• Приоритетом Аналитического Центра "Эсхатон" Международной Ассоциации "Мезоевразия" является этнополитическое просвещение, цель которого - содействовать развитию демократии, построению действительного гражданского общества, расширению участия сознательных граждан в общественной и этнополитической жизни, углублению взаимопонимания между народами, культурами, религиями и цивилизациями.

Назип Хамитов: Философ и его девушка: эссе

1

В далекой стране жил философ, который любил одну девушку. Он любил ее всей душой, она отвечала ему тем же, и это вызвало зависть демона, одного из тех, кто наблюдает за людьми в щелки между мирами.
И демон решил разлучить их; но для этого ему нужно было разделить дух и душу, живущие в философе.
Однажды во сне демон обратился к нему.
– Ты полагаешь, это здорово, что твоя душа отдана какой-то девушке? – вкрадчиво спросил он.
– Она нашла родственную душу. Я тоже. Почему это плохо?
– А потому что твоя душа больше не принадлежит тебе. И ты не выполняешь великую миссию по ее просветлению духом.
– Почему же? Моя душа просветляет эту девушку, мой дух делает то же самое. А ее душа и дух просветляют меня.
– Каждый, кто пришел в этот мир, должен просветлить духом свою душу, – столь же вкрадчиво ответил демон. – Особенно это касается философов. А любовь к женщинам мешает этому, отрывая душу от духа и лишая свободы.
Философ словно ощутил легкий укол ледяной иглой в сердце.
– Не согласен, – ответил он, но в дух закрались сомнения.
Демон усмехнулся и отпрянул, а философ проснулся и забыл, с кем говорил во сне.

2

Вечером философ встретился с любимой девушкой. Continue reading

Aydin Alizadeh: О российском языковом империализме

Русский сектор в образовании Азербайджана — это пятая колонна России. Пора это уже всем понять. Пора прекратить эту демагогию о языке Лермонтова, Пушкина. О качественной литературе на русском и прочей ерунде. Надо понимать, что языковая экспансия России угрожает нашей независимости, ибо порождает огромную массу русскомыслящих людей внутри страны. В «час Икс» они все создадут тут почву для российского присутствия.

Обратите внимание на Хаггин или Минвал — русскоязычные азербайджанские порталы, в которых уже началась идеологическая работа в этом направлении. Уже им давай в союз с Россией, давай в ОДКБ, давай русский вторым гос.языком и т.д. Уже приглашаются в Азербайджан великорусские шовинисты наподобие Дугина, которым покорно показывают, что у нас тут любят Россию и расширяют русское образование. Это только начало, дальше будет намного больше.

Также учтите, что в России уже около миллиона ассимилированных азербайджанцев. Это огромная масса, которая уже с Россией и уже давит на нас. Там уже много Наташ Алиевых или Владимиров Мамедовых. И плюс к этому наши власти допускают тут в Азербайджане бесплатное русское образование. То есть Россия, не вскладывая сюда ни копейки, получает за наш же счет пропаганду своей культуры и языка и получает с этим пятую колонну уже внутри нашей страны. Значит миллион российских ассимилированных азербайджанцев плюс еще миллион пятой колонны внутри — и эта цифра растет. Скоро мы подойдем к катастрофе.

Вы все поймите это. Язык — это политика, а не Толстой и Пушкин. Языковая экспансия — это часть российского империализма. Поэтому русское образование в Азербайджане ни в коем случае нельзя делать массовым. Continue reading

Кирилл Серебренитский: Наполеонологические заметки. Самый старый генерал Наполеона: Генрих Вильгельм фон Фюрстемберг.

… Это был, несомненно, самый старый, годами, из генералов Наполеона.
В 1803 году, когда Первый Консул Бонапарт наградил его орденом Почётного Легиона, — этому генералу было восемьдесят четыре года; в досье из Archives Nationales, выложенном на сайте leonore_fr., он упомянут, как состоящий на службе, в 1809 году; тогда ему — девяносто.

И этот генерал — не француз. Он с другого края Европы.

………………………………………..

Анри Гийом де Фюрстемберг, он же Генрих Вильгельм фон Фюрстенберг
(Henri Guillaume de Furstemberg)
,
— родился 7 марта 1719, в Герцогстве Курляндия. В Scheimen
Scheimen («kibischach»).
(Названия этого я, увы, пока не смог отождествить).

