Софія Дніпровська: Збергти і передавати свій культурний код!

У тваринному світі виживає й перемагає в боротьбі за існування той вид організмів, який здатен краще розмножуватися, тобто передавати свій генетичний код більшій кількості нащадків.

У людському світі, що відрізняється від тваринного наявністю культури, виживає й перемагає той етнос, який здатен краще відтворювати свій культурний код і передавати його більшій кількості людських істот.

Чисельність популяції у випадку конкуренції між різними видами гомо сапієнсів безумовно грає роль, але далеко не завжди головну і визначальну.

Українці, яких перманентний терор голодоморів, депортацій, масових репресій, утисків на побутовому рівні, зациклив на проблемах суто фізичного виживання, дуже часто не надають значення передачі нащадкам свого культурного коду, зосереджуючись на чисто фізичних аспектах виховання: шоб були вдіті, вбуті, нагодовані, в теплі, в добрі, на харошій должності.

І якщо для цього треба пожертвувати своєю національною ідентичністю, то що ж поробиш — аби були живі-здорові.

Така позиція вкупі з перманентним тиском «русского міра», який навпаки дуже дбає про «сохранность і прєємствєнность» своєї культурної матриці і ради цього готовий нести матеріальні жертви, призводить до того, що українська нація втрачає здатність відтворюватися у суто людському, культурному сенсі. І українські батьки з матерями просто плодять біомасу, яка тут же «перепрошивається» русскім міром і перетворюється на слухняне знаряддя його нелюдських планів.

І метою і наслідком геноциду є не стільки тотальне знищення якоїсь етнічної групи (в історії важко знайти приклади, коли весь народ отак одним махом хтось знищив — хіба якесь дрібне плем’я), скільки завдання їй такої фізичної й моральної шкоди, яка унеможливить нормальне відтворення її власного культурного коду, закладеного в мові, традиціях, системі цінностей і типових поведінкових реакціях.

Генетично вся Західна Європа є переважно кельтською. Більшість населення там є носіями кельтської гаплогрупи R1b. Але в культурному плані ні французів, ні англійців, ні іспанців, ні голандців, ні бельгійців кельтами назвати вже неможливо. Бо після серії геноцидів ця велика етнічна група втратила здатність відтворювати в нащадках свій культурний код. І стала німим субстратом більш успішних і життєздатних етносів.

Приблизно те саме хочуть зробити й з Україною. Біологічно нам ніхто не забороняє плодитися. А от створювати умови для безперешкодної передачі культурного коду нащадкам — зась.

Будь-які спроби забезпечити своїм дітям природне право не знати чужої мови, не переключитися на чужу культурну хвилю кваліфікується як «печерний нацизм, хвашизм, ксенофобія і насіліє над русскоязичнимі».

І якщо в найближчі десятиліття українці не налагодять безперешкодну передачу і поширення свого культурного коду у власній країні, їх спіткає ще сумніша доля, ніж реліктових кельтів.

Бо кельтів асимілював цивілізований Рим і плодючі германці, що зуміли поєднати вітальність з організованістю. А нас їстиме дика Орда, що несе світу злидні і смерть…

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Сергей Путилов: Неандертальские гены, которые помогли людям выжить, способствовали развитию шизофрении и табакокурения

Стэнфордские ученые установили, что неандертальские гены, которые помогли людям выжить, способствовали развитию шизофрении и табакокурения.

В генах современных людей законсервировалась часть ДНК неандертальцев (примерно 2-5%). По оценке специалистов, этот «пережиток», доставшийся нам от человекоподобных существ, вымерших около 40 000 лет назад, позволяет современному человечеству преодолевать ряд вирусных инфекций. Которые в противном случае давно бы собрали свою жатву смерти, прекратив странствования человеческого рода по Земле.

Известно, что наши ближайшие родственники с альтернативной ветки эволюции, homo sapiens neanderthalensis,  населяли преимущественно Европейский континент и вымерли после того, как туда из Африки пришли наши прямые пращуры — homo sapiens sapiins (кроманьонцы). Причина исчезновения древнего рода, физически более сильного чем люди, у которого существовало искусство и верования, до сих пор остается загадкой для ученых. Тем не менее достоверно известно, что две ветви эволюции разумной жизни скрещивались на протяжении сотен, если не тысяч лет. Пока наш вид — кроманьонцы полностью не стал хозяином планеты. Как установили ученые Стэнфорда, приблизительно из 4500 генов, отвечающих за иммунную систему современного человека, неандертальское происхождение имеют по меньшей мере 152. И они спасают от гриппа типа А и гепатита С. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олег Короташ: Книга «Бордель для військових» — це моє ставлення до цієї країни

Перший із поетів-дев’ятдесятників завітав 3 червня до Червонограда. Олег Короташ – поет, філософ, громадський діяч, автор чотирьох книг та співавтор понад 15-ти антологій, Член Національної спілки письменників України з 1997 року. Мешкає у Києві. Користувачі центральної бібліотеки мали можливість пересвідчитись у справедливості думки відомого письменника та літературознавця Василя Герасим’юка, котрий стверджує: «Якщо сьогодні в Україні існує справді інша література, то це – творчість Олега Короташа».

