• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org


Презентація українських перекладів Езри Паунда в «Пломені»

Вчора в літклубі «Пломінь» відбулася унікальна подія, приурочена до 132-ї річниці з дня народженя поета 30 жовтня 1885 р., що в ідеалі мала би зібрати не одну тисячу гостей. Цитую уривки з передмови до видання Марка Роберта Стеха:

«У час її появи 1960 р. книжка «Вибраний Езра Павнд. Том 1: Поезія, есей, канто», видана в Мюнхені маленьким приватним видавництвом «На горі», являла собою найобширнішу добірку перекладених текстів видатного англоамериканського поета й мислителя на будь-яку мову світу. Отож, сам факт провідної ролі україномовного видання в засвоєнні і популяризації творчості однієї з ключових постатей світового модернізму надавав цій книжці статус не лише важливої, а й епохальної події в історії нашої видавничої справи… Дарма, що, в об’єктивних обставинах, її реальний вплив на літературне життя був мінімальним. […]

А попри те, потенційне значення цієї книжки для української культури залишається актуальним ще й сьогодні, понад півстоліття після її первісної появи. Уже сам факт «неуспішності» видання 1960 р. мав би спонукати сучасного читача до роздумів про деякі серйозні (на жаль, досі реальні) питання української культури та хронічні проблеми її розвитку; умови, в яких автентичні подвижницькі досягнення окремих творців культури є раз у раз непоміченими та проігнорованими суспільством їхніх земляків, а відтак і світовою спільнотою, унаслідок чого Україна залишається на провінційних маргінесах світової культури. Та що важливіше, це видання повинно й сьогодні викликати бажання осмислити деякі фундаментальні проблеми модерної культури в цілому, заторкнені як у творах самого Езри Павнда (а зокрема в циклі «Канто»), так і в передмовах та коментарях перекладача та видавця цієї книжки, одного з найвидатніших українських літераторів і інтелектуалів ХХ ст. Ігоря Костецького».

При всьому комплексі меншовартості як прокремлівських, так і прозахідних політиків, ось чому я негативно ставлюся до, певно ж, щирих прагнень патріотів весь час «піднімати бойовий дух» українському народу заявами про те, що він «найкращий» у всьому. Як на мене, ніщо так не підтверджує заяви про «failed state», як самозаспокоєння, неосвіченість і популізм, синонімом якого в Україні став патріотизм, і боюсь, також націоналізм. Тільки чесне визнання не просто своїх прорахунків, а відверто деструктивних тенденцій в новітньому українському історичному та ентокультурному самоосмисленні (а саме схильності до віктимізації і постколоніального синдрому, який НЕ компенсується марнославством) може і має відкрити нові горизонти нашому майбутньому.

Разом із професіоналами своєї справи на зразок Юрія Буряка, головного редактора і перекладача видання, що спільно з Андрієм Волошиним, молодим перекладачем і знавцем спадщини поета, та Ярославом Кузиком, очільником видавництва «ПЕНМЕН», презентували вчора цей дорогоцінний двотомник.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Валерій Верховський: Крим у творах іноземної літератури

Письменник Майкл Муркок

Історія вирішила так, що європейці знають про існування Криму не лише з абстрактної географії, вони пам’ятають, де розташовані Севастополь і Балаклава, півострів увійшов до їхніх підручників історії, їхньої міської топоніміки, він залишився і в їхній літературі.

В українській літературі Крим посідає окреме місце. Саме “окреме”, а не просто особливе — адже покоління письменників, котрі народилися в Криму, лише нині входить в україномовну літературу, і український погляд на сонячний півострів — такий собі погляд “прибульця”. У російській літературі — Крим був і лишається шматком екзотики в тілі великої імперії, “внутрішнім Середземномор’ям”, краєм, схожим на Рай, заміською резиденцією. Західного ж читача середземноморською “екзотикою” не здивувати, навіть далекі Індія та Африка стали частиною його світу. Тож яким уявляється Крим з їхнього ракурсу?

День коня за керченським календарем
“Історія просто фантастична! А що сталося далі?”
Майкл Муркок “Оберіг Шаленобога”

Майкл Муркок, британський письменник і рок-музикант, народився 1939 року неподалік Лондона. У нас після виходу перекладів його книжок — особливо “Хронік Хокмуна” — його жартома іменували Микола Мурко, з причин, про які йтиметься далі.

