ОГОНЬ ПРОМЕТЕЯ

  

портал этноантропологии, геокультуры и политософии

 

Олег Самородний: Сыру Джаз (Sõru Jazz) 2017: юбилейный, десятый фестиваль джазовой музыки, проходящий на острове Хийумаа в Эстонии

Июнь 22, 2017 By: admin Category: Искусство, Олег Самородний, Репортажи, Эстония

В этом году юбилейный, десятый фестиваль джазовой музыки, проходящий на острове Хийумаа в Эстонии, выдался на славу. Великолепные зарубежные исполните-ли. Да и эстонский джаз, пожалуй, был представлен лучшими из лучших.

Насыщенная четырехдневная концертная программа предоставляла гостям фестиваля обширный выбор впечатлений. Концерты проходили по всему острову, помимо традиционных площадок в рыбацких портах Сыру и Калана, также в портах Орьяку и Кярдла, которые принимают яхты и прогулочные катера.

Побывать на всех концертах физически было сложно, поэтому напишу только о том, что видел и слышал.

Фестиваль открывало молодежное трио Майму Йыгеда, которая сама играет на аккордеоне, а ее партнеры Лаури Кадалипп – на саксофоне и Мартин-Ээро Кырессаар – на контрабасе. Пожалуй, впервые на Сыру Джаз столь отчетливо звучали мотивы фолк-музыки, которые органично вплетались в джазовые импровизации. У трио выходят задумчивые композиции, вызывающие не только теплые чувства в душе, но и по-буждающие слушателей к медитативным размышлениям.

Примерно такая же, спокойная, не экспрессивная манера исполнения присуща и дуэту в составе Анны Пыльдвеэ (вокал) и Эрки Пярнойя (гитара), репертуар которых складывается из разных песен, неспешное течение которых – нет не убаюкивает, — а умиротворяет, что ли, слушателей. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: Дмитро Ярош і Тарас Стецьків закликали українців до єднання у твердині козацького духу

Июнь 14, 2017 By: admin Category: Игорь Галущак, Репортажи, Украина, Этнополитика

Днями на острові Хортиця відбувся збір Комітетів Національної Дії, в якому взяли участь понад 200 делегатів з 20 областей України. Головним же підсумком збору стало заснування Форуму Національної Дії – постійно діючого центрального виконавчого органу, який буде координувати роботу Комітетів Національної Дії на загальноукраїнському рівні.

Основним же завданням Форуму, я зазначають ініціатори — Тарас Стецьків та Дмитро Ярош — є залучення нових середовищ та активних громадян по всій Україні для формування широкої загальнонаціональної громадянської сили, здатної змінити Україну.

Водночас збори ухвалили проект Маніфесту. Метою новітнього громадянського утворення є «здобуття Україною самостійності у внутрішній політиці й суверенності у зовнішніх стосунках, в утвердженні людини в суспільстві, суспільства – в державі, держави – у світі». А засобами реалізації цієї мети Форум визначає підтримку й координацію активностей громадян, спрямованих на кардинальну зміну суспільних відносин в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства.

Тому для втілення української національної ідеї має постати широкий громадський Рух, що об’єднає політично активних громадян для новітньої трансформації суспільства відповідно до ідеалів Революції Гідності, на основі християнських, національних та загальнолюдських цінностей. Головні ж регуляторні принципи Руху мають полягати у необхідному дотриманні правил, які забезпечують реалізацію основної ідеї. Зокрема, у внутрішній політиці це конституційне утвердження вільного розвитку людини, нації та держави, захист національних інтересів, незалежності та територіальної цілісності України, усвідомлення відповідальності за формування суспільства, що має стати зразком політичної спільноти майбутнього. А у зовнішній політиці – набуття Україною геополітичної суб’єктності, сутність якої полягає у трансконтинентальній медіаторній ролі між західним та східним напрямами розвитку цивілізацій.

Відтак збір обрав координаційну раду Форуму Національної Дії у складі восьми осіб. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

3 Мая — День Тюркского Единства

Май 05, 2017 By: admin Category: Репортажи, Тюрки

В столице Татарстана городе Казань активисты Союза татарской молодежи «Азатлык» провели два мероприятия, посвященные дню тюркского единства или иначе тюркизма.

В 12 часов дня на центральной улице Баумана активист Азатлыка Кирилл Агзамов провел одиночный пикет с плакатом «3 мая — День тюркского единства! Тюрки! Укрепляйте братские отношения, уважайте, помогайте друг другу, забудьте про взаимные обиды! Тюрки! Дружите, дружите, поддерживайте, любите друг друга! «Единство в языке, мыслях и деяниях», — Гаспринский. В единстве народов — залог мира и процветания».

