• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" Международной Ассоциации "Мезоевразия" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.

Почему Интермариум?: интервью с Еленой Семенякой, международным секретарем НацКорпуса

Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з Оленою Семенякою, міжнародним секретарем Національного Корпусу й керівником проекту «Блок міжнародних відносин» партії. Коло питань, піднятих в інтерв’ю, виходять за межі власне української проблематики, значною мірою обертаючись навколо Інтермаріуму як геополітичної й культурно-цивілізаційної альтернативи не лише мультикультурному ЄС, а передусім неоєвразійській РФ. Спілкувався Алексей Рейнс.

Олена или Елена? В сети пишут по-разному.

Даже Алёна, как недавно прозвучало мое имя на федеральном канале Россия 24 в феерическом выпуске передачи К. Семина о международной деятельности Нацкорпуса, почему-то названного «подразделением батальона Азов»; впрочем, содержание таких программ, думаю, осуждать бессмысленно. На современном языке международного общения, английском, пишу Olena Semenyaka, подчеркивая свое украинское происхождение, но в личном общении отзываюсь на все три вариации моего имени на славянских просторах (Олена, Елена, Алёна).

Некоторые заграничные контакты, далекие от «русского мира» и путинизма, предпочитают вариант Elena, например, английский теоретик национал-анархизма, неофолк-музыкант, эссеист и владелец Black Front Press Трой Саутгейт, немцам и скандинавам близка Helena, но в целом «бренд» Olena Semenyaka уверенно лидирует, особенно после Майдана. До такой степени, что многие русскоязычные называют меня «Олэна», то есть имя превращается в позывной.

Частично путаницу создала я сама, связывая сферу интересов с тем или иным именем. Например, чтобы у человека, следящего за деятельностью Olena Semenyaka, Интермариум и Панъевропа не смешивались в одну кучу с Black Metal, сакральной географией и мифологией, публикации на эту тему я подписываю именем Helena.

Можно было бы обойтись без этих эгоцентрических подробностей, но в свете моей международной деятельности важно подчеркнуть ее панъевропейский контекст, то есть то, что это обилие имен никак не свести к русско-украинскому языковому вопросу и тому или иному штампу на идентичности. Хотя при желании можно было бы раздуть из этого очередную подозрительную историю, так как в роду у меня действительно была русская / русскоязычная бабушка Елена, в честь которой меня и назвали. В отличие от некоторых западноукраинских коллег, чьи деды не просто были антисоветскими партизанами, но и приняли смерть от рук НКВДистов, у меня в роду с преемственностью поколений, в идеале занятых единой освободительной борьбой, не все так однозначно.

О происхождении бабушки Лены известно довольно мало, так как она родилась в Краснодаре, воспитывалась в детском доме в Ленинграде и, как и полагается в таких историях, только погодя узнала от няни о том, что ее родителей убили, припоминая флешбеки в виде большого дома и военной униформы, из чего можно предположить, что это была белогвардейская семья, сметенная красными. Что, впрочем, не помешало ей стать убежденной социалисткой и военной медсестрой, прошедшей всю вторую мировую и, по некоторым сведениям, сопровождавшей в самолете Франклина Рузвельта, тогда передвигавшегося на инвалидном кресле, на Ялтинскую конференцию в 1945 г. Встретив столь же фанатично преданного военному делу деда во Владивостоке, отказалась от предложенной квартиры в Ялте, избрав тяжелые трудовые будни в его родном с. Ничипоровка под Яготином (Киевская область), где и провела всю оставшуюся жизнь, обучаясь ритмам украинского села и пользуясь там большим признанием как человек, а также получая открытки с обращением «Олена Львівна». Таким образом, для меня она всегда останется достоянием украинской земли, и не просто потому, что она родом из Кубани.

На этом фоне, мне не принципиально, каким именем меня подписывают на неукраиноязычных ресурсах: дела и проистекающая из них репутация куда важнее. А доставшееся по наследству хладнокровное отношение к политике и войне в моем лице еще не раз сослужит службу новому поколению украинских патриотов, вынужденных наблюдать путинское победобесие.

