• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" Международной Ассоциации "Мезоевразия" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.

Michael Pojarsky: Не нужно стесняться быть националистами. Национализм — не архаика, а то, что от нее освобождает

Буквально на днях постсоветском пространстве случилась очередная маленькая национальная революция — в Армении. Казалось бы, очередной пример того, что гражданское общество функционирует лишь в рамках национального проекта. Причем пример наглядный — не какой-то далекий 19-ый век Англии и Франции, а вот прямо под носом. Но стоит заговорить об этом, всегда найдется кто-то готовый заявить, будто национализм равен племенному сознанию — это нечто темное, иррациональное, инстинктивное, архаичное.

На самом деле все ровно наоборот — появление национальных государств в Новое время впервые ОСВОБОДИЛО людей от иррационального, инстинктивного, архаичного. Как жили люди до того? Каждый относился к какой-то малой группе: семье, клану, цеху, гильдии, сословию, религиозной секте и т.д. Эти группы требовали беспрекословной лояльности. Семья решала как вам жить, на ком жениться. Наказывала, если вы «позорили род». Цеха и гильдии решали, как можно работать, что производить, какие цены устанавливать. Так и проходила жизнь индивида от рождения до смерти — в рабстве у малых групп. Это «естественное состояние», в котором человечество провело большую часть истории. Это и есть самое иррациональное, инстинктивное, архаичное. Это закрытость и ненависть к чужакам, ксенофобия, «парохиальный альтруизм»

Вся классическая культура («Ромео и Джульетта» и т.д.) пронизана этим конфликтом личного и группового, где групповое насилует индивида под страхом остракизма или убийства.

Это на первый взгляд кажется, что будто произошло банальное масштабирование иерархии. Но на самом деле между малой группой и воображаемым сообществом принципиальная разница в способах организации порядка. В малой группе господствуют личные связи — отсюда и власть может быть основана на харизме и произволе. Тогда как многомиллионное сообщество по определению не выстроишь на личных связях — порядок приходится институционализировать, создавать абстрактные правила, независимые от личного фактора. Вот это такая принципиальная разница.

Но все начало меняться в Новое время. Впервые в истории индивид получил возможность вырваться из семейного, сословного и цехового рабства, став частью того, что исследователь национализма Бенедикт Андерсон назвал «воображаемым сообществом» — обширного социального организма, члены которого не знакомы между собой (в отличие от малых групп, где господствуют тесные личные связи). Оставаясь членом нового национального организма, можно было самому выбирать себе малые группы — так формировалась горизонтальная и вертикальная мобильность, основа современного социального порядка.

Сегодня жителям развитых стран кажется естественным, что они могут менять круг общения, место работы и даже выбирать себе семью, исходя из принципа, что «семья — это там, где тебя любят, а не там, где ты родился». Людям кажется, будто так было всегда.

Но, в действительности, это завоевание последней пары-тройки веков. Это то, что подарила нам эпоха национальных революций. А миллиарды людей на планете до сих пор живут под властью малых групп. Поэтому не нужно стесняться быть националистами. Национализм — не архаика, а то, что от нее освобождает.

Нацизм — это не национализм, а реванш ряда малых групп (по большей части, мелкой буржуазии), которые решили, что можно не договариваться с другими.

Любой успешный нацпроект будет гражданским. И любой гражданский национализм будет формироваться вокруг относительно гомогенного этнического ядра, т.к. это просто удобно. Людям проще наладить диалог с похожими на них, чем с непохожими. Энтони Смит об этом, в частности, писал. Поэтому никакого российского национализма не будет, сложиться может только русский. Русские формировались независимо от государства. Что российское государство действительно сумело сделать, так это вовремя спохватиться и подсунуть русским эрзац национализм в виде уваровской триады. Российское государство не создавало русских, а просто оседлало. И нужно его сбросить с плеч.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Сергій Дацюк: Геть від Фронтиру!

Україна повністю занурилася в болото. Клацаючи ввечері телеканали з навколополітичними розмовами, раптом піймав себе на відчутті неймовірної нецікавості і нудьги. І справа навіть не в тому, як часто пишуть, що одне і те ж і одні і ті ж.

