ОГОНЬ ПРОМЕТЕЯ

  

портал этноантропологии, геокультуры и политософии

 

Archive for the ‘Наука’

Остановим незаконное закрытие старейшего института психоанализа в России!

Апрель 19, 2017 By: admin Category: Наука, Объявления

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ярослав Галущак: Публікації Петра Івановича  Арсенича (1934-2017) на сторінках альманаху «Краєзнавець Прикарпаття»

Март 30, 2017 By: admin Category: Галиция, Галичина, Наука, Ярослав Галущак

Петро Іванович Арсенич народився 24 січня 1934 року в селі Нижньому Березові (нині Косівського району Івано-Франківської області) у гуцульській селянській родині. В 1942 – 1953 роках навчався в школі. В старших класах був членом підпільної учнівської ОУН. В 1953 – 1958 роках навчався на історичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Здобув фах історика-музеєзнавця. У 1958 році був направлений на роботу в Станіславський краєзнавчий музей (нині Івано-Франківський), в якому працював з перервами до 1990 року. В 1963 – 1966 роках викладав археологію й етнографію в Івано-Франківському державному педагогічному інституті. У 1966 році був звільнений з інституту за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі та зв’язок з дисидентом В. Я. Морозом, колишнім викладачем даного вузу. П. Арсенич повернувся до викладацької діяльності аж після здобуття незалежності України. В 1992 – 1997 роках був доцентом кафедри народознавства Прикарпатського університету ім. В. Стефаника.
Петро Іванович переслідувався КДБ впродовж 1966 – 1986 років і тільки якимось дивом він уник «лагерів». Радянська компартійна система «ламала» йому кар’єру, чинила різні утиски, ставила перепони, але він вперто дотримувався своїх поглядів й наполегливо йшов вперед, знаходячи розраду в самовідданій праці на благо України, збираючи по крихтах краєзнавчий матеріал, зберігаючи і відновлюючи історичну пам’ять краян.
З 1966 по 1990 роки Петро Арсенич працював керівником туристично-краєзнавчого гуртка при обласній станції юних туристів. У 1967 році став одним із засновників обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури. А з 1968 по 1973 роки – голова секції етнографії даного товариства. 1976 – 1991 рр. – він активний член Товариства книголюбів. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Сергій Дацюк: Напередодні Великої Війни

Январь 10, 2017 By: admin Category: Археофутуризм, Геополитика, Капитализм, Наука, Политика

Під час Різдва та Нового року дуже хочеться вірити казкам. Також в цей час безліч дорослих ніби впадають в дитинство, бо свідомість стає особливо чутливою до всіляких див. Тобто Різдво та Новий рік це свого роду актуалізація сакрального і трансцендентного в масовій свідомості, коли профанне та утилітарне відходить на другий план. Але от цього року новорічні та різдвяні казки Західного Світу виявилися не настільки багатими на дива, як це буває зазвичай.

Передчуття Великої Війни

На Заході тривають дискусії про Велику Війну. Якраз на Різдво в Росії вийшла маніпулятивна, але доволі інформативна, стаття Сергія Карелова «Большой войны не миновать». В ній дається уявлення про дискусію на Заході між прихильниками концепції «Довгого Миру», що уособлюється Стівеном Пінкером, та прихильниками концепції «Великої Війни», що уособлюється Нассімом Талебом (та Вернором Вінджем як творцем уявлення про «технологічну сингулярність»).

Походження концепції «Довгого Миру» зрозуміле для широкого загалу: будь-які сценарії близької війни псують бізнес та публічну політику, бо вони знищують у людей мотивації купувати все нові та нові речі, вкладати гроші в цінні папери та обирати тих же самих політиків.

Походження концепції «Великої Війни» мало зрозуміле для широкого загалу: воно є узагальненим уявленням про нестримний і гіперболічний розвиток технологій, коли людство змінюється принципово за багатьма напрямками – виникає штучний інтелект з можливістю його інтеграції з людським мозком (трангуманізм), виникає мережеве єдине людство, яке поглинає всі національно-культурні та економічні бар’єри, людство виходить за межі своєї планети Земля і відокремлюється в зовнішню цивілізацію, виникають принципово нові трансцендентні за своєю суттю мотивації (творчості, дарування, волонтерства), які поглинають мотивації споживання/збагачення.

