• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" Международной Ассоциации "Мезоевразия" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.

Салман Север: Феникс западного окна

Другой крутящий момент, о котором пока ещё не вошло в правила общественного вкуса заявлять вслух, — эксцентрика мiрового православия.

То, что сейчас происходит по линии натяжения «Стамбул-Киев», этот революционизирующий сдвиг, имеет свои утончающие уточнения.

Уранополитея ли, симфония ли светской и церковной властей — какой бы ни была поместная прошивка, одно мы видим. — Резко вырастает удельный вес НАТО-церквей.

Магистральное православие становится всё более оксидентальным, всё менее евразийским. Азиатский импульс гаснет, линия смещается туда, откуда взойдёт Солнце Судного дня — к Фениксу Запада.

Целый ряд крутящих вещей уходит к новым океанам демонтажа и пересборки — в чистый атлантизм. Нашим зрением фиксируется возмужание Атлантического Ислама. Нашим же зрением может быть поймана вспышка сверхновой евро-атлантического православия.

Это своё пространство, своё натяжение, и поезд запускаемых процессов пройдёт сквозь только подозреваемые терминалы. Ослепительно интересно следить за тем, как всё сжимается и концентрируется под когтями Феникса Запада (Анка аль-Магриб).

Константинопольская, Болгарская, Румынская, Польская, Чехословацкая Американская, Элладская, Албанская церкви утверждены в странах НАТО.

Румынская православная церковь оспаривает и поглотит молдавских верующих. Новосозидаемая Украинская церковь и Грузинская, если всё пойдёт по плану, сместят смыслы Большого Кавказа и сакральной Руси западнее и западнее.

Сербов будут дробить, добивать и откалывать от них Македонскую православную церковь (посмотрим, что ждёт черногорское православие).

Нынешние решения Вселенского патриархата по событиям XVII века — серьёзный кредит, который выписан контурам Интермариума, вообще Восточной Европе. Запастись терпением — и стать свидетелями того, как осмелеет Белорусская автокефальная православная церковь, как по-новому себя будут чувствовать православные в Польше и Прибалтике.

Иерусалим вписан в нужный вектор. Кипр ждёт объединение и непременный дрейф глубже в Атлантику. Интересное может случиться с Сирией, и, если Феникс Запада разорвёт сбежавшихся туда медведей, Антиохийская православная церковь будет включена в Средиземноморский проект добрососедства и усмирения.

Маргинализация РПЦ МП — мы взглянем на то, как себя будет ощущать и ставить то, что ранее называлось Русской православной церковью за рубежом. Мы будем смотреть на то, как когти погружаются всё глубже в русскую альтернативу: в истинно-православие и автономные церкви, какие будут их телодвижения.

Третий Рим сыпется. Четвёртый спит в яйце. Феникс его гнезда одноглав да вогнезорок.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Анна Клокун: Націоналісти за Інтермаріум

13 жовтня у Києві відбулась ІІІ міжнародна конференція проекту Інтермаріум за участю представників Національного Корпусу. На заході були присутні делегати з Хорватії, України, Польщі, Литви та інших країн. Були обговорені багато питань реальної перспективи взаємної інтеграції як на рівні держав, так і на рівні окремих проектів в економічній, безпековій, культурній та інших сферах.

Першим виступив у рамках безпекової секції з доповіддю бригадний генерал Хорватських Збройних сил, реформатор армії Хорватії та один із командирів операції «Буря» – Бруно Зоріца, що розповів про стан справ хорватсько-української оборонної співпраці, поділився досвідом щодо покращення обороноздатності держави та відкрив горизонт перспектив, який розкриває інтеграція адріатично-балто-чорноморського військових потужностей.

Наступними спікером став начальник Військової школи командирів ім. полковника Євгена Коновальця Кирило Беркаль (друг «Кірт»), котрий розкрив принципи ефективної модернізації військової освіти на прикладі очолюваної ним Військової школи.

Перспективи підготовки військового резерву в молодіжних мілітарних організаціях та переосмислення важливості подібних утворень у рамках оборонного комплексу сучасної держави розкрив професор університету ім. Марії Склодовської-Кюрі, віце-президент Асоціації «Академічний Легіон» Даміан Дуда.

