Елена Галкина: К вопросу о русском языке

Американский аналитик Пол Гобл, специалист по этнонациональным проблемам в СССР и на постсоветском пространстве, дал глубокое сущностное интервью «Апострофу», где сказал очень важную вещь:
«Самый большой страх господина Путина – это появление еще одной страны, где основным языком будет русский. Он не может примириться с мыслью, что ГДЕ-ТО МОЖЕТ БЫТЬ СТРАНА, ГДЕ ГОВОРЯТ НА РУССКОМ, НО ЭТО НЕ ЧАСТЬ РОССИИ. Он не понимает, что в современном мире есть много стран, которые говорят на тех же языках, что и другие страны, но это не делает их такими же… Украине следовало бы популяризировать украинский, но не беспокоиться так, как некоторые это делают, насчет наличия и использования русского. Не из-за нервозности России, а скорее потому, что украинцы, я думаю, со временем будут, как и многие в мире, говорить на нескольких языках, а не на одном. И это усилит их национальную идентичность, а не ослабит«

Разовью эту важную мысль.

Путин боится не просто «ещё одной страны». Такая уже есть — Беларусь. Он боится появления нации, которая на русском языке транслирует не православие — самодержавие — народность, а свободу — равенство — братство, и своим примером показывает, что это возможно. Само наличие такой страны в мире разрушит власть «Лубянской народной республики» в РФ, потому что 1/7 часть суши невозможно полностью закрыть в XXI веке, как Северную Корею. Российски режим боится экспансии на русском языке иных ценностей и ролевых моделей, чем те, что навязываются официозом «русского мира». Их главный страх не «Радио Свобода», а свободная страна, в которой говорят на русском и при этом не живут по принципам «правда в силе» и «все умрут, а я останусь».
Continue reading

Ігор Галущак: Лемко-співи просто неба зірвали аншлаг у нічному Львові!

На другий день ХІІІ фестивалю «Ніч у Львові» чисельні відвідувачі мали змогу поблукати середньовічними підземеллями храмів, взяти участь у пішохідних екскурсіях, майстер-класах, відвідати вечірки, концерти, поспівати пісень у форматі open-air, а також вперше у Італійському дворику побачити просто неба виставу «Ромео і Джульєтта» за перекладом Юрія Андруховича.

Проте найбільший аншлаг зібрав захід «Лемко-співи просто неба», адже згуртував на Площі Музейній велику кількість людей, і що приємно – чималий гурт молоді,  котрі співали як відомих, так і рідко виконуваних лемківських пісень посеред  історичного центру Львова.

«Ми звернулися до організаторів фестивалю «Ніч у Львові» з пропозицією провести лемко-співи, запропонували такий цікавий формат, оскільки співи на свіжому повітрі —  доволі-таки гарний вечірній захід, де всі охочі могли поспівати з нами пісень. У нас є невелике коло людей, які люблять і цінують такі вечори, але у межах фестивалю до нас долучилось набагато більше учасників, що для нас було надзвичайно не очікувано та приємно, адже небайдужа молодь долучалась і долучалась до спільного виконання фольклорних скарбів лемківського етносу», — зазначив організатор лемко-співів на Площі Музейній Микола Крупей.

Валентина Мазур: Национально-культурные автономии (НКА) — объективное предусловие распада России

Рост этнического, и прежде всего этнокультурного, самосознания обусловил потребность в создании национально-культурных организаций. Люди поняли, что этнический признак как бы пронизывает культуру и межкультурное взаимодействие в самом широком смысле слова. Это вопросы и образования, и информации, и в определенной мере вопросы экономической и социальной жизни.

