• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Директор АЦ "Эсхатон" - Олег Гуцуляк, Ph.D. - http://www.primordial.org.ua


Відбувся Круглий стіл «Дороговкази в майбутнє Богдана Гаврилишина»

19 жовтня 2017 р. у Читальному залі імені Богдана Гаврилишина Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника відбувся Круглий стіл «Дороговкази в майбутнє Богдана Гаврилишина», присвячена 91-й річниці з дня народження і річниці світлої пам’яті вченого світового рівня, почесного професора університету, іноземного члена НАНУ, доктора філософії і економіки Женевського університету, голови Міжнародного інституту менеджменту, члена Римського Клубу, одного із засновників Економічного форуму у Давосі, автора багатьох книг Богдана Дмитровича Гаврилишина. Модератором заходу був директор наукової бібліотеки університету, кандидат історичних наук Петро Гаврилишин.

Спочатку учасники переглянули фільм про Богдана Гаврилишина та заслухали виступи представників його родини та активістів «Пласту», меценатом якого виступає заснований професором Благодійний Фонд.

Надалі були заслухані доповіді з аналізу дороговказів Б. Гаврилишина для розвитку як суспільства вцілому, так і для окремих особистостей зокрема, що були підготовлені студентами – майбутними істориками, політологами та міжнародниками і активну участь в їх обговоренні взяли студенти-магістранти філософського факультету.

Потім були заслухані виступи науковців університету щодо обговорюваних проблем – професора кафедри філософії, соціології та релігієзнавства Михайла Голянича, доцента кафедри політології Миколи Геника, завідувача кафедри філософії, соціології та релігієзнавства Максима Дойчика, доцентів кафедри філософії, соціології та релігієзнавства Ірини Кучери, Ярослава Гнатюка, Олега Гуцуляка, кандидата історичних наук, викладача суспільних дисциплін Івано-Франківського коледжу технології та бізнесу Андрія Випасняка та ін.

Учасники Круглого столу підтримали ініціативи проведення серед студентів вишів Івано-Франківська та випускників шкіл конкурсних робіт, присвячених ідеям Б. Гаврилишина, та організацію даного Круглого столу як щорічного заходу.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Илья Кононов: Мировая гибридная война или Буржуазный бланкизм?: Эссе памяти концепта гибридной войны. Пусть покоится с миром

Кононов Илья Федорович — доктор социологических наук, профессор, заведующий кафедрой философии и социологии Луганского национального университета имени Тараса Шевченко (г. Старобельск), профессор кафедры философии, социологии и религиоведения Прикарпатского национального университета имени Василя Стефаника (г. Ивано-Франковск)

«Одним словом, неустанно стремитесь к тому,
чтобы разрушать шаткое сооружение рыцарских
романов, ибо хотя у многих они вызывают
отвращение, но сколькие еще превозносят их!
И если вы своего добьетесь, то знайте, сделано
немало» (Сервантес) [1, с.10]

Со второй половины ХХ века войны изменились. Гегемония США в мировой капиталистической системе после завершения Второй мировой войны сделала их маловероятными между ведущими странами, входившими в ядро этой системы. Достижение паритета в обладании оружием массового поражения между СССР и США, осознание самоубийственного для человечества характера масштабной ядерной войны между западным и восточным блоками (обоснование концепции «ядерной зимы» [2; 3, с. 48 — 110]) отодвинули ядерный Апокалипсис как перспективу реальной политики в сферу абстрактных возможностей. Но в результате этого войны в мире не исчезли. Они переместились в страны «третьего мира», которые стали зоной противостояния капитализма и социализма. Войны эти велись под «ядерным зонтиком». Интервенты и повстанцы, диверсанты и рейнджеры, спецслужбы и террористы, двойные агенты и революционеры-идеалисты – обычные субъекты военных конфликтов этого времени. Ситуация еще больше усложнилась с крушением мировой социалистической системы, глобализацией и кризисными явлениями в мировой капиталистической системе. По лику нашей планеты начали расползаться «войны малой интенсивности», в рамках которых практиковались этнические чистки с элементами геноцида. Террористические организации и спецслужбы все больше становились похожими друг на друга. Границы между миром и войной размывались.
В 2014 г. Украина превратилась в горячую точку, и проблемы современной войны утратили для нашей страны абстрактно-теоретический характер. Доминирующей концепцией при объяснении событий на Донбассе стала концепция «гибридная война». Постепенно она превратилась в официальную идеологическую установку, которая, с нашей точки зрения, существенно упрощает действительность и неверно ориентирует практическую деятельность военных. Поэтому мы считаем целесообразным критически рассмотреть концепцию «гибридной войны» и предложить альтернативное понимание реальности, которая скрывается за этим термином. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Цепенда: З візитом відвідала делегація Послів країн Вишеградської четвірки в Україні