Далі слово взяв доктор гуманітарних наук Єжи Таргальський з Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету, який розставив наголоси щодо розбудови системи регіональної безпеки в Східній Європі та виняткової важливості підвищення обороноздатності Польщі, Румунії та України, як держав, безпека яких є під прямою загрозою через військову агресію Російської Федерації.

Наступний доповідач, Даріуш Матерняк, докторант центру досліджень «Польща-Україна», у своєму виступі посилається на власну книгу «LITPOLUKRBRIG: United for Peace». Автор зробив екскурс в історію військової співпраці Литви, Польщі та України, продемонструвавши успішні кампанії, стратегічні переваги такого союзу та важливість об’єднання зусиль трьох держав у цій сфері, початок яким поклала зведена бригада LITPOLUKRBRIG. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Кирило Латишев: Майбутнє — за Інтермаріумом

Сьогодні в Києві партією Партія «Національний Корпус» була проведена конференція, присвячена розбудові Інтермаріуму – майбутньому адріато-балто-чорноморському союзу держав Східної Європи. Такий захід проводиться вже втретє: все почалось в 2016 році з ініціативи лідера Азовського руху Андрій Білецький.

Чому розбудова Міжмор’я життєво важлива для України і всієї західної цивілізації? Сьогодні ми перебуваємо між Сциллою та Харибдою: на схід від нас по євразійському степу повзає труп совєцької недоімперії і, б’ючись в передсмертних конвульсіях, ще пожирає тисячами людські життя. На захід від нас – стара Європа, ще ніби жива, але повільно вмирає, отруєна ідеями фемінізму, толерантності, сучасної демократії, неомарксизму. Саме тому тягар білої людини – зараз на плечах Східної Європи. Те, що мертве, треба добити, а що ще живе – мусимо врятувати.

В Україні ідею розбудови Інтермаріуму послідовно відстоюють та реалізують саме націоналісти. І це не дивно – в усі часи прихильність правим ідеям була ознакою політичної адекватності.

До речі, ідея необхідності створення Міжмор’я закладена глибоко в основах саме українського націоналізму: декалог Українського націоналіста починається такими словами: «Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя».

Так заповідали наші батьки-засновки.

На грані двох світів. Творити нове життя. Творити наш світ.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

ПРОГРАМА Третьої Конференції Групи сприяння розбудові Інтермаріуму

Секція регіональної безпеки і оборони

Бруно Зоріца, Бригадний Генерал Хорватських Збройних Сил, сержант Французького Іноземного Легіону у відставці (Хорватія): «Хорватсько-українська оборонна співпраця як рушій адріатично-балто-чорноморської інтеграції».

Кирило Беркаль, Начальник Військової школи командирів імені полковника Євгена Коновальця, старший лейтенант (Україна): «Сучасна військова освіта на прикладі Військової школи командирів ім. полковника Євгена Коновальця (БВОС. в.ч 3057 НГУ)».

Даміан Дуда, Університет ім. Марії Склодовської-Кюрі, віце-президент Асоціації «Академічний Легіон» (Польща): «Підготовка військового резерву в молодіжних організаціях».

Єжи Таргальський, доктор гуманітарних наук, Центр Східноєвропейських студій Варшавського університету (Польща): «Трикутник “Польща, Україна, Румунія” як важливий елемент безпеки регіону».

Даріуш Матерняк, Центр досліджень «Польща-Україна», автор книжки «LITPOLUKRBRIG: United for Peace» (Польща): «LITPOLUKRBRIG як приклад оборонної співпраці в регіоні».

Міхал Марек, Ягелонський Університет у Кракові, аспірант кафедри Українознавства (Польща): «Польсько-українська співпраця у оборонній промисловості – потенціал та теперішній стан».

Секція цивільного співробітництва

Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, член вищої ради Національного Корпусу (Україна): «Політика пам’яті країн Інтермаріуму: сто років відновлення державності».

Маріуш Патей, директор Інституту ім. Романа Рибарського (Польща): «Фінансова інфраструктура Міжмор’я – фундамент регіонального співробітництва. Банк Міжмор’я, Фонд Міжмор’я, Фонд Солідарності».