Представители одной национальности, где бы они ни проживали, всегда тянутся друг к другу. Это вполне естественно: общение с земляками помогает сохранить язык, обычаи и традиции, словом, все то, что определяет емкое понятие «национальная культура». Люди, оторванные от своей исторической родины, дабы не потерять своих корней, объединяются в землячества, культурные общества. Создание национально-культурных автономий (НКА) в России является одной из актуальных проблем национальной политики. Это обусловлено, во-первых, тем, что в любом многонациональном государстве, в том числе российском, этнические группы стремятся к самоидентификации особенно в сфере языка, литературы, искусства и культуры. Идет активный поиск форм и способов этой самоидентификации. Во-вторых, в соответствии со сложившимся административно-территориальным устройством далеко не все населяющие Россию коренные этносы имеют национально-территориальные образования: из 180 российских этносов их имеют лишь порядка 30, и в связи с укрупнением субъектов федерации это число имеет тенденцию к сокращению. В-третьих, история создания советского и российского государства, формирование его внешних границ, союзническая политика оказали большое воздействие на этнический состав населения.

В России проживают крупные этнические диаспоры, народы, представляющие страны ближнего и дальнего зарубежья, более или менее тесно связанные со своими государствами. На практике НКА важна и потому, что в России границы расселения народов не совпадают с границами национально-территориальных образований — республик, автономных округов и областей. В большинстве субъектов Федерации, носящих этническое название, титульные народы не составляют большинства населения. Зачастую большая часть титульного народа, давшего название субъекту Федерации, расселена вне своего территориального образования.

Как известно, за последние годы в России возросли миграционные потоки как внутри страны, так и за ее границы. Мигранты самым естественным образом, особенно на стадии общественной адаптации, тяготеют к более тесному общению с соплеменниками или соотечественниками, формированию этно-конфессиональных групп. По мере адаптации к окружающему обществу представители этих групп или ассимилируются, или сохраняют определенные черты своей национальной культуры. Проблема эта также находит свое решение, прежде всего, в рамках НКА. Continue reading

Игорь Галущак: Праздник Ивана Купала на «Белом озере»

Традиционно на базе реабилитационно-оздоровительного комплекса Ривненской АЭС «Белое озеро» местные полесские жители отмечали колоритный народный праздник, в котором переплелись традиции и языческие, и христианские – праздник Ивана Купала.

Масштабное действо, организованное при поддержке администрации электростанции руководителями и воспитанниками творческих кружков Дворца культуры им. Леси Украинки РАЭС, создало для всех отдыхающих особую атмосферу волшебства и таинственности, воссозданную давними обычаями украинского народа. Ежегодно на берегах озера — жемчужины Полесья неизменно проходит празднование купальской ночи, которая приходится с 6 на 7 июля.

Множество участников захватила детская театрализованная программа «Ой выйди, выйди Водяной», где ведущие-аниматоры развлекали присутствующих оригинальными историями и разнообразными конкурсами. Много желающих собралось и для участия в мастер-классе от художницы ДК РАЭС Снежаны Пасемчук по изготовлению сувенирной продукции, идущей от давних народных промыслов. Яркое обрядовое мероприятие сопровождалось зажигательными выступлениями хореографических коллективов, а также волшебными песнями народного любительского фольклорного ансамбля «Полещуки».

А представительницы прекрасной половины человечества имели возможность приобщиться к конкурсу по плетению цветочных венков, которые после захода солнца они пускали на воду. Продолжилось мистическое действо хороводом вокруг купальского костра, в котором сжигались главные персонажи праздника — чучела Купала и Марены. К костру соломенных чучел привезли на украшенной старинной деревянной телеге. Позже через это кострище перепрыгивали все желающие, проходя, таким образом, своеобразный ритуал очищения.

Ігор Галущак: Українська «сакура» зацвіла у Винниках у липні!

У містечку Винники, що біля Львова, в обителі Святого священномученика Зиновія зацвіла… вишня. А цвіт на дереві біля вже стиглих ягід вишні у своєму саду побачив владика Лев-Зиновій Колісник, архієпископ, настоятель цього монастиря. До речі, це вже третє вишневе цвітіння у цьому році.