Из ответа на этот невинный вопрос можно сделать вывод о том, что этнолингвистическая субстанция иногда ярче проявляется именно тогда, когда имеет несколько языковых проекций. И чем больше народов «узнают» себя в том, что я пишу, «национализируя» мое имя, тем проще доносить до них эти идеи. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Конференція «Інтервенція Росії в Чорному та Азовському морях: як запобігти російській морській агресії проти України»

28 листопада 2018 р., у прес-центрі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв (GDIP Media Center) відбулася змістовна й високопрофесійна конференція «Інтервенція Росії в Чорному та Азовському морях: як запобігти російській морській агресії проти України». Анонсована до ескалації подій у Азовському морі, вона стала майданчиком не тільки для пошуку шляхів виходу з кризи, а й протидії дезінформації українського суспільства та міжнародної спільноти, що відбувається в тому числі й з вини МЗС України.

В заході взяли участь наступні посадовці й заслужені діячі України: Григорій Перепелиця – український політолог, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, який модерував і, власне, організував цю конференцію; Леонід Осаволюк, директор департаменту, посол з особливих доручень МЗС України (2008 – 2017р.), Надзвичайний і Повноважний Посол України; Володимир Огризко – міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Володимир Василенко — український

правознавець-міжнародник, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Андрій Клименко — голова спостережної ради Фонду “Майдан закордонних справ”, експерт з питань Криму, головний редактор сайту Вlackseanews, та Сергій Гайдук, віце-адмірал, командувач Військово-Морських сил України з 2014 по 2016 рр.

Учасники конференції обговорили не тільки важливість введення повноцінного військового стану, коментуючи рішення президента як половинчасте та запізніле, а й довели шляхом детального аналізу міжнародних правових документів та угод між Україною та РФ, що Росія, всупереч розтиражованій за кордоном заяві заступника міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олени Зеркаль, яка по суті повторила слова міністра МЗС РФ Сергія Лаврова, абсолютно не мала права затримувати українські кораблі. Більше того, це перший із часів другої світової випадок несанкціонованого захоплення офіційними збройними силами однієї держави військових кораблів іншої.

Читайте далі: http://intermariumnc.org/?p=738

 

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Салман Север: Феникс западного окна

Другой крутящий момент, о котором пока ещё не вошло в правила общественного вкуса заявлять вслух, — эксцентрика мiрового православия.

То, что сейчас происходит по линии натяжения «Стамбул-Киев», этот революционизирующий сдвиг, имеет свои утончающие уточнения.

Уранополитея ли, симфония ли светской и церковной властей — какой бы ни была поместная прошивка, одно мы видим. — Резко вырастает удельный вес НАТО-церквей.

Магистральное православие становится всё более оксидентальным, всё менее евразийским. Азиатский импульс гаснет, линия смещается туда, откуда взойдёт Солнце Судного дня — к Фениксу Запада.

Целый ряд крутящих вещей уходит к новым океанам демонтажа и пересборки — в чистый атлантизм. Нашим зрением фиксируется возмужание Атлантического Ислама. Нашим же зрением может быть поймана вспышка сверхновой евро-атлантического православия.

Это своё пространство, своё натяжение, и поезд запускаемых процессов пройдёт сквозь только подозреваемые терминалы. Ослепительно интересно следить за тем, как всё сжимается и концентрируется под когтями Феникса Запада (Анка аль-Магриб).

Константинопольская, Болгарская, Румынская, Польская, Чехословацкая Американская, Элладская, Албанская церкви утверждены в странах НАТО.

Румынская православная церковь оспаривает и поглотит молдавских верующих. Новосозидаемая Украинская церковь и Грузинская, если всё пойдёт по плану, сместят смыслы Большого Кавказа и сакральной Руси западнее и западнее.

Сербов будут дробить, добивать и откалывать от них Македонскую православную церковь (посмотрим, что ждёт черногорское православие).

Нынешние решения Вселенского патриархата по событиям XVII века — серьёзный кредит, который выписан контурам Интермариума, вообще Восточной Европе. Запастись терпением — и стать свидетелями того, как осмелеет Белорусская автокефальная православная церковь, как по-новому себя будут чувствовать православные в Польше и Прибалтике.

Иерусалим вписан в нужный вектор. Кипр ждёт объединение и непременный дрейф глубже в Атлантику. Интересное может случиться с Сирией, и, если Феникс Запада разорвёт сбежавшихся туда медведей, Антиохийская православная церковь будет включена в Средиземноморский проект добрососедства и усмирения.

