• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Директор АЦ "Эсхатон" - Олег Гуцуляк, Ph.D. - http://www.primordial.org.ua


Олег Мах: Етична концепція Володимира Винниченка в контексті європейської філософії

-Володимир ВинниченкоВолодимир Винниченко справедливо вважається одним з найбільш значних, популярних, хоча водночас і трагічних постатей в історії вітчизняної філософської культури та українського національно-державного відродження. Масштаби творчості українського митця вражають – письменник-романіст, автор новел та драматичних творів, поет, філософ, публіцист, маляр. Винниченко – один з найвідоміших і найвизначніших громадсько-політичних діячів, який не лише по-мистецькому зобразив свою добу, а й був активним її творцем.

Якщо вести мову про світогляд В.Винниченка, правильно буде говорити про певну еволюцію поглядів. Захоплення новими філософськими теоріями обумовлено, по суті, причинами невдоволеності: в нових філософських системах він намагався відшукати рішення своїх проблем. Маркс, Ніцше, Фрейд, Сартр — ось чиї теорії слугували орієнтирами для людини Винниченкової доби і формували так званий «горизонт» особистості. У світлі останніх досліджень всі вчення типу «ґранд-нарацій» про світ, людину, культуру, соціальне життя, з притаманною їм формою «філософії як теорії», можуть бути об’єднані номінацією Модерн (Р.Гвардіні, В.Лук’янець, О.Соболь). Така позиція дозволяє подати еволюцію поглядів українського мислителя у контексті модерністської філософії.

Так зокрема, якщо оцінити роль та місце марксизму у світоглядній орієнтації морального вибору В.Винниченка, можна зробити наступні висновки. По-перше, мислитель перейняв у своїй творчості тільки есхатологічно-утопійну частину марксизму (І.Лисяк-Рудницький). Адже комунізм для нього був, перш за все, засобом для реалізації його етичної і політичної мрії – «всебічного визволення», втіленням гармонії, що передбачала широкі можливості розвитку людини в її спрямуванні до щастя. По-друге, він певною мірою завершує марксистську теорію моралі — представляє «розробку» її соціально-практичної частини, трансформувавши марксизм у сферу морально-етичних проблем. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олег Мах: Етична концепція Володимира Винниченка в українській філософській традиції

487328_3879719491898_2018206757_nОдне з центральних місць в історії української філософської культури належить творчому доробку В.Винниченка як органічному наслідку україн¬ської культури. Філософський дискурс В.Винниченка може бути віднесений до української філософії й на тій підставі, що у останній наявним є сформу¬льоване ще за часів княжої доби і збережене в нашій духовній традиції розуміння філософії як «любомудрія», що вимагало не лише пізнання істини про сенс людського буття, а й життя в істині. Упродовж всієї історії в українській культурі як справжній філософ шанувався не той, хто лише знає істину, а хто живе згідно з пізнаною ним істиною, хто власним життям стверджує істинність обстоюваних ідей. Винниченкова основна філософсько-світоглядна засада – «чесність з собою» — виявляє подібність до життєво-практичної націленості українських мислителів на гармонію «слова і діла».

Володимира Винниченка як один з яскравих і талановитих постатей української культури ХХ століття найбільш гостро відчув суть трагедії своєї доби — народження нового морального катарсису — і порушив питання про природу та філософію щастя. Він поєднав у своєму етичному вченні віру у досягнення соціальної гармонії, притаманну його поколінню на той час, з пошуком причин недосконалості сучасного життя. Це привело письменника до формування власної концепції ціннісного виміру людини і будування щасливого буття на засадах гармонійної взаємодії особистості і суспільства, глибинної внутрішньої кореляції морального існування людини з активно впливаючими на неї підсвідомими бажаннями і началами буття.

Звернення до морально-етичної проблематики творчої спадщини В. Винниченка можна знайти у статті Л.Т. Левчук («Морально-естетичний потенціал творчої спадщини В.К. Винниченка») та в дослідженні Н.Гусак («Щастя в етичній концепції «Конкордизму» Володимира Винниченка»).

Інтерес Винниченка до проблеми щастя, його утопії і сама концепція «творення щастя» пояснюються, передусім, шуканнями морального характеру, які висунула його доба: перехід у нове ХХ століття, що супроводжувався світовими війнами та соціальними катастрофами, вимагав нового ідеалу щастя. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)