• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org
    Директор АЦ "Эсхатон" - Олег Гуцуляк, Ph.D. - http://www.primordial.org.ua


Maciej Albert Borodo: Synarchizm

Zygmunt Włodzimierz Tarło-Maziński (1889-1967), szef („generał zakonu») polskiej jurysdykcji Starożytnego i Mistycznego Zakonu Różo-Krzyża (The Ancient Mystical Order Rosae Crucis), w maju 1924 utworzył Polski Związek Synarchiczny, w sierpniu 1928 przemianowany na Związek Synarchiczny. Do głównych działaczy należeli także pallotyn ks. Józef Jankowski (1910-1941) i senator Stanisław Gaszyński (1865-1965). Do 1937 ugrupowanie nie przejawiało jednak szerszej działalności poza publikacyjną (pismo «Synarchista», wychodzące od 1926 w Warszawie oraz różne wydawnictwa książkowe). W 1937 podjęto próby rozszerzenia działalności, m.in. poprzez powołanie Konfederacji Synarchicznej, ale starania te przerwał wybuch wojny. Członkowie Związku Synarchicznego reprezentowali pogląd, że dla Polski najlepszym ustrojem byłaby synarchia, czyli połączenie głównej zalety ideologii liberalnych, tj. swobodnego rozwoju indywidualnego jednostek (który to rozwój w warunkach demokratycznych prowadzi do anarchii) z prawicowymi zasadami jedności państwa i silnych rządów. W praktyce uosobieniem tego związku miałby być synarcha – posiadacz pełnej władzy zwierzchniej. Przygotowaniem do ustroju synarchicznego byłaby monarchia konstytucyjna.

Program gospodarczy zakładał udział robotników w zyskach przedsiębiorstw, odejście od złota jako miernika wartości na rzecz towarowej jednostki rozliczeniowej. W latach trzydziestych XX w. Tarło-Maziński usiłował przekonać do synarchizmu śląskie środowisko ONR.

Synarchizm był nurtem filozoficzno-politycznym o korzeniach ezoterycznych przenikający się z masonerią okultystyczną oraz łączącym synkretycznie ustrojową koncepcję synarchii, a więc odwrotności anarchii.

Z greckiego oznaczała sỳn – razem i ἁrchein – panować, rządzić. Polscy synarchiści korzystali z dorobku filozofii mesjanistycznej Józefa Hoene-Wrońskiego.

Interesująco prezentowała się ideologia synarchistów. Dla nich synarchia oznaczała „współwładzę, czyli skoordynowanie dążności pozytywnych dwu sprzecznych kierunków prawicy i lewicy, jako dwu zasadniczych władz społeczeństwa, w imię dobra całego narodu”. Synarchia miała łączyć najlepsze cechy republiki parlamentarnej i monarchii konstytucyjnej, nie popadając w „skrajności” republiki demokratycznej i monarchii absolutnej, tym bardziej zaś bez odwołań do socjalizmu i faszyzmu, których najbardziej zdegenerowane postaci widzieli synarchiści w bolszewizmie i hitleryzmie. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Александр Волынский: В поисках Архэ

10155180_10203254225371810_5204350314569449052_nЕвропейская философия с самого своего возникновения искала принцип, благодаря которому можно постичь все, что дано в ощущениях и может быть помыслено. Латинское слово principium на греческий переводится как αρχή, arche, «архэ».

Фалеса Милетского Аристотель называет άρχηγέτης, archegetes «первородным» философом, определившим начало космоса в воде. Поскольку вода существует в виде пара, льда, реки, моря или дождя, всегда оставаясь тем, что при любых изменениях всегда остается самим собой, Фалес и называет ее «архэ».

Для Гераклита архэ — это не субстанция, но вечное становление. Закон этого становления Гераклит называет logos.  Актуализацией архэ в мире была война, сжигающая ведущих ее воинов в огне погребальных костров.

Гераклитовская метафизика вступала в противоречие с желанием философов найти нечто постоянное в кружении материи, кроме самого кружения. Парменид признает только само Бытие постоянным и неизменным, но Бытие не может становиться, а становление поэтому не может быть. Парменид, совершенно в духе буддизма, объявил знание о мире видимостью, покрывалом Майи, богини обмана. Таким образом, нет истинного познания, нет познания истины, есть только познание видимости Бытия. Человеческое мнение — doxa — познает только видимость. Созерцание Бытия возможно только через божественный Ум – Nous.