Жанр, у якому написано цикл Майкла Муркока про герцога Хокмуна, найточніше буде позначити як “технофентезі” — в ньому є більшість атрибутів типового фентезі, проте дія відбувається не у абстрактному минулому, а в (не менш абстрактному) майбутньому, коли після ядерного апокаліпсису настали нові “темні сторіччя”.
Отже, герцог Кельнський Доріан Хокмун, головний герой циклу семи романів Муркока, не з власної волі подорожує руїнами Європи. Він — бранець, його кинули до темниці за німецьке повстання проти окупантів з Гранбретанії. Хокмуну пропонують волю в обмін на послугу — викрасти Ісольду, дочку графа Браса з Камаргу. Однак дещо пішло не так: побачивши Ісольду, Хокмун закохався. Та обдурити гранбретанців неможливо — у лобову кістку черепа Хокмуна всаджений “Чорний Камінь” — засіб маніпуляції: варто Хокмуну ослухатися наказів або почати поводитися всупереч наказам — камінь карає шоковим болем; крім того, все, що побачить Хокмун, завдяки Чорному Каменю поневолювачі бачать так само. Але нізвідки приходить на допомогу і зникає, так само незрозуміло куди, таємничий Лицар у Чорному та Золотому.

У пошуках Ісольди, котра зникла, шлях Хокмуна веде до знайомих місцин:

“У Сімферополі вони продали здобич, і на частину отриманих грошей придбали харчів, необхідні речі та коней, а решту віддали на зберігання купцеві, котрого всі рекомендували як найчеснішу людину в Криму…”

На вітрильнику герої перепливають Чорне море з турецького Зонгулдака безпосередньо до портового міста Сімферополя, вони зазнають нападу зомбованих піратів, одного з них захоплюють у полон і, прийшовши до тями після психотропного “зілля”, пірат розповідає, що його звуть Коріантум, і він родом з Керчі, де найнявся матросом на корабель 11 березня, у “день коня за керченським календарем”, і після того дня не пам’ятає нічого.

“Чорний корабель, то хутко стрибаючи по хвилях, то потрапляючи в мертвий штиль, блукав морем понад тиждень. За розрахунками Хокмуна, вони опинилися поблизу протоки, що з’єднує Чорне та Азовське моря, біля Керчі…” Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: Журнал «Дзвін» відродили у Львові в модерному форматі

У межах цьогорічного Форуму видавців відбулась і презентація легендарного часопису «Дзвін», зумовлена тим, що нещодавно започаткована серія молодіжних випусків журналу модернізувалась та набула оновленого дизайну.

Головний редактор часопису «Дзвін» Юрій Коваль передусім розповів про історію колись чи не найавторитетнішого літературно-мистецького журналу в Україні, що починається ще 1940-го року. Щоправда в 1940—1941 роках він виходив під назвою «Література і мистецтво» , в 1945—1951 роках як «Радянський Львів» , а в 1951—1989 роках мав назву «Жовтень». Свого часу у ньому дебютували такі знакові постаті української літератури, як: Микола Вінграновський, Юрій Андрухович, Марія Матіос, Оксана Забужко. Юрій Коваль також зауважив, що зараз так само не бракує молодих авторів, котрі вриваються у сучасний літературний контекст. Адже буває, що п’ятнадцятирічні сьогодні пишуть так, що це б зробило честь і вже зрілим літераторам. А модератор

зустрічі, а водночас упорядник молодіжної серії часопису Марія Ястремська розповіла, як впродовж півроку тривала робота над новим «Дзвоном». Присутні ж на презентації автори мали нагоду прочитати свої тексти, а гості – відкрити для себе нові імена.

У редакції часопису кажуть, що власне запровадження молодіжних номерів, у якому відтепер мають нагоду публікуватись автори від 15-ти до 35-ти років, само по собі було ризикованим кроком, а тому ці числа планували спершу видавати тільки раз на рік. Однак з огляду на розголос, якого зазнав перший – березневий – випуск, цьогоріч вийшов вже другий – вересневий – номер такого ж ґатунку, але у осучасненому дизайні – отож «Дзвін» став модерним. І, хоч редакція мала певні побоювання з приводу того, як відреагують читачі на такі сміливі кроки, втім, не минув ще й тиждень після презентації часопису у новітній інтерпретації, як майже всі примірники вже віднайшли свого читача. Вочевидь, це свідчить про правильний курс на зміни й спростовує будь-які сумніви з приводу нової концепції. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Презентація книги професора Голянича Михайла Юрійовича «Футурологія. Філософія майбуття»

Презентація книги професора Голянича Михайла Юрійовича «Футурологія. Філософія майбуття».

Запрошуємо всіх, кому цікава тема філософії, футурології та філософії майбуття!

14 вересня о 14:00 в аудиторії імені Героя України Романа Гурика (ауд. 516 гуманітарного корпусу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, м. івано-Франківськ).

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Наш дочерный проект!

На  сайте
Геополитика Свободы и Мира : Geopolitics of Freedom and Peace

http://geopolitics.mesoeurasia.org

представлены вашему вниманию
книги
Аналитического Центра «Эсхатон»

КАРФАГЕН И РИМ:
геополитическая рапсодия
священного и святого

ШИЗОПОЛИТИКА ГЛОБАЛИЗАЦИИ:
тотальное освобождение от принуждения
для рождения господства нового тоталитаризма

ПРЕДТЕЧА АНТИХРИСТА:
лжепророк,
завоеватель пространства, времени и душ

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Новая книга Олега Гуцуляка!