Маргинализация РПЦ МП — мы взглянем на то, как себя будет ощущать и ставить то, что ранее называлось Русской православной церковью за рубежом. Мы будем смотреть на то, как когти погружаются всё глубже в русскую альтернативу: в истинно-православие и автономные церкви, какие будут их телодвижения.

Третий Рим сыпется. Четвёртый спит в яйце. Феникс его гнезда одноглав да вогнезорок.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Анна Клокун: Націоналісти за Інтермаріум

13 жовтня у Києві відбулась ІІІ міжнародна конференція проекту Інтермаріум за участю представників Національного Корпусу. На заході були присутні делегати з Хорватії, України, Польщі, Литви та інших країн. Були обговорені багато питань реальної перспективи взаємної інтеграції як на рівні держав, так і на рівні окремих проектів в економічній, безпековій, культурній та інших сферах.

Першим виступив у рамках безпекової секції з доповіддю бригадний генерал Хорватських Збройних сил, реформатор армії Хорватії та один із командирів операції «Буря» – Бруно Зоріца, що розповів про стан справ хорватсько-української оборонної співпраці, поділився досвідом щодо покращення обороноздатності держави та відкрив горизонт перспектив, який розкриває інтеграція адріатично-балто-чорноморського військових потужностей.

Наступними спікером став начальник Військової школи командирів ім. полковника Євгена Коновальця Кирило Беркаль (друг «Кірт»), котрий розкрив принципи ефективної модернізації військової освіти на прикладі очолюваної ним Військової школи.

Перспективи підготовки військового резерву в молодіжних мілітарних організаціях та переосмислення важливості подібних утворень у рамках оборонного комплексу сучасної держави розкрив професор університету ім. Марії Склодовської-Кюрі, віце-президент Асоціації «Академічний Легіон» Даміан Дуда.

Далі слово взяв доктор гуманітарних наук Єжи Таргальський з Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету, який розставив наголоси щодо розбудови системи регіональної безпеки в Східній Європі та виняткової важливості підвищення обороноздатності Польщі, Румунії та України, як держав, безпека яких є під прямою загрозою через військову агресію Російської Федерації.

Наступний доповідач, Даріуш Матерняк, докторант центру досліджень «Польща-Україна», у своєму виступі посилається на власну книгу «LITPOLUKRBRIG: United for Peace». Автор зробив екскурс в історію військової співпраці Литви, Польщі та України, продемонструвавши успішні кампанії, стратегічні переваги такого союзу та важливість об’єднання зусиль трьох держав у цій сфері, початок яким поклала зведена бригада LITPOLUKRBRIG. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Кирило Латишев: Майбутнє — за Інтермаріумом

Сьогодні в Києві партією Партія «Національний Корпус» була проведена конференція, присвячена розбудові Інтермаріуму – майбутньому адріато-балто-чорноморському союзу держав Східної Європи. Такий захід проводиться вже втретє: все почалось в 2016 році з ініціативи лідера Азовського руху Андрій Білецький.

Чому розбудова Міжмор’я життєво важлива для України і всієї західної цивілізації? Сьогодні ми перебуваємо між Сциллою та Харибдою: на схід від нас по євразійському степу повзає труп совєцької недоімперії і, б’ючись в передсмертних конвульсіях, ще пожирає тисячами людські життя. На захід від нас – стара Європа, ще ніби жива, але повільно вмирає, отруєна ідеями фемінізму, толерантності, сучасної демократії, неомарксизму. Саме тому тягар білої людини – зараз на плечах Східної Європи. Те, що мертве, треба добити, а що ще живе – мусимо врятувати.

В Україні ідею розбудови Інтермаріуму послідовно відстоюють та реалізують саме націоналісти. І це не дивно – в усі часи прихильність правим ідеям була ознакою політичної адекватності.

До речі, ідея необхідності створення Міжмор’я закладена глибоко в основах саме українського націоналізму: декалог Українського націоналіста починається такими словами: «Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя».

Так заповідали наші батьки-засновки.

На грані двох світів. Творити нове життя. Творити наш світ.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

ПРОГРАМА Третьої Конференції Групи сприяння розбудові Інтермаріуму

Секція регіональної безпеки і оборони

Бруно Зоріца, Бригадний Генерал Хорватських Збройних Сил, сержант Французького Іноземного Легіону у відставці (Хорватія): «Хорватсько-українська оборонна співпраця як рушій адріатично-балто-чорноморської інтеграції».