– Олеже, як тобі сподобалось наше місто? Які враження від зустрічей та спілкування з червоноградцями?

Є Червоноград статично-вікіпедійний і романтичний, а є реальний. Засноване Казимиром Потоцьким місто Кристинопіль, назване на честь власної дружини – Кристини Любомирської з часом перетворилося на шахтарський центр. Гадаю, аби зрозуміти дух місця потрібно трохи пожити в атмосфері побуту тощо. Кілька годин перебування – це надто мало часу, аби розуміти глибинні речі. Поет не має права говорити поверхово. Поза тим, щира вдячність Товариству «Надбужанщина», зокрема Володимиру Вязівському за організацію мого творчого візиту до Вашого міста.

– Знаємо, що ти був добровольцем, командиром одного із найперших добровольчих батальйонів. Проте, говориш про це неохоче. Чому?

Дуже просто – специфіка російсько-української війни 2014-… років. Офіційно АТО. Неофіційно – окупаційна війна з боку Російської Федерації, де мені випала честь трохи послужити українському народу та покомандувати сміливими і мужніми людьми… Від кінця липня 2015 року я повернувся до творчої діяльності, не маю доступу до оперативної інформації, тому про що зі мною говорити на цю тему?

– На зустрічі почули про твоє трактування ставлення до війни, можливість її закінчення. Розкажи детальніше.

От чому карають за незаконну торгівлю зброєю та фальшивомонетників, і не карають за торгівлю словами? Насправді точиться глобальна війна культур, а не політична, як нам розповідають із телеекранів різноманітні «експерти» з «радниками». Приміром – політики електоральне поле українських виборів, замість економічних програм, пересмикнули у національну площину. Хоча радянський союз проіснував лише 68 років, а історія українських визвольних змагань сягає багатьох століть, нам інтегрують міжрегіональний розбрат замість здорової соціальної політики Києва з високим рівнем життя народу.

Варто розуміти – для значної кількості наших можновладців не існує України. Держава для них – майнингова ферма для заробляння грошей. Це за умови, що західноукраїнські сепаратисти не здіймуть хвилю «народного гніву» і не проголосять приєднання до Польщі, Румунії, Угорщини тощо.

– Поясни нашим читачам назву своєї нової книги «Бордель для військових».

Назва збірки має декілька входів\виходів для прочитання. Тут Євангельський сюжет щодо земної професії рівноапостольної Магдалини. Тут відсилання до історії прадавніх воєн, коли частиною армійського обозу були пересувні борделі, де втомленим після бою воїнам пропонували не лише плотські радощі, але й виконували функції польової медицини, вміли лікувати рани тощо. Тут, звісно, і моя особиста думка про необхідність офіційної легалізації борделів як місць для психологічної реабілітації бійців. Якщо держава не хоче легалізовувати війну і добровольців, то най легалізовує борделі. І четвертий вхід для розуміння суті – це моє ставлення до країни, де бордель є значно чистішим і моральнішим, аніж те, що ми спостерігаємо за вікном. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Рустем Вахитов: Урсула Ле Гуин: Традиционалистские мотивы «Роканнона»

1.
Урсула Ле Гуин – американская писательница-фантаст, которую обычно относят к представителям «крайней левой». Действительно, отдельные ее романы представляют собой своего рода манифесты неоанархизма, правда, сильно сдобренные философией и лирикой, что искупает их политизированность и поднимает их до уровня подлинно литературных текстов. Скажем, в книге «Обделенные» Ле Гуин изображает планету Анаррес, на которой победили одонийцы – сторонники либертаристского, негосударственного коммунизма. Не сказать, чтоб Ле Гуин рисовала их жизнь как рай земной, но все же она выглядит гораздо привлекательнее, чем жизнь людей капиталистического общества с соседней планеты Уррес. На приверженность писательницы к «левым идеям» указывают и обильные апологетические рассуждения Ле Гуин о гомосексуальной любви и вообще экспериментах в области пола в большинстве ее книг, не говоря уже о публичных выступлениях писательницы в печати и Сети. Всего этого достаточно, чтоб понять: почему имя Ле Гуин неизменно фигурирует в библиотеках анархистских сайтов Интернета. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Кирилл Серебренитский: Десять дней 1812-го. Наполеоновский театр в Москве. II

ГЛАВА II. МАДАМ АВРОРА БЮРСЭЙ, УРОЖДЁННАЯ ДОМЕРГ.

