• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" Международной Ассоциации "Мезоевразия" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.

Олег Короташ: Книга «Бордель для військових» — це моє ставлення до цієї країни

Перший із поетів-дев’ятдесятників завітав 3 червня до Червонограда. Олег Короташ – поет, філософ, громадський діяч, автор чотирьох книг та співавтор понад 15-ти антологій, Член Національної спілки письменників України з 1997 року. Мешкає у Києві. Користувачі центральної бібліотеки мали можливість пересвідчитись у справедливості думки відомого письменника та літературознавця Василя Герасим’юка, котрий стверджує: «Якщо сьогодні в Україні існує справді інша література, то це – творчість Олега Короташа».

– Олеже, як тобі сподобалось наше місто? Які враження від зустрічей та спілкування з червоноградцями?

Є Червоноград статично-вікіпедійний і романтичний, а є реальний. Засноване Казимиром Потоцьким місто Кристинопіль, назване на честь власної дружини – Кристини Любомирської з часом перетворилося на шахтарський центр. Гадаю, аби зрозуміти дух місця потрібно трохи пожити в атмосфері побуту тощо. Кілька годин перебування – це надто мало часу, аби розуміти глибинні речі. Поет не має права говорити поверхово. Поза тим, щира вдячність Товариству «Надбужанщина», зокрема Володимиру Вязівському за організацію мого творчого візиту до Вашого міста.

– Знаємо, що ти був добровольцем, командиром одного із найперших добровольчих батальйонів. Проте, говориш про це неохоче. Чому?

Дуже просто – специфіка російсько-української війни 2014-… років. Офіційно АТО. Неофіційно – окупаційна війна з боку Російської Федерації, де мені випала честь трохи послужити українському народу та покомандувати сміливими і мужніми людьми… Від кінця липня 2015 року я повернувся до творчої діяльності, не маю доступу до оперативної інформації, тому про що зі мною говорити на цю тему?

– На зустрічі почули про твоє трактування ставлення до війни, можливість її закінчення. Розкажи детальніше.

От чому карають за незаконну торгівлю зброєю та фальшивомонетників, і не карають за торгівлю словами? Насправді точиться глобальна війна культур, а не політична, як нам розповідають із телеекранів різноманітні «експерти» з «радниками». Приміром – політики електоральне поле українських виборів, замість економічних програм, пересмикнули у національну площину. Хоча радянський союз проіснував лише 68 років, а історія українських визвольних змагань сягає багатьох століть, нам інтегрують міжрегіональний розбрат замість здорової соціальної політики Києва з високим рівнем життя народу.

Варто розуміти – для значної кількості наших можновладців не існує України. Держава для них – майнингова ферма для заробляння грошей. Це за умови, що західноукраїнські сепаратисти не здіймуть хвилю «народного гніву» і не проголосять приєднання до Польщі, Румунії, Угорщини тощо.

– Поясни нашим читачам назву своєї нової книги «Бордель для військових».

Назва збірки має декілька входів\виходів для прочитання. Тут Євангельський сюжет щодо земної професії рівноапостольної Магдалини. Тут відсилання до історії прадавніх воєн, коли частиною армійського обозу були пересувні борделі, де втомленим після бою воїнам пропонували не лише плотські радощі, але й виконували функції польової медицини, вміли лікувати рани тощо. Тут, звісно, і моя особиста думка про необхідність офіційної легалізації борделів як місць для психологічної реабілітації бійців. Якщо держава не хоче легалізовувати війну і добровольців, то най легалізовує борделі. І четвертий вхід для розуміння суті – це моє ставлення до країни, де бордель є значно чистішим і моральнішим, аніж те, що ми спостерігаємо за вікном. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олег Короташ: Прощання з літературою

10250222_158479781183471_7735512966104040709_n1). Цим Маніфестом проголошую особистий розрив із контекстом постколоніальної літератури та відсторонююся творити нові жанри на хуторі культурного анархізму.

2). Заявляю про вихід із дискурсу шевченково-франкової стилістичної парадигми, що домінує в українській літературі.

3). Творчість поетів «Розстріляного Відродження» має беззаперечну музейну цінність, але є культурним баластом для творення нової поетики; термін «Розстріляне відродження» є невірним по-суті: футуризм та авангард служили диктатурам.

4). Лише культурний анархізм проголошує свободу мистецтва. Наша метафора є ширшою ніж будь-які релігійні, морально-етичні та інші канони.

5). Досвід містифікації у ХХ ст. під назвою «постмодернізм» доводить, що єдино вірним шляхом буде прощання з імітаторами літератури.

6). Намагання філософів лівого спрямування приватизувати термін «постметафізика» спонукає до дискусії щодо контексту тоталітарних ідеологій у сучасній культурі.

7). Літературні блукання наосліп між метареалізмом та метамодернізмом передбачають з’яву нового напрямку. Спробу окреслення такого напрямку наважуся запропонувати через переосмислене мною прочитання Гайдеґґерівського Dasein вже у новому контексті – яко «самоідентифікація у справжності».z_f23970e3

8). Лише «самоідентифікація у справжності» спричиниться до культурної експансії української літератури у світі.

9). Потреба національної культурної експансії. У нашій літературі панують гастарбайтери, які у скорому часі проголосять недолугий «метамодернізм» необхідною літературою.

10). Нас замикають у міфологію «толерантності», означивши цим терміном підступну підміну правді.

11). Єдиний обов’язок поета – це запхати пальця у відкриту рану суспільству і показати де болить.

12). Цей Маніфест є літературним суїцидом. Нинішній соціум клітка, – лише суїцид традиційності є вірним способом отримати свободу інтелекту.

Олег Короташ, поет,
опубліковано у м. Київ, 23.11.2016 р.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олег Короташ: Поэт без империи

Поэт Олег Короташ в рамках всеукраинского презентационного тура представит свою новую книгу «Поэт без империи».

Во время тура поэт провел уже десятки выступлений в разных городах Украины. В Харькове презентация нового поэтического сборника пройдет в Театре на Жуках 2 июня. Вход на вечер будет свободным.

– В жизни Олега был период, когда он подолгу жил в Харькове, мы тесно общались, он пересмотрел у нас все спектакли, и не один раз. В книге даже есть стихи, в которые вплетаются его тогдашние театральные впечатления. Отчетливо слышны в ней и другие харьковские отголоски. И мы рады, что для презентации своей книги в Харькове он выбрал именно нашу площадку, – рассказал «Вечернему Харькову» продюсер «Жуков» Дмитрий Терновой.

В новом сборнике «все более и более четко проступает позиция поэта-гражданина, что отразилось и в названии книги» Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)