Гуцуляк О.Б. Тайные короли Святой Руси : миф – история – интерпретация / О.Б. Гуцуляк. – Saarbrucken : YAM Young Authors’ Masterpieces Publishing / OmniScriptum Publishing Group, 2017. – 291 с. – ISBN 978-3-330-86009-4

Скачати: https://drive.google.com/file/d/0Bw6NpM_qkC1cY2dwS3VJcWdNSWc/view?usp=sharing

В своей новой монографии автор предлагает читателям темы из мифоистории древних славян, Киевской Руси, Галицко-Волынской державы и Казацкой Украины с позиций перепрочтения источников, критического переосмысления историографии и создания новых историософских концептов.

Содержание
Северорусская генеалогическая легенда
«Поход на остров» как сквозной мотив
генеалогических саг Севера
Грендель – предок чёрных Рюриковичей
«О Руская земле! Уже за Шеломянемъ еси!»
«Червона Русь», Белая Хорватия и «Галичская земля»
О Дюке Степановиче замолвим слово
Королевские династии Руси
Близкая Thule и династия Dealu-Basaraba
Milites Christi: казаки-черкасы
Генерал-капитанство Украина
Москали как несостоявшееся сословие

Приложение.
Русь как удел Пресвятой Богородицы

Купить:

https://www.yam-publishing.ru/catalog/details//store/ru/book/978-3-330-86009-4/Тайные-короли-Святой-Руси

https://www.morebooks.de/store/ru/book/Тайные-короли-Святой-Руси/isbn/978-3-330-86009-4

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Григорій Халимоненко: Тривожні симптоми

Туранли, Фергад. Козацька доба історії України в османсько-турецьких писемних джерелах (друга половина XVI – перша чверть XVIII століття) / Фергад Ґардашкан Оглу Туранли. ― К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2016. ― 606 с.

Професор-сходознавець Григорій Халимоненко, відомий в Україні й за її межами низкою праць, зокрема «Історією турецької літератури, монографією «Тюркська лексична скиба українського словника». Відомі також виступи цього науковця в українській та зарубіжній пресі стосовно розвитку сходознавства в Україні. Декотрими враженнями щодо рівня української орієнталістики ділиться професор Г. Халимоненко.

Орієнталістика здатна вносити вагомий вклад у розвиток  держави лише тоді, коли вона розвивається не лише як галузь філології, а пропонує суспільству, отже й владі, як найактуальніші дослідження й рекомендації ще й в царині історії (в цьому разі воєдино з філософією й політологією). А останнім часом в розвинутих державах почесне місце відводиться інституціям, що досліджують економіку Сходу. Що стосується цієї третьої галузі орієнталістики, то мусимо сказати, що ефективною вона може бути за обов’язкової умови: науковець-економіст повинен мати  ще й базову сходознавчу освіту. Не випадково ж в сусідній Росії інститути  чи факультети сходознавства мають три відділення: філологічне, історичне й економічне –  з низкою відповідних кафедр. Що ж в Україні? Наша орієнталістика у вищій школі, на жаль, суціль філологічна – розмову про неї варто повести за іншої нагоди, можу лише повідомити: тут є певні успіхи, але поки що це все таки «кульгава качечка». Наведу один лише приклад – за роки відновленої незалежності ми не видали підручника кримськотатарської мови українською, не підготували історії кримськотатарської літератури, не дали суспільству оновленої історії  цього народу. Ба більше, ми не маємо жодного науковця, українця за походженням, який володіє кримськотатарською. А могли й повинні були  це все зробити… Лише нещодавно відкрили у Шевченковому університеті спеціальність «кримськотатарська мова» та «історичне сходознавсто» – слава богу, але це мав зробити ще міністр освіти  за президентства В. Ющенка. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Вышел новый номер «Вестника Гуманитарные исследования Внутренней Азии»

Хурай, Хурай, Хурай!

Сегодня вышел новый номер «Вестника Гуманитарные исследования Внутренней Азии», посвященный тэнгрианско-буддийской цивилизации и этноконфессиональным традициям народов Внутренней и Северо-Восточной Азии.

Выражаю благодарность Николаю Вячеславовичу Абаеву, Татьяне Иннокентьевне Гармаевой и Редколлегии Вестника! Один из экземпляров летом отвезу к таёжникам Северного Алтая на речку Ку//Лебедь, моим дорогим лебединцам, ку-кижи, информацией которых воспользовался для написания статьи в данном номере Вестника, а также благодаря мистическому и судьбоносному вмешательству которых с середины 90-х гг. встал на Путь постижения великой и таинственной силы Алтай-хана.

