Софія Дніпровська: Збергти і передавати свій культурний код!

У тваринному світі виживає й перемагає в боротьбі за існування той вид організмів, який здатен краще розмножуватися, тобто передавати свій генетичний код більшій кількості нащадків.

У людському світі, що відрізняється від тваринного наявністю культури, виживає й перемагає той етнос, який здатен краще відтворювати свій культурний код і передавати його більшій кількості людських істот.

Чисельність популяції у випадку конкуренції між різними видами гомо сапієнсів безумовно грає роль, але далеко не завжди головну і визначальну.

Українці, яких перманентний терор голодоморів, депортацій, масових репресій, утисків на побутовому рівні, зациклив на проблемах суто фізичного виживання, дуже часто не надають значення передачі нащадкам свого культурного коду, зосереджуючись на чисто фізичних аспектах виховання: шоб були вдіті, вбуті, нагодовані, в теплі, в добрі, на харошій должності.

І якщо для цього треба пожертвувати своєю національною ідентичністю, то що ж поробиш — аби були живі-здорові.

Така позиція вкупі з перманентним тиском «русского міра», який навпаки дуже дбає про «сохранность і прєємствєнность» своєї культурної матриці і ради цього готовий нести матеріальні жертви, призводить до того, що українська нація втрачає здатність відтворюватися у суто людському, культурному сенсі. І українські батьки з матерями просто плодять біомасу, яка тут же «перепрошивається» русскім міром і перетворюється на слухняне знаряддя його нелюдських планів.

І метою і наслідком геноциду є не стільки тотальне знищення якоїсь етнічної групи (в історії важко знайти приклади, коли весь народ отак одним махом хтось знищив — хіба якесь дрібне плем’я), скільки завдання їй такої фізичної й моральної шкоди, яка унеможливить нормальне відтворення її власного культурного коду, закладеного в мові, традиціях, системі цінностей і типових поведінкових реакціях.

Генетично вся Західна Європа є переважно кельтською. Більшість населення там є носіями кельтської гаплогрупи R1b. Але в культурному плані ні французів, ні англійців, ні іспанців, ні голандців, ні бельгійців кельтами назвати вже неможливо. Бо після серії геноцидів ця велика етнічна група втратила здатність відтворювати в нащадках свій культурний код. І стала німим субстратом більш успішних і життєздатних етносів.

Приблизно те саме хочуть зробити й з Україною. Біологічно нам ніхто не забороняє плодитися. А от створювати умови для безперешкодної передачі культурного коду нащадкам — зась.

Будь-які спроби забезпечити своїм дітям природне право не знати чужої мови, не переключитися на чужу культурну хвилю кваліфікується як «печерний нацизм, хвашизм, ксенофобія і насіліє над русскоязичнимі».

І якщо в найближчі десятиліття українці не налагодять безперешкодну передачу і поширення свого культурного коду у власній країні, їх спіткає ще сумніша доля, ніж реліктових кельтів.

Бо кельтів асимілював цивілізований Рим і плодючі германці, що зуміли поєднати вітальність з організованістю. А нас їстиме дика Орда, що несе світу злидні і смерть…

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
Метки: , , . Закладка Постоянная ссылка.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Это не спам.
сделано dimoning.ru

This blog is kept spam free by WP-SpamFree.

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)