Зазначимо, що садівничі дива в тамтешній обителі трапляються часто: у цьому саду, який місцеві мешканці називають “райським”, дерева тут цвітуть по декілька разів на рік, а у каплиці Різдва Пресвятої Богородиці при монастирі мироточать ікони, а біля них зцілюються недужі…

Нині багато люду приходить до владики Лева-Зиновія Колісника з різними проблемами, життєвими негараздами та проханнями. Він допоміг багатьом з них та здійснив безліч зцілень. За словами владики, це все відбувається за допомогою молитви до Господа Бога, який відкриває йому болі та проблеми людини, дає способи їх вирішення. Віра в Бога, щира сповідь, любов до ближнього, — ось ключі до вирішення наших проблем. Після спілкування з владикою Зиновієм люди наповнюються щастям та благодаттю. “Всі ці дива Господні Всевишній посилає нам для роздумів, для смирення”, — каже Лев-Зиновій Колісник.

Симор Гласс: Маат Алетейя Яхве Истина

1.
В свое время Витгенштейн пришел к простой мысли, что словами нужно внимательнее пользоваться, что иногда они означают совсем не то, что вы думаете, что думаете, а иногда и вовсе ничего не означают.
Так вот — бог.
Когда кто-нибудь говорит бог, он как правило имеет в виду бога Авраама-Моисея, который из ничего создал все.
Это по поводу этого бога ведутся жаркие споры существования его или несуществования.
Мы — монотеисты, даже атеисты, агностики и прочие.
Однако, если мы будем исходить из допущения, что конвенция всемогущего единственного бога, не есть (не только) результат мистического откровения, а есть результат интеллектуальных усилий людей, собственно придумавших этот концепт, потому что идея монотеизма вовсе не очевидна, а требует долгой истории метафизического мышления, и слово бог, которое мы теперь привычно употребляем в вышеописаном смысле, имело совсем другое значение, до монотеистической революции, назовем это так, мы должны будем попытаться ответить на вопрос что оно (-слово бог-) значило до этого и как стало возможным прийти в результате к концепции монотеизма и что она, на самом деле, означала.
Собственно, мы должны ответить, что значит понятие бог, в его историческом развитии.
Не углубляясь слишком далеко и слишком подробно, скажем, то что имеет непосредственное значение для нашей темы, а имено — о той гипотетической крайней, непосредственной предпосылки, из которой возможно было вывести монотеизм, интеллектуально-лингвистически-исторические причины предшевствовавшие возможности монотеизма.
Исторический факт в том, что монотеизм «открыл», «придумал» Эхнатон.
Что бы это не означало.
Значит здесь и нужно искать.

2.

Так называемые мифология, тео-космогония, религия имеет своим истоком самые ранние размышления и ответы на вопросы которые задавал мир человеку.
Первым вопросом была смерть, как самое странное и непонятное явление в этом мире, которую мы здесь обсуждать не будем, вторым вопросом — как возник этот мир.
Говоря радикально коротко до вопроса греков «что это?» и ответа без агрументов, немного на другой вопрос — «все это создал бог», был вопрос египтян (и других доосевых культур) — «как возникло Все и Есть?» (согласитесь, как-то похоже на вопрос современной науки, хотя это и неважно), а ответом на этот вопрос и был язык и его логическое следствие — мифо-логия, место где язык существует.
И только после этого периода, периода ответа на вопрос «как возникло Все и Есть?», был возможен ответ «все это создал бог» (или не создал) и затем вопрос «что это?». Continue reading

Олена Семеняка: В Літературному Клубі відбулась лекція Марка Седжвіка

Вчора, 5-го липня, в київському лекторії нашого літературного клубу пройшла лекція, про яку багато хто й не мріяв — розмова про традиціоналізм із професором Марком Седжвіком. Лекція була на тему: «Рене Генон та Юліус Евола: як езотеричне стає політичним», але під час обговорення коло питань природно розширилось за межі оголошеної теми.

Професор Орхуського університету досить детально розглянув погляди на політичне та духовне в Генона та Еволи, віднайшовши точки дотику. Багато в чому для розуміння контексту поглядів та праць філософів вдавався до зазначення біографічних деталей. Не оминув також лектор трактувань традиціоналістів іншими сучасними мислителями та зазначив послідовників і прихильників філософів традиціоналізму. Відео лекції буде обов’язково!

Дякуємо всім, хто прийшов та став частиною цієї непересічної події! Більше вогню!