Кирило Беркаль, Начальник Військової школи командирів імені полковника Євгена Коновальця, старший лейтенант (Україна): «Сучасна військова освіта на прикладі Військової школи командирів ім. полковника Євгена Коновальця (БВОС. в.ч 3057 НГУ)».

Даміан Дуда, Університет ім. Марії Склодовської-Кюрі, віце-президент Асоціації «Академічний Легіон» (Польща): «Підготовка військового резерву в молодіжних організаціях».

Єжи Таргальський, доктор гуманітарних наук, Центр Східноєвропейських студій Варшавського університету (Польща): «Трикутник “Польща, Україна, Румунія” як важливий елемент безпеки регіону».

Даріуш Матерняк, Центр досліджень «Польща-Україна», автор книжки «LITPOLUKRBRIG: United for Peace» (Польща): «LITPOLUKRBRIG як приклад оборонної співпраці в регіоні».

Міхал Марек, Ягелонський Університет у Кракові, аспірант кафедри Українознавства (Польща): «Польсько-українська співпраця у оборонній промисловості – потенціал та теперішній стан».

Секція цивільного співробітництва

Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, член вищої ради Національного Корпусу (Україна): «Політика пам’яті країн Інтермаріуму: сто років відновлення державності».

Маріуш Патей, директор Інституту ім. Романа Рибарського (Польща): «Фінансова інфраструктура Міжмор’я – фундамент регіонального співробітництва. Банк Міжмор’я, Фонд Міжмор’я, Фонд Солідарності».

Кестутіс Маркевічус, ГО “LDK palikuonys” (Литва): «Литовсько-українське співробітництво в рамках проекту “Пам’ять Нації”».

Дмитро Дорошенко, керівник ГО «Юнацький Корпус» (Україна). Презентація юнацького табору «Азовець» та ГО «Юнацький Корпус».

Даниїл Майоров, методист ГО «Юнацький Корпус» (Україна). Презентація міжнародного юнацького табору «Нащадки Вільних».

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Андрей Окара: Украина в поисках имперской перспективы (2000) 

Суждено ли Киеву стать новым центром поствизантийской цивилизации?

В современном глобализирующемся мире подлинным политическим суверенитетом может обладать только блок государств, имеющих единый «цивилизационный знаменатель» – религию, этические ценности, культурные модели, общезначимые сакральные центры, историческую устремленность, сходное понимание эсхатологии.

Для восточноевропейского цивилизационного пространства, к которому, помимо России, Украины и Белоруссии принадлежат также Армения, Болгария, Греция, Грузия, Кипр, Македония, Молдавия, Румыния, Сербия, Черногория, таким «знаменателем» является наследие Византийской империи. (В данном контексте Восточная Европа понимается не в узкоутилитарном физико-географическом значении (как земля от Альп до Урала), ни в политическом (как распавшийся в конце 1980-х годов блок социалистических стран), а именно в цивилизационном: Восточная Европа – как поствизантийская Ойкумена, «Византийское Содружество Наций» (подробнее об этом см.: «Особая папка НГ» («Восточная Европа») от 25 августа 1999 года). С такой точки зрения Польша, Чехия, Словакия, Венгрия относятся к Центральной Европе – католически-протестантской, но не романо-германской.)

Исходя из существующих на сегодня реалий, именно имперский тип мышления, имперская геополитическая идентичность являются наиболее адекватными вызову времени (если, конечно, не ставить перед собой заведомо пораженческие задачи). Поэтому современный империализм – это прежде всего разновидность «оборонного» сознания в условиях «столкновения цивилизаций», в условиях глобализационной унификации, а вовсе не стремление к грубой силовой или экономической экспансии.

Резервы геополитического москвоцентризма исчерпаны: его безоговорочно принимают, кажется, только Белоруссия и Армения, отчасти Сербия: Москва стала заложницей «империалистических» ассоциаций. Для стабилизации и консолидации восточноевропейского цивилизационного пространства необходим поиск новых духовных мотиваций, новых геополитических и геокультурных конфигураций на карте Евразии, новых нестандартных решений. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Національний Корпус презентував програму Інтермаріуму в Дрездені

3-5 серпня у Дрездені відбулася цікава та насичена подія — триденний форум «Молода Європа: Європа, Держава, Молодь», організована однойменним німецьким видавництвом Jungeuropa Verlag («Молода Європа») під керівництвом Філіпа Штайна.