В 1740 году Генрих Вильгельм фон Фюрстенберг вступил в армию Пруссии. Там он шестнадцать лет отслужил в нижних чинах.
Перед самым началом Семилетной войны, 1 марта 1756 года, фон Фюрстенберг поступил во французскую службу, в Эльзасский полк (régiment d’Alsace), уже в чине су-лейтенанта.
1 августа 1759 года ранен при Миндене (пуля в правое плечо), 1 ноября 1759 произведён в чин лейтенанта. С Эльзасским полком он прошёл всю Ганноверскую кампанию (1757 — 1763). 15 октября 1760 года ранен пулей в левое плечо в сражении при Клостер Кампен.
29 февраля 1768 года Анри де Фюрстенберг был произведён в чин капитана. Ему уже почти пятьдесят,для того времени — изрядная старость, самое время уйти в отставку; но карьера Фюрстенберга только началась тогда. В 1771 — 1773 годах Эльзасский полк в составе французского корпуса стоял на Корсике.

Вполне вероятно, что пожилой капитан-курляндец неоднократно видел на улицах Аяччо будущего Императора. Continue reading

Олег Короташ: Україна — це брама, за якою пекло (про найкращий спосіб піти з життя, цінності суспільства і важливість мови)

Олег Короташ (нар. 8 березня 1976 р., Івано-Франківськ) – український поет, філософ, громадський діяч. Командир найпершого добровольчого батальйону «Правого Сектору» «Дніпро-2» (2014). Один із засновників Добровольчого Українського Корпусу (2014). Заступник командира ДУК з тилового забезпечення (2014-15). Член Національної спілки письменників України (від 1997 р.). Кавалер ордену Святого Миколая Чудотворця. Навчався на факультеті міжнародних відносин Українського вільного Інституту Менеджменту і Бізнесу та Інституті філософії Ягелонського університету в м. Кракові (Республіка Польща). Автор чотирьох поетичних книжок та співавтор близько двадцяти різножанрових антологій. На думку літературної критики – творчість О. К. «вивершує цілісну картину поетичного досвіду покоління дев’ятдесятників, оскільки цей метафізичний контекст виправдовує всі етико-естетичні перевитрати української поезії 90-х років минулого століття». У рамках спільного літературно-музичного дуету проводить творчі вечори з відомим композитором та піаністом Романом Колядою. Концерти відбувалися у Києві, Львові, Харкові. Під час Революції Гідності в Україні дует відпрацював півторагодинний концерт у колонній залі КМДА. 20 травня у Чернігівському молодіжному театрі відбулася прем’єра вистави за мотивами творчості Олега Короташа. Живе у Києві. Неодружений. Дітей немає. Улюблений композитор – Ріхард Вагнер.

Після 40 років напевно почав молодшати. Викинув з голови усіляке лайно типу страху самотності, чи думок сторонніх людей про мене. Якщо смерть акт одноосібний, то Ваше життя також має стати приватним актом. У юності ви дослухаєтесь до оточення, не усвідомлюючи настільки середовище вами маніпулює. У сорок років, спостерігаючи такі спроби, – ввічливо посилаю на…

Духовна зрада – це форма торгівлі. У християн – апостол Петро тричі зрадив. Це питання етики. А щодо фізичної зради – то взагалі поняття умовні. У молодих людей органи функціонують нормально і переважно усе гаразд. У зрілому віці кожна пара сама визначає формат інтимного життя.

Озираючись на власне минуле – стовідсотково посміхатимусь. Матиму 90 і верхи на мені стрибатиме юна кобіта, так і помру від серцевого нападу. Жити лінійним світобаченням у часи нелінійних воєн велика дурість. Чоловік має помирати або на полі бою, або від доброго траху.

Стверджуватиму, що страх смерті – це релігійні забобони, не притаманні слов’янам і штучно прищеплені християнством. У нобелівського лавреата Джона Максвелла Кутзее є чудовий вислів «Біль візьмемо за істину, все інше піддамо сумніву». Насправді я – атеїст. Атеїст з великою потребою віри. На шляху духовного розвитку людина може змінити релігію. Можливо існує Архітектор, який створив Всесвіт.

Про дружбу? Аксіома: Просив Бога позбавити від ворогів, а почали пропадати друзі.

Перед чоловіком не має стояти питання вибору: покликання чи діти. Професор психіатрії Стенфордського університету Ірвін Ялом стверджує, що краще зруйнувати шлюб, аніж дозволити шлюбу зруйнувати себе. Має рацію.