Саме тому дискусія про Довгий Мир та Велику Війну така принципова.

Старий світ хоче Миру, Новий світ хоче війни.

Ситуація конфлікту концепцій досягла такого рівня, що дискусію щодо цього винесли на симпозіум Нобелевського комітету мира в Бергені 2016-го року. Вже не вперше Талеб наводить математичні розрахунки, які показують, що насилля в світі зростає. Вже не вперше Пінкер робить математичні розрахунки, які показують, що насилля в світі зменшується. На згаданому симпозіумі за допомогою ще більш складнішого математичного апарату Талеб зробив два важливих висновки: 1) Гіпотеза про зниження насильства (протягом чи всієї історії або за останні 70 років) статистично недостовірна; 2) Оскільки у всій попередній історії війни з максимальним числом загиблих траплялися приблизно раз в 100 років, то 70+ років, що минули після Другої Світової війни, не можуть бути аргументом про будь-яку зміну тренду на зниження насильства в світі. Отже математика говорить – Велика Війна невідворотна.

Чи можна уникнути Великої Війни? (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Валерия Седова: Стадии Великого Делания

Декабрь 09, 2016 By: Валерия Седова Category: Алхимия, Античность, антропология, Археология, Валерия Седова, Культура, Мифология, Наука, Оккультизм, Религия, Философия, Христианство, Язычество

Великое Делание — название алхимического процесса трансформации Первовещества в философский камень или Эликсир жизни. Усовершенствованием человека достигают воздействия на процессы в микро- и в макрокосме. Алхимию характеризуют как стиль жизни и тип человеческого поведения.

Различается внутренняя и внешняя алхи­мии: внутренняя — является формой внутреннего де­лания и направлена на достижение адептом про­светленного состояния через одухотворение микрокосмоса. Внешняя алхимия работает с очищением космологических сущностей, скрытых под формой вещества. Полагая микро- и макрокосм изоморфными, алхимия работает над принципом «совершенства совершенного космоса».

В основе лежит древнее представление о первоматерии, являющейся субстанцией микро- и макрокосма, способной трансформироваться и образовывать новые формы. «Как все вещи вышли из Одного, вследствие размышления Одного, так все было рождено из этой единственной вещи» (Гермес Трисмегист).

Алхимия — высочайшая ступень символического мышления. Цельная наука, которая учит, как «достичь центра всех вещей». Алхимия работает в системе четырех модусов первоматерии — первоэлементов греческой натурфилософии: воздуха, земли, огня и воды (плюс пятый в греческой алхимии — всепроникающий эфир или металл в китайской) в сочетании с тремя философским элементами: соли, серы и ртути.

Ртутъ (Меркурий) — пассивное женское (инь) — представ­ляет первую очистку и являет собой чувство, воображение. Сера выступает как активное мужское начало (аналогия ян в китайской алхимии) — более тонкая очистка: разум, интуиция. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ярослав Галущак: Праці Степана Миколайовича Борчука на сторінках наукових періодичних видань ПНУС (до 50-ліття)

Октябрь 29, 2016 By: admin Category: Галиция, Галичина, Наука, Ярослав Галущак

Народився С. М. Борчук 29 жовтня 1966 року у селі Любківці Снятинського району Івано-Франківської області. В 1984 році закінчив Вовчківську середню школу і поступив у Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В. Стефаника, який через службу в армії закінчив у 1991 році.

