Ярослав Галущак: Слово про краєзнавця Василя Харитона

Готуючи попередні статті, помічав, що все частіше зустрічаю в періодиці та у фонді читального залу суспільних наук Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника праці (публікації та книжки) свого колеги-однокурсника Василя Харитона. Я дав собі слово, що напишу статтю про цю цікаву і неординарну людину, невтомного краєзнавця, наполегливого пошуковця-дослідника. І ось, прошу, стаття, читайте, дізнавайтесь.

Харитон Василь Ярославович народився 12 квітня 1963 року в селі Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області. Сім’я була музикальна, співуча. Батько, Ярослав Харитон, був професійним співаком.

Василь Харитон отримав досить цікаву, різносторонню освіту. В 1970 –  1980-х роках вчився в Черніївській середній школі. Музичні знання здобував в Івано-Франківській дитячій музичній школі №1 (по класу скрипки). А по закінченні школи, технічні знання здобував в Івано-Франківському технічному училищі №13 («позитронівському») та на вечірньому відділенні Івано-Франківському інституті нафти і газу (1985 – 1986 рр.). Для своєї майбутньої професії педагога та історика-дослідника, у 19991 році закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника та в 1994 році філософський факультет Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (спеціальність «Психологія»).

Василь Харитон свою трудову діяльність розпочав на виробництві. Працював регулювальником радіоапаратури на заводі «Позитрон» в м. Івано-Франківську (1980 – 1987 рр.). Але Василь Ярославович відчув у собі поклик до педагогічної та краєзнавчої діяльності. І вже з 1987 року, здобуваючи педагогічні знання в інституті, вчителює в Березівській середній школі, а з 1993 року – в Черніївській середній школі Тисмениччини. А з 1999 року, по переїзді на Снятинщину, вчителює в Устянській ЗОШ. Працює також науковим працівником у Снятинському літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини, головним редактором краєзнавчого і літературно-мистецького журналу «Снятин».

Основною тематикою краєзнавчих досліджень В. Харитона є історія міст і сіл Прикарпаття, суспільно-політичні та етнокультурні процеси минулого краю, недостатньо висвітлені в історії персоналії окремих культурно-громадських та політичних діячів України, українські товариства та організації краю в минулому.

За час своєї краєзнавчо-дослідницької діяльності В. Харитон опублікував сам і у співавторстві близько тридцяти книжок і брошур та понад двісті статей в періодиці по історії краю.

За багаторічну активну і плідну краєзнавчу діяльність В. Я. Харитон удостоєний ряду обласних премій. Він лауреат літературно-мистецьких премій імені Марка Черемшини (2001 р.), Марійки Підгірянки (2005 р.), Василя Стефаника (2011 р.), пам’яткознавчої  премії імені Івана Вагилевича (2007 р.), краєзнавчої – імені Володимира Полєка (2013 р.).

Василь Харитон веде активну громадську діяльність. Він член Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка «Просвіта» (від 1989 р.), Національної спілки журналістів (від 2006 р.), Всеукраїнської (згодом Національної) спілки краєзнавців (від 2007 р.). Окрім того, В. Харитон володіє талантом оратора. Виступає на обласних і регіональних конференціях, районних засіданнях і зборах. А ще, у вільний час проявляє свій спадковий музичний хист. Він є учасником драмгуртка та вокального ансамблю Народного дому села Устя на Снятинщині, де проживає з 1999 року.

Частина опублікованих праць Василя Харитона міститься і в фондах НБ ПНУС. Я зосереджу вашу увагу на його працях і про нього, що містяться у фонді читального залу суспільних наук. Спочатку висвітлю праці В. Харитона видані книжками і брошурами, потім його статті в журналах, а вже потім публікації про нього.

Перша праця В. Я. Харитона надійшла в читальний зал суспільних наук в 1992 році за назвою «Культурно-освітня діяльність «Просвіти» на селі (на матеріалі села Черніїв)» і була опублікована у збірнику « «Просвіта» в історії і культурі українського народу» (збірник доповідей з наукової конференції до 122-ї річниці утворення Товариства «Просвіта» 8 грудня 1990 року в Івано-Франківську. – С. 61-67).

А перша книжка, написана В. Харитоном, і надійшла в читальний зал, присвячена його рідному селу і має назву «На Чорній Бистриці село (нариси з історії села Черніїва: 1399 – 1939 роки)», (Івано-Франківськ, 1993. – 78 с.).

Потім дослідник знову повертається до теми «Просвіти» на Станіславщині й публікує в серії «Бібліотечка часопису «Тисмениця: вчора, сьогодні, завтра» книжечку «Просвіта» в Тисмениці», (Тисмениця, 1994. – 28 с.). Далі, в тій же серії, публікується книжечка «Хриплин: Короткий історичний нарис», (Тисмениця, 1995. – 24 с.).

Наступне історико-краєзнавче дослідження В. Я. Харитона вийшло за редакцією професора В. В. Грабовецького і має назву «Замки Галицької землі. З історії фортифікаційного будівництва на Прикарпатті в XIV – XVIII століттях», (Івано-Франківськ, 1997. – 56 с.).

Надалі дослідник публікує ряд книжок, присвячених історії окремих сіл Тисмениччини. Перша, за назвою «Пшеничники. Причинки до історії села», вийшла також в серії «Бібліотечка часопису «Тисмениця: вчора, сьогодні завтра», (Тисмениця, 1999. – 28 с.). Друга, написана в співавторстві: В. Харитон, Б. Гаврилів, В. Скоморовський «Нариси історії Лисця. (1628 – 1998)», (Івано-Франківськ, 1998. – 46 с.). Він також є одним з співавторів ґрунтовної праці за редакцією В. Костіва «Історія Угринова (Нариси з історії села Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області)», (Івано-Франківськ, 2000. – 270 с.).