(с) Роман Лебедев

ЧИТАТЬ, СКАЧАТЬ статьи журнала можно по адресу
http://journals.bsu.ru/ru/journals/vestniki/gumvestnik/38

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Вышел новый выпуск духовно-переселенческого журнала «За гранью изведанного»

Журнал «За гранью изведанного» представляет на своих страницах мнения ведущих политических, экономических, военных, религиозных экспертов, чей взгляд альтернативен официозным СМИ, выходит за грань штампов, считающихся общепризнанными и представляет собой попытку синтеза знаний с целью вывода страны на путь процветания. Новый ежемесячный журнал учрежден при участии Духовно-переселенческого движения «Ойкумена» созданого в апреле 2015 г. В оргкомитет Движения вошли Сергей Путилов — писатель-востоковед, военный эксперт (Россия), Павел Левушкан — редактор христианского портала Baznica.info (Латвия), Николай Олизаревич — Biblical Study Society, редактор портала «Эсхатос» (Беларусь), Павел Зарифуллин — писатель, директор Московского центра Гумилева (Россия).

Задача журнала, несмотря на «неформатность», по своему очень стандартна — мы ищем в человеке изначальный Божий образ, утерянный и вытоптанный в душах русских людей. Сначала 70 лет коммунистического безбожия, затем эпоха дикого капитализма, когда жизненным кредо большинства населения стал культ безудержной наживы. Сейчас мы вступаем в следующий период «русского мира» — противостояния со всем миром. Что чревато гибелью цивилизации, поскольку в конфронтацию вступили державы оснащенные ядерным оружием.

Журнал «За гранью изведанного» позиционируется в качестве интеллектуальной площадки для выработки прогрессивной хозяйственной, политической, духовной модели развития российского общества. Издание представляет интерес как для широкой аудитории, так и для политиков, экономистов, ученых, предпринимателей, религиозных и общественных деятелей, творческой интеллигенции.

В новом выпуске журнала, первые три номера которого вышли в прошлом году, можно прочитать следующие материалы:

«Сирийская рулетка» Путина, Сергей Путилов
Долетят ли до России американские «томагавки»? Руслан Пухов, директор Центра анализа стратегий и технологий (ЦАСТ)
Как разваливали Академию наук? Член-корреспондент РАН Игорь Волович
Гонка вооружений — путь к банкротству России. Профессор Андрей Нечаев
Капитал «судного дня: как мировые инвесторы ощущают угрозу глобального конфликта, первый вице-президент Российского союза инженеров Иван Андриевский
«Арабская весна» и ленинизм, Джозеф Грин (США)
В преследованиях инакомыслящих церковь и власть всегда единодушны
Кто развяжет Третью мировую?
Роковая тайна трех карт Пушкина, Екатерина Федореева

ЖУРНАЛ ИЩЕТ СПОНСОРОВ, ЕДИНОМЫШЛЕННИКОВ. ПРИГЛАШАЕМ ЗАИНТЕРСОВАННЫХ ЛИЦ К СОТРУДНИЧЕСТВУ

Контактный имейл
sereja.putilov@yandex.ru

Главный редактор «За гранью изведанного» Сергей Путилов

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Владимир Сорокин — о своей новой книге «Манарага»

В середине марта в издательстве Corpus выходит новый роман Владимира Сорокина «Манарага». Это история общества будущего, где повара подпольной Кухни жарят стейки на редких изданиях бумажных книг, которые вышли из обихода. Специально для «Медузы» Антон Долин поговорил в Берлине с Владимиром Сорокиным о «Манараге», бумажных изданиях, эмиграции и русской литературе.

— Ваши последние книги — начиная с «Дня опричника» — создали вам репутацию антиутописта. Казалось бы, «Манарага» органично встает в этот ряд, и все-таки в ней больше от утопии. Разделяете ли вы вообще понятия «утопия» и «антиутопия»? Или это какая-то ложная оппозиция?

— Я за симбиоз утопии и антиутопии на самом деле. Иначе ты становишься заложником жанра, что сказывается на книге. Мне всегда хотелось балансировать между ними. А в принципе, я хотел написать веселую книгу. Просто одну человеческую историю, подсмотренную в некоем пространстве будущего. И она сама по себе, мне кажется, больше, чем жанр антиутопии.

— Эта двойственность любви-ненависти к миру очень интересно трансформируется в читательских трактовках. Одни считают, что вы — человеконенавистник, а другие — наоборот. Одни — что вы ненавидите русскую литературу, а другие — что ее воспеваете. Испытываете отвращение к еде, как в «Лошадином супе», или, наоборот, гурманствуете. И даже счастье героя того же «Дня опричника», «Метели», «Манараги» — тоже вопрос прочтения. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)