• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.


Олег Самородний: Сыру Джаз (Sõru Jazz) 2017: юбилейный, десятый фестиваль джазовой музыки, проходящий на острове Хийумаа в Эстонии

В этом году юбилейный, десятый фестиваль джазовой музыки, проходящий на острове Хийумаа в Эстонии, выдался на славу. Великолепные зарубежные исполните-ли. Да и эстонский джаз, пожалуй, был представлен лучшими из лучших.

Насыщенная четырехдневная концертная программа предоставляла гостям фестиваля обширный выбор впечатлений. Концерты проходили по всему острову, помимо традиционных площадок в рыбацких портах Сыру и Калана, также в портах Орьяку и Кярдла, которые принимают яхты и прогулочные катера.

Побывать на всех концертах физически было сложно, поэтому напишу только о том, что видел и слышал.

Фестиваль открывало молодежное трио Майму Йыгеда, которая сама играет на аккордеоне, а ее партнеры Лаури Кадалипп – на саксофоне и Мартин-Ээро Кырессаар – на контрабасе. Пожалуй, впервые на Сыру Джаз столь отчетливо звучали мотивы фолк-музыки, которые органично вплетались в джазовые импровизации. У трио выходят задумчивые композиции, вызывающие не только теплые чувства в душе, но и по-буждающие слушателей к медитативным размышлениям.

Примерно такая же, спокойная, не экспрессивная манера исполнения присуща и дуэту в составе Анны Пыльдвеэ (вокал) и Эрки Пярнойя (гитара), репертуар которых складывается из разных песен, неспешное течение которых – нет не убаюкивает, — а умиротворяет, что ли, слушателей. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Галина Иванкина: Небо в алмазах

«Мы услышим ангелов, мы увидим всё небо в алмазах…»
А.П. Чехов «Дядя Ваня»

Прелюбопытная особенность: наиболее удачными российскими кинопроектами являются те, которые обращены… в советское прошлое. «Легенда №17», «28 панфиловцев», «Битва за Севастополь», «Территория» — славные вехи дедушкиного поколения. Герои не нашего времени. Богатыри — не мы! И даже насквозь лживая «Таинственная страсть» — о мятущихся инфантилах-шестидесятниках — смотрелась «на ура». Почему? Там есть события, повороты, динамика. Там всегда брезжит некое Будущее. Развилка. Свет в конце тоннеля. Советский человек — будь он пламенный коммунист или же диссидент с капустой в бороде — мыслил о грядущем. Фантазировал, прикидывал, мечтал. Сие настроение — вольно или невольно – передаётся и фильмам «про СССР». О современной реальности выплясываются только заунывные сериалы, в которых много безлико-хорошеньких актрис, криминального жаргона и рекламы внедорожников. Легче всего списать на привычную ретро-ностальгию, цитируя мнение Александра Сергеевича: «Что пройдёт, то будет мило». А настоящее — уныло. Пушкин сказал. И точка. На деле всё куда как интереснее устроено.

Оглядываемся назад — и не каменеем. Победа, космос, наука, индустрия, московское метро, высотные здания, доброе кино и «самое лучшее в мире мороженое». Всевозможные опросы «Чем гордятся россияне?» — тоже в тему, потому как снова — Победа, космос, наука… Полагаете, виноваты «старики» советского пошиба, которые слаще эскимо ничего в юности не кушали? Нет, констатируют и молодые, рождённые в кошмарных-девяностых. Вот и смотрим киношку о том, что построили и запустили не мы, а тем более — не они. Живём и ходим, повернувшись назад, а это — неудобно. Бесперспективно. Почему детский фильм «Гостья из будущего» сделался культовым именно после развала СССР? В нём заложено то светлое грядущее, от коего мы отказались в конце 80-х. От неба в алмазах. Это не тоска о прошлом – это ностальгия по Будущему. Отсюда — бесчисленные медиа-продукты на тему «Как это было в СССР?».

...Новый фильм «Время первых» (2017) — из той же ностальжи-категории. Пафос и немножко горечи. Создан с невероятным тщанием. С любовью. С надеждой. Поехали! 18 марта 1965 года. СССР лидирует в технологической гонке, советский космонавт Алексей Леонов выходит в открытый космос. Америка — тащится в хвосте. Пока. Оттепельная тематика в моде: выставки, статьи, программы, сериалы. Десятилетие солнечных надежд и великих свершений. Понедельник начинался в субботу. Физики полемизировали с лириками, но брали гитару и тут же сами превращались в лириков. Новая программа КПСС 1961 года читалась как фантастический роман: «Партия торжественно провозглашает: нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме!». Эпоха, когда наш человек гордился собой, страной и тем, что он делает. Оказывается – мы были первыми. Весь мир, затаив дыхание, наблюдал за грандиозным социальным экспериментом — западная молодёжь симпатизировала комми и «левым». Покорялось пространство и время. «Антенна упиралась в мирозданье», — писал Евтушенко. Никак не меньше. «Я верю, друзья, караваны ракет / Помчат нас вперёд от звезды до звезды», — пели и действительно верили. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Анастасия Фомина: Хоровод Серебристых Вьюг

6-xi0scfmymХОРОВОД СЕРЕБРИСТЫХ ВЬЮГ

Листьев кружатся снега,
На белых печальных страницах,
И Музы моей берега,
Всё также в случайных лицах.

