• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" Международной Ассоциации "Мезоевразия" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Что такое "Мезоевразия" - https://uk.wikipedia.org/wiki/Мезоєвразія


Об авторе admin

СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ

Ігор Галущак: «Світ зрештою має визнати Голодомор геноцидом українського народу» — заявив генеральний секретар Світового Конґресу Українців і президент Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів

З нагоди вшанування 85-их роковин Голодомору в Україні Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою спільно із Народним домом «Просвіта» Львівської політехніки провели зустріч під назвою “Україна пам’ятає — світ визнає”. У ній взяв участь і відомий громадський і політичний діяч української діаспори, голова Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору, генеральний секретар Світового Конґресу Українців і президент Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів.

Вітаючи знаного гостя, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська нагадала, що в останню суботу листопада в Україні та світі вшановують пам’ять жертв голоду, штучно організованого сталінським режимом в Україні в 1932-33 роках. Цьогоріч цей день випадає на 24 листопада. Починаючи з 1991 року, Україна в різній формі вшановує пам’ять жертв Голодомору. Та особливої ваги ця подія набула в останній час. У цей день у кожній українській домівці запалюють незгасиму свічку пам’яті. Власне, цю ідею цю висунув саме Стефан Романів разом зі своїми соратниками, котрі в далекій Австралії ще 2008 року її вперше втілили.

Ми тоді знайшли спільну мову з українськими урядовцями, — наголосив, виступаючи перед чисельними присутніми, — що спільно можемо багато чого зробити. І якщо будемо разом працювати, то зможемо швидше донести світові інформацію про Голодомор. Так розпочалася кампанія “Україна пам’ятає – світ визнає”, суть якої полягав у роботі в двох напрямках. З одного боку, в самій Україні потрібно було говорити більше про Голодомор адже довгі роки в світі мало знали про нього, а якщо знали, то лише кремлівську версію. Водночас, ми розпочали роботу з міжнародною спільнотою, парламентами різних країн, щоби домогтися від ООН остаточного визнання Голодомору геноцидом”. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олена Семеняка: Втекти в Ліс: як підкорити сучасність / Убежать в Лес: как подчинить современность (лекция на русском языке)

Олена Семеняка: Втекти в Ліс: як підкорити сучасність / Убежать в Лес: как подчинить современность (лекция на русском языке)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Марія Франчук, Наталія Ткачик: Танець «Сербен» у покутському селі Галичини

На Великдень та на Провідну неділю в селі Чортовець, що на Городенківщині (Івано-Франківська обл.) виконують ритуальний танець «Сербен». Традиційно, цей танок водять лише чоловіки, жінкам залишається спостерігати, або ж співати гаївки. Рухи сербена складаються із трьох кроків вперед та кроку назад, змаху руками доверху і потім донизу.

Розпочинається дійство ближче до вечора, чоловіки збираються біля церкви і без жодної команди самостійно організовуються. Таке враження, наче вони це роблять щодня. Традиційно обходять тричі церкву, а потім заводять коло і так закінчується танець. Через деякий час це знову повторюється, і так може тривати аж до пізнього вечора.

«Танок розпочинає чоловік з топірцем в руці. А за ним ідуть всі інші строго за ієрархією: від найстаршого до наймолодшого учасника. На Великодні свята Сербен водять окремо біля двох сільських церков. А вже на Провідну неділю люди збираються біля православної церкви і чоловіки «ідуть сербена» через ціле село до греко-католицького храму. Цій традиції вже дуже багато років», – розповідає місцевий житель Михайло Солоджук, який щороку бере участь у цьому дійстві.

Якщо когось спитати від коли в селі почали водити «Сербен», то люди й не згадають. Навіть старожили кажуть, що ще їхні діди-прадіди водили танок. А зараз цю традицію передають молодому поколінню. На перший погляд здається, що молодь таким не цікавиться, але це не про жителів села Чортовець. Тут і молоді хлопці, і навіть маленькі дошкільнята беруться за руки і «йдуть сербена».