Справа у тому, що від революційного руху, який за інерцією існував ще навіть восени минулого року, не залишилося майже нічого. Тепер ми опинилися в полоні політтехнологічних операцій та їх обговорення. І навіть воєнні загрози не здатні розворушити це болото і породити серйозне обговорення ситуації.

В Україні обговорюються якісь політичні дурниці. В Україні не обговорюються соціальні інновації, нові ідеї, нові концепти, нові моделі. Навіть нові лідери це не обговорюють.

Втома. Фундаментальна історична втома. Втома бути фронтиром. Втома від руйнацій цього фронтиру на геополітичних розривах.

Територіальна анексія частини України з боку Росії. Добровільна інтеграція (чи добровільна анексія) іншої частини України до Європи. Соціально-демографічні контрибуції на користь Росії – окуповані природні ресурси, анексовані державні та приватні фінанси та власність, інтерновані люди, вивезені трофейні технології Криму та окупованої частини Східної України. Соціально-демографічні контрибуції на користь Європи – природні ресурси, державні фінанси, люди як емігранти.

Україну рве на шматки черговий геополітичний розрив. Але в Україні не вистачає ресурсів, щоб подолати цей розрив – ні інтелектуальних, ні організаційних.

Правлячий клас України не бажає воювати. Він зайнятий намаганням виторгувати мир за рахунок міжнародних економічних санкцій, політичного тиску міжнародної спільноти та чужих миротворців.

Зараз – пауза. Перед новим важким випробуванням є небагато часу. Не на перепочинок. А на перегрупування сил. На прийняття рішення – зберегтися чи зруйнуватися.

Уважно вивчаючи історію, можна побачити, що це вже було декілька разів так. І цей історичний досвід дозволяє побачити більш-менш діючу модель, за якої Україна може виживати. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: Українських вчителів зі всього світу запрошують позмагатися за педагогічну «Нобелівку»

Всі без виключення вчителі українських середніх шкіл, як в Україні, так і поза її межами, нині можуть подати заявку на участь у національній премії Global Teacher Prize Ukraine, яка вже вдруге пройде в Україні. Номінувати ж улюбленого вчителя також зможуть і пересічні українці. Про це було оголошено підчас Фестивалю освіти у Львові «Вчителі Майбутнього».

Нагадаємо, що Global Teacher Prize — «Нобелівська премія» для вчителів, започаткована арабським мільярдером Санні Варкі у 2014 році. Нагорода вручається за видатний внесок у професію вчителя та становить 1 000 000 доларів. Національну премію в Україні ініціювала громадська спілка «Освіторія» у 2017 році, мета якої не лише популяризувати новаторські підходи в освіті, а й підняти престиж викладача. У минулому році національна премія зібрала 2500 номінацій і 632 заявки з усіх областей країни. З п’ятіркою найкращих педагогів-новаторів зустрічався Президент України, а переможець Global Teacher Prize Ukraine Паул Пшенічка потрапив до рейтингу «100 найвпливовіших українців» (вперше за 26 років незалежності в такому рейтингу опинився педагог), але що найважливіше — більше українців стали поважати професію вчителя — всього за півроку показник поваги до педагога звичаєвої школи зріс з 39% до 54%. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Диакон Андрей Кураев: Об автокефалии Украинской православной церкви

Можно долго перебрасываться канонами и прецедентами.

Но главное для христиан это вроде бы люди. Кому в России, в РПЦ станет плохо, если в Киеве будут автокефалия? И отчего этому православному станет плохо? Разве что затруднятся переходы священником. Теперь вместо решения епископа нужно будет получать отпускные грамоты от Синодов.

