• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Директор АЦ "Эсхатон" - Олег Гуцуляк, Ph.D. - http://www.primordial.org.ua


Руслан Делятинський: Отець Олександр Русин (1868 – 1955 рр.): біографічний нарис

о. Олександр Русин (28.09. 1868 - 09.10. 1955)

о. Олександр Русин (28.09. 1868 — 09.10. 1955)

У статті здійснено реконструкцію біографії греко-католицького священика Олександра Русина (1868 – 1955), пароха с. Корнич (1895 – 1920), пароха м. Коломия (1920 – 1955), декана Коломийського деканату (1907 – 1955), ординаріатського делегата до повітової шкільної ради й комісара в шкільних справах (1925 – 1939), радника єпископської консисторії (з 1907) і почесного крилошанина єпископської капітули (з 1930). Він також брав активну участь в суспільно-політичному житті Коломийського повіту як член управи (з 1898) і голова (у 1920-х) товариства «Народний Дім» в Коломиї, віце-маршалок (1900-ті – 1918) і маршалок (1918 – 1919) повітової ради, голова повітового комітету УНДО (1926 – 1930-ті), голова читальні товариства «Скала» (1938 – 1939), голова УОК в Коломиї (1941 – 1942). У 1946 р. о. О.Русин під тиском органів НКДБ перейшов до РПЦ, і до своєї смерті (1955) залишався настоятелем церкви і благочинним в Коломиї.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Руслан Делятинський: Шематизми єпархій Галицької греко-католицької митрополії (1828 – 1944 рр.) як історичне джерело

 

Шематизм Станиславівської єпархії 1927 р. Б.

Шематизм Станиславівської єпархії 1927 р. Б.

У вітчизняній історіографії здійснено джерелознавчий аналіз окремих видів масових джерел з історії Української Греко-Католицької Церкви [див.: 10, с. I-CVIII]. Серед джерел церковного походження поступово заслуговують на увагу вітчизняних істориків офіційні видання – шематизми, обмежене використання яких, на нашу думку, пов’язане з недооцінкою їх інформативності [див.: 7, с. 357; 9, с. 43, 45]. Слід підкреслити, що шематизми, за влучним висловом Любомира Гузара, містять не тільки «статистичний, але і також духовний образ життя Церкви» [6, с. 14]. Це спонукає частково переглянути усталений в історіографії погляд на цей вид історичних джерел. Серед перших дослідників шематизмів необхідно, зокрема, згадати І.Патрила та Д.Блажейовського [1; 2; 3; 8, с. 3839-3840; 11, т. 3, с. 1215].
Метою цієї розвідки, що продовжує наші попередні пошуки [4, с. 175-204], є з’ясування інформаційного потенціалу шематизмів єпархій Галицької греко-католицької митрополії як історичного джерела. З цією метою необхідно визначити хронологічні межі та періодичність їх видання, рубрикацію відомостей шематизмів, конкретизувати методологічний інструментарій для їх опрацювання, окреслити перспективне коло проблем для досліджень. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Руслан Делятинський, Річард Горбань: Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ

Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ

Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ

Івано-Франківська Теологічна Академія УГКЦ є історичним правонаступником і спадкоємцем Станиславівської / Івано-Франківської духовної семінарії та Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту.
Станиславівська духовна семінарія заснована 1907 р. з ініціативи єпископа-ординарія Станиславівської єпархії Григорія Хомишина. Згідно з буллою Папи Лева ХІІІ «В цілому Господньому стаді» від 26 березня 1885 р. про канонічне створення Станиславівської єпархії передбачалося заснування єпархіальної духовної семінарії. Перший єпископ-ординарій Станиславівської єпархії Юліан Пелеш докладав зусиль до відкриття семінарії, але тимчасово мусив погодитись на підготовку священиків у Львівській та Віденській духовних семінаріях і Колегії св. Атаназія в Римі. Станиславівський єпископ-ординарій Юліан Куїловський подбав про складання кошторису на будівництво духовної семінарії, єпископ-ординарій Андрей Шептицький 1899 р. особисто закупив ділянку й здобув дозвіл австрійського уряду на будівництво духовної семінарії. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Руслан Делятинський: Шематизм Станиславівської єпархії (1886-1938 рр.): особливості історичного джерела

Шематизм Станиславівської єпархії за 1887 рік

Шематизм Станиславівської єпархії за 1887 рік

 

В даній статті аналізуються історичні обставини виникнення, структура та особливості змісту «Шематизму греко-католицького кліру Станиславівської єпархії» як історичного джерела. Запропоновано його класифікацію за різними ознаками – його походженням, характером інформації, хронологічно-географічним критерієм тощо, визначено інформативну цінність для дослідження різних проблем історичного минулого.