Зазвичай, на Великдень до Чортівця приїжджає багато людей. Хтось їде в гості до родичів, а є й такі, що приїжджають просто подивитися на таке дійство як танець «Сербен». Але вони чомусь стоять осторонь і не йдуть до гурту, мешканці села кажуть, що мабуть трохи соромляться. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Нерусский мир: Казахстан меняет «большого брата»

Казахстан постепенно дистанцируется от России. На днях его МИД отверг требование главы российского внешнеполитического ведомства Сергея Лаврова отменить безвизовый режим с США. Ранее глава республики Нурсултан Назарбаев распорядился перейти с кириллицы на латиницу. И, наконец, чиновникам Казахстана отныне запрещено публично выступать на русском языке.

На первый взгляд ничто не предвещало бури. Глава МИД РФ Сергей Лавров по окончании трехсторонней встречи в Астане делегаций России, Турции и Ирана (гарантов перемирия в Сирии) сердечно поблагодарил Нурсултана Назарбаева за посредническую роль в межсирийском процессе урегулирования. Но в ходе общения с журналистами один вопрос застал российского министра врасплох. Его спросили, как Россия оценивает введение Казахстаном безвизового режима с США. И тут вдруг выяснилось, что Лавров не в курсе. Он в деликатной форме потребовал от Астаны отменить этот режим, введенный в ходе январского визита Нурсултана Назарбаева в Вашингтон. По словам Лаврова, прежде чем открывать границы американцам, Казахстан должен согласовать это с руководством ЕАЭС, на территории которого установлен безвизовый режим. Чего опасается Москва? Того, что американские шпионы приедут в Казахстан без визы, а затем, воспользовавшись безвизовым режимом между ним и РФ, незаметно проникнут на российскую территорию. Естественно, это затрагивает интересы национальной безопасности.

Но Астана проигнорировала требование Лаврова. Буквально на следующий день МИД Казахстана в специальном заявлении дал резкую отповедь главе российской дипломатии, заявив, что введение безвизового режима для граждан зарубежных стран является правом любого суверенного государства. Разумеется, такое жесткое заявление не могло выйти без личного одобрения Нурсултана Назарбаева. А он тем самым дал понять Кремлю: времена, когда «старший брат» давал указание казахам, ушли в прошлое.

Кстати, еще один тревожный для Москвы момент: Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Елена Галкина: О «новой Холодной войне»

По-моему, все любители ярких эпитетов и аллюзий, которые называют происходящее сейчас вокруг РФ «началом Холодной войны», лишь накачивают международный вес путинского режима, тем самым рискуя приблизить реальную «горячую» большую войну.

Именно нестройных хор этих политиков и экспертов выводит взбесившуюся региональную державу на уровень центра мирового антиглобализма, к чему Кремль на самом деле стремится, старательно поддерживая такие месседжи (подобный финт пытался провернуть раньше Ахмадинеджад, но стартовые позиции были явно недостаточны).

Само сочетание слов «Холодная война» приближает сегодняшнюю Россию к вожделенному статусу Советского Союза той эпохи.
Если сейчас у РФ в союзниках только несколько маргинальных государств-фриков, то «Холодная война» сама собой будет притягивать к ней недовольных современным миропорядком, чего Путин, собственно, и добивается.

Надо ещё учесть, что в путинской России происходит деградация человеческого капитала в административно-командной системе, вызванная 20-летней негативной селекцией, и гниение системы управления, которое, начавшись традиционно с «головы», дошло уже до среднего уровня.

Поэтому быстро уменьшается вероятность того, что в России найдутся люди, способные провернуть что-то типа истории с Пеньковским во время Карибского кризиса и предотвратить ядерную катастрофу.

Есть, конечно, надежда, что НАТО обладает такими технологическими преимуществами, что и без пеньковских в курсе, где и как кремляне блефуют и врут, а также имеет средства популярно объяснить им последствия. Но это лишь надежда, а не уверенность.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: Українська емпатія Уолтера Орр Скотта

Мабуть, символічно, що саме в Міжнародний день поезії до стін Львівської політехніки завітав Уолтер Скотт, американський поет і письменник, громадський діяч, ветеран війська США, аби прийняти участь у творчій зустрічі під назвою «Емпатія – дорога до миру і любові. Уолтер Орр Скотт про Україну й українців». Емпатія, як відомо, означає – «співпереживання, співучасть». А пана Скотта, як одного з небагатьох корінних американців, можна назвати в цьому сенсі щирим і вірним симпатиком України.