В современном понимании учения Парменида Бытие существует только в мышлении, в основных категориях мышлении, в единстве пространства, в единстве времени, в единстве причинно-следственных связей, в системной цельности. Но человек не воспринимает эту цельность через свои ощущения, поэтому мир ему представляется хаотичным. Скрытый порядок архэ доступен только тем, кто сможет прорваться божественной мыслью через наивность и привычку человеческого мнения.

В Афины философскую традицию принес Анаксагор, который пытался сохранить парменидовское убеждение в неизменности Бытия. Для объяснения вечных гераклитовских изменений Анаксагор приписывал божественному Nous свойство наделять сущее качествами через эманацию универсальных «семян», похожих на монады Лейбница или каббалистические сфирот.

Согласно Платону, Сократ не принял посредничество между Nous и сущим через «семена» и отправился в «плавание в поисках причины». Этот поиск начинается с «удивления» и ведет к «превосходству», которое позволяет обнаружить, что Архэ — это Идея Блага.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Сергій Тарадайко: Перевертаючи навпаки

3577_322161817910218_1271918529_nНіяк не зрозумію, Сократе, як ти щоразу ставиш розмову з ніг на голову.

Платон . Горгій (511, а)

Хоча це рідкісне явище й виникає дуже давно, біля двох з половиною тисяч років тому, – воно й понині ще залишається незвичайним і загадковим. Адже мова про філософію . Вивчаючи її, приміром, як учбову дисципліну, можна спершу просто вважати, що це один із багатьох інших предметів і навряд чи тут постане щось особливе. Та варто лише придивитись, і різниця стає помітною. Хоч яку взяти наукову дисципліну, ми відразу передчуваємо, про щó піде розмова. Математика, скажімо, це про числа і співвідношення, біологія – про живе. Зрозуміло, такі уявлення видаються дуже простими, проте саме на цій основі й побудоване наше мислення. Зовсім інша річ – філософія, бо питання: про щó вона, не може не спантеличити. Впродовж її існування тут ішлося про що завгодно: про сутність і про буття, про мову і про свідомість, і складалося таке враження, ніби справа не в особливому предметі, а в якомусь іншому баченні.

До речі, ця невизначеність у предметі дослідження, щиро кажучи, і створила філософію. Саме звідси пішло перше її прозріння. Щоб осмислити різноманітність (а найбільша різноманітність – це життя), слід уявити собі начало, з якого походило б геть усе. Саме так міркували перші філософи, називаючи це начало давньогрецьким словом archē. Більше того, відповідна будова думки, власне, й стала тією рисою, що характерна для філософії. Недаремно Гайдеґер каже: «Філософія запитує про archē»[1].

За звичним уже перекладом, це справді «начало» чи «першоначало». Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Максим Борозенец: Ультрамодерн (тезисы)

1. Модерн возникает в период упадка традиционной Европы и выявляется в двух формах – как ИНВЕРСИЯ Традиции (последовательное отрицание ее принципов и переворачивание форм и смыслов в свою пользу) и как ТРАНСГРЕССИЯ Традиции (создание новых мифов – социальные преобразования настоящего и утопические учения о будущем, что по сути является развитием Традиции в новых исторических условиях и воплощением ее эсхатологии).

2. Инверсия – магистральный путь, что понятно: Традиция – это гигантский кладезь, резервуар для ненасытного черпания оттуда Модерном. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Валентин Григорьев: Диалектический материализм и философская система махадьямика прасангика в буддизме

Введение

Много веков западная цивилизация (Европа, США, Англия) развивалась через развитие  общественно-экономических отношений. Человечество развивалось как общество прежде всего, шло развитие  наук, ремесел, культуры и всё это так или иначе служило улучшению материального положения человека в  обществе. Количество материальных благ неуклонно росло как в качественном, так и в количественном  отношении.

Проще говоря, те блага которые имеет сейчас рядовой житель крупного культурного поселения,  гораздо лучше и больше тех благ, которые имел рядовой житель культурного поселения в феодальном обществе  или в рабовладельческом обществе. В то же самое время восточная цивилизация в, которой центральное место  занимает Китай, Индия, Тибет, развивались не так быстро и активно как западная цивилизация.  Общественно-экономическое развитие шло фактически под давлением западной цивилизации. Почему так  происходило? Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)