4 жовтня 2017 р. Прикарпатський національний університет  ім. В. Стефаника з візитом відвідала делегація Послів країн Вишеградської четвірки в Україні, а саме — Надзвичайні і Повноважні Посли: Угорщини — Ерно Кешкень, Словацької Республіки — Юрай Сівачек, Чеської Республіки — Радек Матула, Заступник Глави Місії Посольства Республіки Польща Яцек Жур та Генеральний консул Чеської Республіки у Львові Павел Пешек.

У зустрічі також взяв участь Почесний консул Угорщини в Івано-Франківську Василь Вишиванюк.

Мав добру нагоду поінформувати Послів про наші міжнародні проекти з університетами регіону.

Відбулась також змістовна зустріч керівників дипломатичних місій зі студентами університету, під час якої були порушені питання співпраці України з країнами Вишеградської групи.

Не оминули дипломати і студенти питання сприйняття нового закону «Про освіту» країнами, які мають в Україні національні меншини.

Відкрита атмосфера дискусії сформувала добре враження у дипломатів щодо рівня знань наших студентів і їх прагнення до розбудови держави.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Дмитрий Ольшанский: О постмодерных и модерных сепаратистах

Говорить правду полезно.
А правда состоит в том, что все модные сепаратисты — каталонские, шотландские, косовские, ближневосточные — не имеют никакого отношения к русским сепаратистам от Украины.
Отделение — оно разное бывает, и не так уж важно, кто в каком государстве играет роль центрального правительства, а кто — отделянтов-повстанцев, а имеет значение совсем другое: чего мы хотим и куда мы бежим.
Модные сепаратисты — бегут в сторону «нового порядка», в сторону, извините за надоевшее слово, постмодерна.
В сторону мира, где сложным образом женятся региональные идентичности и глобальное управление из двух обкомов, религиозный фанатизм и университетская политкорректность, миллиардеры и мигранты, интеллектуалы и каннибалы, общинные традиции и анархисты на велосипедах, феминистический матриархат и толпы арабских мачо, принципиальный пацифизм и дикая жестокость, крестьяне и мегаполисы, нью-эйдж и ислам, наконец.
В сторону мира, где все вокруг мозаичное, перепутанное, очень молодое и страшно неопределенное.
И этот мир своих сепаратистов примет и благословит.
Ну а русские отделенцы от Украины…
Помните, как было сказано у детского классика:
«Я бегу на Дон, только не к твоему собачьему Сиверсу, а к генералу Краснову».
Это значит, что русские хотят попасть не в новый порядок, а в старый.
Не в постмодерн, а в модерн.
В мир заводов и фабрик, школ и казарм, портрета Пушкина и портрета Ленина, военных парадов и сталинского ампира домов культуры, где обязательно есть драмкружок, кружок по фото, хоркружок — мне петь охота.
В мир просвещения и порядка, где мигрантов можно загнать на работу к станку, с религиозных фанатиков снять платки, общину выучить грамоте, интеллектуалов выпороть ремнем, а потом заставить их вытереть слезы и показать, как наматывать портянки, феминисткам сказать, чтоб прекратили сережки себе в нос пихать, шалавы, миллиардеров национализировать, каннибалов утилизировать, пацифистов призвать, а глобальному обкому погрозить ядерной бомбой и сказать, чтоб не очень-то задавался, а то мы покажем кузькину мать.
Но этот мир русских не примет и не благословит.
Потому что он не существует.
Он умер…

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

«Українська Призма: зовнішня політика 2016»

19 вересня 2017 р. в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) відбулася презентація щорічного аналітичного дослідження «Українська Призма: зовнішня політика 2017 р.».

Дослідження представили та відповіли на запитання студентів-міжнародників та викладачів провідні експерти Ради зовнішньої політики «Українська Призма» Геннадій Максак, Ярослав Чорногор та Олексій Крисенко.

