Двадцать шестого февраля начался очередной цикл крымобесия, под который в этом году были даже подверстаны президентские выборы. Видимо, в какой-то момент Господь наказывает тем, что отбирает способность критического суждения и аналитического подхода к тем или иным феноменам и процессам у очень большого количества в общем-то неглупых людей и даже профессиональных аналитиков.
В прежние юбилеи во мне укрепилось представление о том, что Крым для России — это то, что Полтавская битва для Швеции: из сверхдержавы Швеция стала маленькой и уютной, без глобальных претензий и общеевропейских проектов. Если повезет, такая убогая и неинтересная участь ждет нас всех. Если не повезет, будет хуже и больнее.
В этом году пришло понимание важной инновации.
Крымская история не только подорвала будущее РФ, но и убила прекрасный миф о великой русской культуре, литературе и философии. Это не значит, что в Европе и во всём мире станут сжигать книжки Достоевского-Толстого-Чехова или партитуры симфоний Чайковского и записи «Весны священной» Стравинского. Это значит, что русская культура как определенная целостность будет переинтерпретирована и перетолкована как сугубо эстетический феномен, лишенный универсального этического и метафизического содержания. (Нечто подобное в меньшем масштабе в XX веке произошло с культурой немецкой, когда Ницше, Вагнер и «немецкий дух» на какое-то время оказались чуть ли не под запретом.) А русская культура была интересна прежде всего не своей формой, не своим эстетическим совершенством — поскольку в этом отношении она в XVIII-XX веках преимущественно заимствовала западноевропейские образцы, модели, матрицы, парадигмы. Она была интересна своим внутренним содержанием — смыслами, сверхсмыслами, своей устремленностью к Небесам, своим представлениями о преображении и теургических возможностях человека.
И главное: Крым, который сам был все постсоветские годы для многих россиян мечтой-фикс, убил подлинную российскую мечту. Точнее, не мечту, а Великую Русскую Мечту. Он убил, возможно, самое ценное и удивительное, что Россия произвела за свою тысячелетнюю историю. А именно — перспективу альтернативного миростроительного проекта. Образ того самого рая на земле. Уникальный российский Soft Power, если угодно. Свое видение всеобщего преображения и Вечности. Continue reading / Читать далее
Заставил себя посмотреть и досмотреть до конца фильм «Крым».
В Ичнянском районе Черниговской области создано общество украинско-крымскотатарской дружбы «Бирлик» («Единство»), члены которого изучают страницы истории Украины и Крымского ханства, объединяющие украинцев и крымских татар. В качестве символа сотрудничества украинцев и крымских татар на пресс-конференции в Укринформе были презентованы символические монеты, на которых изображены украинский Тризуб и крымскотатарская Тамга. «Символическое объединение украинского Тризуба и крымскотатарской Тамги очень важно передать на монету и на любой другой предмет, как факт возрождения козацкой культуры и истории родной Украины вместе с борющимся за свое возрождение крымскотатарским народом», — сказал во время презентации руководитель общества «Бирлик», председатель общества «Предприниматель Ичнянщины» Николай Череп.
Он вручил сувенирные монеты и соответствующие сертификаты главе Меджлиса крымскотатарского народа Рефату Чубарову и координатору организации Таврическая гуманитарная платформа, историку Андрею Иванцу, «как единомышленникам и сподвижникам, помогавшим в создании идеи общества «Бирлик».
Так заселяли мой Крым «новыми крымчанами». В то время, когда настоящие коренные жители, крымские татары, гибли от холода, болезней и каторжного труда в Средней Азии или на Урале…
Назва кримського селища міського типу Коктебель означає «Країна блакитних вершин», а розташоване селище в мальовничій долині, біля східного підніжжя Карадагу. Відтак, оздоблює цю угловину низка невисоких, оголених, сіро-палевих гір-пагорбів. У Коктебелі особливий мікроклімат: він формується під впливом теплого моря, невисоких гір і недалекого степу. Це й обумовлює наявність прозорого повітря, напоєного ароматом полину, що освіжається легкими чорноморськими бризами.
багатовимірні підсумки нещодавнього і вже ХХІІІ-го за ліком Національного «Форуму видавців у м. Львові». Зокрема, підсумовують і результати багаточисельних панельних дискусій, котрі відбулись у межах Форуму. А приводом для однієї з таких дискусій і, мабуть, з найактуальніших, стала нещодавно видана Національним інститутом стратегічних досліджень (НІСД) англомовна версія монографії науковців цього інституту «Донбас і Крим: ціна повернення» — «Donbas and Crimea: return at what price?» (
Слід зазначити, що блакитна зала Палацу Потоцьких ледь вмістила усіх бажаючих долучитися до відвертої розмови. Отож активна слухацька аудиторія була дуже різноманітною: і люди поважного віку, і молодь, і науковці, і освітяни, і журналісти, і представники органів влади, і, навіть, один зарубіжний гість (Німеччина). Була дуже широкою й географія тих, хто завітав на дискусію: і Захід, і Схід, і Крим. Неупереджено та відкрито говорили учасники і про той стрес-тест для глобальної та національної безпеки, яким стала збройна агресія Росії проти України і цивілізованого світу, і про наших «друзів» та «ворогів»; і про Наш Крим, і про Донбас та сценарії їхнього повернення. Говорили й про те, що, як не дивно, але саме зараз найкращі часи для змін. Адже Україна – хай хто б там що говорив, живе, розвивається у сучасному світі та крокує в майбутнє. Відтак, наше суспільство має шанс для інтенсивного прогресу і навіть якісного історичного перетворення. Причому настільки потужного, що створить довкола себе своєрідне гравітаційне поле не лише із втрачених територій, а й суміжних регіонів сусідніх держав.
Представниця України виборола «золото» у музичній першості. Українська співачка Джамала своїм проникливим виступом та піснею «1944» підкорила публіку «Євробачення 2016». Зірка стала переможницею цьогорічного конкурсу та зробила нашу державу господинею наступного. Читайте також: Проникливий виступ Джамали на «Євробаченні 2016» за добу перетнув позначку у мільйон переглядів В сумі артистка отримала балів: 534 бали — від журі, за новими правилами, та — внаслідок голосування глядачів з країн-учасниць. Таким чином, Джамала стала другою співачкою, яка принесла Україні перемогу у «Євробаченні»: дебютувала у цій ролі у 2004-му році запальна Руслана зі своїми «Дикими танцями».
