• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org


Петро Дрогомирецький: Богдан Михайлович Задорожний (1914 – 2009): спогади про вчителя

Богдан Задорожний. 1945 р.

Відчайдушні змагання двох начал – лінгвіста і музиканта – все життя не вщухали, не погамовувалися за своє «узаконене» місце у розумі і душі відомого вченого – германіста, професора, незмінного протягом 36 років завідувача кафедри німецької філології Львівського університету Богдана Михайловича Задорожного.
Зухвалу перемогу святкувала філологія, бо не погодилась на «низький» статус (за М. Рильським) лиш спогадом своїм перебігти дорогу вченому. Волів зблизька обсервовувати, студіювати, досліджуючи інтерпретувати складні лінгістичні теоретичні смисли та прикладні проблеми.
Перехресні наукові шляхи лінгвістичних шукань та дороги музики, дивовижно перетинаючись, виявляли свою двоєдину сутність у творчості професора: у написанні монографій, статей і виступів (як згадують про блискучий емоційно-романтичний виступ у Москві 16 квітня 1957 року на одній з наукових конференцій, де йшлося про долю структурного мовознавства). Та й сам Богдан Михайлович стверджував: «Музиці було суджено назавжди увійти в моє життя. Музичні здобутки я якоюсь мірою вносив у сферу своєї наукової роботи. Можливо, інтуїція музиканта спонукала мене до написання ряду праць. Пишучи ту чи іншу статтю, я не раз намагався надати їй завершеності музичного твору».
Концептуальні ж наукові праці вченого завдяки його масштабному мисленню і творчій інтуїції осягають усю мовну картину світу, моделюють її або намагаються осмислити, вникаючи у сферу її основоположних сегментів, важливих механізмів і деталей.
Органічним був і мистецький профіль вченого, визнаючи, що музика – то родинне, яскраво започатковане ще подільським (на Тернопіллі) дідом Іваном, пасічником, сільським дяком, який умів грати прекрасно на всіх доступних йому музичних інструментах.
Найбільш сконцентровано музичний талант виявився у Богдана, Іванового внука, який прийшов на світ 27 червня 1914 року, найстаршого сина гімназійного вчителя з Городенки Михайла Задорожного. Відмінним скрипалем був його батько Михайло (як і два його брати). Як згадує у своїх мемуарах Богдан Задорожний: «Донині пам’ятаю, з якою насолодою я слухав, як татко грає “Traumerei” Р. Шумана та інші речі. Скрипка в його руках співала».
Так само чарівно співала скрипка у руках нашого завідувача кафедри Богдана Михайловича для нас, його студентів-германістів, слухачів факультетського музичного лекторію, який організував та опікувався ним професор Задорожний.
Подальша доля юнака Задорожного визначалася як щось самозрозуміле – мистецька кар’єра. Після закінчення Коломийської гімназії (1932 р.) і відмови Люблінського учительського інституту, за згодою батьків вступив до Празької консерваторії на клас скрипки професора О. Бастаржа.
Як лише міг, він всотував знання, крім спеціальності, з інших дисциплін – слухав лекції празького музикознавця, професора Зденека Неєдли (згодом той став президентом Чехословацької академії наук). Певна педантичність та легкість засвоєння знань дали змогу так твердо запам’ятати виклади музикознавця про дев’яту симфонію Л. Бетховена, що Богдан Михайлович відтак поклав її в основу своїх виступів на цю тему, знайомлячи нас в університетському музичному лекторії, слухачем і старостою якого був і я. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

«Українська мова – одна з найрозвиненіших мов світу, тому бережімо її чистоту», — доктор філологічних наук, професор Микола Лесюк

549739_263059857139478_1501479858_nЯк привити собі чи дітям багатство і чистоту мовлення, як формується мовне чуття – про ці та багато інших актуальних питань філології і українства загалом ми поспілкувалися з професором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, завідувачем кафедри слов’янських мов, Заслуженим працівником освіти України Миколою Петровичем Лесюком.

1. Українська мова і діалекти: наскільки важливою є діалектологічна складова сучасної літературної мови.

