• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Директор АЦ "Эсхатон" - Олег Гуцуляк, Ph.D. - http://www.primordial.org.ua


Ярослав Галущак: Вставай Україно Велика, або «Вставай страна огромная»!

1435008054_tiranВ даній своїй праці (статті), як і в двох попередніх («День Європи в Україні…» та «Чому в НАТО?»), я буду («я урочисто клянусь») оперувати-послуговуватися загальноприйнятими в Україні визначеннями, поняттями, фактами і образами для розкриття дійсних історичних реалій. Отже, почнемо.

І знову Россія (Звідки ця назва? Не знаєте?). І знову Москва (Масква – від слова Гнила ріка, а за нею Неглінка). І знову Красная (Красівая, чи може від крові) площадь (а за нею – Болотная). І знову чути ординські (Ординка) тулумбаси. Бум-бум-бум! Бам-бам-бам! Ура-ура-ура! Бряц-бряц-бряц! І знову чути брязкіт зброї. І знову весь світ з напругою вдивляється, що на цей раз черговий московський цар (імператор, генсек, президент) викотить на Красную площадь. Ні це не уривок казки. Це об’єктивна історична реальність, яка повторюється з року в рік, десятки років. Це воєнний парад в Москві до Дня Побєди 9 Мая.

А буквально через півтора місяця «Вставай страна огромная…» («мы все скорбим от неожиданности»). Це день нападу (22 червня 1941 року) Німеччини та її сателітів на Радянський Союз («на Родіну»). А чи це був дійсно рівноправний союз, чи чергове московське квазіутворення, розглянемо іншим разом. А так, зчепилися в кривавій борні два світових агресори. Два неймовірні «монстри» (почвари).

А ще в цей період (травень-червень) проводиться величезна кількість тематичних концертів (обов’язково – Кобзон), пишеться громада статей, демонструється багато хронікально-документальних та кіно-телефільмів про війну. І так десятки років. З року в рік. Кажуть «ето нас об’єдіняєт», «етім можно об’єдєніть і сплотіть».

Хватить. Достатньо. Уже «об’єдєнілі» і «сплотілі». Далі вже нема куди. Та нема вже кого і що «об’єдєнять». Ветерани-фронтовики вже давно (в більшості) відлетіли у вирій – померли від ран і хвороб. А їхні діти і внуки уже воюють не з «нємцамі», а між собою. У нас в Україні АТО (а то що?) і щодня калічаться і гинуть як мужні українські воїни, так і мирні громадяни. А на Донеччині у нас Мордор — суцільна рана-руїна. Зона враження.

До нас прийшов «русскій мір» (видно «звалі?!»). А в «Москвє-стольной іщут духониє скрєпи (прости Господи) етого міра».
До речі, ми знаємо з історії, що підписані Москвою договори нічого не варті. І ще одне. Кажуть, що «русскіє» йдуть до нас з «міром», значить «дєло дохлоє бить войнє». Вони йдуть до нас не з миром і спокоєм. Вони йдуть до нас «дєлать русскій мір». «Мір» — в їхньому розумінні — «срєда обітанія» (середовище існування).

А коли в період «Застоя» (нічого собі «застой» — Москва «ввязалася» (втрутилася) у всі можливі і неможливі військові і політичні конфлікти і кризи, в усіх куточках світу, включаючи сумнозвісну «Афганську» війну), підписавши Гельсинський акт, Москва «трубила» на весь світ про «мір во всьом мірє», то треба було розуміти буквально, що «русскіє будут дєлать мір во всьом мірє», на всій планеті Земля. А не вірите, то вчитайтеся в слова їхнього «червоноординського» партійного гімну «Інтернаціонал»: «Мы наш, мы новый мир построим, кто был ничем, тот станет всем» (гімн «орків»). Ну як «жутковато» (страшненько)? Отож. Йдемо далі.

У нас АТО. У нас війна (гібридна). Дасть Бог, вистоємо. І я вірю, що колись будуть відзначати (поки живі ветерани) день початку цієї клятої війни, і день її гібридної закінчення. І будуть згадувати її героїв, сумуватимуть за загиблими і померлими людьми. Але вистачить патетики. Далі перейдемо до загальноприйнятих визначень, понять і фактів відносно Великої війни з мільйонами загиблих людей.

По-перше. Війна чого з чим? Яких ідеологій? Це війна двох світових агресорів. Війна Червоної орди (чуми) з Коричневою ордою (чумою). Війна інтернаціонал-соціалізму з націонал-соціалізмом. Зауважте, в основі двох ідеологій слово «соціалізм». Це те, що ці дві орди об’єднує (а уявіть собі словосполучення 1980-х років — «соціалізм с чєловєчєскім ліцом» — просто якийсь жах). І прапор у них (а це визначально) майже однаковий – червоний. Тільки у Червоних – сатанинська п’ятикутна «звєзда» (зірка), а у Коричневих – ламаний хрест (свастика) на прапорах. Перемогли червоні. І «красниє побєдітєлі» зробили все, щоб поперекручувати і перетасувати факти і поняття («побєдитєлей не судят»).

