• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" Международной Ассоциации "Мезоевразия" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Что такое "Мезоевразия" - https://uk.wikipedia.org/wiki/Мезоєвразія
    Апология национализма - http://www.mesoeurasia.org/archives/19348
    Институт стратегического анализа нарративных систем - http://narratio.primordial.org.ua
    Консалтинговая формация "Примордиал-Альянс" - http://alliance.primordial.org.ua
    Форум "Сверхновая Сарматия" - http://intertraditionale.forum24.ru


Олег Самородний: Сыру Джаз 2018

Фото: Калли Самородни

Организаторы джазового фестиваля, ежегодно проходящего в небольшом порту Сыру на эстонском острове Хийумаа, постоянно стремятся разнообразить фестивальную программу. Так, в этом году, помимо ставших традиционными прогулок-экскурсий по природным достопримечательностям острова, впервые были проведены занятия в «джазовой школе», участники которой прослушали лекции об истории джаза и смогли попробовать сыграть на музыкальных инструментах.

Пик зрительской посещаемости приходится на вечерние концерты в пятницу и субботу, когда в просторном лодочном ангаре становится тесновато и суетно. В эти часы Сыру Джаз, пожалуй, отчасти утрачивает ауру своей привлекательности. Вне всякого сомнения, я пропустил чудные пятнично-субботние вечерне-ночные концерты. Но мне все же больше по душе камерность, присущая джазовому действу в Сыру.

Ожидания гостей фестиваля полностью оправдало выступление корифея эстонского джаза саксофониста Райво Тафенау, которому на ударных аккомпанировал его сын Рамуэль Тафенау. Хотя, конечно же, это был дуэт почти равноправных музыкантов, филигранно сочетавших мелодию и ритмику. Похоже, что в этом семейном дуэте нет конфликта поколений отцов и детей, поскольку Райво и Рамуэль легко находят общий музыкальный язык.

Музыканты ансамбля Elletuse собрались вместе в 2006 году. Ведущим в этом коллективе, безусловно, воспринимается гитарист и композитор Пауль Даниель, на музыку которого положены стихи современных популярных эстонских поэтов. Но главная привлекательность этого ансамбля заключается в стремлении придать эстонским народным песнопениям джазовое звучание. И это прекрасно получается у двух очаровательных солисток – Лийзи Койксон и Лийны Саар. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Анвар Деркач: Олег Короташ: досвід подолання тексту

У Чернігівському молодіжному театрі Олег Короташ виступив з поетичною виставою. Ідею керівника театру Геннадія Касьянова на сцені втілили Дмитро Мамчур (інсценізація) і заслужений артист України Олексій Биш (постановка).

Після вистави Олег Короташ сказав одному з чернігівських інтернет-видань: хотів подивитися на свої тексти очима людини, що грає на сцені разом з акторами. І висловив надію, що результатом може стати відкриття нових шарів у власних віршах. Це цілком відповідає творчому методу Короташа – пірнути в глибини власного «я», аби потім вирватися назовні, подібно до кита, що вилітає з рідної стихії. Такий алгоритм короташевого промовляння, яке часом нагадує шаманське камлання…То ж шаманський танок у його виконанні під час вистави виглядав цілком природно.

Значна частина текстів Короташа організована так, що не потребує співрозмовника. Він промовляє передусім до себе, навіть питальні речення звернені до самого себе. А тому цілком виправдано було вивести поета на люди не просто для читання власних віршів, а для публічної розмови із самим собою.

Разом з ним був «alter ego» (актор і режисер-постановник Олексій Биш) і «муза» (акторка Іванна Маркова). Тут варто згадати слова геніального чуваського поета Геннадія Айгі, який відзначав як важливо для поета говорити із самим собою.

«”Герметизм” — повага до читача, — зауважував Айгі, — якщо захочеш, ти можеш зрозуміти так, як і я, я вірю, я довіряю тобі».

Саме ця довіра Короташа є тим, що приваблює читача попри відстороненість автора, позірну незацікавленість його у співрозмовниках. А в камерному просторі театру довіра є передумовою, аби дійство відбулося.

Автор інсценівки Дмитро Мамчур ( вдосконалили її в процесі Биш і сам Короташ) пішов не традиційним шляхом —від автора до ліричного героя, — а навпаки – від традиційної для богемної тусовки випивки на трьох ( «муза», друге «я» і власне душа автора) до правдивої самотності поета.