P1030857** В 1802 году, — когда во Французской Республике уже безраздельно правил Первый Консул Бонапарт, — на сцене Париже был поставлен непритязательный водевиль — Allons en Russie, — Едем в Россию! (vaudeville episodique, en un acte et en prose).
Его авторами были Моро де Комманжи и Анрион (Moreau de Commagny и Henrion).
Смысл – прост: весёлые французские актёры собираются в Россию, на заработки; им жутковато: Russie – таинственная, дикая ледяная страна. (по слухам, как поёт один из персонаждей, там, на Севере, все ходят в звериных шкурах); но там французов не посмеют освистать. И там, в богатой России – актёров ждёт богатство.
Четыре года спустя, осенью 1806 года, французская труппа возникла в Москве, — в глубинной, по представлению французов, России, на границе Азии.

** Год 1808ой: в Москве — своя, местная театральная революция: 13 апреля был открыт новый Императорский театр, у площади Арбатских Ворот, в устье Пречистенского бульвара: новое здание (нарочно, и весьма спешно, возведённое для театра, — обширная ротонда, окружённая колоннадой, — удивительно красивое, но весьма непрочное, деревянное сооружение), так и утвердилось под наименованием: Арбатский театр.
Опекать новый театр взялся сам обер-камергер действительный тайный советник Александр Львович Нарышкин, директор Императорских Театров,
(вельможа ещё екатерининских времён, могущественный – одним уже своим громоподобным, почти царственным, именем)
.
Нарышкин постоянно жил в Петербурге, но в данном случае Москве уделил некоторое внимание.
Год 1808ой: эти цифры было бы вполне правильно разместить на фоне торжествующего французского триколора с золотой буквой N; год безусловного триумфа Франции. Внезапно возникшая наполеоновская Империя объяла собой весь континент; наступила эпоха Тильзитского мира: Россия — первый, самый грозный и самый многообещающий союзник Франции.
Театральный мост между Росией и Францией, как символ крепнущего союза Империй, — эту идею первым высказал — сам Александр. 9 сентября 1807 года временный посол Франции в Петербурге, дивизионный генерал Анн Жан Савари доносил Наполеону: русский tsar в разговоре, к слову, обмолвился, что величайшее удовольствие ему доставит приезд в Россию французских артистов.
Следовательно, Французская труппа в Москве должна была знаменовать собой двуединый стратегический союз Империй Востока и Запада. Престижность её была призвана соответствовать актуалиям имперского величия.
Было совершенно очевидно, что прежняя сборная французская антреприза – для нового величественного театра не годилась; необходимо было восхождение на новый уровень.
И – действительно: поздней осенью 1808 года в Москве появился совершенно новый, ещё небывалый театр — наполеоновский; его актёры, подданные Наполеона, прибыли из свежего королевства, только что созданного по проекту Наполеона, на троне которого сидел брат Наполеона. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Кирилл Серебренитский: Десять дней 1812-го. Наполеоновский театр в Москве. I

ГЛАВА I. ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ПЁТР ПОЗНЯКОВ.

P1030817*** Позняковский особняк, «отель Пузнякофф», l’hotel Pusniakoff (как называют его во воспоминаниях офицеры Великой Армии, — например, барон Луи Франсуа Жозеф де Боссе-Рокфор, префект Кремля в 1812 году).
Сейчас этот дом – в самом центре Москвы. Огромный, странный дом; с улицы — в четыре этажа, (но это старинные этажи, размашисто-обильные, — высотой в нынешний шестиэтажный, пожалуй, дом).
Свидетельство Наполеоновской Москвы – не весь дом, а его нижняя половина. В 1800х особняк генерал-майора и кавалера Петра Познякова – двухэтажный; судя по всему он был выстроен в надменном стиле ампир, привычно смягчённом московскими архитектурными шаблонами.
В очертаниях дома при желании усматривается буква П, впрочем, сильно искривлённая При известном романтическом настрое можно предположить, что это архитектурный иероглиф осознанно устроил его знаменитый роковой владелец, Пётр Позняков; но – вряд ли. В Москве было немало усадебных домов с такими очертаниями.