Загрозливі тенденції в сучасному Євросоюзі, від «зіткнення культур» й погіршення криміногенної ситуації з початком «біженської кризи» до геополітичних трансформацій (Брекзит, каталонське питання, автономізація Центрально-Східної Європи), змушують європейських інтелектуалів дедалі активніше замислюватися про альтернативні щодо Євросоюзу моделі об’єднаної Європи.

Водночас, електоральний успіх партій правого спрямування ставить усе гостріше питання політичної освіти для молодих кадрів, що опинилися у епіцентрі політичного життя, ледве покинувши університетські лави.

Діяльність Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, заснованої народним депутатом України, лідером Національного Корпусу Андрієм Білецьким, давно привернула увагу інтелектуальних кіл Німеччини. Саме тому одним із доповідачів на Форумі стала Олена Семеняка, міжнародний секретар, член вищої ради Національного Корпусу, що прочитала годинну лекцію про геополітичну місію Інтермаріуму, покликаного не лише оборонити східні рубежі Європи від російської агресії, а й стати плацдармом для «перезавантаження» всієї європейської цивілізації.

Форум «Молода Європа», який по суті був закритою політичною школою зі строгим режимом допуску, відвідали приблизно 30 політичних активістів з різних організацій Німеччини та Австрії. Окрім Олени Семеняки та німецьких доповідачів — Філіпа Штайна, Бенедикта Кайзера і Тіля Лукаса-Весельса — на Форумі виступили представники «Казапаунд Італія» Альберто Паладіно та Валеріо Бенедетті. Серед іншого, вони розповіли про стосунки руху з правлячою партією Лега Норд, яка, на їхню думку, привласнює ідеї «Казапаунд Італія», використовуючи їх суто в інструментальному та популістському ключі.

Все інтенсивніша співпраця українських та німецьких інтелектуальних кіл, прямо дотичних до масових політичних партій, обіцяє не менш активну геополітичну синергію у випадку загострення кризових тенденцій у Євросоюзі.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Кирилл Серебренитский: Наполеонологические заметки. Наполеон и сабля Тамерлана. I. Дагестан, Амузги

…Лето 2018 года: прочти весь июнь и половину июля я провёл на Кавказе, всего — сорок дней; быфл в Грузии, в Азербайджане и три недели — в ауле Кубачи, на хребте Кайтаг, в Южном Дагестане. Недалеко от Кубачи, около пяти километров к югу, за горой Цеци-ла муда — аул Амузги. Тот самый. Точнее, руины Амузги. Гора Цеци-ла, такая с виду распахнуто доступная, манящая, во всю ширь открываается с балкона моей лаборатории, в кубачинском Среднем городе. Каждый день я собирался идти в Амузги по дорожке над обрывом, каждый день видел, как идут туда кубачинцы. Но так и не собрался, то — некогда было, то просто отвлекался. ………………. Амузги: название можно перевестии как Три Вершины. Известен аул по крайней мере, с XIII века. И с того же времени известно: в Амузги — кузнецы-оружейники; лучшие — то ли в Дагестане, то ли на всём Кавказе, и может быть, — во всех землях Иранской империи. В позапрошлом веке, в начале прошлого Амузги — большое селение: в 1880ом в Кубачи, который с раннего среднеквековья поддерживал статус города — около 500 домов, в Амузги — около 250. В Кубачи оружейники выделывали драгоценное холодное оружие. Рядом, в Амузги,  кузнецы выковывали клинки, которые в Кубачи оправляли в серебро и, реже,  в золото. Амузгинский булат ценился выше дамасского. Сейчас секрет его утрачен. Собственно. утрачено всё: и кузнечное мастерство, и сам аул. Continue reading / Читать далее
Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Роман Лебедев: Индейцы-тлинкиты и алтайцы-теленгиты

На Алтае есть народ теленгиты. Монгольский ученый Хаянхирваа считает, что североамериканские тлинкиты и алтайские теленгиты — это один и тот же этноним.