На це питання можна б відповісти двома словами: надзвичайно важлива, але я хочу сказати дещо більше. Я не раз говорив про це студентам, писав у своїх публікаціях, що в радянські часи місцеві діалекти, говірки не те, що не шанували, а навпаки, зневажали, ігнорували, висміювали тощо. Наука діалектологія як галузь мовознавства нібито існувала, але існувала тільки у вузьких наукових кабінетах, а на практиці було зовсім інакше. Пригадую, коли вчився в школі, у нас не було жодного місцевого вчителя, усі були приїжджі зі східних областей України, дехто й з Росії. Отож, коли вчитель почув якесь екзотичне в його розумінні, тобто місцеве слово, то відразу реагував на нього. Хтось єхидно усміхався, хтось навіть викрикував, сварився. Правда, були між ними й культурні, толерантні люди, які терпеливо й лагідно пояснювали, що в літературній мові такого слова немає, що треба казати інакше. Дитина після такого висміювання замикалася в собі, на наступний раз боялася говорити, щоб знову не сказати щось не те чи не так. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олександр Маловічко, Володимир Козирський: Десять головних помилок лінгвістів

Screenshot_1Якщо говорити про виникнення мови на Землі, то треба пам’ятати, що мова з’явилася тоді, коли істота, яка зрозуміла, що без спілкування з собі подібними, неможливо обійтися без якогось способу такого спілкування. Зрозуміло, ми поки не можемо сказати, коли і на якій території Землі ця істота, почала розмовляти. Після цього найважливішої події в житті цієї істоти, її можна бул б назвати людиною виду Homo erectus. Ця людина з’явився в районі від двох і до трьох міліонів років тому.

… Ми можемо сміливо говорити тільки про те, що до нашого часу дожили слова якойсь істоти, якою ми, до нашого часу, називаємо Homo ergaster-erectus.

Читати статтю повністю (pdf)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

А. В. Маловичко, В. Г. Козырский: Начало языка человека

Screenshot_8Памяти ушедших великих лигвистов Джозефа Гринберга, Владислава Иллич-Свитыча, Сергея Старостина и Аарона Долгопольского

Если сказать просто про такую науку, которая называется лингвистикой (или, по-другому, языкознанием), то суть этой науки в том, что сравнивая два слова в любых языках, можно сделать какие-то умозаключения, которые могут объяснить: что это за слова, их происхождение и историю этих слов и их взаимодействие между собой и так далее и тому подобное. В то же время, эти слова должны принадлежать к какой-то языковой группе, языковой семье и, наконец, к какой-то языковой макро-семье.

— Трудность языкознания заключается в том, что, в настоящее время на Земле существует, приблизительно 6000 языков, которые объединены в 11 языковых макро-семей. И, поэтому заниматься таким количеством языков — это абсолютно неподъемное занятие. Для облегчения этих задач, для тех, кто интересуется вопросами языка, можно и стоило бы говорить о том, что в настоящее время в мире существуют “главные” и “неглавные” языки. А “главные” языки, по крайней мере, на сегодняшний день, — это английский, испанский, русский, немецкий, и, т.д. (о китайском языке никто и не вспоминает). Такое разделение на главные и неглавные языки, на самом деле, — это дань прошлому, от которого не могут избавиться большинство лингвистов. В настоящее время это большинство считает, что, первыми языками были египетский, шумерский, греческий, латинский и т. д.. Поэтому такая лингвистика — не наука, а просто политика. А заниматься такой чепухой, у нас нет ни желания, ни времени. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Александр Маловичко, Владимир Козырский: Африканские языки и первичная лексика Homo Erectusa

image002Нашу статью можно отнести к тому типу работ, которые находятся на стыке двух наук – лингвистики и палеоархеологии. Если палеоархеология занимается конкретным материалом, то лингвистика пока еще не достигла той степени знаний, когда можно будет говорить, что исследования лексики однозначно определяются той степенью истории этноса, которую мы исследуем. Другими словами можно сказать, что пора поставить знак равенства между лексикой этноса и тем палеоархеологическим материалом, который находится в нашем распоряжении.

Присылаю мои труды сочиненные за последние 35 лет. А последние мои работы (вместе с Владимиром Козырским) — это достижения за последние 3 года. За эти годы мы предложили:

1) Полностью отказаться от модели Т.В. Гамкрелидзе и В.В. Иванова, которая создавалась в 1984 году, и которая имела название “Индоевропейский язык и Индоевропейцы”. Можно было бы, например, узнать: почему мы отказываемся от услуг этих выдающихся ученых? Наш ответ на этот вопрос такой: в этом труде нет места, не только для картвел, но и других этносов Кавказа, как будь то бы этих этносов на Кавказе никогда не существовало. Или второй вопрос: какие из этих языков наиболее “правильные”. В свете того, что русский язык имеет, в наше время, наиболее мощную поддержку, то этот язык “наиболее индоевропейский”.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Гуцуляк О., Дрогомирецький П.: Основи індоєвропейського мовознавства та компаративістики

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Александр Маловичко, Владимир Козырский: Для чего нужна «первичная лексика» человека?

image002Считается, что Нет неразрешимых проблем –
есть неверные пути их решения!