З вітальним словом до учасників зустрічі виступив проректор, професор Андрій Загороднюк. Модераторами зустрічі були Олег Білоус, доцент,  директор Центру НАТО Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, та Ігор Гурак, доцент, завідувач кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

Голова Ради зовнішньої політики «Українська Призма», голова Громадської Ради при МЗС України Геннадій Максак провів презентацію, під час якої ознайомив присутніх зі змістом та основними положеннями аналітичного дослідження «Українська призма: зовнішня політика 2016». У своєму виступі він підкреслив не тільки важливість політичних знань, але й їх свідоме застосування. Як зазначили організатори презентації, аналітичне дослідження «Українська призма: зовнішня політика 2016» є системним та комплексним аналізом зовнішньої політики України за 2016 рік. Проаналізовано понад чотири десятки напрямів – від співпраці з ключовими партнерами та міжнародними організаціями до публічної дипломатії. Застосовано п`ять критеріїв оцінки — індикаторів, які базуються на новій моделі методології дослідження. Широким колом експертів досліджено і проаналізовано діяльність МЗС України, Комітету у закордонних справах Верховної Ради України та інших інституцій, задіяних у формуванні та реалізації зовнішньої політики нашої держави. Під час зустрічі член Ради, експерт Ярослав Чорногор розповів, що зважаючи на той факт, що відлік вимірювання почався з 2015 року як «базового рівня», в 2016 році показники дещо погіршились, на що вплинули низка чинників внутрішнього та зовнішнього характеру. Якщо серед зовнішніх факторів можна виділити глобальні та регіональні політичні трансформації, то серед внутрішніх факторів експерти відзначили зменшення рівня координації у виробленні та реалізації зовнішньополітичних рішень, а також відсутність стратегічного підходу до їх формування.

Учасники презентації у форматі дискусії обговорили ряд важливих питань у сфері зовнішньої політики України, міжнародних відносин, дипломатії.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олена Семеняка: Слово пам’яті й політики, бо їхня справа має жити…

Олександр Маслак — це рідкісна людина. Багато згадують його високі професійні якості, принципову ідейну позицію (консерватор), колосальний об’єм знань і персональний внесок у розбудову Інтермаріуму. Друзі та близькі згадують Особистість.

Знаково те, що він загинув, повертаючись з Варшави після конференції «Стратегія співпраці країн Міжмор’я в умовах гібридної війни». Знаково й те, що на останній зустрічі перед його від’їздом, де також були друзі його юних літ — Едуард Юрченко та Олександр Алфьоров — Сашко показував нам їхні спільні старі фото, над якими ми по-доброму сміялися. Хто б з нас тоді повірив, що ця зустріч є прощальною…

Так ось, саме його вірність ідейним принципам підносила його в моїх очах над іншими. Й хоча наша «ідеологія» не співпадала на всi 100%, в особі цього духовного аристократа, що надихався постаттю Фрідріха Великого, втратило все українське суспільство, не кажучи про націоналістичний рух. Усі просвітницькі проекти, які ми планували разом з Олександром (політклуб, вільний університет, сайт і багато чого іншого), тепер втілимо у життя з потроєним завзяттям.

Останнім часом він завершував свої книжки про Шевченка та історію України з фокусом на 20 ст. (на замовлення дружнього австрійського видавництва). У передмові до другої з них він зауважив, що викладає з точки зору якості політичних еліт, які бралися за розбудову української державності. Я сподіваюся, скоро обидві праці побачать світ.

З не менш унікальним Олексієм Курінним трохи інша, але настільки ж символічна історія. Хоча й боролися за спільну справу, ми, бувало, сперечалися, а на початку Майдану навіть посварилася (через ЄС: він за, я проти, з чого почалася конвертація міжнародних знайомств УТК в Інтермаріум та Пан’Європу). Я називала його «нацдемом», що віддає всі сили на боротьбу за «українство», не переймаючись питаннями геополітики та економіки, а він, із точністю до навпаки, вважав, що правий поворот у світі для мене важливіший за країну. Але казус у могилянці (де ми з Сашком були на боці Олексія без жодних вагань), за його власним зізнанням, розставив все на свої місця, і ми почали підготовку до співпраці.

Якраз після повернення Олексія з Варшави ми планували розпочати боротьбу за його право захищати дисертацію в рідному університеті. Під час поїздки Сашко пояснював йому нашу стратегію діалогу з поляками (а Олексій зі своїм насправді дуже солідним міжнародним, експертним та медійним багажем мав масу власних креативних пропозицій). Тепер же знову залишаюсь сам на сам із відчуттям натхненної, але прощальної розмови перед його від’їздом до Варшави…

Наш табір сильно втратив. Упевнена, також в особі друзів, які їздили з ними до Польщі. Але тепер у нас є нові сили та обов’язок, скріплений сумом та усвідомленням вселенської несправедливості, залізною рукою скерувати нашу нову українську спільноту у правильне русло…


Олександр Маслак закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка та здобув ступінь кандидата філософських наук. Рік стажувався в Варшавському університеті. Працював старшим викладачем Центру гуманітарної освіти НАН України. Він був відомий, як експерт широкого профілю, адже розумівся на історичних подіях світу та мав потужні знання українських реалій з часів Київської Русі. Згодом пішов у політику та став членом Вищої Ради партії «Національний Корпус».