У залі на двадцятьох глядачів було щосекундне випручування автора із савану власних текстів, постійне прагнення «встати і вийти». Врешті, друге «я» автора засинає, «муза» спить поруч. Починає промовляти дух поета-воїна. Було так, ніби Олег Ольжич воскрес і знову потрапив на війну. І хоча у Короташа немає рафінованого лицарства Ольжича ( воно розбавлене богемними мотивами – вино, жінки та інший перегній, яким живиться творчість), чи не в кожному творі присутнє усвідомлення: «Держава не твориться в будучині, держава будується нині».

Короташ ставить собі нереальне завдання: поетичними засобами осягнути той шмат історії, який він проживає разом з країною останні чотири роки. Нереальне, бо на ходу, бо сам цей сюжет досі триває. І мимоволі слухач-глядач згадує слова Григорія Сковороди про необхідність ставити собі нездійсненні цілі, аби досягти високого. А у відповідь зі сцени лунає сковородинівське «Всякому городу нрав і права»….

От із таких моментів і складається магія дійства. Короташ із партнерами з допомогою слова ущільнює простір довкола себе. І простір цей починає бриніти, взаємодіяти з глядачем.

А сам автор споглядає таку взаємодію, продовжуючи камлання. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Olena Semenyaka: National Corps at the 3rd JN Congress «REGeneration Europa» in Riesa

May 11-12, 2018, in the German city of Riesa, under the slogan «Your Homeland needs you!», NPD’s youth branch JN (Young Nationalists) held an annual international congress on the European future and the current challenges to Europe requiring a common decisive answer of European nationalist forces.

Apart from NPD members (Sascha Roßmüller, Jens Baur), the two-day congress was attended by representatives, speakers and guests from both Western and Eastern European countries (Spain, Italy, Greece, Poland, Bulgaria, the Czech Republic, Ukraine, Serbia, Croatia), as well as Russia. Overall, thanks to the determination of JN to generate an all-European alternative to the EU at the REGeneration Europa congress, organizers made sure to invite a new generation of European nationalists even from those countries which are traditionally considered «historical enemies» (Greece and Bulgaria, Bulgaria and Serbia, Serbia and Croatia, and so on). Also, for the first time, at the congress spoke Polish nationalists of Trzecia Droga (Third Way), a precedent previously unimaginable at the events of this kind.

But the most ambitious task undertaken by the congress organizers was giving a platform both to the Ukrainian and Russian representatives whose view of the Russian-Ukrainian conflict was expectedly antagonistic. In spite of the traditional for NPD Russia-friendly course, as a young generation of German nationalists, JN proved to be a vanguard in this case, too, having invited to the congress members of Ukrainian National Corps, also for the first time.

Thanks to them, Ukrainian nationalists, who spoke at both congress days (Victoria Polunina and Olena Semenyaka), extensively highlighted the perspective of Ukrainian nationalists on the developments of the Maidan revolution, historical and modern causes of the armed conflict with Russia and assessment of Putin’s internal policies as witnessed by the Russian nationalists who fled to Ukraine after an outbreak of the war in the Donbas and have become a part of the National Corps movement. Besides, they established new international contacts and scheduled visits to them, invited NPD and other guests to the upcoming international events in Kyiv and talked in depth with the leadership of the party whose opinions on the Russian-Ukrainian conflict also vary. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Флешмоб «Вишиванка цвіте над Україною»

Студенти Івано-Франківського коледжу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника вже п`ятий рік поспіль відзначають свято — День Вишиванки — флешмобом.

Цьогоріч учасниками традиційного флешмобу «Вишиванка цвіте над Україною» стало 250 студентів спеціальностей «Початкова освіта» та «Дошкільна освіта». Дійство відбувалося на площі біля пам’ятника Іванові Франку.

Організатор та режисер-постановник флешмобу — культорганізатор Івано-Франківського коледжу Роксолана Павелко.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: «Світ зрештою має визнати Голодомор геноцидом українського народу» — заявив генеральний секретар Світового Конґресу Українців і президент Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів

З нагоди вшанування 85-их роковин Голодомору в Україні Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою спільно із Народним домом «Просвіта» Львівської політехніки провели зустріч під назвою “Україна пам’ятає — світ визнає”. У ній взяв участь і відомий громадський і політичний діяч української діаспори, голова Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору, генеральний секретар Світового Конґресу Українців і президент Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів.

Вітаючи знаного гостя, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська нагадала, що в останню суботу листопада в Україні та світі вшановують пам’ять жертв голоду, штучно організованого сталінським режимом в Україні в 1932-33 роках. Цьогоріч цей день випадає на 24 листопада. Починаючи з 1991 року, Україна в різній формі вшановує пам’ять жертв Голодомору. Та особливої ваги ця подія набула в останній час. У цей день у кожній українській домівці запалюють незгасиму свічку пам’яті. Власне, цю ідею цю висунув саме Стефан Романів разом зі своїми соратниками, котрі в далекій Австралії ще 2008 року її вперше втілили.