Берегам предшествовал Новый Эон,
Крик птиц, улетевших на юг,
Будда, …и чаши тибетской звон,
Хоровод серебристых вьюг.

МОЙ ДУХОВНЫЙ ОТЕЦ

Мой духовный отец,
Небесами-крылами,
Стелет снежный покров,
Над облаками.

Лотосы. Будды.
Новый Бог был рождён!

На отрывках страничных,
Ты листаешь стихи…
В небе стаи там птичьи…

К НЕВЕДОМОМУ БОГУ

Дождей сезон завершён,
И падают листья с небес.
Ноябрь был оглашён.
Шумит предморозный лес.

Как птицы летели на юг,
Я шла. Он смотрел. Ты молчала.
И зимних холодных вьюг,
Приходило начало.

Опавших снегов снегопад,
Румяные щёки на лицах,
И мой необузданный взгляд,
На душных ментальных страницах.

К тебе, о неведомый бог, Шри Рама…
Джай Кришна… Ом Шива…

Автор: художник Анастасия Фомина

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олена Семенець: Історіософське підґрунтя і мистецький розвиток номінації Степова Еллада

odysseynausikaaУривок з монографії: Семенець О. О. Синергетика поетичного слова. –  Кіровоград: Імекс ЛТД, 2004. –  С. 57-61

Розроблена митцем (Євгеном Маланюком, — ред.) теорія “геокультури” пов’язувала культурну еволюцію  автохтонного населення з географічним положенням України, її кліматом,  краєвидом. Найважливіший чинник становлення культури української нації  письменник убачав у належності здавна (з VІІІ ст. до народження Христа)  наших земель до чорноморсько-середземноморського культурного ареалу  античної Еллади. Успадкованими від Давньої Греції, на його думку, постають  такі риси національної української психіки, як панетизм і панестетизм (поняття  “калоскагатос”, естетика як критерій етики), людська індивідуальність в  осередку світогляду, “лагідна душевна мирність і мудра примиреність”, що  “майже виключала момент боротьби і мілітарної бойовости” [Маланюк 1992 а:  20].

У річищі концепції “геокультури” вмотивованою виступає номінація  рідної землі – Степова Еллада. Динаміка розвитку образу зумовлена  протиборством палких почуттів любові до Батьківщини та гніву супроти її  рабської покори, проти психічного комплексу “хутора” й “хуторянства”, що  його коріння Є. Маланюк бачить у старовинному еллінському “полісі”. Цю  динаміку віддзеркалює синтагматична взаємодія лексем: з одного боку,  соняшна Еллада, антично-ясна (137), з іншого – Чорна Еллада (213), Скитська  Еллада (167), Проклятий край, Елладо Степова (142).

Спорідненість української культури з давньогрецькою обґрунтовується  завдяки використанню засобів поетичної мови. Особлива роль належить  прийому метаморфози, при якій зазнають семантичних трансформацій назви  давньогрецького та слов’янського богів Сонця:

Південний бог в Твоїм сапфірнім морі
Знайшов нову купель.
І Геліос, що – ясність і число,
Ось став осліплим з ярості Дажбогом <…> (402), –

а також прийому поетичної етимології, звуко-смислової взаємодії  давньоруського міфоніма Лада, імені богині Сонця, злагоди, любові, – та  хороніма Еллада:

Знаю – медом сонця, ой Ладо,
В твоїм древнім тілі – весна.
О, моя Степова Елладо,
Ти й тепер антично-ясна (137);

пор. також: “І ладом Еллади Світ просвітляється…” (492). 58 Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Петро Оссовський урочисто передав свій триптих «Еллада Степова» до Національного художнього музею

afisha_441_resizedВ Національному художньому музеї України знаходиться триптих «Степова Еллада» Петра Оссовського, переданий митцем до фондового зібрання НХМУ.

Петро Павлович Оссовський – народний художник СРСР, лауреат Державної премії СРСР, Міжнародної премії ім. М. Шолохова, Дійсний член Російської академії мистецтв народився 25 травня 1925 року в с. Мала Виска на Кіровоградщині. Є одним із найвидатніших художників другої половини ХХ століття. Петро Оссовський – онук визначного українського театрального діяча Дмитра Гайдамаки – Вертепова (1897 — 1987), учня та соратника М. Кропивницького, акторами були його бабуся Юлія Шостаківська та мати. І хоча на Кіровоградщині Оссовський прожив лише шість перших років, саме її вважає своєю «землею обітованою». В 1956 році Оссовський прийнятий в члени Спілки художників СРСР. За серію робіт «Куба» нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР та орденом «Знак Пошани». А за серію «Слов‘янські портрети» Петра Павловича нагороджено Золотою медаллю Італійської Академії мистецтв. В 1970 р. Петру Павловичу присвоєно звання заслуженого художника РРФСР, а в наступному році його обирають першим секретарем правління спілки художників РРФСР. В 1975 р. Петру Павловичу присвоєно звання народного художника РРФСР. В 1981 році – нагороджено болгарським орденом «Кирила і Мефодія» 1-го ступеня. За цикл картин: «Золотий Кремлівський пагорб», «Віки проходять над Кремлем», «Сонце над Червоною площею», «Двірцева площа» в 1985 р. Петру Павловичу присуджено Державну премію СРСР, нагороджено медаллю «1300 років заснування Болгарської держави». В 1989 р. П. Оссовському присвоєно звання народного художника СРСР. У 2008 році Петро Оссовський став Почесним громадянином м. Псков.