Плохо станет только группе кремлевских мечтателей-геополитиков. В их планах «единство Церкви» нужно для их сценария: «Однажды бандеровский режим осточертеет киевлянам. Они устроят про-российский майдан. Позовут Януковича на царство. И вот когда русские танки помчатся освобождать братьев, православные прихожане и батюшки выстроятся вдоль дорог, станут махать георгиевскими флагами и приветствовать долгожданных освободителей и воссоединителей. И на очередной Переславской Раде выйдет киевский митрополит и благословит нового Богдана». То есть — единство Церкви — это та последняя виртуальная ниточка, вокруг которой при случае нарастет плоть реального военно-государственного единства.

Все ссылки «воссоединителей» на каноны не более чем прикрытие их собственных вполне земных и политических амбиций.

Итак, за исключением малоадекватной группы имперцев, в России автокефалия УПЦ никого особо не потревожит. А на самой Украине кому она навредит? Что имеет обычный украинский священник или прихожанин от видимости единства с МП? Ничего. Только проблемы. Ну и ощущение «я не такой, как другие; я каноничный». Но если появится каноническая автокефалия — то ему будет, куда унести это свое чувство избранности.

Мне кажется, московской дипломатии надо сейчас бороться не против автокефалии как таковой, а за статус тех прихожан, приходов, монастырей, которые пожелают остаться именно в МП. Может, уместно их передать в РПЦЗ (наличие Синода в Нью-Йорке избавит их от многих подозрений). А для кого-то создать статус прямых патриарших ставропигий. Но в любом случае им должны быть даны жесткие государственные гарантии неприкосновенности и равноправия…

От редакции Портала. Тема об автокефалии на форуме http://intertraditionale.forum24.ru/?1-13-0-00000122-000-0-0

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: «Світ зрештою має визнати Голодомор геноцидом українського народу» — заявив генеральний секретар Світового Конґресу Українців і президент Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів

З нагоди вшанування 85-их роковин Голодомору в Україні Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою спільно із Народним домом «Просвіта» Львівської політехніки провели зустріч під назвою “Україна пам’ятає — світ визнає”. У ній взяв участь і відомий громадський і політичний діяч української діаспори, голова Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору, генеральний секретар Світового Конґресу Українців і президент Союзу українських організацій Австралії Стефан Романів.

Вітаючи знаного гостя, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська нагадала, що в останню суботу листопада в Україні та світі вшановують пам’ять жертв голоду, штучно організованого сталінським режимом в Україні в 1932-33 роках. Цьогоріч цей день випадає на 24 листопада. Починаючи з 1991 року, Україна в різній формі вшановує пам’ять жертв Голодомору. Та особливої ваги ця подія набула в останній час. У цей день у кожній українській домівці запалюють незгасиму свічку пам’яті. Власне, цю ідею цю висунув саме Стефан Романів разом зі своїми соратниками, котрі в далекій Австралії ще 2008 року її вперше втілили.

Ми тоді знайшли спільну мову з українськими урядовцями, — наголосив, виступаючи перед чисельними присутніми, — що спільно можемо багато чого зробити. І якщо будемо разом працювати, то зможемо швидше донести світові інформацію про Голодомор. Так розпочалася кампанія “Україна пам’ятає – світ визнає”, суть якої полягав у роботі в двох напрямках. З одного боку, в самій Україні потрібно було говорити більше про Голодомор адже довгі роки в світі мало знали про нього, а якщо знали, то лише кремлівську версію. Водночас, ми розпочали роботу з міжнародною спільнотою, парламентами різних країн, щоби домогтися від ООН остаточного визнання Голодомору геноцидом”. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Екатерина Амеян: Сегодня езидский праздник Чаршама Сор (Красная Среда)

Сегодня езидский праздник Чаршама Сор( Красная Среда). Поздравляю всех езидов с этим праздником. Всем мира и благополучия!
Çarşema Sor pîroz be! Şems miletê Êzdi xayke.

P.S. Я в национальном образе….