Кестутіс Маркевічус, ГО “LDK palikuonys” (Литва): «Литовсько-українське співробітництво в рамках проекту “Пам’ять Нації”».

Дмитро Дорошенко, керівник ГО «Юнацький Корпус» (Україна). Презентація юнацького табору «Азовець» та ГО «Юнацький Корпус».

Даниїл Майоров, методист ГО «Юнацький Корпус» (Україна). Презентація міжнародного юнацького табору «Нащадки Вільних».

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Андрей Окара: Украина в поисках имперской перспективы (2000) 

Суждено ли Киеву стать новым центром поствизантийской цивилизации?

В современном глобализирующемся мире подлинным политическим суверенитетом может обладать только блок государств, имеющих единый «цивилизационный знаменатель» – религию, этические ценности, культурные модели, общезначимые сакральные центры, историческую устремленность, сходное понимание эсхатологии.

Для восточноевропейского цивилизационного пространства, к которому, помимо России, Украины и Белоруссии принадлежат также Армения, Болгария, Греция, Грузия, Кипр, Македония, Молдавия, Румыния, Сербия, Черногория, таким «знаменателем» является наследие Византийской империи. (В данном контексте Восточная Европа понимается не в узкоутилитарном физико-географическом значении (как земля от Альп до Урала), ни в политическом (как распавшийся в конце 1980-х годов блок социалистических стран), а именно в цивилизационном: Восточная Европа – как поствизантийская Ойкумена, «Византийское Содружество Наций» (подробнее об этом см.: «Особая папка НГ» («Восточная Европа») от 25 августа 1999 года). С такой точки зрения Польша, Чехия, Словакия, Венгрия относятся к Центральной Европе – католически-протестантской, но не романо-германской.)

Исходя из существующих на сегодня реалий, именно имперский тип мышления, имперская геополитическая идентичность являются наиболее адекватными вызову времени (если, конечно, не ставить перед собой заведомо пораженческие задачи). Поэтому современный империализм – это прежде всего разновидность «оборонного» сознания в условиях «столкновения цивилизаций», в условиях глобализационной унификации, а вовсе не стремление к грубой силовой или экономической экспансии.

Резервы геополитического москвоцентризма исчерпаны: его безоговорочно принимают, кажется, только Белоруссия и Армения, отчасти Сербия: Москва стала заложницей «империалистических» ассоциаций. Для стабилизации и консолидации восточноевропейского цивилизационного пространства необходим поиск новых духовных мотиваций, новых геополитических и геокультурных конфигураций на карте Евразии, новых нестандартных решений. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Національний Корпус презентував програму Інтермаріуму в Дрездені

3-5 серпня у Дрездені відбулася цікава та насичена подія — триденний форум «Молода Європа: Європа, Держава, Молодь», організована однойменним німецьким видавництвом Jungeuropa Verlag («Молода Європа») під керівництвом Філіпа Штайна.

Загрозливі тенденції в сучасному Євросоюзі, від «зіткнення культур» й погіршення криміногенної ситуації з початком «біженської кризи» до геополітичних трансформацій (Брекзит, каталонське питання, автономізація Центрально-Східної Європи), змушують європейських інтелектуалів дедалі активніше замислюватися про альтернативні щодо Євросоюзу моделі об’єднаної Європи.

Водночас, електоральний успіх партій правого спрямування ставить усе гостріше питання політичної освіти для молодих кадрів, що опинилися у епіцентрі політичного життя, ледве покинувши університетські лави.

Діяльність Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, заснованої народним депутатом України, лідером Національного Корпусу Андрієм Білецьким, давно привернула увагу інтелектуальних кіл Німеччини. Саме тому одним із доповідачів на Форумі стала Олена Семеняка, міжнародний секретар, член вищої ради Національного Корпусу, що прочитала годинну лекцію про геополітичну місію Інтермаріуму, покликаного не лише оборонити східні рубежі Європи від російської агресії, а й стати плацдармом для «перезавантаження» всієї європейської цивілізації.

