• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.
    Группа АЦ "Эсхатон" ВКонтакте - https://vk.com/club16033091
    Книги АЦ "Эсхатон" - http//geopolitics.mesoeurasia.org


Евгений Ихлов: В своих основных чертах будущее объективно существует и может влиять на настоящее

Теоретически я сейчас разрабатываю две «историософские» темы: а) последовательное прохождение каждой локальной цивилизацией каскада «фазовых переходов» и б) «промежуточного» исторического цикла как «лимитрофа» (буфера) между прошлым и будущим циклами, рассматриваемыми в качестве двух конфликтующих (прямо по Хантингтону) «цивилизаций», в т.ч. с учётом «зеркальных»* свойств межцикловых/межцивилизационных границ.

Что касается первой проблемы, то с моей точки зрения, сейчас русская локальная цивилизация уже значительно углубилась в «веберовскую» (либерально-протестантистскую) стадию, уходя от квазикатолической** (коммуно-советской)…

Лишнее подтверждение этой гипотезы я увидел в манере видеовыступления Навального — классический евангелический проповедник.  И его юные сторонники («фримены»***) — вылитые «свидетели», с просветлёнными лицами разъясняющие всем остальным правду-истину****, и так же трогательно дарящие прохожих шарики и прокламации, как обычно вручают брошюрки на библейские темы или книжки о приключениях Кришны… Именно поэтому Навальному способствует успех — он первым создал политическую структуру, идеально адекватную наступившей эпохе, все ветры которой наполняют его паруса.

Что же касается остальных партийных вождей, то они выступают либо в амплуа университетских лекторов, если пространно, либо как политинформаторы («в рабочий полдень»), если укладываются в 5-10 минут, освещая злободневные события. И заслуженно терпят неудачу. Поэтому феноменальный успех псевдоевагелической организации как раз подтверждает «протестантизацию» русской культуры.
Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Владимир Емельянов: Хроноакценты в мировой культуре

Давно уже думаю о хроноакцентах в мировой культуре. Грубо говоря, у каждой цивилизации есть собственные часы. Но нужно разделять ритуальные часы и исторические часы. Время на этих часах не совпадает. Время на исторических часах меняется медленно. Но фиксация времени может быть замерена по тому, какой период истории акцентирован в общественном сознании. А время на ритуально-календарных часах практически не меняется. По ним мы видим, какое время акцентировано в данной цивилизации большую часть ее истории.

Для вавилонян и ассирийцев наиболее акцентированным моментом времени является весна. У шумеров Нинурта, у вавилонян Мардук, у ассирийцев Ашшур были весенними победителями зимнего чудовища. Осень выражена в календарях древней Месопотамии как миф Суда с особо выделенным судным седьмым месяцем. Но по сравнении с весной и мифом Героя миф Суда в Месопотамии ничтожен.

Евреи заимствуют вавилонский календарь целиком, со всем комплексов шумеро-вавилонских сезонно-месячных мифов. Но при этом меняют хроноакцент. Центром календаря они делают вавилонскую осень, т.е. именно миф Суда и предшествующие Суду очистительные обряды и жертвы. В средневековых сочинениях евреи будут называться народом созвездия Весов. Но и в суфийском арабском сочинении Ибн Араби «Мекканские откровения» (должно быть, под влиянием евреев) первым ангелом мироздания считается ангел Весов, с которого начинается Время.

Какой из этого вывод? Даже при полном сохранении семантической системы календаря другая культура может менять хроноакцент. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Сергій Дацюк: Ключові проблеми існування України

ar0n8btndtwПеріодично Україна опиняється на перепутті. І в цей час потрібно знову і знову задавати собі питання – навіщо нам бути разом, який в цьому смисл і які можуть бути позитивні перспективи.

Скоро вже три роки з початку Революції Гідності, і ці питання знову мають бути поставлені.

За цей час українській громаді в персоніфікації своїх інтелектуалів багато чого важливого довелося зрозуміти:

1) Україна — це країна Фронтиру, що періодично змінює свою орієнтацію на інші сусідні цивілізації, оскільки її власного цивілізаційного потенціалу не вистачає на самостійну цивілізаційну суб’єктність;

2) національний проект України в самому своєму підході як мовно-культурний доволі слабкий в цивілізаційному плані, бо не містить ані інноваційної системи мотивацій, ані сучасного управлінсько-організаційного підходу, тому він неадекватний нинішнім інтеграційним тенденціям Європи і неконкурентний її іншим національним проектам;

3) в Україні системним чином присутня Росія, тобто як культура, як уявлення про домінантний (імперський) спосіб організації політико-економічного простору, як традиція еліти упосліджувати власну громаду через протилежні уявлення про організацію суспільства (солідаризм та елітаризм) – саме тому боротися проти Росії так важко;

4) колоніалізм в Україні спричинив глибокі системні травми, зокрема завдяки нав’язаній довгим колоніальним існуванням інтелектофобії країна неспроможна ні на власні інновації, ні навіть на власні ініціативи, зокрема і перш за все, щодо криз, революцій та воєн;

5) українське суспільство здатне на короткотермінове напруження в ситуаціях періодичних криз (циклічні революції і недовгі війни), але погано пристосоване до тривалого тиску на владу, до тривалої трансформаційної роботи, до тривалого збройного опору – воно легко впадає в соціальну депресію, піддається дезорієнтації і зазнає каналізації енергії на внутрішні конфлікти;

6) нарешті, український колоніальний правлячий клас (вічні компрадори) майже не здатен до переосмислення та трансформації держави, цей правлячий клас шукає не єдності та незалежного розвитку країни, а зовнішньої міжнародної підтримки, уникаючи власних ризиків та власних добровільних затрат економічного, політичного та культурного характеру.