Состояние исторических наук на начало XXI века вряд ли отмечено какими-то особыми успехами в этой огромной области знаний, если, конечно, не иметь ввиду отдельные самостоятельные исторические дисциплины, как-то: археологию, палеогенетику и, некоторые другие.

—     Если правильно сформулировать науку о Человеке, то можно надеяться,    что эта наука будет лишена тех недостатков, которыми страдают отдельные исторические науки и, в первую очередь, историческая лингвистика. (Второе название этой науки, сравнительно-историческое языкознание, и, третье — лингвистическая компаративистика [1]).

—     Эта наука, историческая лингвистика, давно могла бы стать главной,    среди исторических наук. Однако такого пока не произошло. Причина этого, скорее всего, заключается в консерватизме  специалистов  “индоевропейского  языкознания”, которые не хотят (или, просто не способны) “заглянуть”  в глубь истории и способствовать тому, чтобы наука о Человеке заняла достойное место в прогрессе человеческих знаний (Помните? “В начале было Слово”. Евангелие от Иоанна.). Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Вяч. Вс. Иванов: Индо-уральские названия времен года

Международный научный семинар ВРЕМЕНА ГОДА часть 8.
Вяч. Вс. Иванов (Москва — Лос-Анджелес). Более древние («индо-уральские») названия времен года (с особым обсуждением «весны») и их отражение у Донелайтиса
Съемка «Живого ТВ». «Дом Юргиса Балтрушайтиса», 29 августа 2012 г.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Рахметолла Байтасов: К вопросу о родстве уральских, палеоазиатских, тунгусо-маньчжурских и тюркских языков

По мнению лингвистов «… уральские языки обязаны своим теперешним строением контакту по крайней мере стремя различными группами языков: 1) индоевропейской, 2) алтайской, или тюркской, и 3) арктической, т. е. некой древнесеверной группой языков[1].

В.В. Напольских [2]утверждает, что контакты уральских языков, точнее только финноугорских, поскольку самодийские языки не были вовлечены в этот процесс, с индоевропейским, осуществлялись,возможно в первой четверти IIтыс. до н.э. При этом с финно-угорскими языками контактировал какой-то индоарийский язык, уже после распада общеарийского языка. На это указывают: «заимствование части таких слов (финско-саамское *terne ‘молозиво’ ~ др.-инд. tarṇa- ‘телёнок’ при ав. tauruna- ‘дитёныш’; ф.-перм. *śuka ‘зерно, мякина’ ~ др.-инд. śūka- ‘зерно’ при ав. sūkā-  ‘игла’;ППерм *sur “пиво” ~ др.-инд. súrā ‘алкогольный напиток’ при ав. hurā)», т.е., терминов земледелия и скотоводства, заимствование которых «не может быть датировано временем ранее первой четверти II тыс. до н.э., когда эти занятия начинают распространяться у населения лесной зоны,– то есть, его следует относить ко времени, когда общеарийский праязык уже должен был распасться» [2].

Поэтому нас в большей мере интересуют контакты прауральцев с другими группами языков. С этой целью обратимся к генетическим данным. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Наталія Мазепа: Ніякої природної двомовності в Україні ніколи не було

Знаєте, коли Чехія стала державою? Коли вся Прага почала розмовляти чеською!

Напевно, майже в усіх склалося враження, що за останній час цю тему вже вичерпано. Хоча це зовсім не так. Звертаючись до історії, обстоюючи особливий статус російської мови, різні автори зосереджувались, як правило, на історії країн із особливим устроєм: Швейцарія, Канада, де різномовні території об’єднались і створили єдину двомовну або багатомовну державу. Визначальним фактором тут є первісна рівноправність усіх земель.

Наш, український, випадок — зовсім інший. Жодної природної, первісної двомовності в Україні ніколи не існувало. Російська мова завжди належала до сусідньої держави, що підкорила українські землі з усіма відомими наслідками. Але годі вже банальностей — перейдемо до суті. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)