Через несколько часов активисты «Азатлык» возложили цветы к памятнику великого тюркского деятеля Садри Максуди в сквере «Стамбул». Председатель СТМ «Азатлык» Наиль Набиуллин подчеркнул, что в лице Максуди, татарские патриоты выражают свое почтение всем идеологам тюркизма, таким как Юсуф Акчура, Зия Гекальп, Нихаль Атсыз и другие.

Активисты так же выразили сожаление, что День Тюркизма не отмечаются в большинстве тюркских государств и республик, и надежду на то что данное мероприятие послужит популяризации и распространению данного праздника.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Игорь Галущак: Старинный белый пароход, который, казалось бы, бросил якорь посреди сложной плотности рельсовой сети

Январь 18, 2017 By: admin Category: Галиция, Галичина, Игорь Галущак, Репортажи, Украина

Круглосуточно не прекращается на Казатинском железнодорожном вокзале (Украина) движение многочисленных поездов. Ведь ежедневно по обе стороны от его величественного здания здесь проходят по 80 пассажирских и 30 пригородных поездов. Особенное же впечатление на каждого приезжего пассажира, который, хотя бы раз в жизни путешествовал по Юго-Западной железной дороге (ЮЗЖД) и побывал на самом вокзале, производит его архитектурно совершенное здание. Кстати, недавно здесь торжественно отметили 125 лет со времени его постройки.

Эта уникальная градостроительная жемчужина принадлежит к памятникам архитектуры второй половины XIX в. — сам же вокзал здесь строили с 1888 по ноябрь 1889 года. Автором же проекта этого необычного сооружения в виде старинного белого парохода, который, казалось бы, бросил якорь посреди сложной плотности рельсовой сети, является известный архитектор Валериан Куликовский (1835-1919), который служил с 1875 года архитектором управления ЮЗЖД в Киеве. Руководил же строительством в то время еще совсем молодой инженер, а в будущем — известный украинский архитектор Александр Кобелев (1860-1942).

По тем временам Казатин служил станцией преимущественно «буфетной», ведь остановки поездов здесь совпадали с привычным для тогдашней Российской империи расписанием завтраков, обедов и ужинов. Поэтому в обустройстве внутреннего пространства здания вокзала особое значение придавалось обеденному залу. Овальное в плане помещение вокзального ресторана перекрыто куполообразным сводом, опирающимся на поставленную полукругом двухъярусную аркаду, несет явные черты ампира. В целом же специалисты считают Казатинский вокзал образцом кирпичной архитектуры с пластической отделкой экстерьера, которая выполнялись с помощью художественно выразительных кладок кирпича. И теперь это станционное здание служит наглядным «пособием» по истории архитектурных стилей конца XIX — первой половины ХХ века.

(далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ольга Иванникова: «Звериные» тайны сарматского золота

Декабрь 07, 2016 By: admin Category: Археология, Репортажи, Сарматизм, Этнология

g3kv7p-8arqВыставка «Золото сарматов» завораживает с первых секунд: старинные сокровища могут многое рассказать о наших предках. Помимо вездесущих изображений животных – так называемого «звериного стиля» – здесь, в каждом ожерелье и браслете, множество важных деталей.

Коллекция Астраханского краеведческого музея «Золото сарматов» начала формироваться ещё в середине прошлого века. Сегодня в ней порядка 800 единиц. Многие экспонаты были обнаружены случайно. Так, в 1984 году трактористы села Косика Енотаевского района Астраханской области, ремонтируя дорогу, обнаружили настоящий клад. Находки, переданные ими в музей, оказались золотыми украшениями из погребения сарматского вождя I века до нашей эры! Позже выяснилось, что вождь, убитый в возрасте 35 лет в походе, был погребён с большими почестями – в захоронении нашли много золотых украшений, серебряную посуду. Вождь был довольно высок ростом – около 170 см. Он жил в период с I века до н.э. до I первого века н.э.

Сарматы представляли собой конгломерат кочевых племён, живших с 6 в. до н.э. до 4 в. н.э. В него входили: роксоланы, аланы, аорсы, ираноязычные племена. Сарматы с Урала доходили до Чёрного моря. Это были ираноязычные племена европеоидной внешности. За несение наёмной военной службы они получали золотые украшения, сервизы или артефакты – необычные предметы, не характерные для их культуры.

Сарматы поклонялись животным. Они представляли вселенную в образе «дерева жизни», объединяющего три мира: подземный (корни), земной (ствол) и высший (крона). Каждому из миров соответствовали свои животные. Их образы выражали представление сарматов о мире, о самих себе и служили талисманами. Например, баран символизировал небесную благодать. Ушастый ёж – связь мира живых с миром мёртвых. Некоторым животным, которые могли «перемещаться» по «дереву жизни» (например, кабан, являющийся и хищником, и травоядным), приписывалась особая магия. Эти и другие образы можно увидеть на ювелирных украшениях и других предметах коллекции «Золото сарматов».

(далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: Пам’ятник  співцеві українського арійства нарешті  відкрили й в Україні

Ноябрь 22, 2016 By: admin Category: Галиция, Галичина, Игорь Галущак, Репортажи, Стихи, Украина

ant3 У Львові на вул. Городоцькій,  поблизу  Архикатедрального Собору Святого Юра відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятника видатному українському поетові, прозаїку, перекладачеві та літературознавцю Богдану-Ігорю Антоничу (1909-1937). До речі, це, мабуть, перший у вітчизняній історії випадок, коли гідний монумент одному з найвіртуозніших майстрів українського слова ХХ століття встановили спочатку не в Україні, а по за її сучасними межами. Адже пам’ятник Антоничу вже  є у селі Новиця на Лемківщині (тепер це територія Польщі), де народився поет. Його встановили ще у 1989 році   стараннями львівських письменників за ініціативи Романа Лубківського.

У заході взяли участь представники громадських організацій, лемківських об’єднань, літератори, митці, гості та жителі міста Лева. Відтак, з вітальними промовами, зокрема, виступили: дослідник творчості Богдана-Ігоря Антонича Данило Ільницький, міський голова Львова Андрій Садовий, автор пам’ятника, ректор Львівської національної академії мистецтв Володимир Одрехівський, голова Світової федерації українських лемківських організацій Софія Федина, голова Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Степан Майкович. А чин освячення пам’ятника провів Преосвященніший владика Венедикт, єпископ-помічник Львівський (УГКЦ).

«Торік ми посвячували пам’ятник Митрополиту Андрею, цього року посвячуємо пам’ятник для Богдана-Ігоря Антонича. Чому ми ставимо ці пам’ятники? Коли дивитись на їхнє життя, ці пам’ятники їм вже не допоможуть і до їх посмертної слави нічого вже не додадуть. Натомість, ці пам’ятники, насамперед, є важливі для нас. Сьогодні, коли ми згадуємо особу Богдана, він мав надто коротке земне життя. Але за 27 років свого життя він зробив достатньо багато. І в цьому унікальному житті він був особою ніжною, тендітною, делікатною, милосердною, але з іншого боку, у трудних, складних ситуаціях, міг  вчиняти принципово і дуже твердо, бо жив правдою. Цією правдою був Бог, він цю правду почерпнув в родині, бо його батько був священиком. Дивлячись на цю постать, радіємо, що в нашому народі були такі герої, такі особи. Час війни сьогоднішньою показує, що вони є й нині. Ці риси героя, риси святі та праведні, кожен з нас має в себе добувати і ними жити», — зазначив Владика Венедикт.

89208_originalНатомість автор скульптурної композиції підкреслив Володимир Одрехівський підкреслив: «Для мене особливий і радісний день, бо увінчалась праця декількох років. Композиція народилась як інспірація на основі поліфонічної поезії Богдана-Ігоря Антонича, поезії про вищі філософські істини людини та природи, величавої пісні про вічну молодість, незнищенність духу та матерії, нерозривну єдність усього сущого. Ця пластична метафора, образ поета-філософа, людини, яка перебуває у глибокому внутрішньому зв’язку з оточуючим світом, у вічному коловороті життя, постійного процесу змін, метаморфоз, перетворення одних форм життя в інші. Сердечно дякую всій львівській громаді, яка довірила мені таку винятково почесну та відповідальну працю».

Зазначимо, що сам пам’ятник поету Богдану-Ігорю Антоничу виконаний із бронзи, а його висота становить 4,5 метри. Автор, Володимир Одрехівський,  принагідно наголосив, що це спільне архітектурне рішення, яке включає в себе не лише скульптуру, але й упорядкований сквер навколо неї.

Опісля ж відбулись покладання квітів до пам’ятника та виступ хору «Лемковина».

(далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: Донбас і Крим: ціна повернення (в Україні з’явилась англомовна версія однойменної монографії )

Сентябрь 28, 2016 By: admin Category: Игорь Галущак, Книги, Крым, Репортажи, Украина

Нині у Львові підбиваютьdonb1 багатовимірні підсумки нещодавнього і вже ХХІІІ-го за ліком Національного «Форуму видавців у м. Львові». Зокрема, підсумовують і результати багаточисельних панельних дискусій, котрі відбулись у межах Форуму. А приводом для однієї з таких дискусій і, мабуть, з найактуальніших, стала нещодавно видана Національним інститутом стратегічних досліджень (НІСД) англомовна версія монографії науковців цього інституту «Донбас і Крим: ціна повернення» — «Donbas and Crimea: return at what price?» (http://www.niss.gov.ua/articles/2065), яку, до речі, було удостоєно Персональною відзнакою Президента Форуму видавців Олександри Коваль.