18 травня 2007 року відбулося відкриття відділу Кіровоградського обласного художнього музею – картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна». Для експозиції картинної галереї П. Оссовський подарував 53 свої роботи, а також 20 репродукцій своїх творів. В квітні 2008 року кандидатуру Петра Оссовського включено в перелік видатних особистостей українського походження, портрети яких представлені в Національній галереї портретів видатних українців «Українці в світі» в м. Києві. Для цього проекту П. Оссовським було створено та передано автопортрет. У жовтні 2010 року була проведена Міжнародна науково-практична конференція «Галерея Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» — як вагомий туристичний об’єкт України. Творчий доробок Петра Оссовського», присвячена 85-річчю з дня народження художника, яка була проведена за участю Петра Павловича.  Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Микола Стороженко: «Україна скіфська — Еллада степова»

work1_bigмозаїка «Україна скіфська — Еллада степова» (1990—1992, пансіонат «Гілея» у смт Лазурне Херсонської області)

Микола Стороженко, видатний живописець, графік, член Академії мистецтв України, професор Академії образотворчого мистецтва і архітектури, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка

screenshot_11

screenshot_9

screenshot_9

work1-1

 

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Новые художественные работы Индо-Европейской художницы Анастасии Фоминой

Новые арт-работы Индо-Европейской художницы Анастасии Фоминой

kwyqsoauxyi

ruv-9rgzg6w

yr0qvxb-m3s

drurodvyfau

Онлайн-галерея: smyart.com/fomina-art

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Володимир Єршихін: Лірика (виставка живопису в Центрі сучасного мистецтва Івано-Франківська. 6.06. 2016)

13310453_618352658330601_6741857871411228599_n«Лірика (грец. lyrikуs — лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри) — один із трьох, нарівні з епосом та драмою, родів мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття. У переносному значенні лірика може означати ліричний настрій або стиль (емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань).»

«Осмислювати сутність людського буття» – одне з найголовніших призначень мистецтва, та в цьому відношенні все мистецтво є певною мірою лірикою. Але картини цієї серії до осмислення «сутності буття» мають дуже віддалене відношення, а сама назва серії, безумовно, має іронічний підтекст. Серія не обмежена певною тематикою чи кількістю картин. Я давно почав працювати над нею, та продовжую роботу і сьогодні. Мене цікавлять у цій серії ті межі картини, які утворюються при зіткненні різних смислових, часових та стилістичних контекстів. Взагалі я вважаю, що все сучасне мистецтво – це, в першу чергу, мистецтво роботи із контекстом. У цій серії традиційні назви картин у поєднанні з іронічними сюжетами та експресіоністичною манерою виконання дають можливість по-новому подивитися на картину, яка, на відміну від живопису, швидше жива, ніж мертва.

Володимир Єршихін
Київ, 25 травня 2016 року

13346323_622001864632347_4716904611767895878_o“Lyric (from the Greek “lyrikуs”, the adjectival form of lyre) is one of three categories of art, along with drama and epic, where the substance of being is comprehended in the form of an aestheticized emotional experience. In a figurative sense, lyric may mean a lyrical mood or style (emotional, exciting, sensitive, inclined to express feelings, emotions, contemplation).

“To comprehend the substance of being” is one of the paramount purposes of art. In this respect all art is lyric to a certain extent. However, paintings of this series have little to do with “comprehension of the substance of being”, and the title of the series has an underlying ironical message. The series is not limited by a specific topic or the number of artworks. I started working on it a long time ago, and continue working on it today. My particular interest in this series is a possibility to explore different facets of an artwork that appear with the collision of various semantic, stylistic and time contexts. In general, I believe that all contemporary art is first and foremost the art of working with a context. In this art series traditional titles of artworks combined with an ironical theme and an expressionist manner of execution make it possible to look at an artwork from a new angle, at an artwork, which is, contrary to painting, rather alive than dead.

Volodymyr Yershykhin,
Kyiv, 25 May 2016
Подобається
Подобається
У захваті
Ха-ха
Овва
Сумно
Злість

13321650_10208595927551026_27003258563027071_n

13417638_622200194612514_1602427188170148973_n

13403145_622200147945852_5025304785684743639_o

Центр сучасного мистецтва Івано-Франківська https://www.facebook.com/csmstanislaw/

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)