Ці проблеми мають фундаментальний і системний характер. Допоки хоча б третина людей, що здатні приймати рішення в Україні на різних рівнях, не усвідомлять їх наявність і не почнуть з ними працювати, Україна знаходитиметься в безпосередній небезпеці повного руйнування. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Авраам Шмулевич: Человечество, в том виде, в котором оно сейчас есть, не доживет до конца текущего века

Авраам-ШмулевичИзвестный израильский политолог, специалист по проблемам Ближнего Востока, президент Института восточного партнерства в Иерусалиме, руководитель регионального отделения Центра Востока и Запада,  Севера и Юга — Международная Ассоциация  «Мезоевразия» раввин Авраам Шмулевич поговорил с корреспондентом Русского Монитора о перспективах развития цивилизации

Авраам, чего нам ожидать в наступившем году, а также в ближайшей перспективе, в свете тех тенденций, которые проявились в 2015 году?

У глобального кризиса, который начался в 2015 году, перспективы могут быть не очень утешительные, особенно в свете тех событий и проблем, с которыми сталкивается и перед которыми стоит вся мировая цивилизация.

Хочу уточнить, что под мировой цивилизацией я подразумеваю, разумеется, западную цивилизацию, просто по той причине, что никакой другой цивилизации не существует. Россия и Украина находятся на её окраине и поэтому, все те процессы, которые в ней протекают, оказывают влияние на эти страны. Великий французский этнограф, еврейского происхождения — Леви Стросс, основатель структурной антропологии, в своё время сказал такую фразу: 21 век будет веком гуманитарных наук, или же его не будет. Он имел ввиду, что те процессы, которые происходят в человеческом обществе, они настолько сложны, что непонимание сути этих процессов, а тем более неумение этими процессами управлять, приведёт к тому, что рано или поздно всё разрушится, так как это происходило уже не раз, с прежними великими цивилизациями.

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Лев Гореликов: Систематические основания современного глобального мировоззрения в научно-философской концепции «онтологического символизма»

anqnYC-4Xzo«В начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог»
(Иоанн: I–1)

Рубеж ХХ–XXI веков стал переломным этапом в развитии современного общества, обозначившим возникновением постиндустриального производства формирование глобального социума, сложившегося на основе генерализации информационного базиса мировой экономики и выступившего в историческом пространстве как взаимодействие цивилизационных укладов народной жизни Запада и Востока, Юга и Севера. Символическим актом появления глобального социума на мировой арене стал взрыв Башен-Близнецов в Нью-Йорке 11 сентября 2001 года, засвидетельствовавший вызов исламского фундаментализма народов южной цивилизации прагматическим ценностям наиболее мощного в сегодняшней действительности западного сообщества.
Нарождающийся глобальный социум, как и всякое растущий общественный организм, руководствуется в ходе начального духовного самоопределения народных масс в основном силой эмоций, чувственных переживаний, толкающих людей на путь насилия и конфронтации, когда в содержании социальной реальности утверждается закон всеобщей войны, оттесняя недавний закон мирного сосуществования на периферию исторического процесса. В настоящее время гигантские пространства Центральной и Передней Азии, Ближнего Востока и Северной Африки охвачены пожаром межнациональных и межрелигиозных войн, напоминающих современникам своим радикальным экстремизмом средневековую эпоху исламской экспансии и крестовых походов. Чтобы военный пожар наступившей информационной эпохи не разросся до вселенских масштабов и не стал началом ядерной трагедии всего человечества, требуется пробудить в отношениях между гражданами и сословиями, народами и религиями, странами и цивилизациями не просто дух холодно-равнодушной «толерантности», безразличной терпимости к особенностям поведения окружающих, а жажду заинтересованного сотрудничества с ними в общем деле поступательного развития человеческого сообщества на базе общепонятных и признанных ценностей, обеспечивающих согласие мировых религий в претворении гуманистического будущего глобального социума. Сегодня мир нуждается в глобальном мировоззрении, способном сблизить, согласовать и примирить нравственные приоритеты, идейные установки народов Юга и Севера, Запада и Востока в общем деле духовного развития человеческой личности как земного воплощения совершенного существа Бога. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ярослав Гнатюк: Теорія цивілізацій та утопічна українська політика

У контексті цивілізаційного і формаційного підходів до аналізу українського історичного процесу досліджуються теорія цивілізацій та теорія формацій. Акцентується увага на неадекватності цивілізаційного підходу до аналізу українського історичного процесу та деструктивних висновках теорії цивілізацій щодо української культури як підставах утопічної української політики. Аргументуються переваги неоформаційного підходу до аналізу українського історичного процесу та його ефективність для реальної української політики.