Відтак, про панорамне бачення майбутнього України в цьому контексті розпитувала учасників модератор дискусії Оксана Розумна, завідувачка сектору культурної політики відділу гуманітарної безпеки НІСД і водночас поетеса, котра презентувала власні книжки на Форумі видавців. А свої питання вона ставила Олександрі Ляшенко, ученому секретарю НІСД, Євгену Магді, політологу, доценту НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», головному редакторові часопису «Ї», політологу Тарасові Возняку та директорові регіональної філії НІСД у м. Львові, к. е. н. Володимиру Волошину.

p60918-135212Слід зазначити, що блакитна зала Палацу Потоцьких ледь вмістила усіх бажаючих долучитися до відвертої розмови. Отож активна слухацька аудиторія була дуже різноманітною: і люди поважного віку, і молодь, і науковці, і освітяни, і журналісти, і представники органів влади, і, навіть, один зарубіжний гість (Німеччина). Була дуже широкою й географія тих, хто завітав на дискусію: і Захід, і Схід, і Крим. Неупереджено та відкрито говорили учасники і про той стрес-тест для глобальної та національної безпеки, яким стала збройна агресія Росії проти України і цивілізованого світу, і про наших «друзів» та «ворогів»; і про Наш Крим, і про Донбас та сценарії їхнього повернення. Говорили й про те, що, як не дивно, але саме зараз найкращі часи для змін. Адже Україна – хай хто б там що говорив, живе, розвивається у сучасному світі та крокує в майбутнє. Відтак, наше суспільство має шанс для інтенсивного прогресу і навіть якісного історичного перетворення. Причому настільки потужного, що створить довкола себе своєрідне гравітаційне поле не лише із втрачених територій, а й суміжних регіонів сусідніх держав.

(далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Екатерина Амеян: Взгляд со стороны: конференция имени Юрия Селезнева в Краснодаре

Сентябрь 25, 2016 By: Екатерина Амеян Category: Екатерина Амеян, Казачество, Конференции, Лингвистика, Литература, Наши новости, Педагогика, Репортажи, Филология, Этнология

14391016_1071339209610577_8862495564772775292_n

23сентября 2016 г. в Кубанском государственном университете состоялась III Международная научно-практическая конференция «Наследие Юрия Селезнева и актуальные проблемы журналистики, критики, литературоведения, истории». В рамках конференции обсуждались проблемы современной литературы и журналистики.
Юрий Селезнев — советский литературовед и литературный критик, родившийся на Кубани. Поэтому вот уже в третий раз в Краснодаре проходят «Селезневские чтения». Организовал конференцию Юрий Павлов, профессор КубГУ.
Гостями и участниками конференции стали такие известные в литературной сфере фигуры, как Н.И. Осадчий, В.В. Дворцов, Е.А. Золотова, Ю.В. Козлов, А.И. Казинцев, С.С. Куняев, В.И. Лихоносов, Ю.М. Лощиц, С.Н. Макарова, П.Беседин, А.Н. Тимофеев, В.И. Шульженко, Татаринов А.В.
Известные критики, литературоведы и писатели выступили перед студентами и гостями с докладами. Эта конференция играет огромную роль для всех, кто имеет какое-то отношение к литературе и журналистике. Прежде всего  хочу рассказать о своих впечатлениях. Мне, как молодой писательница, было очень интересно слушать критиков, писателей, ученых. Я пыталась уловить каждое их слово, вдуматься в каждую фразу, проникнуть в самую суть высказанных мыслей. А самое главное, хотелось понять, существует ли в России литературный процесс и в каком направлении двигается литература. На эти сложные вопросы, как мне кажется, я услышала ответы, может, недостаточно исчерпывающие, но все же…
Все выступившие писатели, критики, журналисты затронули актуальные проблемы. Всех было интересно слушать. Их пламенные речи, которые исходили из встревоженных душ, их доклады раскрыли все глубину проблем литературы, а через нее-реальности, современности. Но я подробнее остановлюсь на тех выступлениях, которые мне показались особенно яркими и впечатляющими. Не ставлю своей целью «сухую» передачу информации, их дословных речей. Ведь для каждого студента ценность конференции в том, чтобы почерпнуть для себя то, что способно их вдохновить, встревожить для стремления к достижению благих целей.