Уолтер Орр Скотт народився 1944 у місті Тампа, Флорида (США). Чимало років прослужив у війську (пішов у відставку у званні капітана шостого офіцерського рангу). Низку років допомагає українським воякам пройти психологічну реабілітацію. Автор прозової книги «Історія одного солдата» (2017) та поетичної збірки «Вставай, Україно!» (2014 рік). Обидві вони видані як англійською, так і українською мовами. Його ж третя книга «Шевченко в прозі» буде опублікована в цьому році. З 2011 року мешкає в місті Жмеринка, що на Вінниччині. Є членом міського літературного об’єднання «Калинове гроно» та єдиним іноземним автором колективного альманаху «Чарівна криниченька». Нагороджений званням лейтенанта українського козацтва. З 2017 р. — член Національної спілки журналістів України. Цього ж року отримав почесну відзнаку — «Волонтер України».

Представляючи знаного в Україні американця, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Ірина Ключковська підкреслила, що нині вкрай важливо працювати з українською діаспорою, і це повинно бути стратегічним напрямом для нашої держави. Та не менш актуально для нас, для України та української спільноти, спілкуватися з тими іноземцями, які цікавляться Україною, пишуть про неї, вивчають її. Так і в прозових творах нинішнього гостя її до глибини душі вразили не тільки факти, знання історії, а й занурення автора у психологію, спосіб життя, ментальність пересічного українця, психологію людини, яка повертається з війни.

Натомість як завше фаховий аналіз поезій пана Уолтера зробив знаний український поет, лауреат Шевченківської премії й заступник директора МІОК Ігор Калинець:

— Ще кілька місяців тому я й не міг уявити, що в Україні є англомовний поет, який переповідає все те насущне, що казав Шевченко, і те, що він нас навчив. Мене просто вразили рядки його віршів: «Моя Україно, я не прийшов на світ з твого лона, але ти пригорнула мене до грудей, наче кревного сина…». Ці слова рівні Шевченковому молитовному зверненню до України. Адже саме Кобзар дав цьому поетові пізнання України і підвів його до сучасного розуміння стану справ на нашій землі.

Сам же літератор був небагатослівним і більше слухав чисельних виступаючих. Проте у своєму стислому слові до аудиторії зауважив, що, як на нього, нині в України є дві рівнозначні проблеми: корупція та російська агресія. — Щиро кажучи, — зауважив письменник, я розчарований мовчанням щодо них інтелектуальної спільноти України. Ми чуємо кілька поодиноких голосів, але де Стуси, Марченки й Чорноволи сьогодення? Я, на жаль, чую лише тишу.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Рав Авраам Шмулевич: Отчаянная еврейская храбрость (Песах 5778 – обращение «Беад Арцейну»)

Сейчас, в дни Песаха, мы понимаем, что евреи – отчаянный и очень храбрый народ.

Подумать только – выйти из благоустроенного государства, даже не в другое, менее развитое – нет! – в пустыню! В дикую пустыню, где нет ни воды, ни пищи, не имея представления о том, как выживать в ней; бросить вызов мощнейшей сверхдержаве того времени, не имея ни малейшей надежды противостоять ее армии!

Решиться на такой шаг, лишь полагаясь на Бога своих праотцов, на Бога, который прежде позволил египтянам поработить евреев и держать их в рабстве несколько столетий! Несмотря на это, полностью доверившись Ему и полагаясь на Него, решиться на шаг, который мог грозить верной смертью всему народу.

Однако евреи не побоялись выйти из Египта, чтобы отправиться в пустыню, построить там переносной Храм и служить своему Богу. Позднее они не побоялись из, ставшей уже обжитой и привычной, пустыни войти в Землю Обетованную, заселенную воинственными народами, в том числе и великанами. Войти, чтобы начать войну, которая так же могла потенциально окончиться полной национальной катастрофой.