Форум «Молода Європа», який по суті був закритою політичною школою зі строгим режимом допуску, відвідали приблизно 30 політичних активістів з різних організацій Німеччини та Австрії. Окрім Олени Семеняки та німецьких доповідачів — Філіпа Штайна, Бенедикта Кайзера і Тіля Лукаса-Весельса — на Форумі виступили представники «Казапаунд Італія» Альберто Паладіно та Валеріо Бенедетті. Серед іншого, вони розповіли про стосунки руху з правлячою партією Лега Норд, яка, на їхню думку, привласнює ідеї «Казапаунд Італія», використовуючи їх суто в інструментальному та популістському ключі.

Все інтенсивніша співпраця українських та німецьких інтелектуальних кіл, прямо дотичних до масових політичних партій, обіцяє не менш активну геополітичну синергію у випадку загострення кризових тенденцій у Євросоюзі.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Джордж Фридман: Россия находится в состоянии распада

Издание Polska Times опубликовало интервью с американским политологом, основателем и директором частной разведывательно-аналитической организации «Стратфорд» (Stratford) Джорджем Фридманом (George Friedman)

— Последние три десятилетия — это, пожалуй, самый благополучный период в истории, если говорить о мире и благосостоянии. Нам пора привыкнуть к таком положению вещей или следует считать его исключением из правил?

— Действительно, в Европе продолжается прекрасный период мира, наступивший после трагической войны. Однако на рубеже XIX и XX веков мы тоже переживали подобный момент: царил мир и достаток. Но эта эпоха подошла к концу. Так все устроено: чем дольше царит мир, тем больше вероятность того, что разразится война.

— Вы думаете, мы забыли трагический урок Второй мировой войны?

— У европейцев есть свои фантазии о разных уроках, которые нас чему-то учат. Но ведь в школе людям говорят, что убивать плохо, а они все равно это делают. Основываясь на опыте Первой мировой войны, легко было представить, что следующий конфликт будет кошмаром, но он все равно начался. Все, что произошло позже, было «извлечением урока». Европейский союз, например, должен был стать доказательством того, что Европа извлекла выводы из трагедии войны, и поэтому та никогда не повторится. Однако историю делают не только те люди, которые «извлекли урок». Следует помнить, что война — это не болезнь.

— А что это?

— Что-то глубинное, содержащееся в человеческой природе. Сложно сказать, почему, но это в нас есть.

— В этом году Польша будет отмечать столетие восстановления своей независимости. Вы бы рискнули дать прогноз, что будет с нашей страной в следующие сто лет?

— Польша обрела независимость сто лет назад, но в 1939 году вновь ее лишилась и до 1989 года находилась под оккупацией. Сегодня вопрос о будущем Польши неразрывно связан с вопросом о будущем России.

— В своей книге «Следующие 100 лет», изданной в прошлом десятилетии, Вы предсказывает, что в 2020-е годы Россия распадется. Ваш прогноз остается в силе? Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Сергій Дацюк: Геть від Фронтиру!

Україна повністю занурилася в болото. Клацаючи ввечері телеканали з навколополітичними розмовами, раптом піймав себе на відчутті неймовірної нецікавості і нудьги. І справа навіть не в тому, як часто пишуть, що одне і те ж і одні і ті ж.

Справа у тому, що від революційного руху, який за інерцією існував ще навіть восени минулого року, не залишилося майже нічого. Тепер ми опинилися в полоні політтехнологічних операцій та їх обговорення. І навіть воєнні загрози не здатні розворушити це болото і породити серйозне обговорення ситуації.

В Україні обговорюються якісь політичні дурниці. В Україні не обговорюються соціальні інновації, нові ідеї, нові концепти, нові моделі. Навіть нові лідери це не обговорюють.

Втома. Фундаментальна історична втома. Втома бути фронтиром. Втома від руйнацій цього фронтиру на геополітичних розривах.

Територіальна анексія частини України з боку Росії. Добровільна інтеграція (чи добровільна анексія) іншої частини України до Європи. Соціально-демографічні контрибуції на користь Росії – окуповані природні ресурси, анексовані державні та приватні фінанси та власність, інтерновані люди, вивезені трофейні технології Криму та окупованої частини Східної України. Соціально-демографічні контрибуції на користь Європи – природні ресурси, державні фінанси, люди як емігранти.

Україну рве на шматки черговий геополітичний розрив. Але в Україні не вистачає ресурсів, щоб подолати цей розрив – ні інтелектуальних, ні організаційних.