14457370_1071339736277191_3769798558457231142_n

Лихоносов Виктор Иванович, писатель

Лихоносов Виктор Иванович  российский писатель, публицист, редактор литературно-исторического журнала «Живая Кубань». Член высшего творческого совета при правлении Союза писателей РФ. Автор рассказов и очерков «Брянские», «Вечера», «Что-то будет», «Голоса в тишине», «Счастливые мгновения», «Осень в Тамани», «Чистые глаза», «Родные», «Элегия».

Есть на Руси живые классики-так можно сказать о таком писателе, как Виктор Иванович Лихоносов. Его выступление было эмоциональным, живым, затрагивающим душу. Смотришь на Виктора Ивановича и чувствуешь, сколько горечи и разочарования скопилось в нем, но вместе с тем добрые глаза смотрят в зал и умоляюще просят молодых не прерывать связь времен, не утрачивать родословную память. Ведь за молодыми будущее. Неоднократно в своей речи он это отметил. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ігор Галущак: У танці Сонця слов’яни згадали про дух аріїв

Август 30, 2016 By: admin Category: Археофутуризм, Галиция, Галичина, Игорь Галущак, Репортажи, Украина, Этнология

16Фестиваль «Етновир» щорічно й вже традиційно стає однією з головних подій святкування Дня незалежності України у Львові. Цьогоріч після трирічної перерви, пов’язаної, насамперед, з відсіччю путінській гунно-монголо-бурятській агресії проти України, місто Лева знову вибухнуло емоціями та поринуло у світ багатовимірного фольклору. Адже з 24 до 28 серпня 2016 року тут зібралися колективи з різних слов’янских країн, щоби продемонструвати колорит свого національного фольклору на цьому міжнародному фестивалі. А головним сюрпризом свята став приїзд до Львова гостей з прадавньої батьківщини всіх слов’ян — етноколективу з Індіїї «Panghat».

Слід зауважити, що Міжнародний Фольклорний Фестиваль «Етновир» відбувається під егідою Міжнародної Ради Організацій Фестивалів Фольклору і Традиційних Мистецтв (CIOFF®) при ЮНЕСКО та Міжнародної Організації Народної Творчості (IOV). Організатор ― Громадська організація «Етновир» за підтримки Львівської міської ради.

«Фестиваль «Етновир» — особливий для нас фестиваль. Кожен колектив, який бере у ньому участь — це традиції, історія, емоції тієї чи іншої братньої нам країни, які кожен фольклорний колектив демонструє крізь призму фестивалю. Цьогоріч у межах «Етновиру» ми представили як традиційні формати, зокрема, марш-паради з нагоди відкриття та закриття фестивалю, концерти колективів-учасників, «баттли» оркестрів, кухню народів світу, так і новий — Етноfashion — показ мод у етнічному стилі від учасників фестивалю. Відтак, переконаний, що ми зробили цих п’ять днів фестивалю справді незабутніми як для львів’ян, так і гостей міста», — зазначає директор фестивалю Андрій Сидор.

Цього року участь у фестивалі взяли колективи «Nikola Tesla» із Сербії, «Ziemia Myślenicka» та фольк-ансамбль «Serencza» з Польщі, ансамбль «Handrlak» з Чехії, вже згаданий «Panghat» з Індії, вокально-хореографічний ансамбль «Галичина», народний ансамбль пісні і танцю «Лемковина», дитячий театр танцю «Левеня» та фольк-бенд «Бурдон». Щодня на площі Ринок відбувалися концерти, фестивальний ярмарок, на якому колективи частували гостей й своєю національною кухнею.

Кульмінацією ж «Етновиру» стало спільне виконання старовинного гуцульського танцю «Аркан», який колективи-учасники розучували протягом усіх днів фестивалю і представили 28 серпня на завершення фестивальної програми. І це не випадково, адже «Аркан» здавна вважається танцем братерства, коли усі учасники танку ставали в коло, закладаючи руки одне одному на плечі, творячи цим прадавній сонячний, вогняний знак.

Також у межах фестивалю відбувся спеціальний проект-містерія «Скриня. Речі Сили», коли старі камені Домініканського собору у Львові вкрилися квітами. «Скриня. Речі Сили» — це мультимедійна презентація арт-видання, що має вийти друком у Видавництві Старого Лева у вересні. Це книга покликана закохати українців у самих себе. Унікальне дійство за мотивами книги на основі шедеврів українського народного мистецтва створили художник Володимир Стецькович і гурт «Курбаси». Відтак сакральна геометрія вишивок на етнічному одязі та магічний спів «Курбасів» перетворили Львів на заквітчаний райський сад.