По закінченні інституту вчителював у школі (1991 – 1994 рр.). У 1994 – 1995 роках працював старшим лаборантом кафедри нової і новітньої історії Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. З 1995 по 1998 рік навчався в аспірантурі ПУС. В 1999 році С. Борчук успішно захистив кандидатську дисертацію в Чернівецькому університеті ім. Ю. Федьковича. А в 2015 році С. М. Борчук успішно захистив докторську дисертацію. На сьогоднішній день Степан Миколайович є професором кафедри всесвітньої історії факультету історії, політології і міжнародних відносин.
Напрямками наукових інтересів С. М. Борчука є дослідження творчого доробку та діяльності українських істориків та громадських діячів Галичини ХІХ – ХХ ст., історія студентського руху кінця ХІХ – початку ХХ ст., проблеми військової історії ХХ ст., українська енциклопедична традиція ХІХ – ХХ ст.

Коротко ознайомившись з біографією, науковим шляхом та напрямками досліджень С. М. Борчука, переходимо до теми нашого дослідження, до публікаторської діяльності вченого, до його статей на шпальтах наукових періодичних видань ПНУС, що містяться в читальному залі суспільних наук. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Володимир Єрмоленко: І ти божевільно шукаєш, кому і чому сказати «так»

Сентябрь 17, 2016 By: admin Category: Археофутуризм, Наука, Общество, Постмодернизм, Философия

tumblr_odbjrfhgp41rwj8llo1_500Месії минулого вели всіх за собою, месії сучасності посилають всіх нах. Найпопулярніша фігура сучасності: Той-що-в-скалі-сидить-і-показує-всім-фак. Той-хто-послав-усіх-нах. Це — святий сучасного світу, пустельник і відлюдник, святий Антоній ХХІ століття, який всіх послав нах і саме тому став об’єктом поклоніння.

Масова культура саме за це і змагається: як найбільш витончено / радикально / смішно послати всіх нах.

Публіці подобається, коли всіх посилають нах, бо вона, публіка, ніколи не зараховує себе в категорію «всіх». Бо вона, публіка, теж усіх посилає нах (за винятком, звісно, себе).

Трагедія тоталітаризмів ХХ століття полягала в тому, що ти не міг сказати «ні». Трагікомедія ХХІ століття полягає в тому, що сказати «ні» стало занадто просто. І ти божевільно шукаєш, кому і чому сказати «так».

Ця тенденція веде до самодеструкції людей і суспільств, але вона не фатальна. Достатньо лише пам’ятати про свою обмеженість. Бачити в інших можливість, а не загрозу. Прагнути казати «так» важливим речам.

І інколи посилати нах своє бажання послати всіх нах.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Василина Семочко: В ожидании скорого Судного дня

Сентябрь 15, 2016 By: admin Category: Космос, Наука, Общество, Эсхатон

158421-innerresized600-600-156740-innerresized600-600-1Всё человечество может погибнуть к 2290 году. Такие данные приводят экономисты исследовательской канадской компании BCA Research, специализирующейся на инвестиционных исследованиях. В разосланном клиентам на прошлой неделе обзоре под названием «Риск Судного дня» главный стратег BCA Research Питер Березин, бывший экономист Goldman Sachs, задается нетривиальным для инвестиционного анализа вопросом: может ли наступить конец света и какова вероятность тотальной гибели человеческой цивилизации. Хотя такое гипотетическое событие, как считается, относится к так называемым «хвостовым рискам» (tail risk), подразумевающим чрезвычайно малую вероятность, недооценивать ее все же нельзя. «Самое неутешительное, что наш анализ предполагает высокую вероятность исчезновения людей на горизонте нескольких столетий, а возможно, и намного раньше», — говорится в обзоре. «Человечеству, возможно, осталось жить не более 700 лет — крайне малый срок в масштабах истории существования человека, которая насчитывает около 3 млн лет», — говорится в докладе канадской «Риск Судного дня» компании BCA Research.

В обзоре также говорится, что анализ предполагает высокую вероятность исчезновения людей на горизонте нескольких столетий, а возможно, и намного раньше. Вероятность гибели эксперты оценивают в 50%, и на 95%, что это произойдет к 2710 году.