По переїзді на Снятинщину, Василь Харитон починає активно досліджувати й цей край. Що виливається в публікацію ряду книг й статей про цей регіон (Снятинщина, Покуття). В читальний зал надходять три його праці, видрукувані у снятинському видавництві «Прут Принт». Книжка «З історії суспільно-політичного руху в Галичині і на Покутті наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть (Книга для вчителя і учнів)», (Снятин, 2007. – 120 с.). Та дві статті – перша, у співпраці з Я. Романюком «Місто звитяги і краси…», друга – «Історичні постаті Покуття. Язловецькі», – опубліковані в збірнику «Снятин, Снятинщина: історія і сьогодення (Матеріали науково-практичної конференції до 850-річчя Снятина)», (Снятин, 2008. – С. 5-6, С. 126-133).

Друкується Василь Ярославович і в наступному науковому збірнику статтею «Лицар чину Мартин Королюк», («Освітянське краєзнавство: досвід, проблеми, перспективи». ХІІ Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція, присвячена 200-річчю українських просвітителів І. Вагилевича та М. Шашкевича: Збірник матеріалів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 174-188).

В. Харитон брав активну участь в підготовці до друку об’ємного ґрунтовного дослідження «Покуття. Історико-етнографічний нарис» (керівник авторського колективу В. Марчук, головний редактор А. Королько. Видавництво «Манускрипт-Львів» 2010. – 456 с. з ілюстраціями). Краєзнавець був членом адміністративної ради видання, надав матеріали з власних досліджень і зібрання.

В. Я. Харион брав дуже активну участь у підготовці до друку ще більш об’ємного, фундаментального дослідження «Стефаниківський край Черемошу і Пруту… Снятинщина. Історико-етнографічний нарис», (керівник авторського колективу і головний редактор А. Королько. Видавництво  «Манускрипт-Львів», 2014. – 732 сторінки з ілюстраціями). Краєзнавець-дослідник був членом редакційної колегії видання, надавав матеріали з власного зібрання і досліджень, сам активно публікувався у даному виданню. А саме, в другому розділі «Скрижалями історії» шостий підрозділ «Під польською займанщиною (1919 — 1939)», (А. Королько, В. Харитон, С. Борчук. – С. 202-237), восьмий підрозділ «У складі радянської держави (1944 — 1991)», (В. Харитон. – С. 276-315), «Бібліографічний покажчик» /Видання з вивчення історії рідного краю/, (А. Королько, О. Хом’як, В. Карий. – С. 699-730).

Окрім того, слід сказати, що В. Я. Харитон виступив ідейним натхненником,упорядником і головним редактором відновленого 2004 року в Україні краєзнавчого і літературно-мистецького журналу «Снятин», започаткованого у США (м. Детройт) в 1968 році. Василь Ярославович веде в ньому «Колонку редактора» та активно публікується. В даному читальному залі є кілька примірників журналу і статті дослідника в ньому. А саме: «Юліан Радевич про Михайла Бажанського і Снятин», («Снятин»  – 2013. – №7. – С. 37-43); «Вставай, Україно!»: поезія («Снятин». – 2015. – №12. – С. 3); а також у співавторстві з Андрієм Королько «Радикальне народне віче в м. Снятині 1892 року: передумови, хід, наслідки», («Снятин». – 2015. – №12. – С. 57-68).

Як активний і наполегливий краєзнавець-дослідник та член НСКУ Василь Харитон публікується і в регіональному науково-методичному альманасі «Краєзнавець Прикарпаття». А саме: «Дмитро Солянич: біля витоків січового руху (Сторіччю заснування «Січі» на Покутті присвячується)», («КП». – 2003. – №1. – С. 45-47); «Снятину – 850!», («КП». – 2008. – №12. – С. 77); «Історичні постаті Снятинщини. Язловецькі», («КП». – 2008. – №12. – С. 77-79); «Фортифікаційні прикмети Снятина у давньоруський час і в епоху середньовіччя», («КП». – 2013. – №21. – С. 18-22). Про самого дослідника В. Я. Харитона матеріали у читальному залі містяться у кількох виданнях. В тому ж самому альманасі в статті І. Косило «Лауреати обласної премії імені В. Полєка 2013 року», («КП». – 2013. – №22. – С. 5). А також у томуж таки фундаментальному виданні «Стефаниківський край Черемошу й Пруту… Снятинщина. Історико-етнографічний нарис», у розділах «Переднє слово» (С. 19), і «Бібліографічний покажчик» (видання з вивчення історії рідного краю) (С. 710-714, 713, 723).

Всього ж у читальному залі суспільних наук НБ ПНУС міститься, на жаль, тільки 25 публікацій В. Я. Харитона (його книжок і статей) – маленька дещиця з великого обсягу його публікацій та три публікації (повідомлення) про нього.

Але слово своє, самозавдання своє я все ж таки виконав. І написав статтю про наполегливого і невтомного краєзнавця-дослідника, цікаву, неординарну і багатогранну особистість, патріота, культурно-громадського діяча Василя Ярославовича Харитона.

Нехай Бог йому дає здоров’я, щастя, творчої наснаги та нових відкриттів для прославлення нашого краю – Прикарпаття, а за ним і нашої Батьківщини – України.

Галущак Ярослав Любомирович

бібліограф ІІ категорії

 

 

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
Метки: , . Закладка Постоянная ссылка.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Это не спам.
сделано dimoning.ru

This blog is kept spam free by WP-SpamFree.

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)