 Ключові слова:теорія цивілізацій, теорія формацій, утопічна українська політика, реальна українська політика, неофрмаційний аналіз українського     історичного        процесу.

         Філософія постійно перебуває у ситуації протистояння: в опозиції до філософії або метафізики знаходяться діалектика як антиметафізика і феноменологія як антиметафізичний проект, позитивізм як антифілософська науково-світоглядна парадигма і постмодернізм як деконструкція філософського дискурсу Модерну. Те ж саме стосується й філософії історії. У її проблемному полі наявне протистояння альтернативних теорій: теорії цивілізацій         і        теорії         формацій.
Для філософського дослідження теорії цивілізацій і теорії формацій важливою є як історична, так і логічна перспектива. Історична перспектива дає змогу усвідомити той факт, що теорія цивілізацій виникла значно раніше, ніж теорія формацій. Сам термін «цивілізація» був запроваджений у науковий обіг В. Мірабо як теоретиком історії цивілізації у 1757 р., а термін «формація» – К. Марксом як автором ідеї теорії формацій у 1851 р. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Елена Савчук: Возрождение культуры по-евразийски

«Евразийское государство считает себя призванным к тому, чтобы предельно увеличить и довести до максимума помощь  развитию духовной культуры. Она должна приобрести систематический, плановый характер. Государство должно приложить максимум усилий, направленных к тому, чтобы духовная культура и, в частности, наука, вышли из состояния того духовного разброда и духовной анархии, в которых они в настоящее время находятся…»

Георгий Вернадский. «Декларация евразийства: формулировка, принципы, тезисы». 1932 г.

Невозможно не согласиться с тем, что музыкальная культура это не только показатель уровня развития общества, это один из элементов составляющих международный имидж страны. Что мы видим? Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Юрий Кофнер: Идеология для евразийского проекта

МОЛОДАЯ ЕВРАЗИЯ Евразийский Союз евразийствоВ данной статье я хотел бы ознакомить читателя с основными постулатами просвещенного евразийства, идеологического течения, которое основывается на учениях классического евразийства, русского космизма, современного евразийства-прагматизма и на новейших теориях инновационной экономики. Наше движение мы также именуем эволюционерством.  

Будущее зовет!

2012 г. Поэтапно, уверенно, но совершенно по заветам Нурсултана Назарбаева, идет процесс создания Евразийского Союза (ЕАС). Россия поднимается с колен. Владимир Путин показывает себя настоящим евразийцем, как пером, так и делом. Дальновидные политики, такие как – Сергей Нарышкин, Юрий Шувалов и Алексей Подберезкин – продвигают идею создания евразийского парламента. Экономическая интеграция в рамках ЕЭП тоже оправдывает себя: товарооборот между РФ, КЗ и РБ за первое полугодие 2011 года вырос на 41% по сравнению с предыдущим годом[1], а совокупный эффект от объединения оценивается в 15% дополнительного ВВП до 2015 года.[2] У нас восемь лет, чтобы перевернуть мир. Вперед, в ЕАС!

Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ярослав Гнатюк: «Український джміль» як цивілізаційний парадокс та опис траєкторії його аномального польоту

Відомий факт, що відповідно до законів аеродинаміки джміль не мав би літати, однак він літає. Це парадокс джмеля. Так само відповідно до інтерпретативних моделей цивіліології як теорії цивілізацій Україна не мала би існувати, однак вона існує. Це парадокс «українського джмеля» [1, c. 9].

Його характер можна описати у такий спосіб: Україна – окраїна цивілізацій – західної та православної. Саме тому українське суспільство розламане між ними. Кожен з його уламків ідентифікує себе із певною регіональною цивілізацією: Західна Україна із західною цивілізацією та її центром – Західною Європою, Східна Україна із православною цивілізацією та Росією як її центром. Але ідентифікація з центром – Західною Європою чи Росією послаблюється ідентифікацією із переферією – Західною або Східною Україною, її побутом і традиціями. Така подвійна і різновекторна ідентифікація й спричинена нею опозиція між цивілізаційною інтеграцією і регіональним сепаратизмом з одного боку та територіальним патріотизмом і національно-державною консолідацією з іншого забезпечує відносоно стабільне існування України. Ця стабільність підсилюється енергетикою обох цивілізацій – західної і православної. Власне вона й утримує в політичній єдності й територіальній цілісності Україну як самоорагнізовану систему. Нею певною мірою пояснюється парадоксальний характер «українського джмеля».

Проблематизація парадоксу «українського джмеля» в науковому і політичному дискурсі стала передумовою створення цивілізаційної моделі «двох Україн» як геграфічної, культурної чи політичної практики інтерпретації історії України – «України галицького виробництва» і «України донбаського виробництва» Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)