Еще американский ученый Роберт Хэнсон в 1996 году объяснил с помощью концепции «Великого фильтра», которая в том числе подразумевает высокую вероятность самоуничтожения человечества на стадии продвинутого технологического развития. «У нас уже есть технологии, которые позволяют уничтожить Землю, но мы еще не разработали технологию, которая позволит выжить в случае катастрофы», — пишет BCA Research. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Владимир Гарматюк: Открытие закона о форме живой материи

Август 30, 2016 By: admin Category: Владимир Гарматюк, Наука

О форме живой материи...Со времен Адама и Евы судьба человека символично была связана с яблоком, в котором по библейской легенде, были скрыты тайные законы познания «добра и зла». Не нарушая исторической последовательности сложившегося порядка вещей, начнём размышление от того самого яблока.
«Обыкновенный образованный человек, говорит и делает, то чему научился у других… Учёные – это те, кто начитался книг; но мыслители, гении, просветители мира и двигатели человечества – это те, кто читал непосредственно в книге Вселенной». (XVIII век, немецкий философ и мыслитель Артур Шопенгауэр).
Наблюдая падающее яблоко, Ньютон задал себе вопрос – почему оно падает? Ответил и открыл Закон всемирного тяготения.
Сколько ещё неизвестных человеку открытий, хранит в себе простое яблоко? — Ровно столько, сколько вопросов можно ему задать. Поставим второй вопрос. — Почему у живого яблока такая форма, именно такая и никакая другая? Ответим и узнаем, по какому Закону в мире формируется и вся другая живая материя. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Владимир Гарматюк: Разум, облекшийся плотью: новая теория о происхождении, разнообразии и эволюции живых организмов на Земле

Август 26, 2016 By: admin Category: антропология, Владимир Гарматюк, Наука

Врата Ада. РоденСпорят физики, биологи, генетики, представители других наук, служители религии — о происхождении, разнообразии жизни на Земле, об эволюции человека. Спорят и не находят единой теории, удовлетворяющей всех, объясняющей непонятные явления и религиозные представления. Не находят теории, которая бы не противоречила известным науке фактам.

В нынешней Дарвинской модели — нет связной картины мироздания. А главное, нет силы движущей эволюцию, послужившей развитию разнообразия живого мира и человека.
Представители религии настаивают на версии возникновения множества жизни на Земле и создания Человека в их современном виде. Археологические находки этого факта не подтверждают. Но и сама наука в ответ не может ничего внятно возразить религии.

В свою очередь современную науку уже не устраивает и гипотеза Дарвина, где в основу движущей силы эволюции и многообразия живого мира заложена бессмысленная, мутационная случайность. – Слепая, случайная мутация генов в организме, затем безжалостный естественный природный отбор и так много, много, много раз пока не образовался человек и всё бесконечное разнообразие жизни и видов. Это подобно тому, как если бы человек не умеющий играть в шахматы, случайными ходами выиграл у чемпиона мира. Пример, неосмысленной случайности не выдерживает критики. Многообразие живого мира для случайности — это невозможно «дорогой подарок». (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ярослав Галущак: «Студентські історичні зошити»: короткий бібліографічний огляд-дослідження

Июнь 30, 2016 By: admin Category: Литература, Наука, Ярослав Галущак

 Студентські історичні зошити«Gaudeamus igitur, juvenes dum sumus!» «Отже, веселимося, поки молоді!» Так починають співати свій гімн юні студенти, молоді дослідники, наступна нова генерація науковців нашої молодої держави – України.

До речі, студент (від лат.) – учень вищого навчального закладу. У Стародавньому Римі та в Середньовічній Європі студентом називали кожного зайнятого процесом пізнання. З організацією в ХІІ столітті університетів термін «студент» застосовували до тих, хто навчався і до тих, хто навчав (викладав) в університетах. А після введення в університетах вчених звань для викладачів (магістра, професора та ін.), студентами стали називати лише тих, хто в них навчається (студіює).