Continue reading

Ігор Галущак: У Львові готуються до VI Конгресу Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань

У столиці Галичини Львові 24-26 серпня відбудеться VI Конгрес Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань. Цьогоріч Конгрес відбуватиметься під знаком 70-ї річниці сумнозвісної Акції «Вісла» (1947 р.). Мається на увазі рік кульмінації депортації українців з етнічних земель у Польщі, передусім із Лемківщини.

Зазначимо, що конгрес відбуватиметься за підтримки Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної ради, Львівської міської ради та Благодійної організації «Фонд братів Дубневичів». А чисельні делегати представлятимуть українські лемківські громади семи країн світу: Організацію Оборони Лемківщини (США), Об’єднання лемків Канади, Об’єднання лемків (Польща), Союз русинів-українців Словацької Республіки, Союз русинів-українців Сербії, Союз русинів Хорватії та Всеукраїнське товариство «Лемківщина».

«Проведення цього конгресу у Львові є знаковою подією, оскільки саме тут проживають тисячі лемків, нащадків депортованих в 1944-1947 р. р. з українських етнічних територій у Польщі. Також останніми трагічними до України роками саме до Львова та області переїхало жити багато лемків з тимчасово окупованих територій Донбасу. І саме у Львові з’явився перший екскурсійний маршрут «Лемківськими місцями Львова», — розповідає голова Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань Софія Федина.

Додамо, що представники СФУЛО у світі систематично відстоюють і захищають не тільки інтереси етнічних лемків, але й загалом інтереси України та світової української спільноти. А останні кілька років вони також активно задіяні у допомогу бійцям АТО, біженцям із тимчасово окупованих територій та відбудови постраждалих від війни регіонів.

Ігор Галущак: Львівська «Аколада»: — Достойно є!

Днями із Болгарії до Львова повернувся добре відомий в Галичині та поза її межами творчий колектив — Народний камерний вокальний ансамбль «Аколада» Народного дому «Просвіта» Національного університету «Львівська політехніка». Співочий гурт був учасником представницького ХІV міжнародного фестивалю православних піснеспівів «Свята Богородице – Достойно є», котрий проводився у болгарському місті Поморіє.

Загалом у цьому духовно-вокальному святі взяли участь понад тридцять творчих колективів європейських країн, які представляли хоровий спів у трьох номінаціях: церковні хори, східні співи, змішані і однорідні хори або ансамблі. Україну на фестивалі репрезентували шість хорів, серед яких був і вокальний ансамбль «Аколада», котрий тривалий час очолює кандидат технічних наук, доцент кафедри автоматизації теплових та хімічних процесів Львівської політехніки Володимир Савицький (хормейстер ансамблю – Алла Павлик). Програма виступу «Аколади» була доволі складною і включала як обов’язкові твори, так і твори за довільним вибором. Львівські вокалісти виконували й твори болгарських композиторів Д. Христова, П. Дінєва та П. Чеснокова. Крім того, публіці вони представили й твори українських композиторів А. Веделя, М. Вербицького, Л. Седляка, Д. Вихлара.

Відтак авторитетне журі міжнародного фестивалю відзначило надзвичайне духовне піднесення, емоційне та майстерне виконання церковних піснеспівів вокалістами Львівської політехніки. Добре слово на їх адресу промовив і почесний гість фестивалю Митрополит Слівенскої метрополії Йоанікій, котрий побажав львів’янам та всім хористам Божої милості і Його благодаті.

Continue reading

  • «… Зажги свой огонь.
    Ищи тех, кому нравится, как он горит»
    (Джалалладин Руми)


    «… Традиция — это передача Огня,
    а не поклонение пеплу»
    (Густав Малер)


    «… Tradition is not the worship of ashes, but the preservation of fire»
    (Gustav Mahler)

    «… Традиционализм не означает привязанность к прошлому.
    Это означает — жить и поступать,
    исходя из принципов, которые имеют вечную ценность»
    (Артур Мёллер ван ден Брук)


    «… Современность – великое время финала игр олимпийских богов,
    когда Зевс передаёт факел тому,
    кого нельзя увидеть и назвать,
    и кто все эти неисчислимые века обитал в нашем сердце!»
    (Глеб Бутузов)