українську специфіку в європейську цивілізацію, оскільки рух цей двосторонній.

Слава Україні!

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
Метки: , . Закладка Постоянная ссылка.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Это не спам.
сделано dimoning.ru

This blog is kept spam free by WP-SpamFree.

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)