І ще, важливо, університет (від лат.)  — автономний вищий навчальний заклад (ВНЗ). В університеті об’єднується низка інститутів і факультетів для підготовки фахівців високої кваліфікації з точних, природничих та гуманітарних наук. Крім освітньої функції університети («Vivat Academia!») є науковими установами, в яких викладачі («Vivant professores!») спільно зі студентами («Vivant membra quaelibet!») виконують наукові дослідження.

Провідні університети мають свої видавництва, де друкують навчальну та наукову літературу. Залученню студентів до науково-дослідної роботи сприяють студентські наукові товариства («Semper sint in flore!»). Частина з них мають свої періодичні видання, на шпальтах яких студенти публікують свої цікаві ідеї, результати власних досліджень, пропонують амбітні проекти. Це дає можливість молодим дослідникам «засвітитися» в науковому світі, себто викликати до себе інтерес і зацікавлення з боку наукових кіл, подекуди навіть керівників великих проектів (або фірм), можливість навіть отримати грант та надалі просувати свою ідею (дослідження). (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Степан Кий: Происхождение сознания или Почему вымерли динозавры

Май 07, 2016 By: admin Category: антропология, Дискуссии, Наука, Общество, Степан Кий

Image1015Вводная. Как возникновение феномена сознания, так и исчезновение динозавров в процессе эволюции, порождают неутихающие дискуссии в научных кругах. Философы спорят о факте появления сознании, а палеонтологи о причинах вымирания динозавров, но общепризнанной точки зрения нет по обоим вопросам, хотя гипотез и теорий хватает. Нетрудно заметить, что проблема сознания имеет философский (нематериальный) характер, а исчезновение динозавров объясняют материальными факторами, т.е. изменением среды обитания, к которой динозавры не смогли адаптироваться. Теперь поступим наоборот: появление феномена сознания объясним материальными предпосылками, а исчезновение динозавров – философскими. В статье эти две проблему будут рассмотрены в неразрывном единстве, как две стороны одной медали — эволюции (развития) живого. Только такой подход позволяет адекватно решить названные в заголовке вопросы.

Методологической основой (теоретической базой) решения проблем является исключительно диалектический материализм (далее «диамат»), ибо нематериалистические философии, заполонившие ВУЗы России с приходом капитализма, дают перевернутые знания с аналогичным перекручиванием мировоззрения у просвещенной публики. Об этом свидетельствуют многочисленные выступления и публикации кафедральных философов в различных СМИ: эклектика и схоластика, как волны цунами, захлестнули их страницы. Что у капиталистов на уме, то у буржуазной профессуры на языке. Знамо дело, кто платит — тот и музыку заказывает. Доктора философии зашаманивают простодушных, кто как может, благо идеология, как таковая, отменена Конституцией. Из диамата, в частности, нам потребуется категория «движение», а также принцип диалектики, согласно которому сутью развития (эволюции) является процесс раздвоения единого (предмета, явления, мысли, материи) на противоположности. Появление живого, которое выделилось из неживого в процессе эволюции материи, является первейшим примером раздвоения объективной реальности на пути развития. Живое в дальнейшем еще раз раздвоилось на материальное и нематериальное, т.е. на живую реальность и дух (сознание/мышление). Появление двуполой формы существования живого, наряду с однополой, является всем понятным примером раздвоения единого на противоположности в процессе эволюции.

По теме. В материалистической философии появление сознания в общем не вызывает вопросов: материя первична, а сознание вторично, т.е. порождено объективной реальностью, но более детально не всё ясно, поэтому и дискуссии. Отсутствует даже общепринятое определение феномена «сознание». (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Степан Кий: Информация как одна из форм движения

