Олег Короташ: Україна — це брама, за якою пекло (про найкращий спосіб піти з життя, цінності суспільства і важливість мови)

Олег Короташ (нар. 8 березня 1976 р., Івано-Франківськ) – український поет, філософ, громадський діяч. Командир найпершого добровольчого батальйону «Правого Сектору» «Дніпро-2» (2014). Один із засновників Добровольчого Українського Корпусу (2014). Заступник командира ДУК з тилового забезпечення (2014-15). Член Національної спілки письменників України (від 1997 р.). Кавалер ордену Святого Миколая Чудотворця. Навчався на факультеті міжнародних відносин Українського вільного Інституту Менеджменту і Бізнесу та Інституті філософії Ягелонського університету в м. Кракові (Республіка Польща). Автор чотирьох поетичних книжок та співавтор близько двадцяти різножанрових антологій. На думку літературної критики – творчість О. К. «вивершує цілісну картину поетичного досвіду покоління дев’ятдесятників, оскільки цей метафізичний контекст виправдовує всі етико-естетичні перевитрати української поезії 90-х років минулого століття». У рамках спільного літературно-музичного дуету проводить творчі вечори з відомим композитором та піаністом Романом Колядою. Концерти відбувалися у Києві, Львові, Харкові. Під час Революції Гідності в Україні дует відпрацював півторагодинний концерт у колонній залі КМДА. 20 травня у Чернігівському молодіжному театрі відбулася прем’єра вистави за мотивами творчості Олега Короташа. Живе у Києві. Неодружений. Дітей немає. Улюблений композитор – Ріхард Вагнер.

Після 40 років напевно почав молодшати. Викинув з голови усіляке лайно типу страху самотності, чи думок сторонніх людей про мене. Якщо смерть акт одноосібний, то Ваше життя також має стати приватним актом. У юності ви дослухаєтесь до оточення, не усвідомлюючи настільки середовище вами маніпулює. У сорок років, спостерігаючи такі спроби, – ввічливо посилаю на…

Духовна зрада – це форма торгівлі. У християн – апостол Петро тричі зрадив. Це питання етики. А щодо фізичної зради – то взагалі поняття умовні. У молодих людей органи функціонують нормально і переважно усе гаразд. У зрілому віці кожна пара сама визначає формат інтимного життя.

Озираючись на власне минуле – стовідсотково посміхатимусь. Матиму 90 і верхи на мені стрибатиме юна кобіта, так і помру від серцевого нападу. Жити лінійним світобаченням у часи нелінійних воєн велика дурість. Чоловік має помирати або на полі бою, або від доброго траху.

Стверджуватиму, що страх смерті – це релігійні забобони, не притаманні слов’янам і штучно прищеплені християнством. У нобелівського лавреата Джона Максвелла Кутзее є чудовий вислів «Біль візьмемо за істину, все інше піддамо сумніву». Насправді я – атеїст. Атеїст з великою потребою віри. На шляху духовного розвитку людина може змінити релігію. Можливо існує Архітектор, який створив Всесвіт.

Про дружбу? Аксіома: Просив Бога позбавити від ворогів, а почали пропадати друзі.

Перед чоловіком не має стояти питання вибору: покликання чи діти. Професор психіатрії Стенфордського університету Ірвін Ялом стверджує, що краще зруйнувати шлюб, аніж дозволити шлюбу зруйнувати себе. Має рацію.

Поети – носії мови. Україна буде там, де житиме останній український поет. А щодо улюбленого сучасного українського поета (часто запитують) то… Творчість Василя Герасим’юка – це тектонічна плита, на якій тримається увесь пласт новітньої української поезії. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Олег Короташ: Книга «Бордель для військових» — це моє ставлення до цієї країни

Перший із поетів-дев’ятдесятників завітав 3 червня до Червонограда. Олег Короташ – поет, філософ, громадський діяч, автор чотирьох книг та співавтор понад 15-ти антологій, Член Національної спілки письменників України з 1997 року. Мешкає у Києві. Користувачі центральної бібліотеки мали можливість пересвідчитись у справедливості думки відомого письменника та літературознавця Василя Герасим’юка, котрий стверджує: «Якщо сьогодні в Україні існує справді інша література, то це – творчість Олега Короташа».

– Олеже, як тобі сподобалось наше місто? Які враження від зустрічей та спілкування з червоноградцями?

Є Червоноград статично-вікіпедійний і романтичний, а є реальний. Засноване Казимиром Потоцьким місто Кристинопіль, назване на честь власної дружини – Кристини Любомирської з часом перетворилося на шахтарський центр. Гадаю, аби зрозуміти дух місця потрібно трохи пожити в атмосфері побуту тощо. Кілька годин перебування – це надто мало часу, аби розуміти глибинні речі. Поет не має права говорити поверхово. Поза тим, щира вдячність Товариству «Надбужанщина», зокрема Володимиру Вязівському за організацію мого творчого візиту до Вашого міста.