Поети – носії мови. Україна буде там, де житиме останній український поет. А щодо улюбленого сучасного українського поета (часто запитують) то… Творчість Василя Герасим’юка – це тектонічна плита, на якій тримається увесь пласт новітньої української поезії. Continue reading

Jandos Temirgali: Тезисы о последнем хане

1) Борьба Кенесары не была бунтом или мятяжом, как ее стремились преподнести колонизаторы. Также неверно считать ее национально-освободительным движением. Это была полномасштабная война Казахского ханства (пусть и очень сильно сократившегося, с его легитимным правителем), против агрессивных действий иностранного государства. Российская империя стремилась не просто уничтожить гордого потомка Чингисхана, но и упразднить в его лице национальную государственность казахов.

2) Война Кенесары была значительным событием в истории того времени. Страх от нападения испытывали все пограничные области России, а также все соседние государства. Пытались поднять восстание татары и башкиры, затаил надежду Кавказ. Слава о подвигах сподвижников хана дошла до Западной Европы, где французский писатель Жюль Верн создал образ грозного татарского царя Феофара, отнявшего у России Сибирь. Continue reading

Зира Наурзбаева: Коркут в тенгрианстве

Глава 1. Семь ипостасей Коркута

Как манифестационистская традиция тенгрианство утверждает одновременную трансцедентность и имманентность Всевышнего. Как трансцендентальный, Абсолют находится вне мироздания и превосходит его, является непостижимым, но как имманентный, Он -–это сама суть мироздания. Тенгри находится во всем и в каждой частичке, и в нем все противоположности равны. “И Бог стал миром,”- так можно выразить этот аспект Тенгри. И все же остается вопрос: как совмещаются имманентность и трансцедентность Всевышнего, как сопрягаются две несопоставимые между собой реальности – реальность Тенгри – Творца и реальность Проявленного мира – Творения.

Тенгри становится миром, проявляется в нем через свою ипостась – Коркута, так учили казахские мудрецы. Это может показаться довольно странным для современного казаха, знающего легенды о Коркуте – бегущем от смерти, Коркуте – огузском жырау и т.д. Но занимаясь структурно-семантическим анализом этих легенд в период с 1992 года, мне пришлось сделать вывод, зафиксированный кстати в кандидатской диссертации в 1995 году, что несмотря на существование некоего исконного пласта образов и смыслов, легенды о Коркуте содержат множество противоречий, возможно отражающих влияние авраамических религий. Так, например, в легендах наблюдается двойственное восприятие смерти, то как относительной (в духе циклических мифологий), то как абсолютной (в духе эсхатологических религий). В одних легендах Коркут представляется имеющим власть над смертью, бессмертным, в других – бессильным перед ней. Восприятие времени также двойственно: циклическое и одновременно линейное, реальное время накладывается на мифологическое. Будучи Учителем шаманов и Первошаманом, Коркут никогда не камлает, он нарочито не способен решать проблемы, доступные казахскому баксы. Continue reading

Наталка Фіцич: Слава Україні! Героям слава!

Дожили! Аж не віриться. «Слава Україні! Героям Слава! » десятки разів лунало на параді. З цим гаслом воювали січовики і бандерівці (мій прадід і мої діди), а тепер з ним захищає незалежність наша армія. Наскільки вона змінилися за ці роки! Не лише форма, техніка, інакшими стали обличчя. Армія наповнилася духом справжньої звитяги.

Ох, і наплакалася я на параді: і як прапор підіймали, і як крокували війська. Очі мокрі, а серце співає! Дякую, Боже, за щастя. Щастя бачити, як моя Україна день за днем, рік за роком міцніє і утверджується. Скільки тих, хто боролись за це і хто не дожили до цього дня. Цінуймо його.

Слава Україні! Героям слава!
З Днем Незалежності, Україно!

Continue reading

Андрей Окара: Украина в поисках имперской перспективы (2000) 

Суждено ли Киеву стать новым центром поствизантийской цивилизации?

В современном глобализирующемся мире подлинным политическим суверенитетом может обладать только блок государств, имеющих единый «цивилизационный знаменатель» – религию, этические ценности, культурные модели, общезначимые сакральные центры, историческую устремленность, сходное понимание эсхатологии.

Для восточноевропейского цивилизационного пространства, к которому, помимо России, Украины и Белоруссии принадлежат также Армения, Болгария, Греция, Грузия, Кипр, Македония, Молдавия, Румыния, Сербия, Черногория, таким «знаменателем» является наследие Византийской империи. (В данном контексте Восточная Европа понимается не в узкоутилитарном физико-географическом значении (как земля от Альп до Урала), ни в политическом (как распавшийся в конце 1980-х годов блок социалистических стран), а именно в цивилизационном: Восточная Европа – как поствизантийская Ойкумена, «Византийское Содружество Наций» (подробнее об этом см.: «Особая папка НГ» («Восточная Европа») от 25 августа 1999 года). С такой точки зрения Польша, Чехия, Словакия, Венгрия относятся к Центральной Европе – католически-протестантской, но не романо-германской.)