Основою історичного дослідження завжди є комплекс джерел, кожен вид якого по-своєму допомагає історику відкрити певну частину історичної реальності. Оскільки кожне джерело у процесі наукового дослідження піддається критичному аналізу, то воно стає особливим предметом історичного дослідження. Джерело, акцентує М.Я.Варшавчик, «є не лише свідченням про історичні факти, а й саме є історичним фактом, історичним явищем свого часу»[i]. Дослідження самих історичних джерел становить значний науковий та пізнавальний інтерес, відкриває нові перспективи в історичних дослідженнях.

Сучасна українська історіографія поступово наповнюється новими науковими працями з історії Української Греко-Католицької Церкви (далі – УГКЦ). Водночас розширюється і джерельна база для дослідження основних періодів та проблем розвитку УГКЦ. Так, за останні два десятиліття було заплановано й частково здійснено видання значної кількості документів з історії УГКЦ, починаючи від матеріалів про укладення Берестейської унії й закінчуючи колись засекреченими архівними документами про ліквідацію УГКЦ у 1944 – 1946 рр. і діяльність «катакомбної» Церкви у 1946 – 1989 рр. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

о. Святослав Кияк: Я вдячний Богові за провидінне скерування на служіння Христовій Церкві

о. Святослав Кияк

Розвиваючи тему розвитку богословської освіти УГКЦ, пропонуємо інтерв’ю з о. Святославом Кияком, доктором теології, доктором філософських наук, професором кафедри теології та членом Вченої Ради Івано-Франківської теологічної академії, завідувачем кафедри релігієзнавства і теології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Р.Д.: Отче Святославе, Ви зростали в добрій християнській родині, Ваш батько тривалий час поєднував священиче служіння в підпільній УГКЦ та вчительську працю. Розкажіть, як саме приклад батька – о. Романа Андрія Кияка – вплинув на формування Вашої особистості та вибір священичого покликання.
С.К.: Дуже дякую за це запитання, бо воно повертає мене до спогадів з дитинства і молодості, до того часу, коли я мав нагоду дійсно пізнавати Бога глибоко і безпосередньо. Ця безпосередність якраз полягала в тому, що у нас кожний день розпочинався із Літургії в домашній капличці. Всі ми, молодші, – бо старші вже тоді були на університетських студіях, – починали день з Літургії. Мені, власне, найдовше випала честь користати з цієї Літургії в домашній каплиці. Зранку після молитви ми всі йшли до школи. Це була щоденна можливість приступання до Сповіді та Святого Причастя. Отже, ця іскра Божа вже в той час запала в мені, а в свій час, пізніше, після світських студій в університеті та праці в академічних наукових установах, вже визріло рішення, до якого я прийшов самостійно, до цього вибору ні батько, ні мама мене не спонукали, не стимулювали. Коли я повідав їм це рішення, то для них це було великою радістю, і всеціла підтримка цього рішення була з їхнього боку. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

о. Олег Каськів: Завжди одна мета – виховати святих священиків

Каськів о. Олег

Каськів о. Олег

Продовжуючи обговорення проблеми розвитку богословської освіти УГКЦ, зокрема, Івано-Франківської теологічної академії і духовної семінарії, пропонуємо інтерв’ю з Генеральним вікарієм Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, колишнім ректором Івано-Франківської духовної семінарії, завідувачем кафедри східного канонічного права, доктором східного канонічного права о. Олегом Каськівим. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