1

14

18

(далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олег Самородний: Viljandi Folk 2016

Август 09, 2016 By: admin Category: Музыка, Олег Самородний, Репортажи, Эстония, Этнология, Этнополитика

В небольшVF-16-72-1024x683ом городке Вильянди на юге Эстонии уже в 24-й раз прошел фестиваль этно-музыки, собравший рекордное количество (более 300) музыкантов из 25 стран, что в два раза больше, чем обычно. Был превзойден и предыдущий рекорд посещаемости. В этом году концерты Вильяндиского фолка посетили почти 25 тысяч человек.
Нынешний Вильяндиский фолк-фестиваль был включен в программу EBU Европейского радио. EBU – это крупнейшее в мире объединение общественно-правовых медиаканалов, в который входит и Эстонская радио- и телевизионная компания. На практике это означает, что концерты, проходившие на двух сценах, записывались и эти записи передавалась для трансляции на радиостанциях других стран Европы. Также впервые часть концертов транслировалась в прямом эфире одной из эстонских радиостанций и Эстонским телевидением.
Просто физически было невозможно посетить все 80 концертов. Опишу то, что я сам видел и слышал.
Музыканты эстонского ансамбля Lepasere много и удачно экспериментируют с самобытными инструментами, некоторые из которых они сами и придумывают. Этнические ритмы тепло воспринимаются зрителями, которые почти сразу пускаются в задорные национальные пляски.
Трио Torupilli Juss и квартет Schönberg объединились в почти оркестр, играющий традиционную музыку двух эстонских островов — Хийюмаа и Рухну. Эти два, если можно так выразиться, тематических коллектива созданы в честь легендарных эстонских музыкантов позапрошлого столетия: волынщика Юхана Маакера — с Хийюмаа и скрипача Элиаса Шонберга – с Рухну. Оба музыканта, игравшие на деревенских праздниках, оставили богатое музыкальное наследие, открывающее широкие возможности для виртуозного экспериментирования нынешним молодым исполнителям, бережно сохраняющих музыкальную связь времен. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Відбулася Установча конференція Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу

Июль 05, 2016 By: admin Category: Балто-Черноморье, Геополитика, Репортажи

EgQOWjhenNQ2-3 липня 2016 р. у Києві за ініціативи Андрія Білецького, лідера Азовського руху, народного депутата України й першого командира полку «АЗОВ», відбулась установча конференція Групи сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу. Вперше численні міжнародні та українські громадські починання, спрямовані на пошук альтернативного вектору європейської інтеграції, отримали практичний вираз та координаційний центр. А країни Східної та Центральної Європи – перспективу реального об’єднання своїх можливостей у стратегічних напрямках вже в недалекому майбутньому.

В роботі дводенної конференції взяли активну участь взяли делегати з усього регіону, передусім Польщі, Білорусі, країн Балтії. Саме ці держави разом з Україною є найвірогіднішими кандидатами на вступ до Балто-Чорноморського Союзу, його ядром. Утім, не меншими ентузіастами міжнародного заходу стали представники Хорватії й Словаччини, тим самим показавши, що другий етап інтеграції у вигляді Адріатично-Балто-Чорноморського Союзу – не за горами. Крім того, експерти в галузі військової співпраці – учасники та гості конференції зі Швеції та Грузії – довели, що потенційні країни-партнери Інтермаріуму справді заслуговують на таку назву, на відміну від західноєвропейських партнерів-«миротворців». Нарешті, з’явився віддалений, але далекосяжний горизонт у вигляді союзних регіонів Інтермаріуму на території Російської Федерації, представлений проектом автономії Калінінградськї області, що, як відомо, має стратегічне ядерне значення.

Хоча Група сприяння розбудові Балто-Чорноморського Союзу, до якої увійшли національні делегації, є громадською ініціативою, військові аташе дипломатичних представництв ключових країн регіону (Польщі, Угорщини, Румунії, Литви) теж приєдналися до конференції як почесні члени Президії і висловили побажання щодо подальшої співпраці з делегатами й Азовським рухом. Саме з вітального слова лідера Азовського руху Андрія Білецького та виступів військових аташе розпочався перший день заходу, засвідчивши усю серйозність намірів учасників. Панорамна презентація проекту Балто-Чорноморського союзу Миколою Кравченком, заступником голови Штабу Цивільного Корпусу «АЗОВ», викликала жвавий інтерес і море запитань з боку аудиторії та журналістів. Заслухати детальні відповіді та коментарі до аналітичних роздаткових матеріалів мали змогу всі, хто долучився до роботи секцій, що розкривали презентацію в таких пріоритетних галузях: військової співпраці й оборони; господарської діяльності та енергетики; геополітиці, науці, освіті та культурі.

