• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org


Андрій Бондар: Герої вмирають для вічного життя

Скільки неймовірно гарних фотографій Аміни Окуєвої в цей трагічний вечір…

Сьогодні вбили людину особливої, я б сказав, нетутешньої, інопланетної краси – недосяжної і незбагненної. Сьогодні народився ще один могутній образ, ікона, від якої буде зводити шлунок у московських карликів і їхніх нащадків. Буквально в суботу сиділи в компанії з друзями, згадуючи той замах і те, як вона миттєво зреагувала в тісному салоні автомобіля…

Скільки їх уже є, починаючи з Нігояна і Вербицького… І ось – Аміна Окуєва. Герої вмирають для вічного життя. Вона житиме всюди: чесний і прямий погляд, екзотичність, загадковість, рішучість, шарм, цілісність…

Ми маємо своїх героїв. Як сумно, що ми маємо своїх героїв. І як було би нестерпно важко без них. Вічна пам’ять.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: На Верецькому перевалі незабаром постане меморіальне кладовище січовиків Карпатської України

Роботи з будівництва та облаштування меморіального кладовища січовиків Карпатської України на Верецькому перевалі нині завершуються. Принаймні, в цьому переконалися голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин і керівник КП «Доля» Святослав Шеремета, котрі разом з керівництвом району та підрядниками виїхали на місце, аби перевірити стан та якість виконаних робіт.

Довідка.

У жовтні-листопаді 2008 р. комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля» за дорученням Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій провело пошук місць поховань вояків Карпатської Січі на Верецькому перевалі. Дослідження проводилися в околиці сіл Жупани Сколівського р-ну Львівської області та Верб’яж Воловецького р-ну Закарпатської області. Як засвідчили знайдені під час розкопок матеріали, це були вояки Карпатської Січі – галичани, розстріляні на Верецькому перевалі у березні 1939 р.

Зазначимо, що військовим органом Карпатської України була мілітарна організація «Карпатська Січ», початки якої сягають листопада 1938 року. Своїм основним завданням організація вважала захист Закарпаття від нападів угорських і польських диверсійних загонів. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Игорь Галущак: Как юный еврей стал партизаном-бандеровцем

hasmanВ своих показаниях для советской специальной комиссии уроженец Львова Филипп Фридман упомянул, что две тысячи евреев все еще жили в городе Львове, когда Советская Армия заняла его в июле 1944 г. Тогда как перед немецкой оккупацией здесь проживало около 150 000 евреев! С точки зрения членов недолго просуществовавшего тогда львовского еврейского комитета, к которому очень неровно дышали послевоенные сталинские «органы», ничем по существу не отличавшиеся от нацистского гестапо, все выжившие тогда евреи делились на три категории. То есть: «арийцы», спасшиеся по так называемым арийским документам; «лесные братья», которые присоединились к партизанам (кстати, вопреки широко, сейчас, распространенным стереотипам, немало галицийских евреев влились в отряды УПА-ОУН, где храбро воевали с гитлеровцами в Украинских Карпатах и на Волыни – автор) и наконец условно так называемые «крысы», которые скрывались в семьях местных украинцев.

Показательна в этом смысле и далеко не исключительна судьба Мандыка Хасмана, который родился в 1929 году в многодетной еврейской семье в г. Дрогобыч (Львовская обл.). До войны семья Хасманов жила неплохо и даже зажиточно, но с приходом нацистов все члены этой семьи оказалась в Дрогобычском гетто. А летом 1942 года началась ликвидация его жителей — среди обреченных на уничтожение в Бронницком лесу возле Дрогобыча был и юный Мандык. Но ему вместе с другими детьми удалось сбежать. Голодные и уставшие они четыре дня блуждали прикарпатскими лесами, пока не вышли к железной дороге. Далее сели на поезд и отправились на север, на Волынь. Здесь скрывались в украинских семьях. Между тем гитлеровцы развернули массовую принудительную мобилизацию украинцев для работы в Германии. Местные крестьяне уже знали, какая «райская» жизнь ожидает их в этом случае, поэтому пытались избежать принудительной депортации, кто как мог. К счастью, Мандык своевременно узнал, что хозяин, у которого он работал, решил записать его отправку в Германию, вместо другой жительницы села, которая откупилась взяткой. Недолго думая, отважный парень решает сбежать во второй раз. И снова в лес, теперь уже к украинским повстанцам. Так четырнадцатилетний Мандык становится партизаном-бандеровцем. Они приняли его как родного, спасая, таким образом, от рабства, а может, и смерти. В благодарность подросток с двумя классами образования (больше не позволила война) помогал партизанам, чем мог и умел, а поскольку с детства любил лошадей, то именно уход за ними и стал для него главным заданием. Парню доверяли, поэтому вскоре он стал личным кучером сотенного «Довбуша», а потом куренного «Голубенко».
Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Видатний тибетський буддійський вчитель Ґарчен Рінпоче під час свого візиту до Києва вшанував пам’ять Небесної Сотні

14915231_1280164905368510_6701121830543898757_n

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

10 жовтня 1835 року загинув Кармалюк Устим Якимович — український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813–1835 роках проти національного і соціального гніту

duoiqviksxy10 жовтня 1835 року загинув Кармалюк Устим Якимович-український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813–1835 роках проти національного і соціального гніту.