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олена Семеняка: Втекти в Ліс: як підкорити сучасність / Убежать в Лес: как подчинить современность (лекция на русском языке)

Олена Семеняка: Втекти в Ліс: як підкорити сучасність / Убежать в Лес: как подчинить современность (лекция на русском языке)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Марія Франчук, Наталія Ткачик: Танець «Сербен» у покутському селі Галичини

На Великдень та на Провідну неділю в селі Чортовець, що на Городенківщині (Івано-Франківська обл.) виконують ритуальний танець «Сербен». Традиційно, цей танок водять лише чоловіки, жінкам залишається спостерігати, або ж співати гаївки. Рухи сербена складаються із трьох кроків вперед та кроку назад, змаху руками доверху і потім донизу.

Розпочинається дійство ближче до вечора, чоловіки збираються біля церкви і без жодної команди самостійно організовуються. Таке враження, наче вони це роблять щодня. Традиційно обходять тричі церкву, а потім заводять коло і так закінчується танець. Через деякий час це знову повторюється, і так може тривати аж до пізнього вечора.

«Танок розпочинає чоловік з топірцем в руці. А за ним ідуть всі інші строго за ієрархією: від найстаршого до наймолодшого учасника. На Великодні свята Сербен водять окремо біля двох сільських церков. А вже на Провідну неділю люди збираються біля православної церкви і чоловіки «ідуть сербена» через ціле село до греко-католицького храму. Цій традиції вже дуже багато років», – розповідає місцевий житель Михайло Солоджук, який щороку бере участь у цьому дійстві.

Якщо когось спитати від коли в селі почали водити «Сербен», то люди й не згадають. Навіть старожили кажуть, що ще їхні діди-прадіди водили танок. А зараз цю традицію передають молодому поколінню. На перший погляд здається, що молодь таким не цікавиться, але це не про жителів села Чортовець. Тут і молоді хлопці, і навіть маленькі дошкільнята беруться за руки і «йдуть сербена».

Зазвичай, на Великдень до Чортівця приїжджає багато людей. Хтось їде в гості до родичів, а є й такі, що приїжджають просто подивитися на таке дійство як танець «Сербен». Але вони чомусь стоять осторонь і не йдуть до гурту, мешканці села кажуть, що мабуть трохи соромляться. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Павел Зарифуллин: Псевдо-евразийство фашиста Дугина

Ответ Павла Зарифуллина на плагиат и искажение фактов о наследии Турана (http://www.centrasia.ru/news.php?st=1522901340)

Авель и Каин

Дугин никогда реально не любил восточное и кочевое. В своих текстах по истории традиции он писал, что главное — это цивилизации Каина, оседлых, тех что растят сады.

«Каин — оседлость, его занятие — хлебопашество, его жертва — бескровна. Его царства — растительное и минеральное. Ты — Каин!». Дальше у него начинается поэзия в стиле немецкого романтизма: «Рыцарь Грааля, ты — Каин!». Это все я цитирую его книгу «Основы геополитики». А после совсем поразительное: «Генон не прав, Каин еще не убил Авеля, точнее, убил, но не до конца. «Они входили в печи сотнями, а выходили тысячами…»». Это Дугин имеет в виду Холокост (для тех, кто не понял). Евреи ведь тоже кочевники, дети Авеля. И честные фашисты, верные Каину и фюреру, оседлые белокурые бестии не довершили братоубийство, они (с точки зрения Дугина) ещё не реализовали изначальную жертву, что им была предначертана. Не довершили важнейший обряд!

Вот такие мысли, идеи у Дугина. Это его внутреннее представление о том, как всё должно быть на самом деле. Дети Каина должны сожрать детей Авеля. Такая у них эзотерическая духовная задача.

Отталкиваясь от этих знаний, очень легко объяснить «новые» идеи Александра Дугина про Туран.
Он пишет, что тюрки не имели никакого отношения к Турану. Гунны и монголы в лучшем случае что-то заимствовали у индоевропейских народов. Были во «время оно» индоевропейцы, владели Евразией, потом некоторое время их не было. Вышли покурить. И вот сейчас они опять вернулись и будут всем владеть.

В стиле песни учителя Дугина Евгения Головина:

Превратите хлебные степи
В газовый парадиз,
Вонзайте в мозги Совдепии
Свой раскаленный нордизм!

На Север, на Север, на Север
Неистово рвется пропеллер! Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)