KubfLCSENEs

 

(далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олег Самородний: Sõru Jazz 2016

Июнь 29, 2016 By: Олег Самородний Category: Культура, Музыка, Олег Самородний, Репортажи, Эстония

19-Soru-16В этом году уж в девятый раз на эстонском острове Хийумаа проходил джазовый фестиваль. Основная концертная площадка находится в здании старого, но добротного лодочного ангара в порту Сыру. Отсюда и название фестиваля. Порты, пусть и маленькие, всегда навевают какие-то романтические ощущения сродни джазовым, особенно блюзовым, композициям. Может именно поэтому «Сыру Джаз» столь органично вписывается в неброский островной пейзаж.

Нынешний фестиваль был сориентирован на молодых эстонских джаз-музыкантов, но и о маститых тоже не забыли. Организаторам фестиваля – актерской супружеской паре Гуйдо Кангуру и Пилле Лукин – каждый раз удается составлять разноликую и многокрасочную музыкальную программу.

В этих субъективных заметках отмечу лишь то, что лично меня тронуло. Это совсем не значит, что другие исполнители оказались не столь интересны. Тем более, что на некоторых концертах мне не удалось побывать.

Но в начале чуть-чуть о политике. В какой-то момент на сцену в качестве ди-джея вышел спикер Рийгикогу Эстонии Эйки Нестор, оказавшийся заядлым меломаном и страстным поклонником джаза, в целом, и Сыруского фестиваля, в частности. Тем более, что его летний дом находится в непосредственной близости от Сыру. Председатель эстонского парламента прокрутил публике пластинки со своими любимыми мелодиями. Приняли известного политика тепло и весело, хотя все и понимали, что, возможно, это неожиданное ди-джейство является элементом президентской избирательной кампании Нестора, претендующего на почетный пост главы Эстонского государства. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

В Бремене прошёл Марш против скотобоен

Июнь 12, 2016 By: admin Category: Вегетарианство, Елена Струкачёва, Репортажи, Экология, Экософия

ouqylcalwbgБремен. На плакате Бременские музыканты – правда, в другом составе: на корове свинья, на ней овца, а сверху курица. «Этой картинкой мы хотим указать на ненужность насилия в отношении животных, которые считаются сельскохозяйственными», — говорит Анке Штайль, секретарь бременского отделения организации по защите прав животных Animal Rights Watch.

В субботу, 11 июня, днем в центре города прошел двухчасовой «Марш за закрытие всех скотобоен“. На привокзальной площади собралось более 50 участников. Некоторые были одеты в белые костюмы, измазанные красной краской, которая символизировала кровь сельскохозяйственных животных. Все участники высоко держали плакаты, на которых написано количество животных, убиваемых ежегодно ради еды.

«Бойни — место последнего акта насилия над животными среди всего того насилия, которое происходит с ними в течение их короткой жизни», — говорит Анке Штайл. Средний немец съедает за свою жизнь 1000 кур, 50 свиней, 50 индюков, 5 коров, 5 овец, 37 уток и бесчисленное множество рыб и морских животных. «Только в Германии более 750 миллионов животных находятся в заточении ради производства пищевых продуктов, они живут в ужасных условиях и будут жестоко убиты», — говорит лидер местного отделения Animal Rights Watch. Сама организация призывает к полному отказу от убийства животных и призывает к веганскому образу жизни.

Организация по защите прав животных проводит Марш за закрытие всех скотобоен с 2012 года. Впервые Марш прошел в двух городах Франции. И сегодня по всему миру в нем принимают участие более 20 городов. Бремен участвовал впервые. В акции участвовали и другие немецкие города — Кассель, Мюнхен и Билефельд. В следующем году акцию в Бремене обязательно повторят. С помощью марша в центре города организация хочет привлечь больше внимания общественности к правам животных и показать людям, как на самом деле живут на фермах и погибают на скотобойнях сельскохозяйственные животные — курицы, свиньи, овцы, коровы и другие. «98 процентов животных, которых жестоко убивают ради еды, провели жизнь в ужасных условиях! По сравнению с этим любой фильм ужасов покажется воскресной прогулкой», — говорит Анке Штайль. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Володимир Єршихін: Лірика (виставка живопису в Центрі сучасного мистецтва Івано-Франківська. 6.06. 2016)

Июнь 07, 2016 By: admin Category: Искусство, Репортажи

13310453_618352658330601_6741857871411228599_n«Лірика (грец. lyrikуs — лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри) — один із трьох, нарівні з епосом та драмою, родів мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття. У переносному значенні лірика може означати ліричний настрій або стиль (емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань).»