 Проводив відкриті лекції для студентів. На Youtube є лекція про одного з провідних філософів 20-го століття Освальда Шпенглера і його працю «Присмерк Заходу».

Олександр Ніконоров був змушений покинути Луганськ після захоплення міста бойовиками. Працював кореспондентом інтернет-видання «Депо», а також був політологом. Йому було лише 29 років. Олександр народився 3 листопада 1988 року у місті Торез Донецької області. В 2011 році закінчив кафедру політології в університеті Даля, що в Луганську. Після захоплення міста сепаратистами виїхав звідти, але змиритися з окупацією Донбасу не міг. Вивчав екстремістські та сепаратистські рухи на Закарпатті та Донеччині. Народний депутат Антон Геращенко розповів, що Олександр як молодий вчений готував дисертацію про проросійські сепаратистські рухи на Донбасі, якою була роль Росії в них. Олександр також був автором десятків статей і досліджень про те, що відбувається на окупованих територіях. Його статті та дослідження залишаться важливим матеріалом для майбутніх дослідників історії російської агресії на Донбасі.

http://24tv.ua/dtp_na_rivnenshhini_pogib_oleksiy_kurinniy_oleksandr_maslak_oleksandr_nikanorov_volodimir_karagyaur_sergiya_popov_n861158

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Нас відвідав сам Олів’є Ведрін!

Олів’є Ведрін (Olivier Vedrine). Professor Honoris Causa of Kiev International University, President of the Continental European Union Club in Kiev, journalist, political scientist. He got his Bachelor degree in an American university in France, later an International Executive MBA degree at the International School of Management (ISM) in Paris, he is Auditor of the Institute for Higher National Defence Studies (IHEDN), France. He did executive seminars by the College of Europe at the European Commission in Brussels, Belgium. Academic teacher, researcher, journalist, conference speaker – lecturer on behalf of the European Commission in the experts’ network Team Europe France (2007-2014), journalist not only in European blogs but also he was Chief Editor of the Russian edition of the “Revue Defense Nationale“ (2010-2014). He ended this Russian edition at the beginning of 2014 to protest against the annexation of Crimea. Adviser about Ukraine of Henri Malosse when he was the President of the European Economic and Social Committee (2013-2015). Since 2015, he is expert member of the Academic Center of the Assembly of European Regions, Strasbourg, France. Since June 2015 – Member of Expert Board, Center for Army, Conversion and Disarmament Studies (CACDS), Ukraine. From July 2015 to July 2016, co-anchor in a analytical talk-show UA Tea Time on ‘First Ukraine’ http://firstua.com/en/ international satellite TV Channel launched by National Television Company of Ukraine on 1 September 2012 available at more than 30 countries all over the world. Since 2015, partner of EduDual Consulting, France. Since 2016, he is the chief editor of Ruski Monitor, one of the most famous Russian newspapers on internet of the Russian opposition against Putin: http://rusmonitor.com Ruski Monitor is the internet newspaper of the Continental European Union Club. From November 2016 to February 2017, presenter of «Weekly with Olivier VÉDRINE» on UA.TV. Member of the support committee of the European movement «STAND UP FOR EUROPE». https://www.standupforeurope.eu/about/

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Проект «Доктрины размосквичивания»

Председатель наблюдательного совета Института демографии, миграции и регионального развития, действительный государственный советник Российской Федерации 3 класса Юрий Крупнов направил президенту России проект «Доктрины размосквичивания», в котором предложил перенести столицу страны за Урал. И вот почему

Демограф полагает:

необходимо отходить от экономики, сосредоточенной в Москве, к развитию всей страны, особенно Дальнего Востока и Сибири.

Россия «гиперцентрализирована»: Московский регион «вобрал в себя практически пятую часть всего российского населения».

национальное развитие акцентировано лишь на 15–25 российских мегаполисах, в которых проживает свыше 50 процентов россиян, которые живут в 7-10 раз «скученнее, теснее и этажнее, чем англичане и немцы».