о. Юрій Козловський: Теологія – це спосіб життя

Козловський о. Юрій

Козловський о. Юрій

Богословська освіта і наука в Україні поступово здобувають належне місце як в суспільній свідомості, так і в державній системі вищої освіти і науки, функціонування якої регламентовано відповідною законодавчою базою. У цьому напрямку вже зроблено перші кроки як з боку держави, так і з боку Церков. Держава визнала, нарешті, потребу у підготовці фахівців з богослов’я (маємо на увазі відповідні рішення Міністерства освіти і науки за 2010-2011 роки про підготовку бакалаврів, спеціалістів і магістрів, можливість захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук). Очевидно, наступний крок – за Церквами, котрі могли б у співпраці з державою вирішити увесь комплекс проблем, пов’язаних можливими перспективами розвитку богословської освіти і науки.
Для обговорення цієї теми на прикладі одного із богословських вищих навчальних закладів УГКЦ ми звернулися до о. Юрія Козловського, завідувача Відділу аспірантури та вченого секретаря Вченої Ради Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ. Наше інтерв’ю з відбулося ще у травні 2011 року. Характерно, що невдовзі, у серпні – грудні 2011 рр., відбулася дискусія щодо перспектив розвитку богослов’я в Україні, «випадковим ініціатором» якої став Блаженніший Любомир Гузар, а її активними учасниками – відомі науковці, зокрема, В.Жуковський, Т.Тимо, Ю.Чорноморець, о. М.Димид та інші (для зацікавлених осіб пропонуємо Інтернет-сторінку Релігійно-інформаційної служби України http://risu.org.ua). Уважно відстежуючи перебіг цієї дискусії, намагався для себе передусім з’ясувати, що необхідно ще зробити Церкві для інтеграції богослов’я в державну систему освіти і науки. І, зізнаюся, отримав цікаві відповіді в статтях Ю.Чорноморця та о. М.Димида (за грудень 2011 – січень 2012 рр.). Після цього по-новому почав сприймати наше інтерв’ю з о. Юрієм Козловським, який справедливо ставить питання про мету і доцільність такої інтеграції, закликає до обґрунтованої позиції. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Руслан Делятинський: Розвиток богословської освіти УГКЦ як засіб реєвангелізації («нової євангелізації») українського суспільства

У статті автор аналізує основні тенденції становлення богословської освіти УГКЦ в незалежній Україні (з 1991 р.), з’ясовує перспективи державної акредитації богословських вищих навчальних закладів УГКЦ та можливі напрями їх розвитку. Автор підкреслює, що рзвиток богословської освіти УГКЦ за певних умов може стати дієвим засобом реєвангелізації (або «нової євангелізації») українського суспільства.

Процес становлення системи богословської освіти Української Греко-Католицької Церкви (далі – УГКЦ) в незалежній Україні став одним із важливих елементів її організаційної структури та одним із каталізаторів її суспільної місії. Якщо у перший період відродження УГКЦ, у 1989-1996 рр., наголошувалося на потребі богословського вишколу і підготовки виключно нового покоління священнослужителів, то згодом, у 1995-2000 рр., акценти вже зміщуються на утвердження християнських ідеалів у суспільстві за допомогою навчально-виховних закладів, іншими словами, мова йде також про богословську освіту для мирян. Курс «нової євангелізації» суспільства, проголошений у 1996 р. Синодом єпископів та Патріаршим Собором УГКЦ[1], може бути реалізований, на нашу думку, виключно шляхом поступової, еволюційної формації «нового покоління» християн, активних не тільки в «обрядовій» сфері, але й у практичному щоденному втіленні християнських ідеалів в життя. Таку ж мету переслідує проголошена Синодом єпископів УГКЦ 2011 року концепція «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом» (як основа «Стратегії розвитку УГКЦ до 2020 року»)[2], яка може і повинна стати одним із перспективних напрямів євангелізації суспільства. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Горбань Р., Делятинський Р. Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ: традиції та становлення (до 125-річчя Івано-Франківської єпархії УГКЦ, 20-річчя виходу з підпілля Духовної Семінарії та 10-річчя заснування Теологічнної Академії)

Первісним задумом автора була невелика наукова стаття з історії розвитку Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ як одного із вищих навчальних закладів богословської освіти, проте згодом, враховуючи збіг декількох ювілейних дат (125-ліття створення Станиславівської / Івано-Франківської єпархії, 20-ліття виходу з підпілля УГКЦ та відновлення діяльності Івано-Франківської духовної семінарії імені св. священномученика Йосафата та 10-ліття створення Івано-Франківської теологічної академії), благословення владики Софрона Мудрого та активну допомогу проректора ІФТА з наукової роботи о. д-ра Річарда Горбаня,  вдалося розширити рамки дослідження, внаслідок чого і з’явилиася ця невелика книга, опублікована у видавництві «Нова Зоря» в Івано-Франківську.

Книга призначена для істориків, релігієзнавців, богословів, всіх, хто цікавиться розвитком богословської освіти в Україні.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Руслан Делятинський: Ісповідник віри: спогади О.П.Загороднього про православного священика отця Володимира на Вінничині

Могила легендарного православного священика Володимира, смт. Погребище Вінницької області

Могила легендарного православного священика Володимира, смт. Погребище Вінницької області

… Багато епізодів із життя отця Володимира стали легендою. Люди переконались і прозорливості цієї людини, повірили у Божественну силу. Навесні 1944 року отець Володимир помер і був похований на кладовищі у Погребищах. Його могила завжди доглянута, а на свято святого Володимира тут завжди відправляється поминальна Служба Божа. Існує легенда, що коли у когось стається велике горе, то треба прийти зі сходом сонця на могилу отця Володимира і після молитви попросити у нього допомоги, яка буде швидко надана… Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)