Апрель 30, 2016 By: admin Category: Наука, Степан Кий, Философия

1236712_10201459512265104_2083071991_nВведение. Состояние вопроса на сегодняшний день. В «Философском энциклопедическом словаре» читаем: «Понятие информации стало общенаучным понятием, т.е. общим для всех частных наук, а информационный подход, включающий в себя совокупность идей и комплекс математических средств, превратился в общенаучное средство исследования. … Последовательно материалистическая, опирающаяся на данные современной науки, трактовка природы информации развивается в диалектическом материализме, исходящем из первичности материальной информации по отношению к идеальной и глубокой связи информации с отражением. В марксистской литературе сложились две основные концепции информации: 1) как формы отражения, связанной с самоуправляемыми системами; 2) как аспекта, стороны отражения, которая может передаваться, объективироваться.
Наиболее распространенным (но не общепризнанным) является  определение информации на основе категории разнообразия (развитое английским кибернетиком и биологом У.Р.Эшби) и категории отражения как свойства всей материи, впервые предложенное и обоснованное философами-марксистами. Однако не существует одного общего определения понятия информации. Порождает дискуссию вопрос о предметной области понятия информации (является ли она свойством всех материальных объектов, или только живых и самоуправляющихся, или же только сознательных существ и т.п.). Проблема информации является одной из наиболее актуальных и фундаментальных в условиях современной научно-технической революции, характеризующейся, в частности, передачей информационных функций от человека к машинам в самых широких масштабах».* (Выделено мной. С.К.).

Со времени советского издания словаря прошло более тридцати лет, пришел капитализм, но ситуация с выяснением феномена «информация» (сведений) не сдвинулась с мёртвой точки. Продолжаются (типа научные) споры среди «исследователей» со степенями и без оных, пытающихся разгадать «улыбку Джоконды», которая снисходительно посматривает на эти схоластические препирательства вокруг себя. Следовательно, проблема феномена «информация» носит объективный характер и не зависит от общественно-экономической формации. Разгадка сего феномена прямо зависит влияния другой «дамы», которую зовут диалектика и с которой большинство «исследователей» не только не дружат, но даже незнакомы. Такого неуважения к себе диалектика, как и всякая «дама», не прощает и заводит дискуссии в такие схоластические лабиринты, что академические «специалисты» там бродят всю жизнь, при этом свято веря, что они развивают науку. Как вклад в разгадку феномена «информация» и подготовлен данный материал.

Итак, имеем две, более-менее, марксистские концепции на проблему возникновения феномена «информация» (сведений) и немарксистскую в лице буржуазного кибернетика/психиатра У.Р.Эшби (1903-1972 г.) и его российских эпигонов. Как будет показано ниже, опираясь на работы классиков марксизма, природа феномена «информация» имеет немного другой характер, чем концепции у «марксистов» и определение «информации» буржуазного специалиста. Поэтому для выяснения природы «информации» (сведений) применена всеобщая категория «движение», которая наиболее адекватно выражает сущность и форму этого явления объективной реальности. Принцип отражения лишь косвенно касается природы феномена «информации», а умозрительная категория «разнообразие» вообще никак не связана с происхождением сего явления, т.е. не является предпосылкой для её возникновения/объяснения. В лучшем случае это слово может быть использовано для характеристики неодинаковости информации об объективной реальности. Например: «информация разнообразная», т.е. в качестве предиката к субъекту суждения «информация», в котором выражается неодинаковость сведений о чем-либо.

(далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ярослав Галущак: Геннадій Васильович Бурнашов (1936-2012) – літератор, історик, краєзнавець:  біографічно-бібліографічне дослідження (на пам’ять про дослідника)

Апрель 28, 2016 By: admin Category: Галиция, Галичина, Наука, Украина, Ярослав Галущак

7add09202eВ сузір’ї краєзнавців Прикарпаття яскравою, незбагненною, окремою зіркою світить ім’я літератора, історика, краєзнавця Геннадія Бурнашова. Людини, яка зростала й більшу частину свого життя прожила в умовах партійно-тоталітарного радянського режиму, а незалежність України зустріла вже в зрілому віці. Людини, яка пройшла глибоку світоглядну внутрішню еволюцію й ніколи не відступала від свого набутого радикального українства, яка відобразила в своїх працях щирий патріотизм й міцну громадську позицію.

Бурнашов Геннадій Васильович, росіянин, народився 27 квітня 1936 року в м. Іртиськ Іртиського району Павлоградської області Казахської РСР, в сім’ї службовця.