Историк, антрополог и этнограф, к.ист.наук С.А. Корсун (старший научный сотрудник Отдела этнографии Америки МАЭ РАН) указывает, что  предки тлинкитов проникли 8 тыс. лет назад из Сибири, имеют общую мифологию и погребальный обряд с народами Сибири. Например, воздушный способ захоронения шаманов.  Такой же способ бытовал у алтайских народов. Тлинкиты считали, что души умерших собирались на севере, там же путь во все три мира. То же и у алтайцев – в низовьях реки Тойбодым (река Обь) помещалось царство Эрлика – «Тойбодым – океан». Также, как и у ханты и манси – там, на севере — Нижний мир. Демиург (но не создатель) у тлинкитов – герой «Ворон-Эль». «Эль» — тюркское слово – «народ». У якутов божество ворон – родоначальник девяти шаманских родов. Покровитель животных у тлинкитов – «Канахтаквай», а главным подводным духом был «Конакадет» — явно тюркская титульная ликсема — «Кан-, Хан-».

О тюркских этнонимах и топонимах в Северной Америке и конкретно у тлинкитах говорит научный сотрудник Тихоокеанского института географии ДВО РАН, г. Владивосток А.М. Харитонов.  Залив на северо-западном побережье Северной Америки, где кончалось владение индейского племени тлинкиты, назывался Якутат. В заливе Якутат имеется мыс – Якутанья, что в переводе с тлинкитского – «место причала каноэ». «Аляска» ср. с якутским «Эль-Саха» — народ Саха.

Об общности мифологических сюжетов в мифологии тлинкитов и народов Сибири пишет историк, археолог, этнограф, специалист по сравнительной мифологии, истории и археологии древнейшей Западной и Центральной Азии, а также истории и этнографии индейцев, доктор исторических наук Ю.Е.Березкин.

Историк, археолог профессор С.В.Кисилев проводит сравнение церемониальных «глухих» масок тлинкит с погребальными масками древних хакас (кыргыз), которые также были глухими, без прорезей рта, ноздрей и глаз.

См. работы:
— Березкин Ю.Е. «Космогонические сюжеты «ныряльщика за землей» и «выход людей из земли» (о гетерогенном происхождении американских индейцев)» // Археология, этнография и антропология Евразии №4 (32), 2007.
— Киселёв С.В. «Древняя история Южной Сибири» // МИА № 9. М.-Л.: 1949. 364 с.
— Корсун С.А. «Погребальный обряд тлинкитов в контексте древних азиатско-американских связей» // Сибирский сборник — 1. Погребальный обряд народов Сибири и сопредельных территорий. Кн. 2. СПб., 2009.
— Харитонов А.М. «Тюркские топонимы и этнонимы русской Америки».

Генетическое исследование, подтверждающее, что североамериканские индейцы имеют алтайские корни, проведено группой антропологов из Университета Пенсильвании в сотрудничестве с исследователями из новосибирского института цитологии и генетики, а также казахстанским институтом генетики. Статья об этом исследовании опубликована в журнале American Journal of Human Genetics. Ее авторы – Мэтью Дулик, Сергей Жаданов, Людмила Осипова, Айкен Аскапули, Лидия Гау, Омер Гоккумен, Самара Рубинштейн и Теодор Шурр. «Алтай – родина североамериканских индейцев» — Теодор Шурр (Theodore Schurr), профессор антропологии из Пенсильванского университета США. Того же мнения и И.А Захаров — профессор, д.б.н., член-корр. РАН один из ведущих генетиков России: «Важным является указание академика А.П.Деревянко о том, что сложившаяся на Алтае в эпоху верхнего палеолита устькаракольская индустриальная традиция распространялась именно из этого региона: «продвижение носителей этой культуры в бассейн Алдана … и далее на северо-восток Азии и по Беренгийскому мосту в Америку положило начало… заселению Америки».

Также смотри:
— Деренко М.В., Малярчук Б.А. «В поисках прародин американских индейцев»;
— Абрар Гыйбадулла улы Каримулин «Прототюрки и индейцы Америки. По следам одной гипотезы»;
— Назарова А.Ф. «Генетические, антропологические и культурологические доказательства палеоазиатского происхождения северных монголоидов и американских индейцев» (Институт проблем экологии и эволюции РАН);
— Березкин Ю.Е. «Черный пес у слезной реки. Некоторые представления о пути в мир мертвых у индейцев Америки и их евразийские корни».

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)