Исходя из существующих на сегодня реалий, именно имперский тип мышления, имперская геополитическая идентичность являются наиболее адекватными вызову времени (если, конечно, не ставить перед собой заведомо пораженческие задачи). Поэтому современный империализм – это прежде всего разновидность «оборонного» сознания в условиях «столкновения цивилизаций», в условиях глобализационной унификации, а вовсе не стремление к грубой силовой или экономической экспансии.

Резервы геополитического москвоцентризма исчерпаны: его безоговорочно принимают, кажется, только Белоруссия и Армения, отчасти Сербия: Москва стала заложницей «империалистических» ассоциаций. Для стабилизации и консолидации восточноевропейского цивилизационного пространства необходим поиск новых духовных мотиваций, новых геополитических и геокультурных конфигураций на карте Евразии, новых нестандартных решений. Continue reading

Кода: Степан Григорович Пушик (1944-2018)

Сьогодні сумна звістка про смерть великого письменника, політика, педагога, громадсько-культурного діяча, професора нашого університету, лауреат Шевченківської премії Степана Пушика сколихнула всю Україну…. Втрата непоправна…

Співчуваємо родині, друзям і всім, хто сумує за ним. Вічна пам»ять!

Залишає Степан Григорович десятки книг, нотні збірники (три з останніх я упорядковувала з ним), а ще спогади…. У кожного вони будуть різними, але хай будуть світлими, адже Його серце боліло Україною!

Степан Григорович Пушик (26 січня 1944, с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області — 14 серпня 2018, м. Івано-Франківськ) — український письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, професор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. В. Стефаника, П. Чубинського, Мирослава Ірчана, О. Копиленка, Міжнародної літературної премії імені Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету в Нью-Йорку. Член Спілки письменників України та Українського ПЕН-клубу.  Народний депутатй Верховної Ради України першого демократичного скликання, голова підкомісії з питань національних меншин Комісії культури і духовного відродження. Входив до опозиційної Народної Ради (1990—1994).

https://uk.wikipedia.org/wiki/Пушик_Степан_Григорович

Національний Корпус презентував програму Інтермаріуму в Дрездені

3-5 серпня у Дрездені відбулася цікава та насичена подія — триденний форум «Молода Європа: Європа, Держава, Молодь», організована однойменним німецьким видавництвом Jungeuropa Verlag («Молода Європа») під керівництвом Філіпа Штайна.

Загрозливі тенденції в сучасному Євросоюзі, від «зіткнення культур» й погіршення криміногенної ситуації з початком «біженської кризи» до геополітичних трансформацій (Брекзит, каталонське питання, автономізація Центрально-Східної Європи), змушують європейських інтелектуалів дедалі активніше замислюватися про альтернативні щодо Євросоюзу моделі об’єднаної Європи.

Водночас, електоральний успіх партій правого спрямування ставить усе гостріше питання політичної освіти для молодих кадрів, що опинилися у епіцентрі політичного життя, ледве покинувши університетські лави.

Діяльність Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, заснованої народним депутатом України, лідером Національного Корпусу Андрієм Білецьким, давно привернула увагу інтелектуальних кіл Німеччини. Саме тому одним із доповідачів на Форумі стала Олена Семеняка, міжнародний секретар, член вищої ради Національного Корпусу, що прочитала годинну лекцію про геополітичну місію Інтермаріуму, покликаного не лише оборонити східні рубежі Європи від російської агресії, а й стати плацдармом для «перезавантаження» всієї європейської цивілізації.

Форум «Молода Європа», який по суті був закритою політичною школою зі строгим режимом допуску, відвідали приблизно 30 політичних активістів з різних організацій Німеччини та Австрії. Окрім Олени Семеняки та німецьких доповідачів — Філіпа Штайна, Бенедикта Кайзера і Тіля Лукаса-Весельса — на Форумі виступили представники «Казапаунд Італія» Альберто Паладіно та Валеріо Бенедетті. Серед іншого, вони розповіли про стосунки руху з правлячою партією Лега Норд, яка, на їхню думку, привласнює ідеї «Казапаунд Італія», використовуючи їх суто в інструментальному та популістському ключі.

Все інтенсивніша співпраця українських та німецьких інтелектуальних кіл, прямо дотичних до масових політичних партій, обіцяє не менш активну геополітичну синергію у випадку загострення кризових тенденцій у Євросоюзі.

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)

    «… Есть только один огонь — мой»
    (Федерико Гарсиа Лорка)

    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)

    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)