«Осмислювати сутність людського буття» – одне з найголовніших призначень мистецтва, та в цьому відношенні все мистецтво є певною мірою лірикою. Але картини цієї серії до осмислення «сутності буття» мають дуже віддалене відношення, а сама назва серії, безумовно, має іронічний підтекст. Серія не обмежена певною тематикою чи кількістю картин. Я давно почав працювати над нею, та продовжую роботу і сьогодні. Мене цікавлять у цій серії ті межі картини, які утворюються при зіткненні різних смислових, часових та стилістичних контекстів. Взагалі я вважаю, що все сучасне мистецтво – це, в першу чергу, мистецтво роботи із контекстом. У цій серії традиційні назви картин у поєднанні з іронічними сюжетами та експресіоністичною манерою виконання дають можливість по-новому подивитися на картину, яка, на відміну від живопису, швидше жива, ніж мертва.

Володимир Єршихін
Київ, 25 травня 2016 року

13346323_622001864632347_4716904611767895878_o“Lyric (from the Greek “lyrikуs”, the adjectival form of lyre) is one of three categories of art, along with drama and epic, where the substance of being is comprehended in the form of an aestheticized emotional experience. In a figurative sense, lyric may mean a lyrical mood or style (emotional, exciting, sensitive, inclined to express feelings, emotions, contemplation).

“To comprehend the substance of being” is one of the paramount purposes of art. In this respect all art is lyric to a certain extent. However, paintings of this series have little to do with “comprehension of the substance of being”, and the title of the series has an underlying ironical message. The series is not limited by a specific topic or the number of artworks. I started working on it a long time ago, and continue working on it today. My particular interest in this series is a possibility to explore different facets of an artwork that appear with the collision of various semantic, stylistic and time contexts. In general, I believe that all contemporary art is first and foremost the art of working with a context. In this art series traditional titles of artworks combined with an ironical theme and an expressionist manner of execution make it possible to look at an artwork from a new angle, at an artwork, which is, contrary to painting, rather alive than dead.

Volodymyr Yershykhin,
Kyiv, 25 May 2016
Подобається
Подобається
У захваті
Ха-ха
Овва
Сумно
Злість

13321650_10208595927551026_27003258563027071_n

13417638_622200194612514_1602427188170148973_n

13403145_622200147945852_5025304785684743639_o

Центр сучасного мистецтва Івано-Франківська https://www.facebook.com/csmstanislaw/

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Презентація книги Любомира Стринаглюка «Знаки часу. Розпізнання»

Февраль 27, 2016 By: admin Category: Книги, Культура, Оккультизм, Репортажи

024123 лютого у ВНТУ відбулася презентація книги Любомира Стринаглюка «Знаки часу. Розпізнання». Автор є знаною людиною на Івано-Франківщині, поет (за збірку «Бентежні видива» став лауреатом обласної літературної премії ім. В. Стефаника), літературознавець, журналіст, засновник мережі книгарень духовної літератури «Назарет», активний громадський діяч. Пан Любомир проводить зустрічі з молоддю, ділиться своїм досвідом та баченням світу. За словами пана Стринаглюка: «Мене переймають цінності, які мають бути недоторканими для людини. Відчуваю моральний обов’язок на це відреагувати».

В книзі «Знаки часу. Розпізнання» Любомир Стринаглюк проявив себе як публіцист, дослідник, пошуковець. В своїй роботі автор розповідає, в формі невеликих ессе, про чисельні знаки, символи, речі, якими ми оточуємо себе в побуті не задумуючись про їх першоджерело, чи є вони такими безпечними для нас та наших близьких. Інколи ми неусвідомлено покладаємо більше надії на статуетки, ниточки, прикраси, ніж на молитву і Віру. Саме цим важливим темам і була присвячена розмова з Любомиром Стринаглюком, надзвичайно інформаційно насичена життєвими порадами та історіями. Автор книги наголошує, що захоплення талісманами і символами є проблемою сьогодення, яку не варто ігнорувати. Адже толерантне ставлення до цих знаків несе неабиякі загрози.

Письменник зізнається, що мав певні труднощі під час роботи над деякими розділами: про пентакль, перевернутий хрест, три шістки, свастику – всі ті знаки, які мають особливо темне символічне наповнення. (далее…)

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Olympic flame lit ceremony in Olympia, Ilia, Greece


«... Зажги свой огонь.
Ищи тех, кому нравится, как он горит»
(Джалалладин Руми)

«… Традиция - это передача Огня,
а не поклонение пеплу»
(Густав Малер)

«... Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
Это означает - жить и поступать,
исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
(Артур Мёллер ван ден Брук)

«... Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
когда Зевс передаёт факел тому,
кого нельзя увидеть и назвать,
и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
(Глеб Бутузов)


---------------------------------------------------------------------------------

НОВОСТНАЯ ЛЕНТА
Наши рекламодатели