Правлячий клас України не бажає воювати. Він зайнятий намаганням виторгувати мир за рахунок міжнародних економічних санкцій, політичного тиску міжнародної спільноти та чужих миротворців.

Зараз – пауза. Перед новим важким випробуванням є небагато часу. Не на перепочинок. А на перегрупування сил. На прийняття рішення – зберегтися чи зруйнуватися.

Уважно вивчаючи історію, можна побачити, що це вже було декілька разів так. І цей історичний досвід дозволяє побачити більш-менш діючу модель, за якої Україна може виживати. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Нерусский мир: Казахстан меняет «большого брата»

Казахстан постепенно дистанцируется от России. На днях его МИД отверг требование главы российского внешнеполитического ведомства Сергея Лаврова отменить безвизовый режим с США. Ранее глава республики Нурсултан Назарбаев распорядился перейти с кириллицы на латиницу. И, наконец, чиновникам Казахстана отныне запрещено публично выступать на русском языке.

На первый взгляд ничто не предвещало бури. Глава МИД РФ Сергей Лавров по окончании трехсторонней встречи в Астане делегаций России, Турции и Ирана (гарантов перемирия в Сирии) сердечно поблагодарил Нурсултана Назарбаева за посредническую роль в межсирийском процессе урегулирования. Но в ходе общения с журналистами один вопрос застал российского министра врасплох. Его спросили, как Россия оценивает введение Казахстаном безвизового режима с США. И тут вдруг выяснилось, что Лавров не в курсе. Он в деликатной форме потребовал от Астаны отменить этот режим, введенный в ходе январского визита Нурсултана Назарбаева в Вашингтон. По словам Лаврова, прежде чем открывать границы американцам, Казахстан должен согласовать это с руководством ЕАЭС, на территории которого установлен безвизовый режим. Чего опасается Москва? Того, что американские шпионы приедут в Казахстан без визы, а затем, воспользовавшись безвизовым режимом между ним и РФ, незаметно проникнут на российскую территорию. Естественно, это затрагивает интересы национальной безопасности.

Но Астана проигнорировала требование Лаврова. Буквально на следующий день МИД Казахстана в специальном заявлении дал резкую отповедь главе российской дипломатии, заявив, что введение безвизового режима для граждан зарубежных стран является правом любого суверенного государства. Разумеется, такое жесткое заявление не могло выйти без личного одобрения Нурсултана Назарбаева. А он тем самым дал понять Кремлю: времена, когда «старший брат» давал указание казахам, ушли в прошлое.

Кстати, еще один тревожный для Москвы момент: Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Елена Галкина: О «новой Холодной войне»

По-моему, все любители ярких эпитетов и аллюзий, которые называют происходящее сейчас вокруг РФ «началом Холодной войны», лишь накачивают международный вес путинского режима, тем самым рискуя приблизить реальную «горячую» большую войну.

Именно нестройных хор этих политиков и экспертов выводит взбесившуюся региональную державу на уровень центра мирового антиглобализма, к чему Кремль на самом деле стремится, старательно поддерживая такие месседжи (подобный финт пытался провернуть раньше Ахмадинеджад, но стартовые позиции были явно недостаточны).

Само сочетание слов «Холодная война» приближает сегодняшнюю Россию к вожделенному статусу Советского Союза той эпохи.
Если сейчас у РФ в союзниках только несколько маргинальных государств-фриков, то «Холодная война» сама собой будет притягивать к ней недовольных современным миропорядком, чего Путин, собственно, и добивается.

Надо ещё учесть, что в путинской России происходит деградация человеческого капитала в административно-командной системе, вызванная 20-летней негативной селекцией, и гниение системы управления, которое, начавшись традиционно с «головы», дошло уже до среднего уровня.

Поэтому быстро уменьшается вероятность того, что в России найдутся люди, способные провернуть что-то типа истории с Пеньковским во время Карибского кризиса и предотвратить ядерную катастрофу.

Есть, конечно, надежда, что НАТО обладает такими технологическими преимуществами, что и без пеньковских в курсе, где и как кремляне блефуют и врут, а также имеет средства популярно объяснить им последствия. Но это лишь надежда, а не уверенность.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)