Все это было сделано это лишь для того, чтобы выполнить повеление Всевышнего об освобождении Земли Израиля и возведении Храма.

Так и сегодня, в дни Песаха, нам не надо бояться потерять ставшее уже привычным, убогое, но стабильное положение евреев.

Строительство Храма, Возрождение монархии Дома Давида, Восстановление Земли Обетованной в ее полных границах от Нила до Евфрата – вот, что должно занимать умы и сердца евреев в пасхальные дни.

Как Господь спас нас в пустыне, как Он уже дал нам еврейское государство – так же даст Он нам Храм, освобождение всей Земли Израиля и полное исполнение пророчеств — только бы не бояться и не страшиться!

Рав Авраам Шмулевич, Председатель Международного Гиперсионистского Движения «Беад Арцейну» («За Родину!»)
Секретариат Движения

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олег Гуцуляк: Все это оголяет факт принадлежности Москвы к «Оси Смерти»

Когда я писал, что нынешние евразисты-путинисты являются наследниками Карфагена с его жертвоприношениями детей, то я надеялся, что, всё же, это не буквально. Гибель детей-заложников в московском «Норд-Осте» и Беслане все же были эксцессами на войне с глобальным терроризмом.

Но 28 декабря 2012 г. президент России В.В. Путин подписал закон о запрете на усыновление сирот иностранцами. Закон этот внезапно и решительно уничтожил надежды больных сирот обрести семью и высококачественное лечение в США. Дети, уже почти усыновлённые, вместо того чтобы попасть в семью, остаются в руках чиновников – «в сфере реализации государственной политики». «… Закон, приносящий детей в жертву политике (как бы он ни назывался), и особенно сейчас, в Рождественские дни, невольно напоминает об Ироде, который приказал убить детей ради своей власти. Две тысячи лет прошло, забыты гораздо большие злодейства, а это почему-то осталось. И выходящий из Кремля царь Борис натыкается на дурака-юродивого и даже хочет сделать ему что-то хорошее, а юродивый ему кричит: «Нельзя молиться за царя Ирода! Богородица не велит!» [Минкин А. Путинский маразм крепчает // http://falangeoriental.blogspot.com/…/12/blog-post_3749.html].

В тот же день, когда был подписан закон о запрете усыновления больных детей, патриарх Московский и всея Руси Кирилл рассказал на епархиальном собрании о том, что добился у правительства столицы выделения земельного участка для христианского погребения российских сирот. Место для последнего упокоения отвели на одном из новых кладбищ – Алабушевском. Площадь участка составила приблизительно полгектара. Несколькими днями ранее глава синодального Отдела по взаимоотношениям Церкви и общества РПЦ протоиерей Всеволод Чаплин заявил, что усыновление русских детей зарубежными парами закрывает сиротам «путь в Царство Небесное».

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ян Валетов: Белое солнце пустыни. Кем на самом деле является красноармеец Сухов

Ах, как же я любил этот фильм! Да что уж там? Как мы все его любили! Знали до кадра, до фразы, растащили на цитаты…

Романтика! Красноармейцы, басмачи, выжженный белый песок, синие волны Каспия.

— Господин назначил меня любимой женой!

Помните?

Знаю, что помните!

Красноармеец Сухов, возвращающийся домой, в Россию, из Азии — как же он был хорош! Ходячая харизма, тоскующая по любимой своей, дородной Катерине Матвеевне, являющейся к нему в сладких снах в обрамлении цветущих яблоневых веток…

«А ещё скажу вам, любезная Катерина Матвеевна…»

Ох…

Человек с историей, всем известный в этих местах, уважаемый, надёжный!

Вот как товарищ Рахимов ему доверяет — оставляет на попечение чужих жён, гарем Чёрного Абдуллы. И уже демобилизованный по факту Сухов берётся за эту работу.

Место действия — восток Каспия. Время действия — 1920 год. Исторический аспект — установление советской власти в республиках Средней Азии. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)