Спочатку відкинули для цього діла слово «соціалізм». Коричневих почали називати «фашистами» («смерть фашизму», «убей фашиста» (себто італійця?) і т. д. і т. п.). Хоча насправді фашизм був в Італії (фашистська Італія), з його «яскравим» лідером -дуче Беніто Муссоліні. А в Німеччині (основний агресор) був націонал-соціалізм (нацистська Німеччина), з його не менш «яскравим» лідером-фюрером Адольфом Гітлером. І керувала країною Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (NSDAP).

Потім «щось пробило, пом’якло, продуло» і основного коричневого агресора почали називати «гітлерівцями», «нацистами». І «Побєда» стала не над «фашистской», а над «нацист ской Германией». Або просто «Побєда над нємцамі» («Как в Первую імперіалістіческую»).

До речі, «німцями» (тобто «німиною») називали колись іноземців, які не розуміли місцеву мову і нічого не могли аборигенам відповісти. Так що правильно буде «над германцем» (самоназва «дойч»; «дойче фольк» — німецький народ, «рейхсдойч» — імперські німці, «фольксдойч» — буквально «народні німці»).

І ось, «побєдітєлі, востановів страну продолжілі строіть соціалізм – первую фазу комунізма» (а потім був ще «развітий соціалізм», і «с чєловєчєскім ліцом») – оскільки партія, то була комуністична (ВКПб – КПСС).
А як вам, ще трохи так «…добівая прі етом бендеровскіє (мабуть жителів славного молдавського міста Бендери) націоналістіческіє банди ауновцев». (А-у-у!). Це, доречі, про нас, про галичан.

По-друге. Кілька війн в одній. Ви запитаєте як? А ось так. Війна то була Друга світова. Значить, практично, воював увесь світ. І, говорячи військовою мовою, були різні ТВД (театри воєнних дій) – в Європі і в Африці «бушувала» Коричнева орда – Німеччина, Італія, Угорщина, Румунія та інші сателіти; в Азії й на Тихому океані «бушувала» Жовта орда – мілітаристська Японія. Проти Коричневої та Жовтої чуми воювали – Радянський Союз (червоні), США, й країни Антигітлерівської коаліції.

Розпочалася Друга світова війна в Європі 1 вересня 1939 року нападом нацистської Німеччини на «панську» Польщу («бий панів» по-німецьки). А в ході цієї Другої світової війни, на Європейському ТВД, 22 червня 1941 року, нападом Німеччини на СССР (Союз Совєтскіх соціалістічєскіх республік), розпочалася Велика вітчизняна війна радянського народу. Це була найбільш кривава сторінка Світової війни (з найбільшими сухопутними битвами й найбільшими втратами). Закінчилася Велика вітчизняна війна («Великая Отечественная война») перемогою над Німеччиною та її сателітами 9 травня 1945 року в Берліні (повною капітуляцією). Заодно, це закінчилася війна на Європейському ТВД.

А далі відбулося перекидання радянських військ (червоних) на Далекий Схід і розгром ними японської Квантунської армії (жовтих) в Маньчжоу-го. А 6 і 9 серпня американці скинули атомні бомби на Японські міста Хіросіму і Нагасакі («примушення до миру»). Так вперше була застосована атомна зброя. І вже 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано акт про капітуляцію «мілітаристської» Японії. Війна на Азійсько-Тихоокеанському ТВД закінчилася. Заодно, це означає закінчення Другої світової війни.

А разом з тим, Друга світова війна, яка розпочалася в Європі 1 вересня 1939 року і закінчилася! 2 вересня 1945 року, яка тривала шість років, і принесла величезне горе (мільйони загиблих) і збитки (руїни) закінчилася перемогою Радянського Союзу, США й сил Антигітлерівської коаліції.

По-третє. Хто розпочав Другу світову війну? Хто видимий агресор? А хто провокував? Хто невидимий агресор?

По цих питаннях до сьогоднішнього дня точаться історичні й істеричні бої, наукові й псевдонаукові (пропагандистські) баталії. Щось починає прояснятися. Але ще не уже.

