Ігор Галущак: На Верецькому перевалі незабаром постане меморіальне кладовище січовиків Карпатської України

Роботи з будівництва та облаштування меморіального кладовища січовиків Карпатської України на Верецькому перевалі нині завершуються. Принаймні, в цьому переконалися голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин і керівник КП «Доля» Святослав Шеремета, котрі разом з керівництвом району та підрядниками виїхали на місце, аби перевірити стан та якість виконаних робіт.

Довідка.

У жовтні-листопаді 2008 р. комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля» за дорученням Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій провело пошук місць поховань вояків Карпатської Січі на Верецькому перевалі. Дослідження проводилися в околиці сіл Жупани Сколівського р-ну Львівської області та Верб’яж Воловецького р-ну Закарпатської області. Як засвідчили знайдені під час розкопок матеріали, це були вояки Карпатської Січі – галичани, розстріляні на Верецькому перевалі у березні 1939 р.

Зазначимо, що військовим органом Карпатської України була мілітарна організація «Карпатська Січ», початки якої сягають листопада 1938 року. Своїм основним завданням організація вважала захист Закарпаття від нападів угорських і польських диверсійних загонів. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Ярослав Ляхновський: Гуцульська бриндзя 2012 (фестиваль, Рахів): фоторепортаж

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS

Василь Кухта: Центральноєвропейські аборигени

  З усіх сущих українських письменників і редакторів журналів лише меніодному поталанило народитися  в центрі Європи. Географічному. Тобто поміж Прагою і Будапештом, неподалік Відня і Бухареста. Саме тому я, напевно, занадто гоноровий: таку ваду  вже ось тридцять літ приписують моїй особі графомани, яким не випало надрукуватися в редагованих мною виданнях. О, той центральноєвропейський  гуцульський гонор споконвік не перестає завдавати комусь клопоту!

Судіть самі: сивої давнини австрійська імператриця Марія Терезія переселила до мого рідного  Рахова швабів-ціпцерів. Нині про їх німецьке походження несміливо нагадують хіба що прізвища. Протягом  багатьох століть облаштовувано в горах мадярські колонії. Однак з плином часу рахівські  угорці настільки «огуцулились», що  вже й рідною розмовляють з примітним  українським акцентом. Євреї з Рахова – крамарі, кравці, перукарі і дантисти, що виїхали наприкінці сімдесятих років проминулого століття на землю обітовану, – є чи не єдиними носіями українськості у далекому Єрусалимі… Потаємна мрія владоможців різних епох денаціоналізувати аборигенів у верхів’ях Тиси завше заживала невдачі! Проте центральноєвропейська «медаль», чи то пак модель, має, звісно,  й іншу, зворотню, сторону. Continue reading

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • WebDigg
  • Community-Seo
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • MisterWong
  • BobrDobr
  • Moemesto
  • News2
  • Live
  • MSN Reporter
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)