«Вынужденно скапливаясь в узких ограниченных точечных зонах, русские люди будут продолжать терять импульс жизненного творчества. Они не захотят увеличивать численность своих семей, уходить от глобальной чумы малодетности и вымирания», — считает Крупнов.

Такое положение может привести к потере Россией своих геополитических преимуществ. Россия также может утратить суверенитет над удаленными от больших городов территориями, уверен Крупнов.

По его мнению, России необходимо отказаться от мегаполисной урбанизации в пользу малоэтажной ландшафтно-усадебной. Это позволит «русским заново осваивать свои бескрайние пространства, свою собственную землю и будет способствовать уходу от принудительной малодетности и восстановлению демографического роста», заключает специалист.

Мэр Москвы С.Собянин высказался с резкой критикой проекта (есетсвенно, заботясь не о людях, а чиновниках!): «Перенести столицу на Дальний Восток — «гениальная» идея. Потратить триллион-другой, чтобы чиновников сослать на 8 тысяч км от 110 миллионов россиян, проживающих в европейской части. И раньше чиновников ссылали в Сибирь и на Восток, но менее затратным способом». Первый зампредседателя комитета по федеративному устройству, региональной политике, местному самоуправлению и делам Севера Степан Киричук назвал ее искусственной.

Но зампред комитета Госдумы по госстроительству и законодательству Михаил Емельянов счел идею интересной и способствующей обеспечению целостности страны.

Предложивший перенести столицу из Москвы за Урал председатель наблюдательного совета Института демографии, миграции и регионального развития Юрий Крупнов вызвал градоначальника Москвы Сергея Собянина на дебаты. 

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Елена Матусова: Выход из российской тени: новая культурная реальность Украины

Украина выходит из-под культурного влияния России. Это констатируют исследователи-культурологи, это как факт отмечают специалисты в различных областях. Украина становится самостоятельной не только в политическом и государственном смысле, но и в культурном, отмечают эксперты.

Потеря влияния России на культуру Украины началась с провозглашением независимости Украины, хотя в течение 1990-х годов российская массовая культура заполонила украинский книжный, эстрадный и кинорынок. Но падение пророссийского режима президента Виктора Януковича, аннексия Крыма и вооруженная агрессия на Донбассе развернули этот процесс.

Директор Центра украинских исследований Института Европы Российской академии наук Виктор Мироненко отмечает, что уменьшение роли России происходило на всех уровнях: политическом, экономическом и культурном. Он объясняет это тем, что выросло новое поколение украинцев, живущих в другой реальности, не являющейся ни советской, ни российской. «Политическое влияние постепенно сокращалось, потому что ставка все время делалась на какие-то личности, на людей, которые приезжали сюда, в Москву, и убеждали российское руководство в том, что они выражают доминирующие тенденции в Украине, интересы граждан Украины. Конечно, сокращалось и культурное влияние. Выросло новое поколение», ‒ отмечает Мироненко.

Языковое пространство

Ставка на русский язык как на проводника российского влияния сработала не всюду. Русский, как и раньше, остается в культурном пространстве Украины, но это уже другая ситуация. Русскоязычные авторы и читатели, исполнители и слушатели имеют в Украине свободу выбора.

По мнению историка Виктора Мироненко, серьезный дрейф в сторону большего использования украинского языка начался после событий 2014 года. «Несравненно уменьшился в средней школе и объем изучения русского языка. Появилась своя эстрада, свое кино и так далее. Я думаю, что российское влияние, в том числе и культурное, конечно, за эти годы последовательно сокращалось. Я не думаю, что оно полностью исчезло, оно остается, поскольку живы носители русского языка, носители культуры в Украине. Там все же русский язык и российская культура представлены очень серьезно среди граждан. Но это влияние уменьшается. А с тем, что произошло с 2014 года, по-моему, и это остаточное влияние поставлено под очень сильную угрозу», ‒ говорит историк. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Павел Фоменко: В отношении России — стена и ров с крокодилами по всем направлениям

Перевоспитывание России не реально. Она — центр мировой архаики, империализм россиян неизлечим. Россия от своего названия до исходных мифов базируется на ворованном. Притворившись европейцами, только подняв голову, Россия продолжит агрессию.

Изоляция и дальнейший спуск в направлении православия, самодержавия и народности — это не плохо. Это прекрасно. Разные виды не скрещиваются. Уничтожение и разрушение общего контекста с Московией — это самый правильный путь. Стена и ров с крокодилами по всем направлениям. Пушкин — это пусть и хороший писатель, но чужой. Вот это правильная позиция.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)