Достовірно відомо, що: 1) за результатами Першої світової війни Німеччина була жорстко обмежена в озброєнні; 2) Радянський Союз на своїй території вів підготовку німецьких військових спеціалістів: Крігсмаріне – військово-морських сил, Люфтваффе – військово-повітряних сил (асів), легендарних Панцерваффе – танкових військ, загалом Вермахту – збройних сил Німеччини; 3) до 23 червня 1941 року з території СССР в Німеччину цілими ешелонами постачалося зерно й продовольство; 4) червоні війська провадили такі самі дії як і коричневі – підтягували ударні сили до кордону, а також тили, амуніцію, продовольство, що вказувало на підготовку до навальної, наступальної, агресивної війни обох світових агресорів; 5) німецькі війська вдарили першими і завдали радянським військам небувалого у світовій історії розгрому, але стали в очах світової спільноти ворогом-агресором; 6) червоні довго і важко воювали з коричневими, але все-таки перемогли.

А давайте поставимо питання по-іншому. А кому це вигідно? Хто зібрав дивіденди на крові?

Коричнева й Жовта орди розгромлені і зникли з лиця землі. Вже немає й, надіюсь ніколи не буде, нацистської Німеччини, фашистської Італії, мілітаристської Японії, а просто будуть – Німеччина, Італія Японія.

Після війни європейські країни взялися за відбудову зруйнованої Європи. США завдяки війні змужніли – отримали потужний флот, армію, авіацію, військові бази по всьому світу.

СССР (червоні) розпочав свою світову війну ще 17 вересня 1939 року (завдяки пакту Рібентропа-Молотова). Того «золотого вересня», червоні війська вдарили по-суті в спину польській армії, перетнувши кордон «панської Польщі» («бий панів ще раз» по-совєтскі), несучи на штиках свою «братню любов» українцям-західнякам. Було захоплено червоними ЗУЗ й ЗБЗ (західноукраїнські й західнобілоруські землі), які на той час були у складі Польщі. Згодом Прибалтійські країни (Литва, Латвія, Естонія). А ще Бессарабія й Буковина. Була війна з Фінляндією (Карельський перешийок). Все це відбулося на початку Світової війни.

А по закінченні Світової війни Радянський Союз (червоні) вже мав під собою половину Європи. Окрім, так-званих союзних соціалістичних республік (імперських), було долучено ще й країни так-званого «соціалістичного табору» (яке «миле» словосполучення) – Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Східна Німеччина (імперські васали). А ще були соціалістичні Югославія й Албанія (о то «чума»). А на Сході СССР отримав частину Курильських островів й Південний Сахалін (у імперські володіння) та ще «соціалістичних» васалів-союзників – Монголію, Корею і Китай (Вйо!). Так що рахуйте, хто що придбав. А зрештою: «Мы на горе всем буржуям мировой пожар раздуем…».

По-четверте. Україна. Україна, будучи однією з братніх «сестер-республік» (ото «заковика» — «братні сестри») СССР внаслідок Другої світової й Великої вітчизняної воєн отримала: 1) статус члена ООН; 2) більшу частину ЗУЗ (західноукраїнських земель); 3) повністю знищену територію – вогняний вал фронту спочатку прокотився по Україні на Схід, а потім у зворотньому напрямку (випалюючи все) – на Захід; 4) частково вибите, а частково розпорошене, вивезене і вимордуване війною населення; 5) повоєнний страшний голод 1946 року; 6) статус території й населення, що були під окупантами; 7) статус запеклих ворогів-зрадників-націоналістів; 8) а ще, внаслідок бездарного й злочинного військового командування – перебите й перекалічене чоловіче населення; 9) глибоку демографічні кризу, яка відчувається по сьогоднішній день; 10) тотально профільтроване населення (всі що були патріотично, проукраїнсько настроєні вибиті й вивезені); 11) а ще — тотально промиті мізки, у значної частини перемішаного населення СССР й УРСР. Ось що отримала, ось так дісталося Україні внаслідок Великої війни.

По-п’яте. Але. Але «потихенько» Україна отримала давно омріяну незалежість. Думали «потихенько», а вийшло на війну з Російською Федерацією – спадкоємницею СССР (червоної орди). І більшість людей в Україні (українців) бачить і розуміє, що нам треба «потихенько» йти до цивілізації – у Європу. Вступати в ЄС (Європейський Союз незалежних країн). Ставати під захист потужного військово-політичного альянсу – НАТО. А це альянс 28 країн та до того ще й мілітарна потуга США – супердержави з найпотужнішою армією світу. І «потихенько» розбудовувати країну й радіти життю й миру. Як казав наш Великий Аватар «…в сім’ї вольній, новій…».

Так що будемо жити.

Слава Україні!

Галущак Ярослав
бібліограф ІІ категорії

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
Метки: , . Закладка Постоянная ссылка.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Это не спам.
сделано dimoning.ru

This blog is kept spam free by WP-SpamFree.

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)