В 1946 році сім’я Бурнашових переїздить до міста Станіслава – обласного центру в Українській РСР (нині Івано-Франківськ). В 1947-1957 роках Геннадій навчався в Станіславській СШ робітничої молоді №1, вчився в студії образотворчого мистецтва, був учнем в художній майстерні. В 1954 році виконав норматив I розряду з шахів, а в 1964 одержав звання судді республіканської категорії з шахів. Слід зазначити, що Геннадій Васильович – інвалід ІІ групи внаслідок важкого захворювання, перенесеного в дитинстві, й не міг займатися активними видами спорту. В 1955-1959 роках Геннадій Бурнашов працював художником в Парку культури й відпочинку, робітником на скло-дзеркальному заводі. В 1959-1963 роках навчався в Станіславському педагогічному інституті на історико-філологічному факультеті. В 1963-1964 роках вчителював у Кобаківській СШ Косівського району, проходив річну педагогічну практику. В 1964-1965 роках він продовжив навчання в педінституті. В 1965 році, на останньому курсі інституту, напередодні державних екзаменів, Бурнашов був прийнятий в члени КПРС, став комуністом. По закінченні педінституту отримав диплом (спеціальність) вчителя історії, російської мови і літератури. В 1965-1966 роках вчителював у СШ №12 м. Івано-Франківська. В 1966-1967 роках працював в Івано-франківській обласній дитячій туристичній станції. В 1967-1969 роках вчителював у Липівській СШ Тисменицького району. В 1970-1990 роках Г. Бурнашов працював у системі туризму Івано-Франківської області, в обласному туристично-екскурсійному об’єднанні «Івано-Франківськ-Турист». У 1990 році Геннадій Васильович виходить на пенсію за станом здоров’я (по хворобі).

Біографія Г. В. Бурнашова отримана з іменного фонду В. Г. Полєка: папка №№69, 70, 71, 72, стор. 109 (лист від 09.10.1989р.); стор. 110-112 (листи від 08.10.1989р.).

Працюючи в системі туризму області, Геннадій Бурнашов віднайшов собі хист до написання (письменника). Протягом свого творчого життя він опублікував близько 80 видань (книжок),  є автором понад 1000 публікацій в періодичній пресі. Його творчий доробок умовно можна поділити на два періоди (опубліковані в радянський період та опубліковані в період незалежності) та на три напрямки творчої, дослідницької діяльності (туристично-краєзнавчий, радянсько-військовий і національно-визвольний). (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Інтелект – ключ до миру та процвітання України

Февраль 06, 2016 By: admin Category: Наука, Политика, Украина

KcW2HTJ3QI8Валерій Арістов, академік ЄАПН, АПМ, керівник авторської школи,
Михайло Крисько, заступник голови Всеукраїнського товариства захисту
та сприяння розвиткові духовної культури людини «Прометей»

Майбутнє України залежить передовсім від нас, від самих українців.

Десять років тому, під час Помаранчевої революції, українське
суспільство виступило на захист демократії, встаючи на боротьбу за
гідне майбутнє. Сьогодні українці захищають ті самі цінності. Попри
мінорні настрої в самій Європі, безпорадність Президента, уряду,
Верховної Ради, українці на свій страх і ризик борються за європейські
ідеї і своє європейське майбутнє, захищають Україну від авторитарних
уподобань її корумпованих владоможців в інтересах демократичного
світу.

Авторитарні сили в Києві мають почути, що за репресивну політику і
нехтування європейських прагнень народу їм доведеться заплатити високу
ціну. Ще не пізно, аби запобігти сповзання України в диктатуру і
позитивно вплинути на політичні процеси в цій країні. Байдужість перед
спробами встановити в Україні авторитарну владу і знову включити її в
орбіту імперських інтересів Росії становить загрозу для Європейського
Союзу. Ця загроза стосується не тільки його моральної цілісності, але
також внутрішньої інституційної інтегральності.

