Андрій Бондар: Це зсув тектонічних плит

Україна, що існувала в одвічній опозиції Схід-Захід, цього року отримала натяк, що існує теж інший вектор – Північ-Південь. І це не опозиція – зв’язок. Якщо вже зовсім по-чесному, з другим народженням українського православ’я в дусі канонічного спілкування з матір’ю-церквою в Константинополі для нас відкривається теж не менш захопливий вектор: Київ-Бухарест-Софія-Афіни-Стамбул-Єрусалим. Цей вектор має різні виміри – не лише церковний і релігійний. Головним чином це вихід з «коридорного» існування в опозиції Схід-Захід, коли ти вже нібито не Схід, але Заходом ніколи не станеш. Ще полюбляють казати, що Україна – міст між Сходом і Заходом. Коридор, міст… Ніби нам сама історія прописала якесь вічне зависання і протяг.

Сьогодні відбувається такий собі back to the roots, повернення до наших цивілізаційних витоків. Акт не просто глибоко символічний. Це зсув тектонічних плит.

Тим, хто сьогодні лахає з Томосу і з надмірної помпезності процедури й урочистого перебігу його отримання, видно тільки 31 березня. Відверто дивує жовто-базарний погляд деяких френдів, їхня жалюгідна короткозорість. Особисто я не бачу, чим у цей момент принципово відрізняється реномований публіцист чи журналіст, який іронізує з Порошенка та його дружини на Фанарі, від тупого таксиста чи обмеженого ватника. Якось дуже прикро це бачити.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)