Ми тоді знайшли спільну мову з українськими урядовцями, — наголосив, виступаючи перед чисельними присутніми, — що спільно можемо багато чого зробити. І якщо будемо разом працювати, то зможемо швидше донести світові інформацію про Голодомор. Так розпочалася кампанія “Україна пам’ятає – світ визнає”, суть якої полягав у роботі в двох напрямках. З одного боку, в самій Україні потрібно було говорити більше про Голодомор адже довгі роки в світі мало знали про нього, а якщо знали, то лише кремлівську версію. Водночас, ми розпочали роботу з міжнародною спільнотою, парламентами різних країн, щоби домогтися від ООН остаточного визнання Голодомору геноцидом”. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Марія Франчук, Наталія Ткачик: Танець «Сербен» у покутському селі Галичини

На Великдень та на Провідну неділю в селі Чортовець, що на Городенківщині (Івано-Франківська обл.) виконують ритуальний танець «Сербен». Традиційно, цей танок водять лише чоловіки, жінкам залишається спостерігати, або ж співати гаївки. Рухи сербена складаються із трьох кроків вперед та кроку назад, змаху руками доверху і потім донизу.

Розпочинається дійство ближче до вечора, чоловіки збираються біля церкви і без жодної команди самостійно організовуються. Таке враження, наче вони це роблять щодня. Традиційно обходять тричі церкву, а потім заводять коло і так закінчується танець. Через деякий час це знову повторюється, і так може тривати аж до пізнього вечора.

«Танок розпочинає чоловік з топірцем в руці. А за ним ідуть всі інші строго за ієрархією: від найстаршого до наймолодшого учасника. На Великодні свята Сербен водять окремо біля двох сільських церков. А вже на Провідну неділю люди збираються біля православної церкви і чоловіки «ідуть сербена» через ціле село до греко-католицького храму. Цій традиції вже дуже багато років», – розповідає місцевий житель Михайло Солоджук, який щороку бере участь у цьому дійстві.

Якщо когось спитати від коли в селі почали водити «Сербен», то люди й не згадають. Навіть старожили кажуть, що ще їхні діди-прадіди водили танок. А зараз цю традицію передають молодому поколінню. На перший погляд здається, що молодь таким не цікавиться, але це не про жителів села Чортовець. Тут і молоді хлопці, і навіть маленькі дошкільнята беруться за руки і «йдуть сербена».

Зазвичай, на Великдень до Чортівця приїжджає багато людей. Хтось їде в гості до родичів, а є й такі, що приїжджають просто подивитися на таке дійство як танець «Сербен». Але вони чомусь стоять осторонь і не йдуть до гурту, мешканці села кажуть, що мабуть трохи соромляться. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: Українська емпатія Уолтера Орр Скотта

Мабуть, символічно, що саме в Міжнародний день поезії до стін Львівської політехніки завітав Уолтер Скотт, американський поет і письменник, громадський діяч, ветеран війська США, аби прийняти участь у творчій зустрічі під назвою «Емпатія – дорога до миру і любові. Уолтер Орр Скотт про Україну й українців». Емпатія, як відомо, означає – «співпереживання, співучасть». А пана Скотта, як одного з небагатьох корінних американців, можна назвати в цьому сенсі щирим і вірним симпатиком України.

Уолтер Орр Скотт народився 1944 у місті Тампа, Флорида (США). Чимало років прослужив у війську (пішов у відставку у званні капітана шостого офіцерського рангу). Низку років допомагає українським воякам пройти психологічну реабілітацію. Автор прозової книги «Історія одного солдата» (2017) та поетичної збірки «Вставай, Україно!» (2014 рік). Обидві вони видані як англійською, так і українською мовами. Його ж третя книга «Шевченко в прозі» буде опублікована в цьому році. З 2011 року мешкає в місті Жмеринка, що на Вінниччині. Є членом міського літературного об’єднання «Калинове гроно» та єдиним іноземним автором колективного альманаху «Чарівна криниченька». Нагороджений званням лейтенанта українського козацтва. З 2017 р. — член Національної спілки журналістів України. Цього ж року отримав почесну відзнаку — «Волонтер України».

Представляючи знаного в Україні американця, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Ірина Ключковська підкреслила, що нині вкрай важливо працювати з українською діаспорою, і це повинно бути стратегічним напрямом для нашої держави. Та не менш актуально для нас, для України та української спільноти, спілкуватися з тими іноземцями, які цікавляться Україною, пишуть про неї, вивчають її. Так і в прозових творах нинішнього гостя її до глибини душі вразили не тільки факти, знання історії, а й занурення автора у психологію, спосіб життя, ментальність пересічного українця, психологію людини, яка повертається з війни.