– Знаємо, що ти був добровольцем, командиром одного із найперших добровольчих батальйонів. Проте, говориш про це неохоче. Чому?

Дуже просто – специфіка російсько-української війни 2014-… років. Офіційно АТО. Неофіційно – окупаційна війна з боку Російської Федерації, де мені випала честь трохи послужити українському народу та покомандувати сміливими і мужніми людьми… Від кінця липня 2015 року я повернувся до творчої діяльності, не маю доступу до оперативної інформації, тому про що зі мною говорити на цю тему?

– На зустрічі почули про твоє трактування ставлення до війни, можливість її закінчення. Розкажи детальніше.

От чому карають за незаконну торгівлю зброєю та фальшивомонетників, і не карають за торгівлю словами? Насправді точиться глобальна війна культур, а не політична, як нам розповідають із телеекранів різноманітні «експерти» з «радниками». Приміром – політики електоральне поле українських виборів, замість економічних програм, пересмикнули у національну площину. Хоча радянський союз проіснував лише 68 років, а історія українських визвольних змагань сягає багатьох століть, нам інтегрують міжрегіональний розбрат замість здорової соціальної політики Києва з високим рівнем життя народу.

Варто розуміти – для значної кількості наших можновладців не існує України. Держава для них – майнингова ферма для заробляння грошей. Це за умови, що західноукраїнські сепаратисти не здіймуть хвилю «народного гніву» і не проголосять приєднання до Польщі, Румунії, Угорщини тощо.

– Поясни нашим читачам назву своєї нової книги «Бордель для військових».

Назва збірки має декілька входів\виходів для прочитання. Тут Євангельський сюжет щодо земної професії рівноапостольної Магдалини. Тут відсилання до історії прадавніх воєн, коли частиною армійського обозу були пересувні борделі, де втомленим після бою воїнам пропонували не лише плотські радощі, але й виконували функції польової медицини, вміли лікувати рани тощо. Тут, звісно, і моя особиста думка про необхідність офіційної легалізації борделів як місць для психологічної реабілітації бійців. Якщо держава не хоче легалізовувати війну і добровольців, то най легалізовує борделі. І четвертий вхід для розуміння суті – це моє ставлення до країни, де бордель є значно чистішим і моральнішим, аніж те, що ми спостерігаємо за вікном. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Владимир Сорокин — о своей новой книге «Манарага»

В середине марта в издательстве Corpus выходит новый роман Владимира Сорокина «Манарага». Это история общества будущего, где повара подпольной Кухни жарят стейки на редких изданиях бумажных книг, которые вышли из обихода. Специально для «Медузы» Антон Долин поговорил в Берлине с Владимиром Сорокиным о «Манараге», бумажных изданиях, эмиграции и русской литературе.

— Ваши последние книги — начиная с «Дня опричника» — создали вам репутацию антиутописта. Казалось бы, «Манарага» органично встает в этот ряд, и все-таки в ней больше от утопии. Разделяете ли вы вообще понятия «утопия» и «антиутопия»? Или это какая-то ложная оппозиция?

— Я за симбиоз утопии и антиутопии на самом деле. Иначе ты становишься заложником жанра, что сказывается на книге. Мне всегда хотелось балансировать между ними. А в принципе, я хотел написать веселую книгу. Просто одну человеческую историю, подсмотренную в некоем пространстве будущего. И она сама по себе, мне кажется, больше, чем жанр антиутопии.

— Эта двойственность любви-ненависти к миру очень интересно трансформируется в читательских трактовках. Одни считают, что вы — человеконенавистник, а другие — наоборот. Одни — что вы ненавидите русскую литературу, а другие — что ее воспеваете. Испытываете отвращение к еде, как в «Лошадином супе», или, наоборот, гурманствуете. И даже счастье героя того же «Дня опричника», «Метели», «Манараги» — тоже вопрос прочтения. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

В преследовании инакомыслящих Церковь и власть всегда единодушны: беседа руководителя Духовно-переселенческого движения «Ойкумена» Сергея Путилова

 Специально для портала «Огонь Прометея»

Корр.: Сергей, на днях Вы презентовали новый журнал «За гранью изведанного». Общая идея журнала понятна – мозговой штурм имеющий целью генерирование нестандартных, нешаблонных антикризисных решений. А, что это по-Вашему такое, «нестандартные, нешаблонные решения»? В конце концов, двухэтажный велосипед – это тоже нестандартное решение, вот только какова его практическая ценность?