Поза дипломатичними й економічними діями окремих держав Європейського
Союзу, незалежні демократичні ініціативи, на нашу думку, насамперед
мають бути спрямовані на підтримку громадянського суспільства і
зміцнення незалежних медіа. Якість демократії у світі значною мірою
залежить від знань громадян про країну та світ. В Україні образ
дійсності формує передовсім олігархічна влада, яка контролює більшість
засобів масової інформації, а також російські медіа, що перебувають в
руках Путіна. Для добра демократії та справедливості ми маємо
зміцнювати українські незалежні плюралістичні медіа. Необхідна
підтримка громадянського суспільства, в тім числі нових ініціатив,
народжених довкола Майдану. Всупереч інсинуаціям влади, ті, що
борються за забезпечення відкритого майбутнього для країни, не є
іноземними агентами. Такої назви заслуговують хіба ті, хто придушує
надії українців на незалежне демократичне майбутнє в колі європейських
держав і прагне ввести масові репресії.

Україна — це те місце, де зітнулися дві моделі бачення майбутнього
Європи: правова держава, громадянське суспільство і авторитарне
суспільство. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Валерия Седова: Судьба, Рождение и Смерть: фундаментальные категории культуры

Декабрь 16, 2015 By: Валерия Седова Category: Алхимия, Античность, антропология, Археофутуризм, Валерия Седова, Космос, Культура, Мифология, Наука, Непознанное, Оккультизм, Религия, Россия

1474507_249121538583843_754926967_nСмерть и Судьба суть взаимосвязанные категории. В реальной плоскости человеческого бытия они могут сливаться до отождествления, а могут и расходиться, образуя в жизни сознания противоположные полюса. Их позиции по отношению друг к другу, как и та роль, которую они играют в процессе распространения субъекта в собственном духовном пространстве, зависят в конечном счете от уровня усилий, прилагаемых людьми, для выхода за границы актуально наличного бытия. Поскольку такой выход определенно связан с личностным самостроительством, постольку судьба и смерть служат мерами личностности в человеке.

Обе рассматриваемые категории сосуществуют прежде всего в культурном поле. При этом векторы их реализации направлены в противоположные стороны. Смерть применительно к культуре представляет собой такую реальность, которая, будучи внеположена собственно культурному бытию, запредельна к нему, оказывает динамическое воздействие на культуру, выстраивая само ее тело в направлении к смерти, делая осмысленное человеческое бытие развертывающимся ввиду смерти. Если культура — это определенный способ полагания смысла, то смерть наряду с такими категориями, как красота, свобода, любовь, есть то, чему этот смысл полагается. В этом качестве смерть представляет собой природный, т.е. субстанциально-внекультурный феномен. В самой культуре эта внеположенность, трансцендентность смерти воспринимается как ее неизживаемая загадочность, как ускользающая сверх-разумность. Смерть определяет бытие культуры тем, что вынуждает последнюю вечно ее дешифровывать (впрочем, без надежды на окончательный успех), лишать смерть ее трансцендентного статуса, не будучи, однако, в силах это осуществить. Культура стремится «одомашнить» Смерть, т.е. трансформировать ее из трансцендентного объекта в объект трансцендентальный, целиком описываемый средствами данного культурного языка. В то же время в рамках самой культуры осознается факт несводимости такой природной реальности, как Смерть ко всякой культурной форме, к любому накладываемому на нее смысловому контуру. Это, в частности, хорошо видно на примере той идеологии Смерти, которая осуществилась в культуре архаической и классической Греции.

(далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Olympic flame lit ceremony in Olympia, Ilia, Greece


«... Зажги свой огонь.
Ищи тех, кому нравится, как он горит»
(Джалалладин Руми)

«… Традиция - это передача Огня,
а не поклонение пеплу»
(Густав Малер)

«... Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
Это означает - жить и поступать,
исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
(Артур Мёллер ван ден Брук)

«... Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
когда Зевс передаёт факел тому,
кого нельзя увидеть и назвать,
и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
(Глеб Бутузов)


---------------------------------------------------------------------------------

НОВОСТНАЯ ЛЕНТА
Наши рекламодатели