Натомість як завше фаховий аналіз поезій пана Уолтера зробив знаний український поет, лауреат Шевченківської премії й заступник директора МІОК Ігор Калинець:

— Ще кілька місяців тому я й не міг уявити, що в Україні є англомовний поет, який переповідає все те насущне, що казав Шевченко, і те, що він нас навчив. Мене просто вразили рядки його віршів: «Моя Україно, я не прийшов на світ з твого лона, але ти пригорнула мене до грудей, наче кревного сина…». Ці слова рівні Шевченковому молитовному зверненню до України. Адже саме Кобзар дав цьому поетові пізнання України і підвів його до сучасного розуміння стану справ на нашій землі.

Сам же літератор був небагатослівним і більше слухав чисельних виступаючих. Проте у своєму стислому слові до аудиторії зауважив, що, як на нього, нині в України є дві рівнозначні проблеми: корупція та російська агресія. — Щиро кажучи, — зауважив письменник, я розчарований мовчанням щодо них інтелектуальної спільноти України. Ми чуємо кілька поодиноких голосів, але де Стуси, Марченки й Чорноволи сьогодення? Я, на жаль, чую лише тишу.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: МІОК – 25-те Передріздвяння та 20 років у Львівській політехніці

У святково передріздвяній атмосфері Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Національного університету «Львівська політехніка» відзначив 25-ліття з часу свого заснування.
На початку урочистості, присвяченій цій без виключення знаковій події в історії сучасного світового українства, відбулося не менш символічне дійство. Адже давній духовний наставник Інституту — отець Роман Кравчик, благословляючи присутніх, передав політехнікам Віфліємский вогонь миру.

А серед численних вітань від поважних гостей заходу, мабуть, найбільш ємно оцінив здобутки цієї широко відомої вітчизняної гуманітарної міжнародної установи ректор Львівської політехніки, професор Юрій Бобало, котрий зокрема сказав: «Ми сьогодні маємо слушну нагоду тепло і й сердечно привітати талановитий і згуртований колектив нашого МІОКу із його славним ювілеєм! Адже це — унікальна у світовій практиці інституція, котра опікується розвитком і налагодженням контактів із 20-мільйонним світовим українством, діючи за чотирма пріоритетними напрямками: освітнім, міграційним, культурним та співпрацею із діаспорою. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Володимир Стецюк: Вийшов у світ другий випуск альманаху письменників Придніпров’я «Степова Еллада»

У Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася презентація другого випуску альманаху письменників Придніпров’я «Степова Еллада». У випуску представлені також твори криворізьких поетів Віктора Гриценка, Інни Доленник і Володимира Стецюка.

Твори різноманітних жанрів – поезія, проза, мемуари, драматургія, публіцистика, які увійшли до другого випуску альманаху, стали номінантами обласного патріотичного літературного конкурсу імені Валер’яна Підмогильного, ініційованого обласною письменницькою організацією та управлінням культури, національностей і туризму облдержадміністрації. Отже на презентації визначені журі переможці конкурсу отримували дипломи, грошові премії та примірники альманаху «Степова Еллада». Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Сергей Путилов: Годовщина российско-финской войны: повторится ли прошлое?

30 ноября 1939 года началась советско-финская война, которую поэт Твардовский назвал «незнаменитой». Потери Красной армии оказали огромны. Несмотря на победу, выигрыш оказался сомнительным. Возможно, если бы не финская авантюра Сталина, то Гитлер, убедившийся в слабости «непобедимой и легендарной» (которая три месяца не могла справиться со слабым противником), не рискнул напасть на Советский Союз. Финны называют этой войну talvisota, или «зимняя война». Количество погибших, обмороженных советских воинов измерялось десятками тысяч. При это финны потеряли людей в разы меньше.

26 ноября 1939 года правительство СССР направило ноту протеста правительству Финляндии по поводу якобы имевшего место артиллерийского обстрела, который, по заявлению советской стороны, был совершён с финляндской территории. Ответственность за начало военных действий советской стороной была полностью возложена на Финляндию. Начало военных действий привело к тому, что в декабре 1939 года СССР как агрессор был исключён из Лиги Наций. Война завершилась подписанием Московского мирного договора. В этой войне не было победителя. Хотя СССР и отобрал у Финляндии Карельский перешеек, но в действительности это оказалась «пиррова победа». Она показала слабость Красной Армии, ускорила принятие Гитлером решения напасть на СССР — этот «колосс на глиняных ногах», по его мнению.  Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)