С.П: Двухэтажный велосипед вполне вписывается в нынешнюю концепцию импортозамещения. Вместо того, чтобы пользоваться плодами мировой цивилизации мы загнали себя в изоляцию по причине агресивной внешней политики Кремля, нас обложили санкциями. Так что теперь нам действительно приходится импортозамещаться, то есть заново изобретать велосипеды. Не удивлюсь, если скоро русские умельцы начнут делать и двухэтажные. Что до «нестандартных решений» для вывода нашей страны из поразившего ее экономическокго, духовного, политического кризиса, то они нестандартны лишь по отношению к стереотипам которые официозные сми навязывают россиянам. В действительности задача журнала по своему очень стандартна — мы ищем в человеке изначальный Божий образ, утерянный и вытоптанный в душах русских людей. Сначала 70 лет коммунистического безбожия, затем эпоха дикого капитализма, когда жизненным кредо большинства населения стал культ безудержной наживы. Сейчас мы вступаем в следующий период «русского мира» — противостояния со всем миром. Что чревато гибелью цивилизации, поскольку в конфронтацию вступили державы оснащенные ядерным оружием. По мнению бывшего госсекретаря США Генри Киссинджера мир сейчас — после войны на Донбассе, присоединения Крыма, интервенции Путина в Сирии гораздо ближе подошел к черте ядерного конфликта, чем в эпоху советско-американского противостояния. Альтернативой всему этому является поиск духовных истоков, былинной Руси, утраченного Китеж града. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Кирилл Серебренитский: Бонапартизм — это …

Олег Гуцуляк:  Чем все таки хорош бонапартизм в отличии от фашизма, коммунизма, либеральной демократии?

Кирилл Серебренитский: Собственно — если по-римски кратко — то в одно слово можно уложиться. Фаши, Комми, ЛД — это идео-, парто-, политократии. Бонапартизм — это меритократия. Это отличие. А лучше, хуже — это кому как.

Строго говоря, со всеми тремя вышеперпечисленными явлениями у бонапартизма — сложные взаимоотношения, в какой-то степени он смыкается краями — и с либерализмом, и с фашизмом, и с социализмом.

Бонапартизм — это классическое реакционное движение, реакция в чистом виде. В 19-м веке во Франции два раза возникала Империя — как реакция на радикальную демократию. В 20-м веке необонапартистские режимы (Франко, Скоропадский, барон Маннергейм, де Хорти, Пиночет, де Голль, с натяжкой — ранний Муссолини ) — возникали как реакция на комми-агрессию, на радикальные социалистические эксперименты.

При этом необонапартизм совершенно не исключает элементы социализм. Принц Луи Наполеон, в самый философски интересный период его становления, в 1830-40-е гг.,  манифестовал свои социалистические убеждения, и его работа «Уничтожение бедности» — проект локального социализма в конкретных условиях, концептуально очень интересна. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Даниял Туленков: К Европе, возрожденной на принципах Традиции!

(Интервью с координатором общности «Идель-Урал» — регионального отделения «Thule-Sarmatia», Екатеринбург, март 2006 г.)

Вопрос. Ты участник восточноевропейского отделения Интернационала новых правых — «Туле-Сарматия». Несколько странно, зная о том, как ты определяешь свои взгляды…

Ответ. Безусловно, при беглом взгляде со стороны может возникнуть вполне закономерный вопрос – что может быть общего между проектом европейских традиционалистов и человеком, сознательно и твердо позиционирующего себя как исламского фундаменталиста? Как будто бы совершенно разные полюса… Но лишь как будто. И лишь в том случае, когда мы идем на поводу у стереотипов, следуя навязанному чуждыми нам всем силами принципу разведения понятий «Европа» и понятия «Ислам» по заранее обозначенным нишам, в которых Европа синонимична её нынешней, буржуазно-мещанской оболочке ханжей и нуворишей, а Ислам представляется исключительно религией Юга, неким племенным исповеданием семитских народов. Но если мы выйдем из этих образов и обратимся к истокам (как того требует Традиция, будь то христианская, исламская или иная), то мы погрузимся в мир совершенно иной Европы, свободной от лжи и пошлости нашего времени, истиной Европы, воплощенной в периоде между Римом и Ордой. Это – Европа кельтов и германцев, славян и балтов, венгров и булгар… Это и будет та точка, в которой сходятся наши объективные интересы. Это – точка истины и есть наш общий шанс на выход из тупика, в который силы Традиций заводятся на протяжении веков чужими, у которых нет ни совести, ни чести, ни веры. Таким образом, наше общее, скрытое на поверхности сегодняшнего лжемира, лежит глубоко под пластом времен, в эпохе Золотого Века. И это век – один, и для меня, и для других традиционалистов. Continue reading / Читать далее

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)