** Это – старая московская велико-барская усадьба; ко времени Наполеона ей было уже около ста лет, а то и более; а самому дому — без малого тридцать лет.
В первые годы 18 века здесь был владельцем стольник Владимир Петрович Шереметев (1668 + 1737), (позже – генерал-аншеф, киевский губернатор, младший брат прславленного петровского графа и генерал-фельдмаршала);
Так возник Шереметевский переулок. В 1725 году упоминается следующий владелец усадьбы – бригадир Михаил Иванович Леонтьев (1672 + 1752),
(впоследствии – генерал-аншеф, сенатор; член Верховного Тайного Совета).
По отцу он приходился двоюродным племянником Царице Наталии Кирилловне, и. стало быть, — был троюродным братом Петра I. С 1730х вместо Шереметевского зафиксировано название – Леонтьевский переулок. Оно и утвердилось – на следующие столетия, и держится до сих пор. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Степан Процюк: Початок монархії

Нещодавно я із сім’єю відвідав Галич. Занепад? Відродження? Стагнація? У будь-якому випадку (той, хто хоче побачити, побачить) на вуличках цього райцентру ще клигає аура потьмянілої князівської величі. Ми пішли до Княжої гори, що могла би бути чудовою туристичною «фішкою» Галича. Уламки князівської (себто королівської) твердині. Уламки української монархії…

Дивлячись на пам’ятник королю Данилу на відреставрованій центральній частині містечка, обіч Дністра, я подумав, що це місце могло би бути ідеальним для реальних чи уявних зустрічей тих, для кого монархія — не політичне, а етичне та романтичне поняття.

Не олігархократія, охлократія чи геронтократія, як зазвичай у нас буває. Не монократія і не псевдодемократія. Адже монархія — це стан душі.  Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Янина Пинчук: Культурная дипломатия Швеции: организационный аспект

На фото - Янина Пинчук

Культурная дипломатия в XXI веке

С усилением глобализации в последние десятилетия мир превратился в огромное информационное пространство, где всё сильнее чувствуется взаимосвязь и зачастую – взаимозависимость стран мирового сообщества друг от друга. Это повлекло ряд изменений в международных отношениях. Во-первых, сами международные связи прекратили быть прерогативой профессиональных дипломатов и пронизали всё общество, проникая из области сугубо политической, государственной на самые различные уровни и в разные сферы деятельности. Во-вторых, нарастающую роль в жизни общества играют информационные потоки, направляя восприятие, мышление и дальнейшие действия в определённое русло.

В отношении культуры в условиях глобализации звучат разные оценки и прогнозы. С одной стороны, высказывается опасение о возможном стирании национальной идентичности в условиях унификации и глобального «смешения культур», с другой стороны – глобализация в силу установления информационной открытости помогает народам оформить, донести, выразить свою национальную идентичность наиболее полно. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Гийом Фай: Археофутуризм

Отрывок из книги Гийома Фая «Археофутуризм»

Гийом Фай (Guillaume Faye) – современный мыслитель, ставший в последние  два десятилетия одним из главных интеллектуальных лидеров  революционно-консервативного движения в Европе.
Автор нескольких книг по проблемам политологии и философии современности.  Наиболее известные из них: «Система убийства народов» (1981), «Упадок  Запада» (1984), «Новые идеологические ставки» (1985) и «Археофутуризм» (1998).
В них мыслитель провозглашает: возврат архаических ценностей; возрождение  этнических и народных традиций; организацию культа и духовности с чётко  оформленной иерархией; разделение ролей между полами; культ предков,  обрядов и испытаний при посвящении; восстановление органических общин на  уровнях от семейной сферы до народа; престиж военного класса; открытое и  идеологически узаконенное неравенство общественного статуса;  пропорциональность обязанностей правам.

Из предисловия к книге Гийома Фая «Всемирный переворот: Эссе о новом  американском империализме», Москва, 2005 

Археофутуризм Фая предусматривает (даже в пределах следующих двух декад)  возможность крупномасштабного цивилизационного кризиса. Исходя из этого,  концепция «археофутуризма» заключается в восстановлении смонтированной  итальянскими футуристами конца двадцатого века концепции Европейской  Империи, основанной, с одной стороны, на реанимации витальных архаичных  ценностей и агрессивной эксплуатации научных технологий, с другой. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Владимир Микушевич: Идея нации и Средиземноморская идея

В своем эссе «Искусство и Третий Рейх» немецкий поэт Готфрид Бенн рассказывает, как в 1932 году была предпринята попытка создать СРЕДИЗЕМНОМОРСКУЮ АКАДЕМИЮ. Среди учредителей он упоминает Д’Аннунцио, Пиранделло, Дариуса Мийо. С Академией выразили готовность сотрудничать Королевская Итальянская Академия, мусульманский университет Аль-Азхар в Каире и парижская Сорбонна. Готфрид Бенн так формулировал задачу Средиземноморской Академии: «Все, что выработано сперва языческими, а потом монотеистическими поколениями, должно было обрести здесь новое истолкование, чтобы обогащать и воспитывать сегодняшнюю землю«. По свидетельству Готфрида Бенна, главным препятствием в работе Академии оказалась обструкционистская позиция гитлеровской Германии. Все приглашения, посылаемые в Германию, перехватывала тайная полиция.

Противодействие национал-социализма СРЕДИЗЕМНОМОРСКОЙ ИДЕЕ — не просто курьезная причуда деспотического произвола. Оно имеет свои глубокие исторические корни. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)