Народився у селі Головчинці (нині Кармалюкове) Літинського повіту Подільського воєводства (згодом губернії) в родині кріпака Якима Кармалюка 27 лютого 1787 року. Про ранній період життя відомо небагато крім того, що він володів грамотою та достатньо розумівся у російській, польській мовах та в їдиші. У віці 17 років його забрали до двору пана Пігловського. Хлопець був роботящий, але непокірний. Поміщик не міг пережити того, що його кріпак не дозволяв собою керувати, а тому вирішив позбутися його і 1812 року віддав на 25 років до царської армії. Проте Устим Кармалюк втік і згодом очолив ватагу кріпаків та військових-дезертирів, що нападала на маєтки панів.

1813 — разом з Д. Хроньом Кармелюк утік з 4-го уланського полку, який розміщався в Кам’янці-Подільському, і повернувся в рідні місця. Незабаром був спійманий і засуджений до 500 ударів батогом, після чого його скерували до кримського штрафного батальйону. На шляху до Криму Кармалюк втік із-під варти.

1814 — очолив повстанський рух селян проти російської адміністрації і дворянства, який розгорнувся в Літинському, Летичівському й Ольгопільському повітах.

1817 — жандарми схопили Кармелюка. Його засудили до страти, замінивши її в останню мить 25 ударами батогом і 10 роками каторги в Сибіру. Та Кармалюк втік із В’ятської етапної в’язниці. Повернувшись на Поділля, продовжував боротьбу, доки його знову не схопили під час облави. Скориставшись знанням російської мови й відповідними документами, видавав себе під час слідства за солдата з Костроми. Витримка не зрадила його й тоді, коли слідчі привели рідних на очну ставку і до нього радісно кинувся його 8-річний син Остап.

Невдовзі після того, як його запроторили у Кам’янець-Подільську фортецю, він організував разом з іншими в’язнями свою четверту втечу. Однак його поранили і прикували до кам’яного стовпа у вежі Юлія II (Папській), яку згодом назвали Кармалюковою. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Василина Семочко: Битва чемпионов

2wMCNuT-W3wВ 546 году до нашей эры недалеко от города Фирей, в долине с названием Кинурия сошлись два войска извечных соперников – Спарты и Аргоса. Когда-то Аргосу удалось победить Спарту и диктовать ей условия мира, но с тех пор прошло уже более ста лет, и спартанцы были полны решимости отомстить за то давнее поражение. Спартанцы не сомневались в своей победе. Войско Аргоса не уступало спартанцам по численности, но превосходство спартанцев в воинской выучке и дисциплине не вызывало сомнения. Но все же воины Аргоса готовы были сражаться за свою родину, в то время как спартанцы пришли на чужую землю.

Битва обещала быть упорной и кровопролитной. Тогда руководители Аргоса выдвинули предложение – пусть бьются 300 лучших воинов с каждой стороны. Битва должна была длиться до полного уничтожения противника, раненых с поля боя ни той, ни другой стороне выносить не разрешалось. Победители получают все. Спартанцы посчитали эти условия выгодными для себя – еще бы с малой кровью одержать победу в этой долгой изнурительной войне, ведь в победе своих воинов у них не было сомнений. Не учли они одного, 300 лучших воинов Аргоса, закаленные ветераны многих битв не уступали спартанцам ни в умении сражаться, ни в храбрости.

Жестокая битва длилась целый день. Раненных добивали безжалостно. Никто не просил пощады. К исходу дня осталось всего два воина. И оба были воинами Аргоса. Они ушли с поля битвы, уверенные в своей победе. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Бируте Амира Ланге-Калавари: Герой Косово

Нелегко говорить о тех великих, о чьем жизненном пути стоит сказать — подвиг. Слишком страшные события с ними случались, порою настолько страшные, что никакое слово не смогло бы в полной мере отразить ужас и преступность случившегося, и одновременно — величие и силу подвига , ими совершенного в эти кровавые и, казалось бы, непреодолимые времена наибольших несчастий, какие только бы и могли выпасть на долю народа…

Величие героев — словно свет, разверзший черную тьму, их кровь — это не только повод для скорби, но и та сила, которая заставила бы сердце ликовать, прочувствовав, насколько же много было сделано для народа и его справедливой победы…  всеми поступками, всей жизнью, что и сама была подвигом, и – мученической смертью, что словно кровавый венец озарила могущественный дух, проявленный во всей их жизни…

Такие люди жили, творили, боролись и погибали в сов ем недавние времена…  Страшные события потрясли Европу в конце 20 века. Древнейшая европейская земля, населенная тем народом, что был основой великой духовной силы и с времен античности, и в дальнейшие времена, и драже тогда, когда враждебные силы считали, что победили его — все равно — Иллирийская земля продолжала славится своими героями, что кровью своей полили Балканы… Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)